До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Фантастичне рабство

Фантастичне рабство

Прочитав трилогію Рея Олдриджа «Визволитель». Не моє. Багато екшену й мало думок. Хоча асоціацій для міркувань – доволі. Захоплює й затягує. І тому не шкодую, що витратив певний час на цю бойову фантастику. Хоча й іноді шлунок ледве витримував описи деяких садистських оргій. 

Що ж стосується асоціацій для міркувань, то «Визволитель» зачепив їх раптом темою… рабства.

Спочатку були хіханьки: хто в рабовласницькому суспільстві, що з якогось дива підкорило ледь не усю галактику, будуватиме зорельоти та впроваджуватиме для них високі технології?! Закони економіки відміняються лише в фентезі. Адже, рабство, загалом-то, економічне явище. І вигідне лише доти, допоки раб виробляє продукцію, яка окупає його утримання.

Потім були хаханьки: скільки часу може проіснувати суспільство, яке жорстко потрощене всього на дві половинки: на рабовласників з хворими мізками та на їхніх іграшок-рабів з мізками промитими. Закони соціології, до речі, відміняються лишень там же. У згаданому вище.

І тут, зненацька, мене заціпило. Десь я оте промивання вже бачив. Щоправда, здається, без генно-інженерних фокусів та комп’ютерних технологій. Повірите, ніч не спав, пригадати намагався, де!?.. Де ті мізки прислужницькі мені зустрічалися, де?.. До ранку вовтузився, допоки родинний кіт Гав до мене не приплентався. І тут мене осяяло!

Перше промивання мозків було зроблено тваринам. Людиною. Кажуть, 10-15 тисяч років тому. А сам цей процес, процес одомашнення певних видів братів наших менших, сучасні мудрагелі обізвали не рабством, а хитромудрим словом «доместикація».

Як вона відбувалась, таємниця велика є. З багатьма гіпотезами. Але, факт залишається фактом: на виході людство отримало, наприклад, з вільних вовків доместикованих мопсів, з нестримних мустангів – тяглових коней, з ярих вепрів – тупуватих кабанів, і таке інше. Рабську фауну з промитими інстинктами отримало. Вибач, Гаве.

А ще вибач за те, що багатьох твоїх братів виводили просто для їжи. А оскільки люди-кроманьйонці на ті часи були канібалами, то вони могли й рабів у людській подобі тримати для цих самих цілей, ні? Бо це ж легше, ніж скажімо на печерного ведмедя з палицею кидатися, здоров’ям своїм печерним ризикувати.

Чи на ведмедя – то неандертальці? Втім, вже майже доведено, що кроманьйонці й неандертальці певний часом існували на цій планеті разом. Щоправда, було це трохи раніше, років так із 40 тисяч тому. Коли тварини доместиковані ще не були. А от люди…

І тут напрошуються додаткові асоціації.

Останні дослідження вказують на те, що неандертальці були не такими вже й тупуватими гевалами. Раніше це доводив, наприклад, Том Сойєр у своєму НФ-циклі «Неандертальський паралакс». А тепер он археологи з Каліфорнійського університету взагалі, без жодної тобі фантастики, чисто науково, довели, що ці волохаті хлопці вміли створювати зброю задля враження здобичі та ворогів на значній відстані. А де зброя – там і технології. А те вороги – там і раби.

До речі, знаєте що до ознак згаданої вище доместикації належить? Вкорочення кінцівок, зменшення розмірів тіла, скорочення м’язової маси, зміни в типі вовни, дитячі форми поведінки, які зберігаються й в дорослому віці. Порівняйте неандертальців та кроманьйонців. Отож.

А ми ж є нащадками кроманьйонців! Які, може бути, і в свою чергу, є нащадками вже неандертальських домашніх тварин (або – рабів) з усією генною чарівністю цього стану. В деяких сучасних країнах вона, чарівність ця, особливо опукло виглядає.

Як тут не згадати вишуканий пасаж братів Стругацьких з повісті «Понеділок починається в суботу»! ««Той, що був з лопатою, тривалий час і монотонно викладав основи політичного устрою чудової країни, громадянином якої він був. Устрій був надзвичайно демократичним, про жодний примус громадян не могло бути й мови (він декілька разів з особливим наголосом це підкреслив), усі були багаті й вільні від турбот, і навіть самий останній плугатар мав не менше трьох рабів».

