До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: Ліванські РЕІНКАРНАЦІЇ (Част.2) (1, 02.2019)

Анатолій ВИСОТА: Ліванські РЕІНКАРНАЦІЇ (Част.2) (1, 02.2019)


Тільки усвідомлене сприйняття
знань про те, що нашу основу
складає душа, яка має бесмертну
природу, робить людину
абсолютно безстрашною...
(Марія Грицай, дослідниця ладу)

      То реінкарнація таки є?
У моїй голові не вкладалося почуте від ліванців. (Див. попередній допис, част.1)  То таки явище перевтілення є? Люди розповіли мені про інших людей. Мало чого вони не напридумують собі! А чи є людина, яка розповіла б про ВЛАСНИЙ ДОСВІД ПЕРЕВТІЛЕННЯ? — Є!!! — відповідає мій зять Зукан і уточнює: — це наш родич Надим Жарамані, мій брат у третіх!..
Домовившись попередньо про зустріч, ми 8 вересня 2008 року мчимо з Байсура дорогою на Карбрішмон і на західній околиці звертаємо ліворуч на нову асфальтівку, яка веде до нового будинку школи. Невеликий відрізок вибоїстої грунтівки і ми вже виходимо до великого двоповерхового будинку, який мають ось-ось заселити. Навколо сосновий лісок і крутий схил, за яким розкинулося містечко Кабрішмон. Підходжу до схилу і впізнаю внизу школу, де вчаться всі наші онуки, це Вест Гілл Коледж.

       Надим зблизька
Нас радо зустрічають чоловік нижче середнього зросту і міцної статури — це господар Надим і його дружина Гіям. 

(Зліва Надим, Люба, Гіям та Анатолій)

Поруч усміхається їхній товариш — архітектор Малік, який говорить російською, бо довго учився у Мінську і має за дружину білоруску Людмилу...
Ми ходимо по дзвінких покоях нового будинку з поверху на поверх, а мені не терпиться ближче познайомитися із господарем… Нарешті ми всідаємося в гайку за великий кам”яний стіл, в якого стільниця із плоского жовтого каменю товщиною із сорок сантиметрів, і я відчуваю під собою шорстку твердість кам”яного ослона. Надим тихенько розповідає про себе та родину, зять перекладає мені, а я записую, питаючи і перепитуючи. Так, Надиму 48 років і цей будинок вони будували 8 років і ось скоро увійдуть сюди жити.
   
Вони з дружиною Гіям, якій 41 рік, мають двох дочок: Ролу — 13 літ, і Нур — 19 літ, студентку третього курсу університету, а також сина Аймана, теж студента, якому 21 рік. Вже кілька років, як Надима обрали в раду Байсура і він працює заступником голови. Невеликий будівельний бізнес є основою достатку його родини. 

       З розповіді Надима
Родився Надим 26 вересня 1960 року, здобув середню освіту і в свої двадцять років вже став воїном, бо з 1980 по 1990 рік воював проти ізраїльських окупантів. Кілька разів він був на волосину від загибелі, був у ізраїльській військовій в”язниці і вирвався звідти. Сміливість, безстрашність байсурця та його хист до управління військом були помічені і Надим став командиром танкового підрозділу. Йому дали бойове ім”я АБУ-АРЗ, (Батько-Кедр). За бойові заслуги після звільнення Лівану від окупантів Надим отримав від голови Демократичної партії Лівану нагороду — породистого коня, якого я сам бачив.
Надим народився третім після двох сестер. Дитячі роки свого байсурського життя вже ним призабулися. І яким він був хлопчиком у свої три роки і що казав, про те йому згодом розповіла мати… Ще до трьох років Надим розібрав і потоптав ногами свою нову іграшкову вантажну машину і це було дивним і незрозумілим для його батька і матері...
Якось мати надворі годувала груддю свою четверту дитину, а хлопець грався і бігав скрізь, де йому хотілося. Коли ж він став на краю кручі, то мати злякалася й гукнула, щоб син ішов до неї, бо ось заробить дубцем по… Надим поважно підійшов до матері став навшпиньки, здійняв плечі, щоб ніби порівнятися з нею зростом. — Чого це ти на мене кричиш? Я старший від тебе і набагато старший навіть від батька. У мене також є двоє синів і дві дочки, як і в тебе! А моя жінка красивіша за тебе! І мій будинок у селі Деїр-Куш більший і гарніший ніж оцей ваш! І взагалі я станом вищий ніж ви! Чого ж ви мене зневажаєте? — почула мати від свого трирічного сина і дуже здивувалася, бо це були не слова дитини, а слова чоловіка… А хлопець проказав, що хотів і знову побіг гратися… Пізніше батько розпитав сина і дізнався, що в минулому житті його звали Бадіяр...
Одну жінку з Байсура взяли заміж в село Деїр-Куш і саме вона розказала там про Надима. Коли Надиму було чотири роки, в Байсур приїхала Сугейла — жінка-красуня із попереднього його життя і зайшла у двір, але хлопчик відмовився від зустрічі і втік. Минуло кілька місяців і до Байсура приїхала група чоловіків із Деїр-Куша. Надим вийшов до них і привітався. Один з чоловіків запитав: — Ти знаєш нас? — Так! Я вас усіх знаю! — впевнено відповів хлопець. — А які наші імена? І Надим назвав усіх чоловіків по імені крім одного, пообіцявши пізніше пригадати ім”я і цього чоловіка.
Коли чоловіки підтвердили, що Надим не помилився, то той неназваний чоловік сказав: — Мені образливо, що ти забув моє ім”я!
   

