Погляд зсередини: 11-річний учень розповів всю правду про сучасну школу

Погляд зсередини: 11-річний учень розповів всю правду про сучасну школу

Школа не вчить тому, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш навчитися чогось.

Одинадцятирічний спікер конференції «Завтра по імені» в колонці для Womo розповідає, чому діти не люблять школу.

1. Вчитель

Коли ви приходите в школу, вам тут же намагаються вселити страх. Один з них — це боязнь вчителя.

2. Страх оцінки

Після першого страху розвивається страх оцінки. А потім страх покарання батьками, директором школи. У школі не дивляться на те, ким ти є, тебе судять тільки за твоїми оцінками.

3. Страх помилки

Ще один страх — це страх припуститися помилки. Школа не вчить тому, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш навчитися чогось.

4. Тролінг

Ще одна причина — глузування одноклассників. І часто це вина вчителів, які виставляють дітей на посміховисько, вказуючи їм, що вони роблять щось не так добре, як їхні однокласники. Для них оцінка важливіша за учня. Я ходив у дитячий клуб творчості, я навчився плести з бісеру, ліпити з тіста, робити браслети зі шкіри і багато чого іншого. І коли вихователька з мого гуртка прийшла в мою школу запропонувати майстер-клас і розповіла про мої досягнення, то завуч здивувалася: «Тимофій? Такого бути не може!».

5. Дурні тести

Ці тести, які дають на уроках, неймовірно безглузді, тому що у них немає свого варіанту відповіді. Дитина, щоб одержати хорошу оцінку, намагається вгадати одну відповідь із запропонованих, але ж у неї може бути власна думка, яку він не може написати. Я не думаю, що настане час, коли всі будуть пам'ятати всі столиці світу, все, що написав Тарас Шевченко, квадратний корінь з п'яти. Мені здається, якщо людина чимось зацікавиться, то вона дізнається більше, ніж дитина за 10 років школи. І якщо їй знадобляться знання з інших галузей, то вона легко зможе їх здобути.

6. Обсяг домашніх завдань

Я читав, що немає ніяких доказів, що домашні завдання впливають на успішність і освіту дітей. Одного разу мені дали таку кількість завдань з англійської, що після трьох годин писання я встав і не зміг розігнути шию. Мене відвезли в травмпункт, і цілий тиждень я ходив у шийному корсеті.

7. Заборона на унікальність

У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з вчителя, передається учням і залишається з ними на все життя.

8. Школа не вчить бути щасливим

Я читав, щоколи Джону Леннону з The Beatles було п'ять років, мама йому сказала, що найголовніше в житті — бути щасливим. Потім він пішов у школу і його там запитали: «Ким ти мрієш стати в житті?». Він відповів: «Щасливим». Йому сказали: «Ти не розумієш завдання». На що він відповів: «Ви не розумієте життя».

9. Школа не вчить працювати з інформацією

Наприклад, я дивлюся канал на YouTube, де вчитель фізики легко і захопливо розповідає матеріал. Читання або перегляд таких ресурсів може замінити десятки нудних уроків.

10. Школа не готує до дорослого життя

Школа — це підготовка до дорослого життя. Але вона не вчить, ані як зберегти і збільшити дохід, як отримати його, ані, взагалі, як заробляти. Я вважаю, що головним предметом у школі міг би бути предмет, на якому б нас вчили розуміти один одного. Адже вміння спілкуватися — найважливіше.

6 порад, як вижити дітям у школі

1. Щоб навчитися виживати в школі, потрібно жити за її межами.

2. Не бійтеся помилок і беріть із них досвід. Мені подобається приклад Томаса Еддісона. Він помилився 999 раз перед тим, як створив лампочку. Але насправді він не помилявся, він просто визначив 999 варіантів, які не працюють.

3. Щоб розвивати свої навички спілкування, я б порадив брати участь в конкурсах, заходах, навіть читати вірш в класі — це вже якийсь досвід.

4. Експериментуйте, цікавтеся і вчіться заробляти якомога раніше. Це розвиває впевненість. Я, наприклад, плету браслети. Зараз мені допомагають батьки, але в майбутньому я планую відкрити свій маленький онлайн-магазин.

5. Шукайте «свою» школу. Моя порада батькам: прислухайтеся до дитини, якщо він говорить, що в нинішній школі йому не подобається.

