До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Релігійна війна: що означає теракт у Новій Зеландії

Релігійна війна: що означає теракт у Новій Зеландії
Джерело матеріалу:

Теракт у мечеті міста Крайстчьорч (Новва Зеландія) став вибухом бомби для спокійної, релігійно толерантної та віддаленої від центрів тероризму країни. З огляду на антимусульманські-антиемігрантські заяви підозрюваного, теракт у КрайстЧьорч порівнюють з терактом Андреса Брейвіка (2011 рік, Норвегія, Осло та острів Утейя). Але якщо подивитися з іншої точки зору: а чи не є терор і боротьба з ним проявами релігійної війни?


Хрест чи півмісяць

Нам здається, релігійні війни, коли ворогували католики, гугеноти, уніати, православні тощо, відійшли у глибоке минуле, бо церкви відділені від переважної більшості держав. Але останнім часом світові релігії переживають кризу. Скажімо, християнство. Православ’я на межі розколу, оскільки РПЦ, відійшовши від Константинопольського патріархату, робить заявку на формування нового центру, а за цим спостерігає ще й Єрусалимський патріархат. Католицтво має свої скандали: фінансовий та сексуальний. Достатньо згадати історію про зниклих дівчаток, кістки яких кількадесят років по тому знайшли у посольстві Ватикану. І все це відбувається під акомпанемент дискусій про поєднання християн. Іслам від 2001 року, попри численні заяви мусульманських духовних лідерів та політиків, сприймався як «релігія терору», у тому числі через ІГІЛ.

З одного боку, ці кризи мають об’єктивні причини. З іншого, а чи так вже й відійшли від влади та упливу на життя держав релігійні лідери? Вселенський патріарх Варфоломій бере активну участь у політичних процесах і навіть підписує угоди з державами (зокрема, з Україною). Папа Римський активно коментує політичні процеси, а католицизм є чинником консолідації суспільства, зокрема, у тій же Польщі. На Сході є принаймні кілька теократичних ісламських держав.

Скажімо, теракт мав наслідки: варто було одному із новозеландських сенаторів натякнути на можливу часткову провину мусульман, як він дістав яйцем по голові, а його опонент – стусанів від сенаторської охорони.

Якщо порівняти, то процеси схожі з хрестовими походами, коли європейські лицарі-християни відвойовували у мусульман свої святині, адже і нині іслам та християнство непрямо, але протиставляються, а в Ізраїлі це протистояння відкрите і недвозначне. Але чи справедлива така аналогія?

Ми запитали в експертів.

Сакральний інструментарій

Джерела конфліктів – не релігії, а ті сейсмічні процеси, що охопили весь світ. Про це у своєму коментарі ЗамПоліту розповів Геннадій Шкляревський (Бард коледж, США). Це, на його думку, не означає, що ті, хто намагається розв’язати конфлікти, не використовують для цього релігій, але для цього їм потрібно по-сучасному переосмислити вирування:

«Осама бін Ладен, наприклад, керувався своєю версією ісламу. Він використовував іслам у своїх цілях, мотивував самовбивць-терористів. Але іслам, як і інші світові релігії, не дає людині права приймати рішення про своє життя і смерть. Терористи приймають таке рішення, що відбиває іх сучасні погляди на свою автономію».

Водночас експерт не вбачає активного за діяння релігій у сучасних конфліктах, навпаки, вони, «як правило, перебувають у стороні». Якщо взяти РПЦ, вона сприяє світській владі, але це у її доктрині, як і візантійська церква приймала верховенство світської влади. За Петра I церква втрачає автономію, за радянських часів домування світської влади над церквою ще посилюється.

Криза не у релігій

Насправді криза не у конфесіях, а у головах людей. Такої думки дотримується астролог джойтіш Олександр Образцов. Якщо, розмірковує він, на якійсь мові написати погане слово, навряд чи мова стане від цього негідною, або букви, якими написано це слово, споганяться.