Надим не розгубився: — Не можу пригадати. Але ти назви п”ять чоловічих імен і я скажу, яке з них твоє. Той проказав імена і Надим сказав: — Ти Фаріс! Всі заусміхалися, бо це було правдою.
У 1968 році, коли Надиму було вісім років, байсурські тато з мамою вирішили з”їздити в Деїр-Куш, щоб остаточно переконатися в правдивості синової розповіді. Хлопця посадили поруч із водієм і він самостійно показував дорогу від Байсура і аж до свого будинку в Деїр-Куші, хоч у новому житті ніколи там не був. А як зайшов у свій будинок, то знайшов там свою кімнату, хоч це було важко, бо будинок вже був переділений капітальною стіною: — Ось тут були двері, а за ними моя кімната. — Так! — підтвердила Сугейла.
Сів Надим на своєму ліжку і поводився як дорослий, пригорнувши до себе колишню свою жінку Сугейлу. — Як наші діти?- запитав Надим. І жінка розповіла за кожного із їхніх чотирьох дітей і продовжила: — діти в порядку, але так важко було мені без тебе, Бадіяре! Мені дуже допомагав у всьому твій брат Афіф, а другий твій брат Фуад, то не дуже… Потім Надим запитав про їхній магазин в Бейруті на вулиці Марлєс, в якому він торгував гончарними виробами. — Продали, бо треба ж було з чогось нам жити, — пояснила Сугейла. — А допомагав продати той магазин твій брат Фуад, але не віддав усі гроші за нього…
Гостювали байсурці там три дні. І за цей час чи не всі люди з села приходили до Надима й розмовляли з ним, випитуючи про все, що він знає. Він узнавав майже всіх людей, старших від 15 літ. І за ці дні йому вже надоїли ті розпитування. Надим сказав, що розкаже ще одну історію і все. В селі батько Бадіяра був Мухтар-Ала — старійшиною. І кожного тижня в їхній будинок приходили шейхи на збори, залишаючи за звичаєм своє взуття на ганку. Тиша у домі і те взуття рядочками заважали малому Бадіяру бігати й гратися і він задумав, як прогнати тих шейхів.
От Надим і каже людям: — А хто з вас пригадає, як я малим поклав у кожний черевик шейха по ложці варення із солодких стручків дерева харруб? Присутні шейхи засперечалися між собою і деякі стверджували, що то було абрикосове варення. — Ні! Я ж знаю, що поклав варення харруб! — сказав Надим і продовжив: — не перестанете мене розпитувати, то я про кожного з вас розкажу таке, що вам стане соромно перед іншими!
І всі люди із двох сіл остаточно переконалися, що Надим Жарамані із Байсура колись був Бадіяром Дау у Деїр-Куша… Разом із дружиною Сугейлою вони нажили четверо дітей: синів Рефата і Важіта та дочок: Нажву і Ногу...

       В тілі Бадіяра Дау
  Бадіяр Дау родився в 1926 р. і загинув в автокатастрофі в 1959 році у віці 33 літ. Загинув Бадіяр Дау 14 вересня 1959 року і знову народився в тілі Надима 26 вересня 1960 року у Байсурі в родині Жарамані. Рік і дванадцять днів їхня душа ДЕСЬ чекала на нове втілення...   

Минули роки, Надим виріс і одружився з Гіям. Якось зібралися дві родини разом і Сугейла попросила Гіям: — Ти ж шануй і люби Надима, бо він не тільки твій, а й мій колишній чоловік Бадіяр! Дві родини жили ніби одна. Довго Надим мав дві жінки у двох селах і піклувався за трьох своїх дітей і чотирьох дітей Бадіярових…
Наприклад, 5 вересня ц.р. (2008 р.) Надим із своєю Байсурською родиною були на весіллі одного із своїх онуків з Деїр-Куша. Його старший син Важі Дау тепер головує в Деїр-Куші і любить та поважає свого батька, який є віком молодний за нього. Дивні діла Твої, Боже наш рідний!

       Моє ім'я Ніхто
Якось Надим був у справах у Бейруті. В автобус сідали пасажири і в одному з них він помітив ніби знайомого. Надим заскочив теж в автобус і кинувся до нього: — Ти із Деїр-Куша? — Так! — А як тебе звати? — Фуад! А тебе ж як звати?
Надим зрозумів, що перед ним його брат із попереднього життя, той брат, який затаїв частину грошей від продажу магазину, укравши їх у вдови і чотирьох сиріт. А тому він відповів брату: — Моє ім”я Ніхто! І побачив, як той зніяковів, бо той зрозумів, хто перед ним...

Я запитую в Надима про те, як він пригадує своє попереднє життя і яким досвідом збагатив себе. 

І він розповів ще: “З дитинства цього мого життя я вже дещо я й призабув, а от попереднє своє життя я ніби бачу своїм внутрішнім зором і переді мною розгортаються картини ніби у сні наяву… Гадаю, що кожній Душі, яка стоїть за нашими тілами, Творець дав можливість відчути бідність в одному житті і багатство в іншому, відчути ницість поведінки в одному житті і велич доброчинності в іншому… Я зрозумів, що витрачання свого життя на досягнення багатства є марнуванням тих можливостей, які дав Творець своїм Дітям. Лише шлях доброчинства може виправдати людське життя...”