6. І головне, де б ви зараз не вчилися, ким би вас не вважали, вірте в себе!

+5
720
RSS
Тю! Відкрив Америку через кватирку…
Школа — це місце, де насамкінець видають документ під назвою «атестат зрілості». І все. І більше нічого. Хто сказав, що в школі є щось реальне?! Школа — це місце, напхане умовностями. Реальне життя починається після школи й поза школою. Тут автор має рацію:

1. Щоб навчитися виживати в школі, потрібно жити за її межами.

Але навіщо тоді всі ці завищені очікування від школи?! Атестат зрілості потрібен для подальшого життя, бо так влаштована наша система. Отже, треба змінити саму систему нашого життя — тоді й система освіти зміниться.
08:33
Але навіщо тоді всі ці завищені очікування від школи?!

Так це якраз і є неправильно, що в школу треба ходити для «галочки». 11-12 років вилітає просто так. Я вже мовчу за вищу освіту, яка не набагато краща за шкільну. Умовностей треба позбуватися!
Доброславе, гарна публікація. Дякую. Аж не віриться, що це написав 11-річний хлопець. Стільки спостережень та узагальнень! Давайте виходити з того, що ВСЕ РОБИТЬСЯ ТОМУ, ЩО ТАК КОМУСЬ ТРЕБА! Хтось запланував несправедливе суспільство, то маємо таку ж і школу. Я маю досвід спілкування із трьома дівчатами 10-11 років. І провів з ними Краснянські ігри-2015. Може варто розмістити статтю про них тут?
08:37
Давайте виходити з того, що ВСЕ РОБИТЬСЯ ТОМУ, ЩО ТАК КОМУСЬ ТРЕБА! Хтось запланував несправедливе суспільство, то маємо таку ж і школу.

Саме так! Просто для минулих поколінь така система дійсно була прогресивною і корисною. А для нового покоління є неправильною. Все відносно! Новим людям треба створити нову освіту, а не вчитися за програмами, складеними старими поколіннями, у яких мозок працює зовсім по-іншому.
08:39
Я маю досвід спілкування із трьома дівчатами 10-11 років. І провів з ними Краснянські ігри-2015. Може варто розмістити статтю про них тут?

Це не та стаття, яку Ви колись розміщали на НО?
Варто.
08:38
+1
На Світочі буде ще багато таких матеріалів!
Є таке правило Парето:

  • 20% зусиль дають 80% результату

  • 80% зусиль дають решту — 20% результату



Так, шкільний курс навчання можна залюбки скоротити до 2 років замість 10 виключно за рахунок того, що педагоги тільки насичуватимуть дітей отими цікавими знаннями… На цьому й побудовані всі прогресивні системи освіти. Але тоді досягатиметься не 100% результату, а лише 80%!
Як же досягли 100% результату?! А додатковими 80% зусиль — це і є «нудні» вправи на повторювання, засвоєння, виснажливі домашні завдання тощо.
Правило Парето працює скрізь, його не об'їдеш. І поки що педагоги не придумали, як його об'їхати. Бо без докладання отих клятих 80% зусиль, які дають лише 20% фінального результату, система освіти починає випускати недоуків…
12:42
А тепер розкажіть мені будь-ласка, що Ви розумієте під «фінальним результатом» заради якого приходиться знущатися з дітей. Наприклад, я зараз взагалі не пам’ятаю нічого з того, що колись вчив на хімії. А про математику я взагалі мовчу. В тому то і справа, що тільки те що вчать десь до 5-го класу насправді потрібне людині, а решта — це все інформаційне сміття, оскільки протягом життя більше не приходиться повертатися до того. І воно немає ніякого відношення до «загального розвитку». Краще би замість математики ввели в школах уроки шахів. Тоді був би і швидкий розвиток інтелекту, і емоції, і розвиток сили волі і ще багато чого хорошого. І в комплексі це би давало набагато кращий результат (для загального розвитку), ніж занудні довжелезні формули з математики чи хімії/фізики, які через кілька днів зразу забуваються і ніколи більше в житті не пригодяться для 99,99% людей.
Ви пам'ятаєте як мінімум 25% знань і з математики, і з хімії, і з фізики, які вивчали у школі. Просто ці знання є базовими для засвоєння наступних знань, без знання бази Ви просто не зрозуміли би, про що йдеться. А те, що Ви пишете: "… я зараз взагалі не пам’ятаю нічого з того, що колись вчив..." — це лише ілюзія.
До того ж, не забувайте про розвиток абстрактного мислення, в чому та ж таки математика відіграє колосальну роль.
13:37
Ви пам'ятаєте як мінімум 25% знань і з математики, і з хімії, і з фізики, які вивчали у школі.