Додам лише до цього, що серед втрачених ознак диких тварин опісля доместикації є втрата залежності від дикої природи. Тобто, потягу до волі. Невміння у ній вижити. І фахівцями це визначається головною проблемою одомашнених Гавів. Таким чином, зважуючи на спонтанний потяг людини до волі – хто та яким чином її розуміє, це інше питання, – кожен з нас може запитати себе, чим ми усі є: одомашненими неандертальцями чи прирученими кроманьйонцями?

Втім, є сподівання на те, що класичне рабство, це все ж таки – усього лише поневолення людини людиною. Поневолення розуму розумом, це вже щось інакше. Щось таке, що потребує окремої розмови. Бо тут стає трохи лячно за неандертальців.
+2
136
RSS
23:06
+2
До ранку вовтузився, допоки родинний кіт Гав до мене не приплентався.

Ух ти ж яку цінну інфу повідомив тобі «з мозку в мозок» родинний кіт Гав!!! _стежу

А оскільки люди-кроманьйонці на ті часи були канібалами, то вони могли й рабів у людській подобі тримати для цих самих цілей, ні?

Так про це ж ми ще в школі вивчали!.. _стежу

А ми ж є нащадками кроманьйонців! Які, може бути, і в свою чергу, є нащадками вже неандертальських домашніх тварин (або – рабів) з усією генною чарівністю цього стану. В деяких сучасних країнах вона, чарівність ця, особливо опукло виглядає.

Супер!!!
_чудово _чудово _чудово
Отже, виходить, «зникнення» неандертальців у світовому масштабі — це наслідок історичного «бунту» рабів-кроманьйонців, які перекоцали нафіг господарів-неандертальців… Отака всесвітня революція — фігасє!..

Ну гаразд, з неандертальцями та кроманьйонцями розібралися.
_зупиняю _зупиняю _зупиняю
А ким були, в такому разі, Денисівські людиDenisova hominin?! Можливо, жерцями??? Гарна виходить картинка:
  • Homo neanderthalensis — рабовласники
  • Denisova hominin — жерці
  • Кроманьйонці — раби
00:22
+3
Дякую, Олексію, за допис.
00:40
+2
Тут от питання: яку дику тварину одомашнили люди на останні тисячу -дві років?
01:27 (відредаговано)
+1
Жодної: процес одомашнювання перервався десь в палеоліті. Це теж одна із загадок процесу, бо «дурні» троглодити чомусь зуміли одомашнити багато видів тварин, а «розумний» homo sapiens sapiens не зміг одомашнити жодної…
_не_знаю
Отже, у порівнянні з предками, люди таки втратили якісь навички.
_не_знаю
Або домашніх тварин одомашнили… зовсім не люди!.. А люди просто скористалися плодами чужої діяльності з одомашнювання…
13:26 (відредаговано)
+2
Можна відповісти й по-іншому: домашні тварини були передані древнім людям вже готовими, як і зерна ячменю та пшениці.
У Новосибірську вже 60 років триває експеримент з одомашнення лисиць.



Так що процес триває.
Значно більше враження на мене колись (ще за часів СРСР) справило намагання акліматизувати зграю шимпанзе в середній смузі Росії:

Я про новосибірський інститут ще в школі почула, мріяла там працювати, хотіла стати зоопсихологом.
А з шимпанзе і горилами ще був цікавий експеримент по схрещуванню з людьми, щоб вивести нову расу супергероїв.
02:38
+2
Красно дякую таким хорошим друзям, як Спейсер та Анатолій Висота!!! Ви змусили мене пригадати НФ-оповідання "Клітка", прочитане мною в журналі «Вокруг света» ще в шкільні роки!

— Тільки розумні істоти здатні саджати живих створінь в клітки! ©
11:06
+3
А ким були, в такому разі, Денисівські люди — Denisova hominin?!

Рабовласникам завжди потрібні наглядачі _посміхаюсь
За нагадування про «Клітку» дякую. Анатолію Висоті — будь ласка _соромлюсь
14:17
+2
Мене вразили досліди з лисицями. Домашні тварини треба для якоїсь користі: собаки для охорони житла, коти для боротьби з гризунами. А для чого людині треба домашня лисиця?
14:55 (відредаговано)
+2
А для чого людині треба домашня лисиця?

Лише для розваги, поки що.
От тому й нема нових видів одомашнених тварин, бо всі господарські потреби задовольняють давно одомашнені свині, корови, коні, кози. Зараз хіба ще почали страусів вирощувати в господарських цілях, для м'яса, яєць, шкіри. То може років за 100 будуть різні породи домашніх страусів.
Ось коротке відео, яке пояснює, які критерії використовували для вибору видів для одомашненя.

Випадкові Дописи