       І на завершення 

Вже давно сонце сховалося за Середземним морем і сутінки стали темінню ночі. Надим смажив маленькі ковбаски над жарким червоним вугіллям. Не витримуючи тих ароматів смаженини, десь близько завивали худі байсурські коти. Місцеві невидимі цвіркуни розмовляли вголос, а архітектор Малік намагався розповісти мені ще й про свого брата, який живе зараз в Німеччинні. Це ж він, двічінароджений, чотирирічним хлопцем кидав каміння у вуличного торговця...
  Ні! Хай іншим разом розкаже, а я це запишу… А зараз я переповнений тими подробицями із теперішнього життя Надима і з його ж колишнього життя в тілі Бадіяра...
   
Нас було семеро за тим масивним камінним столом і українські пісні лунали там ніби в нас вдома. Наші пісні та ліванські бойові пісні про гору Радар линули в тиші далеко, мабуть їх чули аж в Кабрішмоні...
Люди у своїй тривожній повсякденній суєті проскакують своє життя одноденним метеликом. Вони глибоко і досконало вивчають кожну травинку і кожну комаху, лише до природи цілісної Людини їм нема діла. Нічого в цьому світі нема такого, щоб робилося просто так.

Якщо людям нема чим займатися крім власних тіл, то це комусь треба, щоб так було… І все ж історія знає людей, які в пошуку істини йшли наперекір пануючому світогляду і навіть жертвували власним життям, як італієць Джордано Бруно. Мабуть такої ж жертовності вимагається і від сьогоднішніх дослідників, які б наперекір пануючому світогляду науково довели, що Душа в своєму розвитку змінює не одне людське тіло. Але хто це зробить?
Однак чи не в кожному університеті є кафедра народознавства і науковці-етнологи, наприклад під егідою ЮНЕСКО, скориставшись моєю інформацією, могли б провести відповіді польові дослідження з метою встановлення факту другого життя людини. Цей факт можна було б підтвердити і в судовому порядку, наприклад, через Міжнародний суд в Гаазі. Але комплексне дослідження феномену цілісної людини ще попереду і лежить воно на стику поля всіх природничих наук і всіх наук про живе і людину. Та спочатку треба прокинутися…

Я ж сподіваюся, що прочитавши оце моє писання, ти поглянеш на себе уважніше і побачиш щось так довго приховуване від тебе… В надії на цей твій крок і ставлю в цій статті останню крапку.


   Хай же буде!

+7
212
RSS
11:01
+5
В цьому дописі я розповідаю про й нині живу людину в Лівані, яка пам'ятає про своє попереднє життя. Це Надим Жарамані. Його я розпитав особисто. Хочте вірте цьому, а хочте ні.
Згадався досить цікавий фільм на цю тему: Я початок
15:10
+3
Дякую, Дзвінко, за коментар і за +1. Чи є переконливим для тебе цей допис?
Мене переконувати не треба. Я сама впевнена, що жила вже багато разів на цій землі, от тільки конкретних деталей не пам'ятаю.
18:34
+2
Всі ці розповіді не є доказами в науковому сенсі слова. Тому можливість чи неможливість реінкарнації все одно лишається предметом допущення та/або віри.
18:47 (відредаговано)
+3
Тимуре, а який би доказ тебе переконав, що для розвитку ДУШІ життя в одному тілі не достатньо, а потрібно прожити багато життів в різних тілах?
Мене міг би переконати наступний експеримент.
1. Вчені чіпляють на душу людини якийсь «маячок» чи в інший спосіб проставляють «мітку» на людській душі.
2. Помічена людина вмирає.
3. На душі якоїсь нової народженої дитини вчені знаходять той самий «маячок» чи ту саму «мітку», проставлену колись і не підроблену.

_вибачаюсь
Щось на кшталт кільцювання птахів — тільки зроблене з душею.

Але я поки що не уявляю, як можна такий експеримент провести?!
19:23
+4
А свідчення живої людини, підтверджені громадами двох сіл тебе не переконують? Я маю документ від муніципалітету села Байсур про те, що свідчення Надима є правдою. Вся система слідства і судочинства грунтується на показах очевидців і свідків. І суд не завжди потребує наукових експериментів, щоб виправдати невинного і наказати злодія. Як ти ставишся до свідчень Надима?
Будь-які свідчення не переконують, хай навіть їх завірить особисто Генеральний секретар ООН, а не муніципалітет села Байсур. Адже свідчення завжди суб'єктивні.

Як ти ставишся до свідчень Надима?