Ну якщо вважати, 2 формули (CO2 i H2O), які я пам’ятаю з хімії як 25% процентів знань від того, що нас вчили… А з математики взагалі жодної формули не пам’ятаю, хоча приходилось зубрити їх багато, особливо у ВУЗі.
Але натомість знаю дуже багато речей, які пов’язані з моєю роботою і захопленнями. Та і всі тести рівня IQ, які коли небудь проходив показували, що в плані інтелектуального розвитку нічого не бракує Мабуть в мене просто мозок такий, що швидко викидає все непотрібне
Просто ці знання є базовими для засвоєння наступних знань,

Яких саме наступних знань? Чому наприклад, майбутній психолог чи тракторист повинен зубрити те, що є базовими знаннями для фізика-ядерника?

Основну проблему бачу в тому, що колись було важко знаходити потрібну інформацію, і в освіті намагалися по-більше закласти людям в голову, щоб потім не приходилось шукати. Тепер же все навпаки. Інформації маса, тільки треба вміти правильно її сортувати і розкладати по поличкам. Тому тепер немає потреби зубрити по карті де який острів знаходиться.

Щодо математики. То програмування дає набагато більший розвиток мислення. І його можна практично завжди використати в усіх сферах. Тому краще хай діти учаться програмувати, ніж зубрять нікому непотрібні формули.
Основну проблему бачу в тому, що колись було важко знаходити потрібну інформацію, і в освіті намагалися по-більше закласти людям в голову, щоб потім не приходилось шукати. Тепер же все навпаки. Інформації маса, тільки треба вміти правильно її сортувати і розкладати по поличкам. Тому тепер немає потреби зубрити по карті де який острів знаходиться.

А якщо електрики не стане? Часом тупе зазубрювання рятує чиєсь життя, бо в кризовій ситуації пам'ять видобуває потрібну інформацію зі своїх закапелків.
Цікава Ви людина…
Гарантую, що Ви пам'ятаєте як мінімум і третю формулу: NaCl — кухонна сіль!

А з математики взагалі жодної формули не пам’ятаю...

А при чому тут формули?! Я кажу про знання, а не про формули! Та й формули Ви насправді пам'ятаєте: от якби Вас ввели в стан гіпнозу, а тоді гіпнотизер дав би Вам відповідне завдання — Ви би йому розповіли багато того, що нібито «забули»! Просто всі вони лежать у довготривалій пам'яті…

Психолог чи тракторист, кажете?.. Не можу сказати точно. Окремо для психолога чи окремо для тракториста я би сказав, а психолог-тракторист разом?! Все ж таки мухи окремо від котлет.

А про фізика-ядерника все просто: ці знання різко знадобилися всім років 30 тому — коли 24.04.1986 бабахнув реактор на ЧАЕС. Перепрошую, відтоді в ядерній фізиці, ядерній біології та у впливі малих доз опромінювання на організм людини мають розбиратися у першому наближенні всі українці! А тут базовими предметами є і математика, і хімія, і фізика, і біологія!
Тепер же все навпаки. Інформації маса, тільки треба вміти правильно її сортувати і розкладати по поличкам.

Не маючи базових знань, Ви елементарно заплутаєтесь у поличках!
Тому тепер немає потреби зубрити по карті де який острів знаходиться.

Угу, угу… «Я скажу кучеру, він мене довезе». Вітання Вам від Фонвізіна!

Щодо математики. То програмування дає набагато більший розвиток мислення. І його можна практично завжди використати в усіх сферах. Тому краще хай діти учаться програмувати, ніж зубрять нікому непотрібні формули.

Браво!!! Бравіссімо!!! А чи чули Ви про такий предмет, як прикладна математика?! І як можна вивчати прикладну математику без вищої?!
Як програміст-обчислювач за шкільною освітою, скажу Вам по секрету: ніяк! Натомість оволодівши вищою математикою, можна легко оволодіти і прикладною, а там і програмуванням! І тоді вирішувати прикладні завдання за допомогою цього інструментарію.
Про кризові ситуації абсолютно точно сказано!
22:15
+1
А якщо електрики не стане?

