До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Зеленський мав бути

Зеленський мав бути

Ці нотатки жодним чином не можна розглядати як агітацію за того чи іншого кандидата на цьоготижневих президентських виборах. Це є просто інстинктивна реакція на статтю Андрія Любки під назвою «Зеленського могло б і не бути» https://zbruc.eu/node/87106 і до політики має опосередковане відношення.

Це вже потім на Збручу з’явилася ціла низка політичних статей під подібними назвами. Але спочатку був Любка.

Пан Андрій є помітним і талановитим представником укрсучліту. Під цим явищем, як відомо і в основному, мається на увазі масив українського літературного постмодерну останніх десятиліть. Старшим лідером і натхненником якого беззаперечно є таке брилисько (не подумайте, що від слову «бриль»), як Юрій Андрухович. Та його покоління. Непересічні українські поети, прозаїки, есеїсти. Інтелектуали.

Вони буквально увірвалися наприкінці минулого тисячоліття в чинну садибу українського «соцмодерну», перевернули її догори дригом, влаштували карнавал, весело зриваючи маски і машкару. Перевертаючи столи та стільці, вибиваючи шибки й кватирки. І впускаючи свіже повітря в затхлу атмосферу літературних посиденьок.

Зараз вони споважніли. Обважніли. Стали поміркованими. Розсудливими. Особливо в плані усіляких соціальних філософій та психологій. Політик усіляких. Але уявити собі без них сучасне українське мистецтво просто не можливо. Бо вони є його будівничими. Вони є ним. А, значить, значною часткою життя кожного з нас. Навіть якщо ми цього не помічаємо й не можемо відрізнити Андрія Любки від Любка Дереша. А «Файну Украйну» від «Країни У». І не знаємо де знаходиться «95-й Квартал», у «Ворошиловграді» чи «Месопотамії».

Це я до того, що високе мистецтво рано чи пізно – частіше рано – спускається на нашу грішну землю, проточується крізь неї і живе у її чорноземах та солончаках в скетчевій, прив’язаній до цієї землі, формі.

Яку продовжують живити дощі з високих хмар. Аби випаровування скетчу та масних жартів знову здіймалися вгору і збивалися там в чергове хмаровиння. Яке знову випаде на луки й асфальти рясними зливами. І так нескінченно. Такий от колообіг мистецтва в природі.

Тож, не вірте тим, хто каже, що воно відірване від життя з усіма його, останнього, перелогами та пустирищами політики й політиканства.

Але повернемося до Андрія Любки. У згаданій вище статті молодший представник старшого покоління бідкається: «Увесь політичний клас винен у тому, що електоральні настрої суспільства деградували до рівня, коли українці Головнокомандувачем армії в умовах війни можуть вибрати коміка».

Давайте відокремимо політичні котлети Любки від постмодерних мух життя.

Фахівці до основних рис постмодерну відносять: іронічність та пародійність, бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, використання ігрового стилю для акценту на неадекватностіі панівного способу життя, потяг до колективного позасвідомого, культ незалежної особистості. Знавці хай додадуть ще. А ми приміримо названі риси на модель шоумена і, кажуть, майже Президента — Володимира Зеленського.

Отже, іронічність та пародійність? З наявністю цього в нашої моделі, я думаю, ніхто не сперечатиметься. Бачення повсякденного життя як театру абсурду? Дивіться будь-який випуск «95-го Кварталу». Там же, до речі, є і гра, яка акцентує ідіотизм усього нашого щоденного, тилового, життя. Колективне позасвідоме вповні використовується паном Ze та його командою. За беззастережного культу незалежної особистості.

Тобто зовсім не «політичний клас винен у тому, що електоральні настрої суспільства деградували до рівня…». Це багато в чому «рівень» укрсучліту винен у виникненні феномена Ze. Шановні постмодернисти, митці й інтелектуали, це ви виростили Ze! Ви годували його своїми іронічними парадоксами. Ви напували його молоком парадоксальної іронії. Ви сприяли тому, що він став феноменом.