Я допускаю, що таке можливе.
Але разом з тим допускаю, що все це є результатом… скажімо так — маленької містифікації з боку вищих сил, яким повірив Надим, а також всі інші.
23:34 (відредаговано)
+5
Дзвінко, дякую за фільм Я ПОЧАТОК! Друже Тимуре, людська ДУША ще мало вивчена, щоб її ідентифікувати, поставивши на ній МАРКЕР. Натомість тіла людські вивчені краще. Відомо, що душа залишає відбиток на тілі. Не дарма є вислів: ОЧІ — ЦЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ. Отже науковим методом встановлення реінкарнації могло б бути дослідження двох чи трьох тіл, на яких залишила свій відбиток одна їхня спільна душа. Встановлення таких ОДНАКОВИХ відбитків на тілах могло б бути доказом наявності одного об'єкта, який це зробив, а саме ДУШІ. Але як саме організувати й провести таке дослідження?
У Хмарному атласі міткою була родимка.
Навіть таке (не зовсім бездоганне, скажу чесно) дослідження організувати і провести поки що неможливо. Тому я й кажу, що довести реінкарнацію душі як факт на даному етапі неможливо. Лишається вірити або не вірити, допускати або не допускати таке.
Родимка («кометка» в «Хмарному атласі») — це мітка на тілі, а не на душі. До речі, там «кометка» означала, швидше, певне особливе призначення героя епізоду.
07:26
+3
А давайте подумаємо про те, як зміниться життя людей, коли вони довідаються про БАГАТОРАЗОВЕ ВТІЛЕННЯ ЇХНІХ ДУШ.
Переважна частина людей ліниві й непослідовні там, де треба робити мозкові зусилля. Не секрет, що більшість людей перебувають на найнижчих рівнях свідомості, де керуються ганьбою, почуттям провини, апатією та горем, чи трохи вищестрахом, бажанням, гнівом і гординею.
_дідько
Переважну масу людей, які перебувають на енергетичних рівнях нижче 200, краще стимулювати, ніж мотивувати — себто, підганяти стимулами («жорсткими» засобами), а не створенням мотивів для розвитку («м'якими» засобами). А стимул — це:
— проголошення ганьби за гріхи (енергорівень 20);
— створення почуття провини за гріхи (енергорівень 30);
— тиск на горе (сум, розпач, зневіра через втрати — енергорівень 75);
страх перед вічним покаранням в пеклі (енергорівень 100);
бажання стати кращим (енергорівень 125);
гнів на затятих грішників, у яких енергорівень ще нижчий (енергорівень 150);
— закономірна гордість від власних досягнень, хоча й мізерних у порівнянні з просвітленими, проте значно вищих, ніж у великої кількості низькоенергетичних людей (енергорівень 175).
_дідько
Особливий акцент хотілося б зробити на останньому пункті. Дзвінка Сопілкарка днями опублікувала матеріал "Чому потрібно любити себе, щоб бути успішною". Судячи з твого ж коментаря, ти нібито позитивно ставишся до ідеї хвалити себе… Але ж похвала — це, по суті, найм'якіший зі стимулів, бо апелює до гордині!!! До енергетичного діапазону 175-199!.. Погоджуючись із тим, що це дуже важливо, ти визнаєш важливість стимулювання (навіть «м'якого»). А чудове стимулювання (як «жорстке», так і «м'яке») прекрасно забезпечують саме авраматичні релігії! Тому-то вони й розповсюджені в світі настільки широко! Бо їхнє завдання — стимулювати переважні маси низькоенергетичних особистостей на розвиток.
_дідько
Зокрема, в якості потужного стимулу працює теза про «одноразовість» земного втілення. Справді, якщо людина живе на землі в людському втіленні лише один-єдиний раз, то у неї є лише одна-єдина спроба максимально розвинутися, очистити власну персону від різноманітних гріхів! Інакше — вічне покарання в пеклі… Це дуже потужний стимул для особистісного розвитку.
_дідько
Якщо ж його прибрати, то маса низькоенергетичних особистостей вмить розслабиться. Справді, навіщо відкладати на завтра те, що можна… відкласти на післязавтра?! Ну, припустимо, чогось людина не досягнула в цьому житті… Ну то й що?! Досягне в наступному… або в одному з наступних!.. Яка різниця?! Отже, можна не дбати про особистісний розвиток — все одно колись-то надолужимо!..
_дідько
Таким чином, якщо віра в багаторазова втілення душ оволодіє найширшими масами людей, то вони махнуть рукою на персональний розвиток і почнуть масово «розслаблятися» — в сенсі, «відриватися» в найгіршому людському розумінні. А оскільки Земля — це, в тому числі, «школа розвитку», то вищі сили будуть змушені наслати на людей небачені раніше біди. Адже розвиватися потрібно! А для цього в описаних умовах буде потрібно дедалі «жорсткіше» стимулювання.
_вибачаюсь
От до чого ти весь час закликаєш, друже! Чому ти ніяк не зрозумієш цього? Наскільки я пам'ятаю, твій енергорівень — 310 (готовність). Це вже вельми високий енергорівень, що є своєрідними «воротами» до вищих рівнів свідомості. Отож тебе краще мотивувати, а не стимулювати! Несвідомо ти розповсюджуєш це твоє бажання мотивованого розвитку на решту людей. А дарма! Це погляд ідеаліста, а не реаліста. Намагаючись мотивувати людей нижчих енергорівнів, ти завдаси їм шкоди, а не користі.
_шкодую
Подумай над цим.
23:52 (відредаговано)
+4
Відбитком може бути якесь слово, або пара слів, які дитина чомусь любить і повторює. Цей пароль уважні батьки мають записати. А потім це потрапляє у базу даних. Минають роки і десятки років. Компютер аналізує і видає співпадіння паролів у різних людей. А потім вивчається життєвий шлях таких людей. Дослідники знайдуть багато цікавого і несподіваного.
Скажу за себе: пригадую, що я підлітком любив повторювати слово КРАСОТА, не розуміючи нащо це я роблю.
Відбитком може бути якесь слово, або пара слів, які дитина чомусь любить і повторює.