А якщо Сонце вибухне, або Місяць впаде на Землю?
23:11
Браво!!! Бравіссімо!!! А чи чули Ви про такий предмет, як прикладна математика?! І як можна вивчати прикладну математику без вищої?!

Десь чув про таке, але туманно уявляю що воно означає Дивно получається, вмію створювати сайти, а не знаю, що таке прикладна математика

Гарантую, що Ви пам'ятаєте як мінімум і третю формулу: NaCl — кухонна сіль!

Не повірите, але не пам’ятаю! Просто вживаю сіль у їжу не знаючи її формули!
23:14
+1
Як програміст-обчислювач за шкільною освітою

А я то думаю, хто мені буде допомагати доробляти сайт Зважаючи на те, що Ви знаєте і вищу і прикладну математику, Ваші можливості набагато більші за мої
Ви й без мене чудовий сайт зробили. Ваш рівень майстерності достатній, щоб вдосконалювати Світоч самотужки.

А ті мови програмування, яким мене навчили в школі, а потім якими я оволодівав самостійно, давно вийшли з вжитку: ALGOL, FORTRAN в школі, BASIC в інституті, а вже під час роботи конструктором — AutoCAD, потім коли перейшов у технологи і з інститутської БЕСМ довелось потроху переповзати на персональний комп'ютер — вже самостійно TurboBASIC. Та й завдання за допомогою цих мов вирішувались геть інші. В конструюванні сайтів воно не допоможе, бо HTML-мова «заточена» під інші цілі.
Конструювання сайтів можна назвати програмуванням доволі умовно. Програміст — це той, хто складає програми. Програмісти конструюють браузери, а ті, хто малює веб-сайти — це просунуті користувачі браузерів. Юзери.
А різницю між етанолом і метанолом знаєте?!
А між монооксидом вуглецю й діоксидом того ж таки вуглецю?..
Пригадав, як Незнайка здійняв паніку повідомленням, що від сонця відірвався кавалок, який невдовзі впаде на землю і всіх розчавить. Дякую. повеселили :)
12:30
Шо шо?
12:35
+1
Багато разів чув думку, що зараз у ВУЗах майбутні програмісти вивчають не програмування, а історію програмування. Тому мало що вміють після здобуття галочки про освіту. А серед справжніх профі майже всі самоучки.
12:44
Абсолютно не так!
Етанол — це етиловий спирт, головна складова алкогольних напоїв. Разове (!) вживання в невеликих дозах спричиняє сп'яніння, але не є смертельним.
Метанол — це метиловий спирт. На колір і смак від етанолу його не відрізнити, проте навіть разове вживання метанолу може спричинити сліпоту ба навіть смерть людини.

Монооксид вуглецю — СО, він же чадний газ. Блокує червоні кров'яні тільця (еритроцити), тому вдихання чадного газу може бути смертельним (бо кров втрачає здатність переносити кисень організмом).
Діоксид вуглецю — звичайний СО2, що є одним з компонентів звичайного повітря. Для людини він не є корисним, але в малих дозах не смертельний. Більш того, діоксид вуглецю конче потрібен рослинам для фотосинтезу й активно споживається ними!

Таким чином, метанол і монооксид вуглецю — це вірна смерть для людини. Про такі речі варто пам'ятати.
Гиииии!..

У нас програмування в КПІ у 1985 році виглядало таким чином: викладач виходить до дошки й починає малювати блок-схему вирішення квадратного рівняння:

Що означають конкретні блоки, чому одні є прямокутними, інші ромбічними, треті овальними, інші загалом бозна якими — не пояснюється. Результат стандартний: тихий шок студентської аудиторії.

З мене вистачило цієї першої лекції, після чого я підійшов до викладача і сказав йому пару теплих та ласкавих слів. Разом зі мною підійшов ще один студент (його колись після І курсу МФТІ відрахували за пиятику, тож він до нас прибився на другий курс і далі навчався з нами), але він лише мовчки слухав. У відповідь на моє обурення викладач підкинув нам по одному завданню з термодинаміки, через тиждень ми принесли йому кожен по програмі, написаній на BASIC'у. Далі нас допустили в лабораторію з ЕОМ, де ми наші програми набрали, відлагодили й прокрутили з реальними параметрами. За що отримали «відмінно» в залікову книжку й забули про цей предмет.

