До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Як підстрахуватися від жіночої зради

Як підстрахуватися від жіночої зради

Публікуючи матеріал "Анатолій ВИСОТА: Не все буде, як хочеш (3, 04.19)" — друг Анатолій ставив наступну мету: «Я трохи про інше. Чоловіки прагнуть, щоб САМЕ ВІД НИХ були діти в родинах. Бо серед людей не завжди так виходить. Десь я читав, що в Україні до 40% дітей народжується не від офіційних батьків. Александр сам був одним із них. І вирішив підстрахуватися. Що ж вийшло? Яких він отримав дітей? Яке мав родинне нещастя! ЗВЕРХУ йому відповіли: ти хочеш саме так? Дивись же, що виходить від твоїх хотєлок

Подібні чоловічі «хотєлкі» дуже добре пояснюються з етологічної точки зору. Отже, настала пора процитувати мій улюблений «Трактат про кохання, як його розуміє жахливий зануда» Анатолія Протопопова. Основний розділ називається «Ще про вибір», в ньому я випустив лише епіграфи та посилання на спеціальну паперову літературу. З додаткового розділу «Що робити чоловікові, якщо ніяк не щастить» я вибрав лише окремі рекомендації та поміняв їх місцями для зручності сприйняття.


Ще про вибір

Хто вибирає? У тваринному світі завжди вибирає самиця. Якщо буде вибирати самець, то це суперечитиме фундаментальному принципу поділу статей — принципу незамінності самиці. Та дуже мала кількість видів, де візуально вибирає самець, можуть розглядатися як короткочасні «завихрення» еволюції, та й там, якщо придивитися, теж вибирають самиці, просто цей її вибір якось дуже замаскований. Наприклад, самиця може не робити вибору сама — вона може спровокувати самців на самостійне з'ясування стосунків між собою, а потім віддати перевагу переможцеві (а може завередувати, і не віддати перевагу). Головна ознака відбору — та, що на «вході» в ситуацію є кілька самців, а на «виході» — один, а техніка цього відбору дуже варіабельна у різних видів. Адже вибираючим слід вважати того, хто вимовляє останнє слово, а останнє слово практично завжди — за жінкою. Чоловік лише робить пропозицію, чи не так? Але на цю пропозицію потрібно ще зуміти отримати згоду...

Очевидно, що саме такий відбитий відбір і відбувається у людей. Для жінки вважається непристойним і навіть неможливим робити вибір прямо, без попереднього з'ясування відносин між самими чоловіками, хоча б заочного або навіть уявного (знову згадаємо середньовічних лицарів); потім їй дуже важко не віддати перевагу чоловікові, який демонструє поведінку переможця. Трагедія починається тоді, коли «саме той» чоловік очікуваної пропозиції чомусь не робить.

Вище ми вже з'ясували, що будуючи свої відносини з чоловіками, жінка інстинктивно переслідує дві загалом слабко пов'язані цілі. З одного боку, з чоловіків хочеться узяти більше матеріальних благ (не тільки інстинктивно, а й свідомо!), з іншого — хочеться одного такого, щоб серце завмирало від думок про нього. У первісні часи скількись близьке поєднання цих цілей в одному самцеві було можливо лише для небагатьох самиць; для більшості ж інших ці цілі досягалися шляхом проміскуїтету — неможливість бути на повному матеріальному утриманні одного високорангового самця компенсувалася великою кількістю низькорангових, разом з тим, для сексуального обслуговування при можливості як і раніше перевага віддавалася високоранговому.

Однак у міру економічного розвитку людства стали виникати передумови (див. вище) для фіксації шлюбних відносин в формі моно- або полігінійного шлюбу. При цьому або законодавчо, або силою традицій заборонялися вільні переміщення партнерів після утворення союзу. Природно, статеві зв'язки поза цим союзом як правило також заборонялися. Сталося це історично дуже пізно, тому в інстинктах не відбилося зовсім — почуття як і раніше продовжували жити в первісному стаді.