Не годиться. Потрібно щось настільки ж надійне й унікальне, як відбитки пальців чи малюнок сітківки ока.
07:20 (відредаговано)
+4
Очі бачать, а мозок не сприймає, бо такого не може бути. Моряки Колумба дивувалися, що аборигени не бачили їхніх великих кораблів коло берега, а бачили свої маленькі піроги аж на обрії в океані. Мозок аборигенів цензурував побачене очима, як неможливе. Релігії адамічні твердять про одноразове життя людини. Змалечку це вбивають у голови дітям, тому вони, ставши дорослими, як наш товариш, сприймають це за істину. У Лівані народ розділений на 4 общини. Три з них: християни, шиїти й суніти, мабуть, не сприймають багаторазового втілення душі, а тому їхні очі й не бачать очевидного. А община друзів має світогляд про багаторазове втілення душі. Тому вони й помічають те, чого інші не бачать. А що на це скажуть наші світочани з Лівану?
14:26
+3
Тимуре, ти пишеш, що історія з Надимом+, можливо є містифікацією вищих сил. Але ж можливим може бути й зворотнє: містифікацією вищих сил є навіювання про одноразове життя, з чим так добре справляються авраамічні релігії. Та про це ти й сам пишеш, що як м'яке, так і жорстке стимулювання людей забезпечують авраамічні релігії. Навпаки, нинішнє переконання людей про одноразове життя породжує в них страшний егоїзм: раз живу на Землі, а потім хай хоч потоп!. Саме звідси виснаження земних ресурсів і гори сміття. Людина, яка знає, що повернеться на Землю в новому тілі, мабуть, житиме більш економно і не залишатиме стільки сміття після себе.
От в тім-то й річ, що однаково можливими є обидва варіанти!
_вибачаюсь
Саме про те я й пишу, а ти ніяк не хочеш мене зрозуміти.

Навпаки, нинішнє переконання людей про одноразове життя породжує в них страшний егоїзм: раз живу на Землі, а потім хай хоч потоп!.. Саме звідси виснаження земних ресурсів і гори сміття.

І знов кажу тобі: переважна маса людей — це тупі тварюки! Вони лише роблять вигляд, що є прибічниками авраматичних релігій, але не читають свою ж священну Книгу й не бажають зрозуміти написане там: "...і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!"
_подумай
Люди розуміють це в тому сенсі, що з землею можна робити, що хочеш. При цьому забуваючи, що так вчиняли герої Книги Еноха (що стисло помічено в гл.6 Книги Буття) — і де вони тепер, ті велети-експериментатори?.. І навіть якщо Всемогутній обіцяв більше не влаштовувати потопів, це аж ніяк не означає, що на самоуправство людини не буде жорсткої відповіді.

Людина, яка знає, що повернеться на Землю в новому тілі, мабуть, житиме більш економно і не залишатиме стільки сміття після себе.

Не факт! Адже людина може народитися в будь-якому іншому місці Землі (не кажу вже про інші планети). Тоді логічно виглядатиме, що людина, наприклад:
— народилася в XVIII ст. в Європі, там насмітила й померла…
— народилася в ХІХ ст. в Південній Америці, там насмітила й померла…
— народилася в ХХ ст. в Африці, там насмітила й померла…
— народилася в ХХІ ст. в Австралії, там насмітила й померла...

Тут щоразу сміття, залишене людиною, вигрібають інші! Щось я не бачу аж такого стимулу для того, аби не смітити й берегти природу?!
14:51
+4
Прочитала статтю, цікава та захоплююча. У мене бувають такі ситуації в житті — ось наприклад відбувається якась подія, а я собі думаю, в мене таке вже було у житті. Що б це воно значило? Не знаю. От так буває.
Таким чином, якщо віра в багаторазова втілення душ оволодіє найширшими масами людей, то вони махнуть рукою на персональний розвиток і почнуть масово «розслаблятися» — в сенсі, «відриватися» в найгіршому людському розумінні. А оскільки Земля — це, в тому числі, «школа розвитку», то вищі сили будуть змушені наслати на людей небачені раніше біди. Адже розвиватися потрібно! А для цього в описаних умовах буде потрібно дедалі «жорсткіше» стимулювання.

Це слова пана Тимура.
Навпаки, нинішнє переконання людей про одноразове життя породжує в них страшний егоїзм: раз живу на Землі, а потім хай хоч потоп!.. Саме звідси виснаження земних ресурсів і гори сміття. Людина, яка знає, що повернеться на Землю в новому тілі, мабуть, житиме більш економно і не залишатиме стільки сміття після себе.