Але неоднозначні процеси, на його думку, все ж відбуваються:

«Те, до чого людина має довіру, може впливати на неї. Релігії та різні церкви – не виключення. Тому управління церквами відкриває шлях до впливу на людей. І, звісно, йде боротьба за можливість упливати».

Якщо йдеться про Україну, то Олександр Образцов звертає увагу на передумови для конфлікту, у тому числі, релігійного. Це і неоднозначні структурні процеси у православних церквах, хаос правоохоронної системи, вибори президента.

«А головне – люди. Злі. Незадоволені люди, котрі шукають ворога – причину своїх нещасть».

Астролог радить зазирнути у себе, бо ми і є причина наших негараздів, та знайти можливості для єднання.

Боги і нафта

А ось аналітик Денис Ликов розгортає тему під несподіваним, але цікавим аспектом:

«Боротьба за паству не припинялася ніколи. Та часто на перше місце виходить фінансовий інтерес, і релігійні війни дуже часто зав’язані в країнах, де є нафта».

Справді, якщо повернутися у далеке минуле, у період хрестових походів, для них були серйозні економічні передумови. Лицарство, дворянство потребувало нових земель, війни знекровили Європу, а енергія, як би нині сказали. неформальних збройних формувань (розбійники, мандрівні загони та ін..) загрожувала європейським монархіям. Та й золото було б не зайвим.

Нині війна з ісламським тероризмом випадково збігається з можливим інтересом до контролю нафтових покладів саме у мусульманських країнах. І, схоже, якщо нагадав про себе син бін Ладена, то у війні має бути «третій акт».

Щоправда, у Новій Зеландії жертвами стали якраз мусульмани. Але і один з терористів, і один із сенаторів натякнули, що вони можуть бути і самі винні. До того ж, агресивна культурна міграція мусульман до Європи та до США, котра розмиває традиційне для цих регіонів християнство.

Релігійної війни не буває і бути не може

А от Алла Бойко з Інституту журналістики КНУ вважає саме словосполучення «релігійна війна» оксюмороном:

«Віра — то любов, і це справедливо для християнства, буддізму, ісламу або іудаїзму. Тому саме поняття «релігйна війна» не має сенсу. Нема і не може бути релігійних воєн, це оксюморон. А от спроби прикритись Христом, Аллахом або Буддою брудні справи і агресивінсть, а іноді й відверте божевілля були й будуть, на жаль. Використання релігії як ширми для будь-яких політичних або економічних конфліктів призводить до дуже сумних наслідків. Переможців тут не було й не буде».

Аллі Бойко опонує експерт на ім’я Михайло. На його думку, релігія завжди використовувалася правителями як зброя проти опонентів:

«В історії прикладів навести можна безліч – від шумерів, хетів, єгиптян…до імператора Констянтина Великого та Карла Велокого .., князів Володимира та Ольги … Петра Першого …і до Петра Порошенка. Вірогідно, первинну суть вислову «всяка влада від Бога…» уміло перетлумачено в угоду правителями для забезпечення ними управлінської місії. Уміле маніпулювання релігійними поглядами більшості підвладного населення в усі часи надавало правителям значних переваг. Нерідко, заради досягнення мети, можновладці практикували перехід з одного віросповідування в інше».

Утім, наголошує пан Михайло, хоча мають місце випадки, коли й вони ставали жертвами релігійних міжусобиць – та, в цілому доктрина виправдовувала себе.

Але все-таки релігійна війна може бути і нині.

+2
159
RSS
21:04
+2
Чи обов'язково війна супроводжує релігію?..
23:20 (відредаговано)
+3
Нема і не може бути релігійних воєн, це оксюморон. А от спроби прикритись Христом, Аллахом або Буддою брудні справи і агресивінсть, а іноді й відверте божевілля були й будуть, на жаль.

Намагаюсь згадати хоч одну спробу зачинщика хоч якої війни прикритися атеїзмом _соромлюсь
Радянське збочення атеїзму не пропонувати.
Радянське збочення атеїзму не пропонувати.

