До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Громадянська війна з Росією

Громадянська війна з Росією
Джерело матеріалу:

В наполегливих твердженнях Лаврова і МЗС РФ про громадянську війну в Україні є істина. Навіть дві істини. Обидві перебувають поза убогою схемою Лаврова про те, що в Україні з поганими хлопцями — «бандерівцями» воюють хороші хлопці — новороси.

Лаврова абсолютно не бентежить, що ніхто в світі до літа 2014 р. нічого не чув про такий етнос, як новороси, і нічого не знав про їхні мову і фольклорі. Після п'яти років вивчення цього питання етнографами та лінгвістами за підтримки ОБСЄ та сприяння ЗСУ було встановлено, що прабатьком Новоросії є такий собі Йосип Сталін, і у них два основних національних звичаї — ходити строєм і стояти по стійці «струнко». Їхній фольклор складається з легенд про Сталіна і вільних переказів його висловів.

Мову Новоросії можна віднести до сім'ї російських мов, в якій вона виділяється частим вживанням слова «бляд*». Їхня мова має три діалекти, оскільки одні новороси це слово вимовляють як «бляд*», інші як «блят*», треті — коротко «бля». Перший тип вимови визнаний класичним і споконвічно новороським. Другий тип сформувався під впливом м'якість української мови, третій — гортанних тюркських мов. Оскільки новороси традиційно ведуть кочовий спосіб життя, суть якого визначають фразою «Куди батьківщина пошле», то їхня національна кухня називається «польовою кухнею». У побуті новороси повинні шанувати старших за званням і виявляти до них усілякі знаки поваги. Але цей звичай дедалі більше спрощується і втрачає колишню пишну ритуальність через розвиток контактів Новоросії з іншими народами.

Літні новороси скаржаться, що молодь втрачає скрєпи і часто посилає їх «на х*й». Цей вислів — ідіома в їхній мові, що позначає ситуацію, коли батьківщина послала, але без вказання точної адреси. Своєю історичною батьківщиною вони вважають береги річки Москва, але в реальності живуть розсіяно і часто мігрують. Одна їхня група намагається вкорінитися на сході України, але наштовхується на рішучий опір місцевого населення, через що інші групи відкочували в Сирію і в Центральну Африку. Нещодавно вони були помічені й у Венесуелі. В Криму вони залишили по собі для археологів однотипні пам'ятники у вигляді скульптури озброєного новороса, який пильнує аборигенів — дівчинку і кота. Науці, окрім Сталіна, відомо всього два видатних новороса — Ігор Гіркін, екс-офіцер спецслужби РФ, і Олег Царьов, просто агент спецслужби РФ.

Лавров, за мірками росіян, — великий вчений, оскільки знає й інші мови, окрім російської, чому й очолює їхній МЗС. Але, на думку ЮНЕСКО, тільки одного слова «бляд*» недостатньо для визнання новоросів нацією. Тому в ООН відмовляються визнати науковим відкриттям гіпотезу Лаврова щодо громадянської війни бандерівців з новоросами та зареєструвати дві їхні квазідержави «ДНР» і «ЛНР».

Міжнародне наукове співтовариство й ООН в гіпотезі Лаврова бентежать також ще три обставини.

Перше, заявка на відкриття та реєстрацію нації «бандерівці» досі ніким не надіслана в ООН. Ідея щодо існування такої нації на заході та в центрі України була вперше озвучена творчою групою КДБ-КПРС, однак не знайшла підтверджень. Незабаром цей авторський колектив саморозпустився, оскільки ідеї у нього закінчилися, а гроші залишилися, і було потрібно їхнє більш раціональне вкладення, ніж в ідею комунізму.

В результаті КДБ-КПРС вирішила їх інвестувати в банки та в нерухомість на Заході, але для цього довелося саморозпуститися, оскільки гроші та комунізм — це дві несумісні ідеї для чесного комуніста.

Друге, що бентежить ООН, — це відсутність у Лаврова і МЗС РФ єдиної та чіткої позиції з питання: існують українці або вони — це містифікація поляків, австрійців і Леніна з більшовиками?

Ці розбіжності, а також наявність мавзолею з Леніним, змушують багатьох підозрювати, що містифікацією є сама Росія. В ООН чекають, коли в Москві, нарешті, визначаться: то існують українці чи ні?! 