Але ж у моєї [вже] дружини (а вона навчалася на нашому ж курсі, тільки на іншій спеціальності) після намальованої на дошці блок-схеми виробилася стійка боязнь до ЕОМ і програмування. Тоді я витратив лише один (!!!) вечір, за який пояснив їй у загальних рисах весь курс програмування — і те, що таке ота фатальна блок-схема, і все інше, що їм могли начитати. Після півночі вона нарешті роззула очі та здивувалася: "І це все?!" — але це справді виявилося «все». Й далі вона навіть сама свою програму написала — я лише керував…

А скінчилося це тим, що я розробив 3-годинний курс із опанування персонального комп'ютера, який при бажанні впарював усім майбутнім співробітникам. 3 заняття по 1 годині — за 3 години (!!!) у мене люди починали самостійно, без моїх підказок працювати на ПК. Мій особистий віковий рекорд — 60-річний заступник міністра вугільної промисловості. Після 3-х годинних занять цей потомствений вуглекоп перестав боятися комп'ютера на своєму столі, оволодів Віндою, у першому наближенні — Вордом та Екселем. А в якості бонусу я показав йому комп'ютерні шахи — за їхньою допомогою він швидко звик до мишки.

Щоправда, була ще 70-літня бухгалтерка, але на ПК вона вже працювала, тож я лише допоміг їй опанувати з нуля КорелДро — на неї по роботі навішали друкування свідоцтв про членство в громадській організації, а для різних фізичних та юридичних осіб треба було друкувати всякі різні бланки, а це все технічна графіка…
Щодо вищої освіти… Важливо зрозуміти одну докорінну відмінність її від середньої:

  • середня школа навчає здебільшого соціально недозрілих дітей — себто таких, які ще не в змозі брати на себе відповідальність за життя власне та своєї родини (не кажучи вже про більші колективи);

  • вища школа має справи вже із здебільшого соціально дозрілими індивідуумами.


Тому коли йдеться про градацію університетів, одним з найважливіших критеріїв є час роботи конкретного вишу. Я відчував це «печінкою» (на підсвідомому рівні), ще коли закінчував школу. Тому й націлився свого часу на КПІ — бо це був не тільки «технічний виш №3» на весь СРСР (після МВТУ ім.Баумана та Новосибірського університету), але й виш, заснований 1898 року. На час мого вступу туди традиція безперервної роботи його складала 82 роки, зараз цей показник наближається до 120 років.
Тому окрім конкретних знань у конкретних сферах, вища школа дає ще й колосальний вплив на формування особистості. Буквально минулої суботи у нас відбулась мегазустріч випускників інженерно-фізичного факультету НТУУ «КПІ» за 1986 рік (спеціальності — ливарники й термісти, ще 3 інші — вибірково). Ми проаналізували, кого куди закинуло життя й хто чим займається. І от дивна річ: людського «шлаку» серед нас — мінімум, буквально по 1-2 людини на кожну групу десь із 20-25 осіб!
Тому вища школа — це предмет для окремого розгляду, й не треба плутати її із середньою школою.
18:26
Цікаво ж як!
Нарешті, є ще одна проблема — агресивний маркетинг. Так званій «медіа-аудиторії» впарюється часом щось таке, від чого моє волосся завивається без палікмахтєра © Я вже понад 3 роки телевізор не дивлюсь, проте і в мережі вже висять ролики, наприклад, про освіжувач повітря, який «вбиває молекули запаху». Від цих "молекул запаху" ми з дружиною щоразу просто угораємо від реготу!!! Або цей «розумні» ліки, які самотужки "доправляються до центру болю"!..

Це приблизно час, проведений у школі.
10'000 годин — це лише перший щабель майстерності. Найнижчий, так би мовити. Проходження лише початкових стадій. Далі починаються, власне, самі сходини…
08:12
+1
Має рацію Доброслав щодо перенасичення інформацією учнів і студентів. І в більшості непотрібною. Має рацію й Тимур, що вивчення математики допомагає розвивати абстрактне мислення. Впевнений, що Доброслав таки пам«ятає теорему Піфагора щодо прямокутного трикутника: квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів — с2 = а2 + b2 А от мені вища математика в житті так і не знадобилася. От може лише при філософському обмірковуванні феномену Життя і Всесвіту.
13:08
+1
Панове, про непотрібність шкільної освіти в моїй статті написано детальні і з прикладами. Почитайте, не пошкодуєте…
svitoch.in.ua/17-pro-realnyi-vplyv-shkoly-na-dushu-lyudyny.html
Коротше!
Не хочете навчатись у школі чи в університеті — не навчайтесь!!!
Ви молоді, а я вже старий дядько й не маю права вказувати вам, як жити.
А поговорили добре.
15:03
+1
Не хочете навчатись у школі — не навчайтесь!!!

