До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

В контексті томосу: Німеччина передала Києву унікальний документ

В контексті томосу: Німеччина передала Києву унікальний документ
Джерело матеріалу:

Німеччина віддала Києву важливий для історії православної церкви в Україні документ: грамоту Петра І митрополиту Київському. Дивовижна знахідка вже дозволила викрити один історичний фейк.


Вивчення знайденого оригіналу царської грамоти показало, що раніше історики піддавали цензурі її текст


Коли одного весняного дня три роки тому Наталя Сінкевич йшла в бібліотеку Інституту східноєвропейської історії та краєзнавства при університеті Тюбінгена, вона і здогадуватися не могла, що на неї чекає. Провідна наукова співробітниця Національного Києво-Печерського заповідника шукала інформацію про німецького пастора Йоганна Гербинія (Johannes Herbinius), який в 17 столітті був одним з небагатьох західних дослідників Києво-Печерської лаври. Те, що дослідниця побачила в німецькій бібліотеці, мало зовсім інші масштаби, ніж нотатки пастора: на стіні в скляній рамці висіла грамота російського царя Петра I від 1708 року, якою він підтверджував зведення на престол Київського митрополита Йоасафа Кроковського. «Я попросила бібліотекаря подивитися. Виявилося, що це оригінал. Я негайно зв'язалася з директором інституту», — згадує Сінкевич в бесіді з DW.

Висіла собі півстоліття в бібліотеці

Ця грамота — вкрай важливий історичний документ, особливо в світлі сучасних дискусій про обставини перепідпорядкування Київської митрополії від Константинополя Москві. Річ у тім, що Йоасаф Кроковський був останнім в царські часи митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом декількох століть митрополитів прямо призначала Москва.


У Російській імперії, на відміну від Константинополя, призначення митрополита схвалювалося світською владою. Грамота царя скріплювалася, як і решта важливих документів, такою позолоченою печаткою


У Тюбінгенському інституті навіть не здогадувалися, яке значення має документ, який понад півстоліття просто прикрашав бібліотеку. «Вона висіла собі десятиліттями на стіні, й усі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали тільки, що наприкінці п'ятдесятих років минулого століття колишній директор інституту купив її у торговця антикваріатом за дві тисячі марок. Грамота слугувала наочністю для студентів», — розповідає заступник директора інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер (Katharina Kucher). За її словами, кілька спроб вчених з Тюбінгена з'ясувати, звідки саме взялася грамота, завершувалися безрезультатно. Поки Наталя Сінкевич не звернула увагу німецьких колег на те, що документ до Другої світової війни перебував в київських архівах. Було це в 2016 році.

Робота на кілька років

Дослідження походження документа та бюрократичні процедури, необхідні для реституції, зайняли кілька років. У четвер, 14 березня 2019 року, грамота Петра І митрополиту Йоасафу була офіційно передана в Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику. Повернення грамоти — результат роботи українсько-німецької наукової комісії, яка працювала за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Вчені з'ясували, що до 1922 року грамота зберігалася в ризниці Софійського собору в Києві, потім в бібліотеці при соборі. У 1931 році документи передали у Всенародну бібліотеку України, сьогоднішню Національну бібліотеку імені Вернадського.


З 1688 років Москва забороняла київському митрополиту називатися ієрархом «Всієї Русі». Замість цього в титулі згадувалася «Мала Русь». У цій грамоті 1708 року, каже історик Наталя Сінкевич (на фото ліворуч), особливо цікаво згадка вселенського патріарха


У 1941 році, під час окупації України нацистською Німеччиною, грамота зникла разом з більш ніж двома десятками інших документів, які зберігалися в ризниці Софії Київської. Дослідники припускають, що рукописи були вивезені зондеркомандою есесівця Еберхарда фон Кюнсберга (Eberhard von Künsberg), яка систематично вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях.

Між Москвою і Константинополем

Наталя Сінкевич вказує на те, що оригінал грамоти до виявлення в Німеччині не досліджувався як документ, який проливає світло на обставини перепідпорядкування Київської митрополії Москві. А тема ця актуальна як ніколи: надання в минулому році Вселенським патріархом томосу про автокефалію Православної церкви України спровокувало конфлікт з Московським патріархатом і породило палкі дискусії. Те, що у 1686 році Вселенський патріарх передав Московському патріарху право висвячувати митрополита Київського, стало для Москви підставою повністю підпорядкувати собі київську церкву. Константинополь же, посилаючись на оригінали історичних документів, заявляє, що Москва мала право висвячувати київського митрополита лише за згодою Вселенського патріарха і право це було надано лише тимчасово.

Виявлена в Тюбінгені грамота Петра І митрополитові київському Йоасафу, за словами Наталії Сінкевич, є свідченням того, що те приєднання Київської митрополії до Московського патріархату, що сталося у 1686 році, не було одномоментним і безболісним. «Очевидно, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя було. Тому в грамоті підкреслювалося, що митрополит Йоасаф Кроковський не буде цього робити», — говорить дослідниця. Вона переконана, що заборона на зв'язки з Константинополем в грамоті 1708 року свідчить про те, що Москва і через двадцять років після приєднання не була впевнена в лояльності київського духовенства.

Розвінчання фейку

Прикметно, що аналіз оригіналу знайденої грамоти Петра І дозволив викрити "історичний фейк" двохсотрічної давнини. У 1825 році історик і клірик Євтимій Болховітінов (митрополит Євген) оприлюднив у своєму дослідженні текст грамоти 1708 року. Болховітінов, росіянин за походженням, був призначений Москвою митрополитом Київським в 1822 році. «Болховітінов вирізав найцікавіший з сьогоднішньої точки зору момент про те, що Київський митрополит зобов'язується не повертатися більше до Константинополя», — зазначила дослідниця. Слова «не відлучаючись під благословення і міркування найсвятіших вселенських патріархів" просто зникли з перекладу. На думку Наталії Сінкевич, це свідчить про бажання уникати будь-яких згадок вселенського патріарха і можливості повернення під його благословення.

+2
126
RSS
23:16
+2
Наше повертається до нас! _чудово
23:32
+2
І між іншим, грамота ця (ровесниця Батуринської різанини) була знайдена ще в 2016 році — себто, 3 роки тому!..
06:26
+2
А таки повертається!

Випадкові Дописи