До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 6.

Минуле й сучасне Покутського села.Частина 6.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА

Приводом початку Першої світової війни вважають вбивство 28 червня 1914 року в Сараєві екс­герцога  Фердінанда, наслідника цісаря Франца-­Йосифа (причини значно вагоміші). Австро­-Угорщина звинувачує в цьому Сербію. Сербія просить підтримки в Росії. Німеччина, союзниця Австро–Угорщини, оголошує 1 серпня війну Росії, а 3 серпня – Франції. Німецькі війська рушили на Францію, Європа поділилася на два фронти: з одного боку Австро­-Угорщина, Німеччина та Італія (пізніше приєднається до них Туреччина та Болгарія), а з другого – Франція, Росія і Англія. Так почалася Перша світова війна.

1 серпня 1914 року у Львові засновано Головну Українську Раду з представників трьох партій: Національно-­Демократичної, Радикальної та Соціал-­Демократичної. Головою її обрано д­-ра Костя Левицького, секретарем – д-­ра С. Барана. Завданням Ради було охороняти інтереси українського народу в Австрії та репрезентувати його під час війни. Рада створила військову організацію – Легіон Українських Січових Стрільців для боротьби з російським військом. До цього Легіону вступали тисячі юнаків.

А щоб уявити собі, які події відбувалися в Рожнові, звернемося до спогадів про цю подію очевидців, уже нам відомих Федора Мацка й Миколи Бідолаха.

З перших днів війни було оголошено, що всі чоловіки віком від 21 до 40 років мобілізовуються й повинні з’явитися на мобілізаційний пункт у Коломиї 14 серпня. Була неділя. Влада закрила корчми й заборонила продавати горілку. Але рокуючі (рекрути) все одно її десь знаходили. Прощання, сльози й туга…

Влада оголосила, що всі, хто не підлягає мобілізації і має коней та робочих волів з добрими возами й фірманами (їздовими), віком від 15 до 51 року повинні з’явитися коло ґміни (сільської управи) в певний день і час. Хто з’явиться коло ґміни з поганим возом, колесами, упряжжю, той на місці буде розстріляний. Жінкам, дівчатам бути їздовими заборонено. Ті, хто залишиться дома й не вийде до назначеного часу, також будуть розстріляні. Кожен їздовий на возі повинен мати сіна для коней (волів) на 5 днів і харчів для себе на 7 днів. Автомобілів і тракторів тоді ще не було. Різноманітні вантажі, артилерію, боєприпаси, продовольство – все перевозили кіньми або волами. Улани, драгуни, гусари – також на конях.

З самого початку війни військова влада заарештувала у Рожнові Антонія Ґушула, Бідолаха Миколу Дмитровича і Бідолаха Миколу Івановича, інкримінували їм русофільство і ув’язнили у тюрмі Талерґоф у провінції Стирії. Відбувся суд, їх визнали невинними і відправили на фронт. А Борук Юрій, який був заарештований пізніше, помер у Чехії.

Війна почалася на межі Галичини та Буковини. Тяжкі бої були в Боянах. Через Рожнів переходили тисячі піхотинців і кінноти, великий обоз. З початком війни австрійська влада не брала ніяких податків. Жінкам, чоловіки яких були в армії і Канаді, щомісячно видавалася грошова допомога і час від часу – хліб та цукор. За це жінки повинні були поправляти дороги. Жилося їм непогано, навіть співали тоді таку коломийку:

Наїламся, напиламся

На всі штири боки, –

Дай же, Боже, цеї войни

Ще з чотири роки.

Жандарм почув цю пісню і вдарив жінку по обличчю.

Через півтора місяця від початку війни, 15 вересня 1914 року Рожнів зайняли російські війська й пробули тут до 1 березня 1915 року. На початку березня 1915 року у Рожнів знову повернулася австрійська армія й австрійська влада. Незабаром оголошено, що всі чоловіки від 18 до 50 років мобілізовуються (мобілізувати у 1914 році всіх не змогли чи не встигли). У селі залишилися старі чоловіки та каліки, жінки і діти. Школи закриті. Магазини закриті. Одягу, взуття, солі, цукру, мила, сірників – нічого нема. Дров теж нема, бо нема чим привезти з лісу.

Весною 1916 року в Рожнові почалися запеклі бої. Бої відбувалися на берегах річки Рибниці, на Царині та на горбах Попівни, Корчівки, Дубників, Лазів. Одного дня було три штурми. На полях Царини та на горбах Попівни, Корчівки, Дубників, Лазів було дуже багато трупів як австрійців, так і росіян.

В часи мого дитинства ми часто знаходили зброю часів Першої світової війни: російські штики, австрійські багнети у вигляді довгого ножа, каски, пістолети. Був і у мене пістолет з барабаном, цілком заржавілий, барабан не крутився – але справжній пістолет! А в лузі Василя Стеф’юка, в куті між берегом і переводом, була могила з дивним товстим циліндричним предметом на її вершині. Я думаю, що це було дуло гармати, закопане отвором вниз. Пізніше той знак хтось викопав. Можливо, школярі, яких постійно зобов’язували здавати металобрухт.

