До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Австралійській націоналізм Грега Ігана

Австралійській націоналізм Грега Ігана
Джерело матеріалу:

Читаю третю книгу Грега Ігана з науково-фантастичного циклу «Суб’єктивна космологія» — «Відчай». І раптом щось мене зупиняє: фантастика – фантастикою, але десь я все це вже чув!.. Втім, прочитайте самі оцей уривок. Тільки замінить вираз «професійні австралійці» на «професійні українці» 

«…Я запитав:

— Ви насправді приїхали сюди з цікавості?

Манро похитав головою.

— Не зовсім. Я втік.

— Від чого?

— Від шуму. Від вихвалянь. Від «професійних австралійців».

— Ясно.

Я вперше почув цей термін, коли вивчав історію: так називають кінорежисерів сімдесятих-вісімдесятих років двадцятого століття. Як написав один дослідник: «В них не було жодної відмінної риси, окрім їхньої національності; їм не було чого сказати, нічого висловити, окрім як тиражувати ксенофобський словник побитих національних міфів, оголошуючи при цьому, що вони «описують національний характер» і що в них «країна дістала голос» ». Така оцінка здавалася мені занадто суворою, поки я не подивився фільми. Здебільшого це були дебільні мелодрами з сільського життя або сльозливі військові історії. Апогеєм ідіотизму була комедія, в якій Ейнштейн зображувався сином австралійського фермера, який «розщеплює атоми пива» і закохується в Марію Кюрі.

Я сказав:

— Мені завжди здавалося, що візуальне мистецтво давно виросло з цієї нісенітниці. Особливо ваше.

Манро скривився.

— Я не про мистецтво. Я про всю домінуючу культуру.

— Киньте! Немає більше жодної домінуючої культури. Фільтр могутніший за мовника.

Принаймні так вихваляються мережі. Я, як і раніше, не зовсім вірив цьому твердженню.

Манро так точно не вірив.

— Дуже по дзенські. Спробуйте вивезти австралійське біотехнологічне обладнання в Бездержаву — і незабаром дізнаєтеся, хто у вас заправляє.

Я не знайшовся, що відповісти.

Він заговорив:

— Невже ви не втомилися жити в суспільстві, яке безперервно балакає про себе — і щохвилини бреше? Яке визначає все вартісне — терпимість, чесність, вірність, справедливість — як «виключно австралійське»? Яке робить вигляд, нібито заохочує різноманіття, але невтомно базікає про своє «національну єдність»? Невже вас ніколи не нудило від нескінченного параду блазнів, які говорять від вашого імені: політиків, інтелектуалів, знаменитостей, коментаторів – що визначають вас в усіх подробицях, від вашого «чисто австралійського почуття гумору» до довбаного «колективного несвідомого»… і які при цьому всі до одного злодії і брехуни.

Я спершу здивувався, проте, трохи подумавши, погодився з таким описом основного напрямку культури. Якщо не основного, то найгучнішого. Я знизав плечима:

— Такого ґрунтярського лайна вистачає в будь-якій країні. Штати не набагато краще. Але я майже не помічаю цього, особливо у нас. Ймовірно, просто навчився не чути.

— Заздрю. Я так і не навчився.

Трамвай біг уперед, шурхотів, злітаючи з рейки, пил. Манро де в чому має рацію: націоналізм, політичний і культурний, який претендує на роль загальної ідеології, відштовхує тих, кого «презентує», що не менше, ніж сексисти — братів чи сестер по статі. Жменька людей, що говорить нібито від імені сорока мільйонів — або п'яти мільярдів, — обов'язково отримає непропорційну владу, просто тому, що зажадала…»

+2
115
RSS
19:01 (відредаговано)
+2
Олексію, дякую за допис. Він цікавий. Отже ти стоїш на тому, що всі «професійні українці» всі до одного злодії і брехуни, що вони націоналісти і є жменькою людей, які виступають від імені 40 мільйонів?
23:26 (відредаговано)
+2
Та будь ласка _посміхаюсь «Професійні (наголос на першому слові) патріоти» (в нашому випадку – чи австралійці, чи українці), так, всі до одного злодії і брехуни. Пам’ятаєте, як ще Беранже сказав (подаю московитською, бо українського перекладу не зустрічав): «Господин Искариотов, патриот из патриотов…»? «Націоналісти», так, є жменькою людей, які виступають від імені 40 мільйонів. А ви як хотіли? Так завжди було. Й хоча деякі їхні сенсові побудови мені подобаються, але особисто я завжди виступатиму проти того, щоби мої особисті вподобання видавалися за уподобання сорока мільйонів моїх співгромадян, перепрошую _вибачаюсь
19:14
+2
Такого ґрунтярського лайна вистачає в будь-якій країні.

Ось і відповідь!
_вибачаюсь
І що ж далі?..

Жменька людей, що говорить нібито від імені сорока мільйонів — або п'яти мільярдів, — обов'язково отримає непропорційну владу, просто тому, що зажадала…

Зовсім не обов'язково.
23:30
+2
Ну, чому ж, Тимуре? Головне слово тут — «пропорція» _посміхаюсь
Тому, що «від імені народу» віщають всі, кому не ліньки. А влада… Вона або є — або її нема. До влади дориваються не всі. Й якщо політик віщав «від імені народу», однак залишився або в опозиції, або ж на маргінесі, то про нього ніхто не скаже, що він при владі.
_не_знаю
Отож можна віщати від чийого завгодно імені, однак отримати не владу, а дулю з маком.

Випадкові Дописи