На жаль так не можна! Прийдуть і заставлять
Тепер все вирішують батьки. Якщо захочуть, то можуть свою дитину перевести на індивідуальну форму навчання чи екстернатуру. І буде їхня кровиночка вдома сидіти. А захочуть своє розумово неповносправне чадо в гімназію чи ліцей віддати, то будуть нещасні педагоги 12 років викладати йому азбуку з арифметикою. Але через 12 років дитя отримає документ про закінчення гімназії.
Проблема в тому, що у нас нема якісної перевірки можливостей конкретної дитини. Всіх чешуть одним гребінцем. І ВСІ батьки хочуть, щоб їхня дитина обов'язково мала вищу освіту. А реально на це здатні відсотків з 10 не більше. Решта потребує конкретних трудових навичок, вміння самовдосконалюватися та пристосовуватися до мінливості обставин.
Решта потребує конкретних трудових навичок, вміння самовдосконалюватися та пристосовуватися до мінливості обставин.

М'яко кажучи, це вміння потрібне всім. Бо динозаври, наприклад, не зуміли пристосуватися до кліматичних змін — отож і вимерли! А які гіганти були!..
Може вони теж усі вищу освіту мали?
21:58
Тепер все вирішують батьки. Якщо захочуть, то можуть свою дитину перевести на індивідуальну форму навчання чи екстернатуру.

А це хіба не означає, що у дітей все одно вимагається накопичити той обсяг інформаційного непотребу, що і у звичайних школярів?
Але батьки можуть обрати вчителя, який спершу навчить дитину думати і сформує свтоглядну вісь, на яку буде чіпляти решту інформації.
Але батьки можуть обрати вчителя, який спершу навчить дитину думати і сформує свтоглядну вісь...

Це завдання, насамперед, для батьків! Вчитель це може зробити лише в другу чергу, так би мовити.
13:34
+2
Це завдання, насамперед, для батьків! Вчитель це може зробити лише в другу чергу, так би мовити.

Після того, як навчу своїх дітей думати і сформую світоглядну вісь, вони взагалі не захочуть йти до школи
Тому я вважаю, що міняти треба саме школу!
Тому я вважаю, що міняти треба саме школу!

По-перше, ніхто не проти (окрім самих чиновників) того, щоб поміняти систему освіти. Питання лише, як само поміняти?!
По-друге, Ви самі раніше казали:
Прийдуть і заставлять

У нас середня освіта є обов'язковою, тому ніхто Ваших дітей не питатиме, захочуть вони йти до школи чи ні?! Змусять!!!
Але світоглядну вісь и все ж таки мусите у них сформувати ще до школи — інакше (без цього «стрижня») Ваших дітей зламають.
Дивимося глибше. Школа, охорона здоров«я+ залежать від СПОСОБУ ЖИТТЯ. Якщо плануєте й надалі для України життя в містах, то змінити кардинально школу та інше не вийде. Якщо заплануємо майбутнє, як життя в РОДОВИХ МАЄТКАХ, де життя родин на 90% буде незалежним від держави, то це відкриються зовсім інші можливості. Справді, коли людина й родина матиме: повітря, воду, продукти, тепло й енергію+ від свого родового маєтку, а надлишком виробленої інформації, енергії й продуктів ділитиметься із суспільством, то буде й інша школа або її не буде в тому наповненні, як вона є зараз.
10:33
+1
Думаю, що подолання проблеми неякісної державної освіти має бути в розповсюдженні приватної освіти. Там завжди передові методи навчання. І вважаю, що приватним навчальним закладам потрібно дати повну свободу. Ніяких однакових програм! Навчальні заклади самі повинні складати програми так як вважають за необхідне, а конкуренція покаже, добре це вони роблять чи ні. А то в нас зараз получається, що навчальні програми складає кілька людей, які відірвані від життя.
Для такого, звичайно потрібно, щоб був хороший матеріальний рівень населення, щоб всі мали можливість платити за навчання.

Випадкові Дописи