А чому?! _здивований Так нечесно!
Атеїзм теж різним буває, в радянському ж випадку він посів місце державної релігії. Я просто не пригадую інших атеїстичних держав в історії. Навіть Перша Французька республіка висунула на цю позицію специфічний культ природи — теж своєрідну релігію. Призвідниками війни не виступають приватні персони, вони є лише «детонаторами» воєн. А воюють завжди держави. Отож ти й не можеш пригадати іншу атеїстичну державу — призвідницю війни… бо в звичайних державах завжди сповідується якась релігія! А ти одразу: «СРСР не пропонувати...»
10:12 (відредаговано)
+2
А чого — «одразу?!» _здивований Так нечесно! _сміюсь
Тимуре, ти же сам написав про державну релігію. Тобто, про ідеологію. Нормальний атеїзм — не ідеологія. Це світогляд. Який толерантно ставиться до інших світоглядів. На відміну від представників релігії. Яка є не світоглядом, а є вірою. З усіма сумними наслідками для тих, хто не вірить так, як потріно _сумний
Нормальний атеїзм — не ідеологія. Це світогляд.

Тоді виходить, що «нормальний» атеїзм — це світогляд настільки незначної кількості людей, що ніякої держави (або хоч би племені) з них не виходило за всю історію людства!
_язик
Але так само і юдаїзм — це не релігія, а етична система!
І буддизм = це не релігія, а філософічна система.
Просто в часи їхнього зародження людська свідомість була настільки недосконалою, що без релігійної форми ні етичну систему юдаїзму, ані філософічну систему буддизму люди б не сприйняли в масовому порядку.
_вибачаюсь
А в персональному порядку пацифістів та миротворців можна відшукати в будь-якій релігії. Різниця лише в тому, що адептів будь-якої релігії вистачає на утворення держави, тоді як «нормальних» атеїстів завжди для цього бракує. Тому «нормальні» атеїсти виглядають білими й пухнастими у порівнянні з «нормальними» представниками релігій.
18:28 (відредаговано)
+3
...«нормальний» атеїзм — це світогляд настільки незначної кількості людей, що ніякої держави...


Ну, Тимуре, від тебе не очікував _пиячимо Той, хто очікував, хай погуглить сам, який відсоток громадян успішних держав не є релігійними.

Щодо самих держав.

адептів будь-якої релігії вистачає на утворення держави, тоді як «нормальних» атеїстів завжди для цього бракує


Ага. Ти правий, бракує. Лише в тому сенсі бракує, в якому юдеїв чи христіян, мусульман чи індуїстів, отим державам у певний час бракувало.

Але. Ти правий в тому, що «нормальним атеїстам» держава, як апарат контролю та насильства (щось мені воно релігію нагадує), принципово не потрібна. «Нормальні атеїсти» вже перейшли стадію цього утворення. Справа за вірними _язик Щоби, врешті решт, розпочали усі ми думати не державами, не догматами віри, а кожною окремою головою. Аби позбутися, врешті решт, такої любої, затишної й багатоголової, зручної й безвідповідальної архаїки. Шкода, що тобі, колишньому фантасту (втім, колишніх фантастів не буває _посміхаюсь ), я маю про це нагадувати.

І, попереджаючи можливі твої аргументи. Так, це, мабуть, певна форма анархізму. Але отого, кришталево чистого анархізму, який свого час вилупився з лібералізму. І з якого, курва, потім продзьобилося драконча більшовизму. Котрого можна було б назвати тоталітарним анархізмом і котрий цілком і криваво погудив ідею вільних громад вільних людей, нелійнейно, квантово, взаємодіючих між собою.

За ними (нами) майбутнє.

Оце Остапа понесло! Це я про себе _божевільний
20:37 (відредаговано)
+1
Той, хто очікував, хай погуглить сам, який відсоток громадян успішних держав не є релігійними.