А це твердження пана Анатолія.
І я погоджуюся з паном Анатолієм. Коли в християнстві відмовилися від поняття реінкарнації, але залишили відпущення гріхів, це стала найстрашніша релігія на світі.
«Я можу робити що завгодно, і мені за це нічого не буде, бо Бог мене любить, і Ісус ВЖЕ ВІДПОКУТУВАВ мої гріхи» — це основна теза християнства, яка лягає в підсвідомість. Весь сучасний бедлам, всі хрестові походи, інквізиція, Гітлер зі Сталіним — це результат християнства.
19:22 (відредаговано)
+2
Не знаю вже вкотре, але ще раз повторюю: більшість людей — це тупі тварюки, які недалеко відійшли від тваринного світу й керуються здебільшого т.зв. «основними інстинктами». Зокрема, вони є релігійними лише на словах, а не на ділі! Ніхто християнам не дохтур, що вони лицемірять, не читають власної Священної Книги, не занурюються в сенс написаного й не бажають його розуміти!!! Християн ніхто не примушував відмовлятися від поняття реінкарнації — хто їм дохтур, що вони відкинули реінкарнацію?! Це вчення прекрасно стикується з єврейською Торою і з єврейським ТаНаХом, і з Усною Торою. Але християни читають переклади Тори й ТаНаХа, а не оригінали, позбавляючи себе можливості занурюватися в приховані смисли текстів за системою ПаРДеС. А також відкидають загалом систему Усної Тори. І наївно думають, що все знають про світобудову!.. То хто ж їм дохтур?! Я?! Друг Анатолій?! Ви?! Хто?..
21:18 (відредаговано)
+3
P.S. Якось дивно все виходить… Я ж написав вже не один авторський (!) матеріал на цю тему — "Про духовну безвідповідальність", "Видерте з кров'ю", "7 законів Ноя", "Кожен читає свою Біблію", "Хороші — нехороші, погані — непогані" і т.ін. Здавалося б, мої погляди можна було б давно зрозуміти… У мене в теці "Релігійне" на даний момент — 65 матеріалів, з них 18 авторських. Це 27,7% — більш ніж чверть. Тоді як в цілому на Світочі на даний момент опубліковано 1355 матеріалів, з них авторських — 346, що складає 25,5%. Отже, частка авторських матеріалів на релігійну тематику у мене навіть трішки більша, ніж в середньому по Світочу.
_стежу
Тим паче, я коментую багато й розлого — мабуть, на Світочі я чемпіон з коментарів… Тим не менш, щоразу починаємо бігати по одному й тому самому колу!.. Знов щось комусь незрозуміло!.. Отож я тривіально гублюся в здогадах: кому ще який матеріал написати, щоб все було зрозуміло остаточно?! Як казав професор Преображенський в «Собачому серці»: "… щоб це був фактичний папірець, справжній!"


Отож і мені цікаво: який ще матеріал вам написати, щоб це був «остаточний фактичний» матеріал і щоб мене не змушували постійно повторювати одне і те саме?!
Остаточний матеріал на цю тему не зможе написати ніхто, і ви, пане Тимуре, теж. Хіба що ви напишете такий текст, після якого всі читачі одразу досягнуть 1000 балів у рівнях просвітлення і дружно вийдуть у Нірвану.
_сміюсь
Оскільки я сам перебуваю на рівні 500, то вивести когось на 1000 для мене нереально. Максимум, що я можу — це підтягувати інших на свій рівень «любові». А вище хай підтягують Анатолій Коноваленко, Марія, Артанія та інші світлі. А мені…
_вибачаюсь
Ох… доведеться писати, писати і ще писати!.. І коментувати…
Коротше… Взяв та й написав!!! _не_знаю
23:53
+4
Дякую за статтю, і за розширені коментарі, навіть за посиланням прочитала про оцінку балами рівнів.
Згодна з паном Анатолієм щодо важливості цієї теми, але одночасно розумію і побоювання пана Тимура щодо всієї маси людей.
Люди мають бути готові до сприйняття всесвіту та законів Творця, а в більшій масі вони не можуть все розуміти.
Думаю християнській релігії не на руку, щоб люди вірили в реінкарнацію.
23:58 (відредаговано)
+3
Тимуре, ти пишеш: це вчення (реінкарнації) прекрасно стикується з Торою+, а християни самі винні, що відкинули. Невже євреї вірять в багатократне втілення душі?
Принаймні кабалісти таку можливість не відкидають. Згідно з Кабалою, першопочаткова душа — Адам для початку розділилася на 12х12'000=144'000 душ (це число фігурує, наприклад, в гл.14 Об'явлення). Потім подрібнення душ продовжилося… Всі ці душі перебувають в спеціальному «сховищі» — в Гафі, звідки сходять на землю, входять в тіла, проживають людські життя і в Гаф повертаються. Таке сходження може бути чи то однократним, чи багатократним — це не принципово. Буває по-різному. Головне, щоб Гаф не спорожнявся. Бо Гаф спорожніє, лише коли всі можливі варіанти всіх людських життів будуть прожиті. Тоді мільярди й мільярди людських душ зіллються спочатку в 144'000, а потім знову в Адама. Тільки тепер цей фінальний Адам відрізнятиметься від початкового Адама тим, що буде збагачений всіма можливими досвідами всіх варіантів людського життя…
06:01
+3
Кабала є таємним вченням. Кабалістів є мізер. В Торі+ і близько нема нічого про багатократне втілення душі. В Біблії перераховані роки життя патріархів. І про жодного не сказано, що його душа повернулася на землю в новому тілі. Так що християни взяли з Тори те, що в ній було — одноразовість втілення. То в чому ж їх вина?
Кабала є таємним вченням. Кабалістів є мізер.

Кабала не є таємним вченням. Починаючи з XVI століття, великий кабаліст АРІ (Іцхак Ашкеназі Лурія) дозволив вивчати Кабалу всім охочим. Отже, хто хоче — може вивчати! Виходить, просто не всі хочуть… Але тоді вкотре запитую: хто людині дохтур, якщо вона не хоче вдосконалюватися духовно?!

В Торі+ і близько нема нічого про багатократне втілення душі.

Помиляєшся. Я про це вже писав. А тепер в матеріалі "Дві флешки" навмисно розглянув в розділі «Бонус» найочевидніший з усіх біблійних ремезів-натяків на наявність реінкарнації.

То в чому ж їх вина?