У цих умовах, якщо потенційному подружжю надавалася якась свобода вибору, то майбутня дружина ставилася в дуже складне, і багато в чому — суперечливе становище. З одного боку, потрібен ЧОЛОВІК, тобто помічник в сімейних справах, і здатний ставитися до неї як до ЛЮДИНИ; а з іншого боку, оскільки займатися сексом дозволялося тільки з чоловіком, то хотілося такого, з ким би було приємно це робити, до якого кликало б серце. А це, як правило, високоранговий.

Водночас (якщо, знову ж таки — ця свобода вибору надавалася), вважалося кращим і доцільнішим робити вибір саме за покликом кохання, що було у повній згоді з інстинктами сексуальних уподобань, а тому заперечень у наречених не викликало. Але тим самим, цінності сімейного життя, як способу спільного виховання дітей та іншої взаємної підтримки, пропонувалося фактично відкидати. Ну точніше, пропонувалося сподіватись на везіння. І це при тому, що шлюб мався на увазі саме довічний — навіть якщо розлучення і могли дозволятися, то так чи інакше осуджувалися; пропонувалося прагнути саме «любові до гробу». До чого це призводить на практиці, ми на жаль, добре знаємо — збитий з пантелику розум остаточно заплутується, приймаючи зрештою випадкове або свідомо неоптимальне рішення.

Оскільки зараз особиста свобода, а разом з нею і свобода вибору партнера зведені в культ, то вже ніщо не стримує природного інстинкту. Природно, що всі жінки при цьому намагаються вибрати високорангових, наївно вважаючи, що легко можуть захопити його монопольно. Оскільки в більшості країн прийнятий моногамний шлюб, а високорангових на всіх не вистачає, то складається ілюзорна ситуація, що начебто вибирають чоловіки. Те, що вибирати можуть не всі чоловіки, мало хто помічає — низькорангові про свої труднощі сором'язливо мовчать. Так, маючи великий успіх у жінок, високорангові дійсно мають можливість досить широкого вибору, і не обтяжуючись думками про довгострокові відносини, реалізують свій вибір сповна («взяв» дружину — це про них). Але ж домінантному чоловікові шлюб об'єктивно не потрібен. Такий і без шлюбу має від жінок все, що забажає. Він без складнощів знайде собі жінку (і не одну), яка його нагодує, обіпре, обслужить сексуально, і сама покірливо виховає його дітей, безнадійно мріючи про нього, як про чоловіка.

Гірше — жінкам. Інстинкт сексуальних уподобань вимагає, щоб вони вибирали високорангових чоловіків, а реалії сучасного життя вимагають створити сім'ю. Високорангові, за моїми оцінками, становлять лише 10-20% від загальної кількості чоловіків. Виходить, що всі жінки, бажаючи домінантів, створюють конкурс 5-10 осіб на місце. Бажаних ними чоловіків для моногамних сімей, природно, на всіх забракне — саме звідси виходять стогони про брак чоловіків. Це ще один приклад спостережної селекції — жіночі погляди прикуті до поручика, пам'ять дбайливо зберігає саме їхні образи (нехай не завжди приємні), і кажучи про чоловіка «взагалі», жінки мимоволі мають на увазі тільки їх. Ну і плюс об'єктивна селекція, про яку буде сказано нижче. У первісному стаді ці 10-20% самців запліднили б усіх самиць; всі самиці були б задоволені, в тому числі, сексуально. Але хочеться щоб він належав тільки вам, чи не так? То у нього інша думка з цього приводу...

Найгірше в цьому відношенні низькоранговим чоловікам. Від усіх їм перепадає — омегу і так б'ють всі, а з жінками — «сіцільні рузчуравання». Хоча з точки зору цінностей сімейного життя вони дуже часто кращі від «альф». В крайньому разі, вони відданіші. Їхня біда і причина самотності в тому, що вони не викликають у жінок ніякого інтересу; «не чіпляють», як це явище іноді називається.

Виходить, що серед тих чоловіків, які подобаються жінкам, порядних справді мало. Втім, потрібно тут ще раз нагадати, що низькоранговість — далеко не гарантія порядності; наприклад, якщо загальна низькоранговість поєднується з високими ранговими амбіціями — такий може зривати свою рангову незадоволеність на дружині й дітях.