Це зараз відсоток нерелігійних громадян зріс неймовірно. Але в минулому держави засновувалися саме вірянами.

Ага. Ти правий, бракує. Лише в тому сенсі бракує, в якому юдеїв чи христіян, мусульман чи індуїстів, отим державам у певний час бракувало.

Древні держави утворювали язичники — але ж у них були свої «червоні» язичницькі культи! Найдавніші держави утворювалися на територіях племінних союзів — і знов-таки, ці племена вклонялися силам природи, тотемам і т.ін… А все це — найпримітивніші релігії «фіолетового» рівня.
_вибачаюсь
Так, базовою є «бежева», суто матеріалістична парадигма. Але вона відповідає племенам в додержавний період!
Полювання на мамонта
От тоді всі були матеріалістами, це точно!..
_сміюсь
Тільки держав тоді не було, отака бідося…
А ваші коментарі читати так само цікаво, як і пана Тимура. Пишіть частіше ось так розлого.
Так, це, мабуть, певна форма анархізму.

Щось мені підказує, що такий от «чистий» анархізм в принципі недосяжний, як і «кришталево-чистий» комунізм… Хоч батько Махно спробував, але ж більшовицький «дракон» його таки переміг…



Та й загалом, чим далі, тим більше я переконуюся, що отой клятий капіталізм нехай через пень-колоду, але побудує пристойну світову державу рівних можливостей швидше, ніж комуністи й анархісти. До того все йде… І про це я замислився, ще прочитавши «Кораблетрощу ДЖОНАТАНА» Жуля Верна.

Від Спейсера я очікую не тільки коментарів, але й матеріалів. Але він поки що лінується. Хоч я його знаю, старого!.. _пиячимо
08:44 (відредаговано)
+2
Війна — це брутальна технологія, яка пробує забезпечити домінування однієї групи людей над іншою. А приводи до війни бувають різні. І різниця у сприйнятті Творця людьми входить до цих приводів.
Намагалася згадати хоч одного терориста-буддиста і не змогла. Чи їх в принципі не було? Серед індуїстів їх теж не густо, здається.
14:21 (відредаговано)
+1
Японська терористична секта Аум Сінрікьо доктринально поєднувала християнство та буддизм. До речі, оте "аум" походить від знаменитої мантри "ом"
Та й наше "Біле братство ЮСМАЛОС" густо замішане на індуїзмі.
Але там все одно було домішане християнство.
Ні в буддизмі ні в індуїзмі, з якого буддизм вийшов, жодне вірування і дотримання ритуалів не звільняє від наслідків за вчинки. Там навіть боги підпадають під закон Карми.
А християнство заклало психологічну бомбу у підсвідомість всіх вірян: «Бог мене так любить, що через смерть свого Сина вже відкупив усі мої гріхи. Тому я можу робити все, що заманеться, кари за це уже не буде. Достатньо лише виконувати ритуали і сповідатися. Який би рахунок мені не виставили після смерті, я сміло скажу: „Заплачено“».
Але там все одно було домішане християнство.

А що таке християнство?! Це суміш перекладів юдейських першоджерел з гностицизмом, піфагорейством і різномастим язичництвом — ось що воно таке!
_вибачаюсь
Отже, подібні речі стаються з будь-якими сумішами: коли щось добре схрестити з чимсь іншим і теж добрим — результат буде не кращим, а гіршим…
А християнство заклало психологічну бомбу у підсвідомість всіх вірян: «Бог мене так любить, що через смерть свого Сина вже відкупив усі мої гріхи. Тому я можу робити все, що заманеться, кари за це уже не буде. Достатньо лише виконувати ритуали і сповідатися. Який би рахунок мені не виставили після смерті, я сміло скажу: „Заплачено“».

Це вульгарне трактування християнства, що суперечить Новому Заповіту. Ніхто не винен пересічним християнам, що вони не бажають вдосконалюватися й духовно зростати, але вдовольняються вульгарними спрощеннями.

Випадкові Дописи