Не провина, а біда. Вони вирішили піти спрощеним шляхом. Але спрощення Біблії веде до рабства! Спочатку до духовного, потім і до фізичного. Тому це біда, а не провина.
_шкодую
Зрозумій, прошу: Біблія — це зовсім не така проста річ, як здається! Наприклад, нещодавно я цитував мідраш, в якому сказано, що Тора мала право голосу на рівні з іншими вищими ангельськими чинами на нараді Всемогутнього, де Він поставив питання про створення людини. Отак!.. А християни прочитали її поверхнево в перекладі, нічого не зрозуміли… але подумали, що навпаки зрозуміли все на світі!
07:25
+3
Чи ти хоч спав цю ніч, Тимуре?
Світогляд для людини є картою, з допомогою якої вона подорожує в житті. Щоб людина не заблукала, ця карта має бути чіткою і ясною. Уявіть собі, що Правила Дорожнього Руху мають не тільки дозволи і заборони, а ще й натяки? Дороги швидко почервоніють.
08:32 (відредаговано)
+2
Чи ти хоч спав цю ніч, Тимуре?

Спав десь із 2:30 до 4:15. Далі треба було вставати, готувати всім сніданок та о 4:45 будити дочку Люсю, бо у неї о 6:36 поїзд на Вінницю. А що?..

Світогляд для людини є картою, з допомогою якої вона подорожує в житті. Щоб людина не заблукала, ця карта має бути чіткою і ясною.

То це світогляд людини — очевидно, окремо взятої людини
_зупиняю
А у нашому випадку йдеться про людство, динаміка розвитку якого — тисячоліття! Спочатку «управителі» (назвемо їх так) створюють щонайменше одне людство (а може й не одне...), яке потім винищується майже до ноги… за винятком сімейства Ноя.
(В дужках зазначу: не виключається варіант, коли «підшефні» цивілізації вибивалися до ноги — але про них загалом нічого невідомо зі зрозумілих причин!)
Далі людству даються 7 законів Ноя — як ти кажеш, «чітка і ясна» дорожня карта. Але очевидно, що керуючись такою картою, далеко не просунешся… Такому людству, виявляється, не можна дарувати Тору — бо люди не готові її сприймати!
Минуло багато століть, і близько 4000 років тому з-поміж людей був обраний Аврам, якого перейменували на Абрахама й нащадки якого розмножилися — не без впливу «управителів». Потім нащадки Абрахама були передані в рабство, звідки вони вирвалися, долаючи значні перешкоди. Тільки тоді цим людям була дарована Тора! Однак перший її примірник було знищено після конфлікту Мойсея з народом біля підніжжя Синаю. Тоді народові дарували вельми спрощений варіант Тори — 10 заповідей, а вже потім Мойсей окремо записав Тору, але вже не на скрижалях…
Далі минуло ще близько 1300 років — і в середовище цього народу можна було послати Христа… Однак Він ніс одну місію, а від Нього очікували зовсім іншого. Знов виникла конфліктна ситуація…
І ось минуло ще 2000 років, і ми опинилися в сьогоднішній ситуації.
_зупиняю
Цілком очевидно, що має місце еволюція людства. При цьому людство розвивається не рівномірно й послідовно, а ривками і стрибками, періодично відкочуючись назад. В ситуації з людиною на різних етапах індивідуальної еволюції використовуються різні книжки:
— спочатку мама співає дитині колискову (усно);
— далі йдуть дитячі книжки з картинками;
— далі йде «Буквар»;
— далі йде «Рихметика Пупкіна з картинками»;
— далі йде підручник з математики;
— далі йдуть окремі підручники з геометрії та з алгебри й начатків аналізу;
— далі у виші геометрія ділиться на аналітичну та нарисну, а ще є курс математичного аналізу, а потім ще й прикладна математика;
— нарешті обрані доходять до зони, ще ніким не пройденої, та просуваються вперед, пізнаючи математичний світ власним розумом, а не за підручниками…
Очевидно, що на всіх вказаних етапах використовуються різні книжки. І на будь-якому етапі людина вільна зупинитися в навчанні. Хтось не йде далі дитячих книжок, хтось зупиняється на «Рихметиці Пупкіна», хтось доростає до прикладної математики, а хтось переростає всі підручники і йде у «вільне плавання» незвіданими просторами!..
_зупиняю
Але Книга — вона одна: Біблія! Або, як ти кажеш — Тора+
Одна на всіх етапах навчання людства. Отже, треба так написати Тору+, щоб на різних етапах еволюції з одного і того самого тексту можна було зчитати різну інформацію! Тому-то вона і має 4 рівні розуміння: пшат, ремез, драш і сод!
Хочеш розуміти більше? У тебе є свобода волі — заглиблюйся в текст, опановуй Тору+ аж до містичного рівня!
Не хочеш розуміти більше? У тебе є свобода волі — не заглиблюйся в текст, прочитай Тору+ поверхнево, пересмикни плечима, відкинь Книгу як «непорозуміння» й живи, як знаєш!
_зупиняю
Це твій персональний вибір!!! Ніхто тебе силоміць не примушуватиме заглиблюватись у написане… бо свобода волі, свобода вибору — це фундаментальний принцип розвитку людства. Невже не зрозуміло, що якби всіх людей навчали Торі+ за раз і назавжди затвердженими правилами — це було би порушенням свободи волі?!
07:47 (відредаговано)
+3
Уявіть собі таке. Приводять дитину до школи, а там кажуть: буде один урок, але тривалий. Батько знизує плечима: що ж вона навчиться у цій школі? Або приходить студент в університет на першу лекцію. А там каже професор: буде одна тривала лекція. Люди із здоровим глуздом скажуть: таке неможливе, бо для навчання-вдосконалення учня-студента треба багато різних уроків-лекцій. Чого ж ми гадаємо, що Творець людей такий не мудрий, бо посилає душу на життя в одному тілі (= одному уроку-лекції)? Навпаки, Творець утворює душі і посилає їх на навчання-вдосконалення. Життя тіла не може бути безконечно довгим, бо цей урок буде одноманітним. Отже мають бути уроки-життя в різних тілах: у протилежних статях, у здорових тілах і хворих, у сприятливій обстановці і несприятливій++. І от такі душі, збагачені великим досвідом у багатьох життях-уроках вже не втілюються і повертаються до свого Творця.
14:47
+3
Тимуре, ти пишеш: у нашому випадку йдеться про людство. Тобто, Біблія призначена і для формування людини, і для формування людства? Може так воно і є. Найкраще навчання людини йде в контрастних умовах : тепло-холод, ситий-голодний, радий-злий++. Для Творця є важливим навчання-вдосконалення окремих душ, а не народів, а тим паче людства. Але для створення контрастних умов життя окремих людей-душ досить і конкуренції та війн між народами. Для цього гарно підходить Біблія, наповнена натяками і другим та третім змістом. В міру свого розвитку кожен читач знаходить там щось зрозуміле для себе. І діє відповідно до своєї свободи волі. І результатом для народів є хаос і війни. Доказом цього є те, що кількість воєн між народами стрімко зросла, а саме народів, які шанують свого предка Аврама (юдеї, християни і мусульмани). Водночас, мабуть, інтенсивніше стали навчатися-вдосконалюватися і окремі душі. Чого й треба було Творцю.
15:09 (відредаговано)
+4
Тобто, Біблія призначена і для формування людини, і для формування людства?