Багато хат у селі згоріло, багато селян загинуло від куль та осколків, траплялися спалені дерева, огорожі, господарські будівлі. Австрійські війська відступили – і з 15 червня 1916 по 13 липня 1917 року Рожнів знову зайняли російські війська. Цікавою, на мій погляд, є пісня про ті події, в якій з гумором говориться про причини поразки австрійців:

Наш татічко Франца – Йосиф,

Як йшли воювати,

Взєли собі штири доньці,

Як штири гармати.

Виявилося, що дехто з російських солдат говорить чистою українською мовою. Росіяни дають або продають за низькою ціною хліб, м’ясні продукти, цукор. Хліба білого багато. Бідним дають безплатно. Ворожого ставлення до населення не було, але пристойної поведінки також. Були випадки, коли ґвалтували жінок і дівчат. Правда, деякі дівчата поїхали з росіянами з доброї волі.

Однак поводились вони як окупанти. «Росіяни відбирали у людей худобу, сіно, солому, продукти, тяглову силу (коней). Так, у селян сусіднього села Джурів тиловики відібрали 100 пудів картоплі, 185 возів сіна і 160 возів соломи. У с. Рудники реквізували 34 пуди квасолі, 180 пудів картоплі і 200 пудів ячменю. Загалом у січні 1917 року росіяни відібрали від селян Снятинщини 31 вівцю, 328 свиней, 1514 голів великої рогатої худоби. Знищили і пам’ятник Т. Шевченку в Косові…»

З самого початку окупації Галичини почалися арешти. Тільки через київські тюрми перевезено в Сибір 12000 осіб, серед них багато греко-­католицьких священиків. 19 вересня 1914 року зарештовано митрополита Андрея Шептицького й вивезено до монастирської тюрми в Суздалі, де він пробув до революції 1917 року. Вивезено ректора Львівської семінарії О. Й. Боцяна та ряд інших видатних осіб греко­-католицького духовенства. Почалося переслідування греко-­католиків, навертання їх на православ’я, заміна греко-­католицьких священиків православними. Заарештували також і професора Михайла Грушевського й заслали спочатку до Симбірська, потім до Казані й нарешті до Москви, де він теж пробув до революції 1917 року. Закрито «Просвіту», українські видавництва, заборонено друкувати будь-­що українською мовою. Та повернемось до подій у Рожнові.

21 листопада 1916 року помер цісар Франц-­Йосиф. В Росії сталася революція. Фронти розпалися. Настало безвладдя. В Рожнові, як і в інших селах, поширився тиф та інші хвороби. Не вистачало лікарів, не було аптек і ліків– все забрано на фронт. З голоду й нужди народ масово гинув. Похорони відбувалися без усяких церемоній.

ЗАХІДНО­УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

Багатонаціональна Австро-­Угорська держава розвалилася. Офіцери і солдати всіх націй повертаються на батьківщину і стараються створити свою армію, свою владу, свою державу. Офіцери Галичини також стягують українських вояків і хочуть створити свою українську владу.

18 жовтня 1918 року у Львові відбулися загальні збори політичних і громадських діячів Галичини й Буковини. На зборах було обрано Українську Національну Раду (УНР), яка проголосила, що Галичина, Лемківщина, північно-західна Буковина та українські землі північно-східної Угорщини мають стати Українською Державою. Вирішено укласти Конституцію на демократичних засадах.

Українська Національна Рада домоглася від австрійського уряду згоди на передачу влади українцям, і вночі проти 1 листопада Військовий комітет, під пізнішим проводом полковника Дмитра Вітовського, зайняв усі урядові будинки та стратегічні пункти Львова і заарештував намісника генерала Гуйна. Вранці 1 листопада Львів був в українських руках.

9 листопада 1918 року Українська Національна Рада вирішила, що Західна Україна має бути окремою Західно­Українською Народною Республікою (ЗУНР) на чолі з головою Державного Секретаріату К.Левицьким.

По всій Західній Україні панувало піднесення. Обирається українська адміністрація, запрацювали українські школи. У людей з’явилась надія на те, що буде свобода і воля, що буде краще життя. Оголошується мобілізація в Українську Галицьку Армію (УГА). По селах і містах проводиться збір коштів на підтримку УГА. «Незважаючи на великі матеріальні нестатки, у бойовий фонд УГА провели збір коштів селяни Рожнова – 9435 грн, Снятина – 10144, Залуччя – 5986, Стецевої – 5120, Заболотова – 4869, Джурова – 4348, Трійці – 3500, Завалля – 3000, Красноставців – 2730, Підвиської – 2587, Вовчківців – 2582, Новоселиці – 2580 грн". В лави УГА мобілізовано було 100 000 вояків. Але бракувало зброї, а головне – старшин.

Зразу ж почалася збройна боротьба з поляками. Бої за Львів тривали до 28 листопада. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя. Війна з поляками продовжувалася з перемінним успіхом, але Львів уже був у польських руках. Сили Галичини і Польщі були нерівні. Населення Польщі було в п’ять разів більше, вона була краще забезпечена зброєю, її підтримували західні держави. До того ж 100 000 галичан знаходилося у полоні в Італії.