Втім, яким таким феноменом?! Те, що знаходиться в мейнстрімі, важко назвати цим словом.

Адже Ze пересувається шляхами полтавськими й галицькими. Ze бродить по Європі. Ze замість Колумба вже відкрив нову Америку. Ze сидить в парламентах і на кухнях, обурених самими собою, обивателів світу. Цього, як на мене, навіть доводити не треба. Варто лише зайти в Мережу.

Митці, як завжди, зробили дзеркало, і показали його громаді. Громада, як завжди, подивилася в дзеркало і побачила там митців. Все закономірно.

Але, от що цікаво. Згідно з квантовою сутністю постмодернизма, Ze й близькі до нього популісти всіх мастей зараз просто необхідні. Бо в усі часи саме вони є «подушками безпеки» під час удару громад об стовпи диктатури. Їхнє гучне верещання з надуванням боляче попереджають про близькість залізобетону. І для того, щоб, вищачи гальмами, оминути згадані стовпи, треба просто уважно придивлятися до віражів та поворотів Ze і робити правильні думкопорухи керма.

Я особисто не голосуватиму за Зеленського. Мене більше приваблює кандидат з іншого популістського, як зараз кажуть, кварталу. Але, навіть якщо Zе програє вибори, то він все одне їх виграє. Він уже їх виграв. Бо вже вкарбувався в звивини наших мізків усією силою своєї шоу-посмішки і якоюсь стім-панковою потужністю усього укрсучліта. На десяток найближчих, не менше, років вкарбувався. І жодної постмодерної ради на це немає. З цим нам жити.

І вигадувати щось нове, пост-постмодерне. Не менш корисне. Людяне і цікаве. Смішне. Бо, за великим рахунком, усі ми – колообіг реготу в природі.

А Зеленський… Що ж – Зеленський?.. Зеленський мав бути.

+2
191
RSS
18:53
+3
Більш того, Зеленський — це вже не перший «постмодерний» кандидат в президенти України. Першим по-справжньому постмодерним кандидатом був Дарт Олексійович Вейдер:



Просто Зеленський готувався до виборів довше й ретельніше, тому й просунувся далі. Тому в майбутньому можна очікувати лише збільшення кількості подібних кандидатів…
15:35
+3
О! Точно! Дякую, Тимуре, зовсім чомусь з голови вилетіло. Але Дарт не пішов. Тому, мабуть, що серцю пересічного обивателя комеді-шоу на багато ближчі, ніж далекі зоряні війни _вибачаюсь
19:00
+2
Інша річ, що постмодерн починає видихатися. На платформі «УФО» ми це констатували ще наприкінці 2007 року маніфестом «Десять пунктів про УФО». Отже, парадигма постмодерну зараз буде слабшати, натомість набиратиметься сил інша парадигма — пост-постмодерну — в нашій термінології, контрапосту. Тому якщо зараз Зеленський навіть виграє, надалі треба цілитись на митців, орієнтованих на «корені», а не на поверхневий сміх і всезагальну «суміш несумісного».
15:40 (відредаговано)
+3
Див. комент вище. І, взагалі, не знаю, як контрапост, але мені бароко ближче _посміхаюсь В музиці, наприклад, мої улюблені спрямування бароко-рок і класичне бароко. Не рахуючи, звісно, спейс-диско _танцюю І, взагалі. мені здається, що постмодерн — це є збожеволіле бароко _божевільний
бароко-рок

А що то за стиль? Наведіть якісь приклади. Я ппро нього не чула.
17:13 (відредаговано)
+3
Враховуючи, що Спейсер нечасто заходить на Світоч… _шкодую
Ось що я накопав:

Бароко-рок
Baroque rock, Чеймбер-рок, Chamber rock, Бароко-поп

Стиль музики, що з'явився в середині 1960-х років і поєднує елементи класичної музики та рок-н-ролу. Музиканти, які практикували цей стиль, застосовували інструменти не традиційні для рок-музики, як-от клавесин, гобой, віолончель або валторну. Бароко-рок відрізняється від раннього симфо-року (піджанру прогресивного року), перш за все, своєю простою структурою. Пісні в стилі бароко-поп ближчі до стандартів популярної музики і мають більш поширений ліричний зміст, на відміну від концептуальних пісень прог-року. Бароко-поп схожий на саншайн-поп, але більш похмурий і драматичний.