Низькоранговому чоловікові шлюб потрібен, головним чином, щоб займатися сексом і мати дітей. Поза шлюбом йому «дають по пиці-с», та й у шлюбі норовлять обділити (якщо навіть йому пощастить, і вдасться одружитися; втім чи то є везіння, якщо хороших дружин таким не перепадає?). Як вже було сказано, низькоранговому дозволяють займатися інколи сексом швидше в обмін на виконання інших сімейних обов'язків, з більшістю яких він справляється краще високорангового. Жінкам, через егоцентризм і спостережну селекцію, притаманно перебільшувати неспроможність чоловіків до самообслуговування, як і тяжкість жіночої долі. Так що готування-прання — не головний мотив до вступу в шлюб для низькорангових.

Коротше кажучи:

  • Рекомендація «одружуватися за коханням» в основі своїй вельми суперечлива, і призводить лише до плутанини, помилок і розчарувань.
  • Старі холостяки бувають двох видів: високорангові, яким шлюб просто не потрібен; і низькорангові, які зовсім не проти б одружитися, однак при всіх їхніх перевагах не потрібні вони нікому...

Що робити чоловікові, якщо ніяк не щастить

(Обрані рекомендації)

* * *

Про жіночу невірність. Якщо не розглядати явну або неявну проституцію, тобто статевий зв'язок за матеріальні блага, то зраджує жінка в більшості випадків тоді, коли не задоволена рангом свого чоловіка. Особливо якщо у неї підвищена сила вродженої програми сексуальної цікавості. Й якщо ви свою дружину не задовольняєте сексуально, а хтось інший задовольняє, то річ тут не в його особливому вмінні, й не в розмірах геніталій, а саме в ранзі. Навіть потенція — не головна серед причин невірності. Якщо її не влаштовує щось інше (низький інтелект, грубе поводження, лінь тощо), то вона від вас швидше піде, ніж почне зраджувати.

* * *

— Не робіть головним акцентом своєї кампанії з залицянь вашу працьовитість, тверезість, дбайливість, чуйність, та ін. — її серця ви цим не завоюєте; а якщо вона ще не була одружена, то найшвидше не завоюєте і голови.

— Про гроші тут вже говорилося багато, вони дійсно не зайві в плані підвищення статево-специфічної привабливості, адже розбагатіти в первісному стаді низькоранговому практично неможливо — вищі все заберуть. У сучасному суспільстві це вже в принципі можливо, але якщо ваш фактичний ранг вже надто явно не відповідатиме вашому багатству, ви можете згодом зіткнутися з її невірністю. Адже «годувальника» приємно «доїти», іноді заохочуючи сексом, але коханця їй хочеться іншого...

— Не засуджуйте ваших коханих за те, що вони стріляють очима, а можливо, і зустрічаються не тільки з вами, а вас тримають «прив'язаними» на певній дистанції — природа поклала основну відповідальність вибору саме на них. Хоч часи вже не ті… І не засуджуйте своїх дружин за непереборне бажання подобатися геть усім чоловікам — невірність з цього автоматично не випливає. Пам'ятайте, що без вагомих причин жінка не стане привносити в своє життя щось небезпечне.

— Але! Не гайте даремно час, якщо побачите, що дистанція між вами вже дуже довго не скорочується — отже, вас тримають тільки для колекції. У цьому разі, ви їй, найшвидше, не потрібні — потрібні ваші знаки уваги. Річ у тім, що жіноча потреба в знаках уваги з боку чоловіків є чи не самоціллю для них, свого роду психологічної їжею. А дозована прихильність відпускається вам лише для того, щоб це ваше джерело знаків уваги не зникало якомога довше. Статистика говорить, що занадто тривалі залицяння до вдалих шлюбів не ведуть — все життя вас розглядатимуть, як рака на безриб'ї, такий собі аварійний варіант.