І третя обставина, якщо МЗС РФ і Лавров існування України визнають і навіть скаржаться, що вона розриває з ними договори, то навіщо вигадують громадянську війну українців з міфічними новоросами? Відповідь очевидна: Москва боїться зізнатися в тому, що веде неоголошену війну проти народу України. Саме проти народу, а не тільки проти держави Україна, чому цілком можна вести мову про громадянську війну українців з Російською федерацією.

Опір цій агресії чинить не тільки держава, яка являє собою загони спеціально навчених і найнятих людей, як писав Ленін, за що росіяни і визнали його гідним лежати в мавзолеї. Опір чинить також і громадянське суспільство України в особі добробатів, волонтерів, диванних сотень та інших спецзагонів особливого призначення на власний розсуд. Академічні військові з радянської школи такі рухи зазвичай презирливо називали «партизанщиною», але військові із західних шкіл вважають такі рухи показником зрілості громадянського суспільства та його високої мобілізаційної здатності. В Україні для багатьох ця війна стала їхньою особистою війною з державою РФ. Особливо для тих, хто тимчасово залишив Донецьку та Луганську області. Соцопитування в грудні 2018 року в чотирьох містах — Дніпрі, Кривому Розі, Одесі та Харкові показало: 81% їхніх жителів негативно ставляться до РФ. Соціологи ще не здогадуються прямо поставити питання: чи воюєте ви з РФ і як?

Отже, в оповіді Лаврова про громадянську війну є зерно істини — це війна не тільки держави Україна з державою РФ, але і війна громадян України з державою РФ. Такий філософічний аналіз і узагальнення вищі розумових здібностей Лаврова, але під силу деяким аналітикам зі спецслужб РФ. За їхніми рекомендаціями уряд РФ в грудні 2018 року і вніс до списку ворогів Росії майже всіх депутатів з «Опоблоку», включно з Вадимом Новинським, чим де-факто і де-юре визнав цю війну громадянською війною українців з державою РФ. В уряді РФ з жалем усвідомили, що Новинському з компанією без довідок від ФСБ, що вони є ворогами Росії, нема чого робити на виборах в Україні. Втім, внесення Новинського в список ворогів Росії абсолютно не завадило йому прибути до Москви 31 січні 2019 року на пиятику з нагоди десяти років служби Вови Гундяєва на посаді начальника всієї РПЦ і вдало полишити її 2 лютого. Єдиною перешкодою була тільки погода, через яку літак з Новинським і митрополитом Онуфрієм довго не міг сісти в аеропорту «Жуляни».

Другий раціональний момент в оповіді Лаврова — після початку Революції Гідності соціуми в Україні й РФ стали послідовно еволюціонувати в протилежних напрямах. Український соціум рухається шляхом прогресу, оскільки прагне зняти давню суперечку між менеджером і виконавцем, а в російському соціумі цю суперечку навпаки прагнуть зробити ще більш «священною коровою» і скрєпою за зразком дуже архаїчних суспільств.

Власне, тому Українська революція й дістала назву Революції Гідності, оскільки її сенс — повернути гідність людям, якої їх позбавили комуністи і попередні гнобителі, починаючи з русів Олега і Рюрика. У цьому контексті війна між Україною і Росією — це конфлікт двох різних підходів до внутрішньої організації соціуму, і тому її можна теж назвати громадянською війною.

Конфлікт між РФ і Україною — це набагато більше, ніж суперечка двох держав за Крим. Це зіткнення двох протилежних принципів організації соціуму або іншими словами — двох різних принципів організації громадянського суспільства і держави. Звідси й умовна молитва українців: «Небеса, позбавте нас Росії, решту ми зробимо самі».

Таким чином, цілком логічно вести мову про громадянську війну українців з Росією. Одна незручність — виходить занадто довго, що незручно при використанні в побуті та в ЗМІ.

Сергій Климовський
Кандидат історичних наук, історик і археолог

+2
151
RSS
20:31
+2
Написано з гумором, тому і роблю виключення — бо політичні матеріали на Світочі намагаюсь не публікувати…
До того ж, тут є важливі світоглядні мотиви. Тому матеріал гідний перекладу й розміщення.
23:16 (відредаговано)
+2
А куди нам дітися від політики? Уникаєш? Вона сама займеться тобою. Я дивуюся з москвинів-демократів, ніби прихильників України. А вивчити українську — ну ніяк!

Випадкові Дописи