Прикладів бароко-рокових груп я не знаю, бо також не в курсі цього стилю. _соромлюсь
Дякую, пане Тимуре. Ви, як завжди, неперевершені.
19:16 (відредаговано)
+3
Тимуре, дякую! _пиячимо
Що стосується конкретики, то, будь ласка: Procol Harum, Zombies, Moody Blues, Divine Comedy + Лана Дель Рей + «Білий альбом» The Beatles + Браян Вілсон + Кет Буш… І нєсть їм числа. _танцюю
Бароко-рок часто маскується під прог, а наразі просто мімікрує під інді. Наприклад, Panic! at the Disco. Втім, як і моє улюблене спейс-диско — під пситранс та псибиєнт. Важко нам, бароко-рокерам та спейс-дискерам. _вибачаюсь
А для мене особисто бароко-рок розпочинався з бітловської In My Life і Пісні ваганта з радянського диску Тухманова «По хвилі моєї пам’яті». І все це в спейс-диско-обгортці Space, Zodiac, LaserDance з попутними Жан-Мишель Жарром та Тangerine dream. З переходом до серйозних Клауса Шульце та Вангеліса. А потом прийшло класичне бароко – Вівальди, Гендель, Кореллі…. Мама дарагая, хорошо-то як!.. _браво
УУУУУУУУУУУ Я в таких нюансах заплутаюся. Це все одно, що визначати підвид фіалок за кількістю тичинок. _допоможіть
08:34
+2
Олексію, мені подобається твоє: колообіг реготу в природі. Запрошую тебе стати сьомим провидцем у дописі: svitoch.in.ua/1458-anatoliy-vysota-provydtsi-vesny-19-3-03-19.html
15:44
+3
Нє, нє, це без мене. Бо, за теорією колообігу реготу в природі нас чекає два можливих варіанти: президент Коломойський або в.о. президента Аваков _сміюсь
президент Коломойський

До речі, дивилася я на синастрію карти України з космограмою Коломойського. На жаль, у мене нема його точного часу народження. Так от, це був би єдиний президент, якого наш народ любив би по-справжньому. Його Сонце попало у з'єднання з Місяцем в карті незалежності. Він спокійно може стати тим диктатором, проти якого українці не будуть бунтувати.
Та ну?! Не вистачало нам ще єврейського диктатора в Україні! Окрім як шаленим вибухом антисемітизму, це нічим добрим не закінчиться.
_шкодую
На жаль, є вже а'їдіше поц Вовочка Ґройсман, який додумався випертись у прем'єр-міністри! От з кого тепер можна шкуру спустити — то це з нього… Це ж треба було утнути таке?! Керував би ринком в Вінниці… придурок…
_шкодую
Хоч як я не люблю Фіму Звягільського, але ж у нього вистачило здорового глузду лишитися в.о. прем'єр-міністра, а не ставати повноцінним прем'єром! Тоді як у Ґройсмана клепки в голові забракло.
_зупиняю
Ні-ні, нехай українським диктатором буде, наприклад, Смешко, Кошулинський, Полторак, Муженко чи будь-хто з українців. Навіть Тягнибок… Тільки не Бєня Коломойський!!! Бо диктатор (навіть «оксамитовий») мусить принаймні пересаджати купу злочинців і олігархів. А може декого й розстріляти… Якщо ж це зробить а'їдіше поц Бєня — негайно ж почнуть ширитися видобуті з нафталіну міфи про «жидів-опирів»!.. Не треба.
23:50
+3
Цілком згідний з паном Тимуром. І так все «горить». І масла у «вогонь» підливати не варто. Треба всім старатись тушити ці огнища.
16:55
+2
Хай Бог милує від такої влади

Випадкові Дописи