В кінці грудня 1918 року Державний Секретаріат ЗУНР переїхав з Тернополя до Станіслава і Українська Національна Рада створила новий Секретаріат на чолі з С. Голубовичем. 4 січня 1919 року УНР ухвалила проект договору про злуку Західно-­Української Республіки (ЗУНР) з Українською Народною Республікою в єдину суверенну Українську Народну Республіку. 22 січня 1919 року в Києві урочисто проголошено злуку Галичини, Буковини, Угорської Руси і Наддніпрянської України.

Війна з поляками і надалі велася з перемінним успіхом. 7 червня 1919 року УГА перейшла в наступ. Чисельно невелика армія (25 000 вояків) примусила польські війська відступити по всьому фронту до лінії Дністер – Гнила Липа – Перемишляни – Підкамінь. Цей успіх викликав ентузіазм населення і близько 90 000 добровольців з’явилося до армії, але через брак зброї прийнято ледве 15 000.

Успіхи УГА були нетривкі. Польська армія поновила наступ. Повний брак набоїв не дав можливості УГА продовжувати боротьбу з більш ніж стотисячною польською армією, яку Франція забезпечувала всім необхідним. У середині липня (16—18) 1919 року УГА з урядом ЗУНР перейшли Збруч, щоб об’єднатися з військами Української Народної Республіки для боротьби з більшовиками. Загальна кількість вояків об’єднаних сил досягла 80 000, з них УГА мала 45 000. 31 серпня 1919 року об’єднані армії УНР і УГА вступили у Київ.

Та незабаром в об’єднаних армій і урядів виникли незгоди. Після перемоги військ Пілсудського над червоноармійцями Тухачевського протиріччя між урядами УНР і ЗУНР переросли в розкол. Для порятунку ЗУНР Є. Петрушевич вважав за потрібне боротися проти Польщі і Радянської Росії за допомогою Антанти разом з А. Денікіним, а С. Петлюра погоджувався на союз з Польщею, визнаючи протекторат Польщі над Галичиною.

24 квітня 1920 року з поляками був підписаний мирний договір, згідно з яким формальний контроль над Галичиною до 1923 року належав державам Антанти. Але поляки проіґнорували міжнародні домовленості про українську культурну автономію і запровадили військово-­поліцейський терор – закривали українські школи і видавництва, забороняли користуватися українською мовою і навіть називати себе українцями. Чинився і економічний тиск – близько 800 тисяч гектарів землі було роздано полякам.

+4
141
RSS
09:02
+2
Приводом початку Першої світової війни вважають вбивство 28 червня 1914 року в Сараєві екс­герцога Франції Фердінанда, наслідника цісаря Франца-­Йосифа (причини значно вагоміші).

Перепрошую, але Франц Фердинанд носив титул ерцгерцога (або архікнязя), що використовувався лише членами австрійського монаршого дому Габсбургів.
_соромлюсь
А за матеріал дуже дякую, він, як завжди, інформативний, цікавий та повчальний.
11:52
+4
Щиро дякую за схвальний відгук і за помічену помилку. Виправив. Сам не знаю як це сталося. Мабуть при правці тексту в електронному вигляді слово «Франції» не туди вставив. Ще раз дякую.
15:49
+3
Вітаю, друже Миколо, з гарним дописом. Видно, що поляки ті ще окупанти. Це дивно, що вони й досі не відкрили західний фронт. Мабуть чекають третього Майдану в Києві.
Ой… Якби поляки були такими добрими, не було б у українців з ними стількох «терок» і не шукали б козаки союзу з Московським царством… _шкодую
20:59
+3
Це точно
15:51
+3
Друже, чи хтось із твого роду був мобілізований у ті часи до УГА?
18:34
+4
Дякую за схвальний відгук, друже. Про Польщу. Політику свою щодо України вони поміняли: перші підтримали Незалежність, підтримували Майдан, підтримують Україну в протистоянні з Росією, не чути було ні від кого реваншистських заяв, як в післявоєнні роки. Це тільки Росія, разом зі своїм Жіріновським брешуть, що Польща хоче забрати Галичину, Угорщина — Закарпаття, а решта України — ісконно русская територія. А про Січових Стрільців і УГА у наступних публікаціях.
Для такої зміни політики полякам довелося пережити крах Першої Речі Посполитої, три невдалі спроби її відновлення, створення і знов крах Другої Речі Посполитої, німецьку й радянську окупації. Отака жахлива ціна розумнішання…
20:01
+3
Чекаємо з нетерпінням, друже.
21:05 (відредаговано)
+3
Дякую за гарний допис пане Миколо, знайомлюся з деталями подій становлення нашої держави.
18:47
+2
Дякую і вам.
06:30
+1
Дякую за цікавий історичний матеріал. Наші землі споконвіку приваблювали сусідні держави загарбати нашу територію, так вже історично склалося і дійшло до сьогодення. Але ми повинні пам'ятати, що тільки в єдності наша сила: «Де згода в родині там мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона....»

Випадкові Дописи