Більше того: не тільки людини й людства, але й світу також!
_не_знаю
Єврейський мідраш стверджує: «Створюючи світ, Всемогутній дивився на Тору». Себто, згідно з єврейською точкою зору, Всемогутній спочатку створив Тору — водночас своєрідний план створення світу (а також і людства, й людини відповідно) та своєрідний образ майбутнього творіння, а вже потім, звіряючись із цим планом, споглядаючи його, перейшов до творення світу (а також людства, а також людини в певних пунктах плану).
_не_знаю
До речі, мідраш стверджує, що на нараді Всемогутнього з вищими ангелами напередодні створення людини Тора висловилася проти замислу Творця:

Тора висловилася проти: «Володарю Всесвіту! Навіщо Ти хочеш створити цю людину? Її вік короткий і сповнений страждань. Вона обов'язково стане грішити. Давай визнаємо, що якби не володів Ти поблажливістю, для неї набагато краще зовсім не з'являтися на світ!»

А все тому, що в Торі заздалегідь були записані всі жорсткі засоби виховання людини й людства…
До речі, вночі я розмістив відео про розумність Всесвіту. То ця концепція дуже добре узгоджується з єврейським поглядом на первинність Тори щодо світу: адже перш ніж створити Всесвіт, основні константи якого дуже точно вкладаються в певні параметри, треба було мати точний план створення такого світу… Отож Тора й була таким планом!..
09:20
+3
Прочитала коментарі прямо як розгорнуті статті вийшло, дуже цікаве обговорення
Колись Модератор рекомендував робити з отаких розлогих коментарів авторські статті на Світоч. Але оскільки коментар все одно потребує літредагування (адже він «вписаний» в дискусію під якимсь матеріалом, тоді як в окремій статті потрібен свій вріз з мінімальним розкриттям теми й мінімальний завершений висновок) — а отже, часу на створення… А часу саме і бракує!..
_шкодую
P.S. До речі, в якості продовження теми я написав авторський матеріал "Дві флешки". Можете почитати також… _соромлюсь
04:45
+3
Душа є часткою Творця. І саме Він дає їй ім'я і так ідентифікує. Не забути б, що за здатністю до творення Душа чимось схожа на свого Батька-Творця. Земна ж Людина має обмежену матеріальними речами здатність до творення. Тому якось окільцювати свою чи чужу душу їй не під силу. Індивідуальність Душі в людині все ж проявляється, зокрема процесом мислетворення. Саме тут, а не на мітках на тілах можна щось знайти. Спогади про колишнє життя, які можна перевірити, і є тим доказом роботи Душі при житті в кількох тілах. Коли суспільство дійде до цього, наука швидко все з'ясує. Але це вже буде інший стан людства.
11:13
+3
Було дуже цікаво!!! Вірю в реінкарнацію. Багато про це читала, та чула. Наприклад, після смерті Лами, через три-чотири роки, тібетьскі монахи йдуть світами в пошуках хлопчика в якому має бути душа їхноьго померлого наставника. Знайшовши, дитину забирають до монастиря, до хлопчика ставляться як до наставника. Допис — чудовий і коментарі неймовірні. Дякую автору та коментаторам.
15:50
+2
Ой, Оленко, я й тобі дякую за коментар і добре слово. У Лівані спогади про колишнє життя поширені. Мабуть, тому, що це гори, провалля і дуже ризиковане життя. Тому часто трапляються нещастя. І ось в цей момент при перезапису досвіду відбувається якийсь збій і замість повного блокування досвіду роботи душі в старому тілі частина такого досвіду переноситься для роботи душі в новому тілі. Тому й Пригадується життя в минулому тілі, колишня хата, родина і діти. А це все при охоті легко перевіряється і громадою встановлюється новий факт реінкарнації.

Випадкові Дописи