— Як уже було сказано, для жінок характерні ті чи інші різновиди паралельного проміскуїтету, частіше платонічні. Тобто, вони схильні «обробляти» кілька чоловіків одночасно. Якщо при цьому вона тримає достатню дистанцію з усіма, кого «обробляє», крім можливо одного, надаючи іншим лише саму надію, то це є НОРМА, і звичайна практика, що слугує для розширення поля вибору. Така практика, в поєднанні з егоцентризмом, сприймається як крутійство; цей термін в даному випадку не зовсім точний — на кому вона зупинить свій вибір, часто вона сама не знає до останнього моменту (втім, вона як правило точно знає, на кому вона цей вибір НЕ зупинить); та й в момент вибору вона не завжди виразно розуміє, чому вибраний той, а не інший. Так що не влаштовуйте з цього приводу скандалів, і не лізьте даремно в удавку — відповідно до інстинкту, жінки просто зобов'язані так вчиняти.


Які висновки могли б зробити зі сказаного герої роману Колін Маккалоу «Дотик»?

Адже, нагадаю, основою для цього допису стала публікація друга Анатолія Висоти...

  • Очевидно, Александр Кінрос відчував, що з його рангом/статусом «щось не так» — звідси й походять всі його метання та побоювання.
  • Що дає аналіз довгої фрази: «Наступного дня Александр не стримався і без ніякої підготовки, незважаючи на тверду і холодну ніби колоду під собою, запліднив свою юну дружину, чим спротивився їй на все життя»? Якщо розшифрувати, то герой роману Александр Кінрос, у якого було не все гаразд з рангом/статусом (що він і сам відчував), спробував розіграти перед молодою дружиною поведінку високорангового/високостатусного чоловіка. Очевидно, його дружина також відчувала негаразди з рангом/статусом чоловіка — бо жінки відчувають такі речі на порядок краще від чоловіків. Саме тому Александр Кінрос зробився їх огидним на все життя — оця непереборна відраза і стала жіночим покаранням за поведінку, що не відповідає істинному рангу/статусу чоловіка...
  • Що ж було робити?! Як чоловікові підвищити свій ранг/статус?! З етологічної точки зору — або розбагатіти, або прославитися. Александр Кінрос, таким чином, попервах діяв абсолютно вірно — він розбагатів! Таким чином, якби він і далі діяв в обраному руслі — не було би проблем...
  • А от імітація ще вищого рангу/статусу, ніж він вже мав, стала його явною помилкою, що й спричинила всі наступні трагічні колізії.
  • Бо коли низькоранговий/низькостатусний чоловік «без ніякої підготовки оволодіває юною дружиною, холодною, немов колода, аби лише запліднити її» — то це очевидна імітація «омегою» поведінки «альфа-самця», за що настане невідворотне покарання. Жінка неодмінно «прочитає», що їй дістався «омега-чоловік», невпевнений в собі, не зважаючи на все своє багатство. Й нехай для решти його ранг/статус буде дуже високим — дружина зненавидить його на все життя! Бо «омега» не може… не має права зазіхати на те, що природно належить «альфа-чоловікрві».
  • Яка ж поведінка чоловіка є найбільш виграшною в очах жінки? Щедре «скидання надлишків» при ненав'язливій демонстрації достатніх запасів + легка поблажливість до жіночих забаганок. Це саме так, оскільки:
    — щедро «скидаючи надлишки» й заразом ненав'язливо демонструючи достатню кількість запасів, чоловік показує жінці, що він не жмот і готовий так само витрачатися в подальшому на неї та на її дітей;
    — легка поблажливість до жіночих забаганок демонструє впевненість чоловіка до свого високого статусу, причому явно трохи вищого, ніж у жінки + дає їй необхідну свободу для легкого флірту (вмонтованого в саму жіночу природу);
    — більш того, справжньою ознакою високорангового/високостатусного чоловіка є саме непохитна впевненість у своїй привабливості та в своєму суспільному становищі, а зовсім не зверхня і тим паче не хамська поведінка...
    — і в усякому разі, про високий ранг/статус чоловіка не свідчить «зґвалтування непідготовленої колоди» в шлюбну ніч!.. це добре прочитувана обома учасниками процесу імітація поведінки «первісного альфа-самця».

+2
128
RSS
15:55
+2
Друже Анатолію! Сподіваюсь, я тобі відповів?..
20:34
+2
Та відповів, друже. Весь пафос цієї статті направлений на доказ, що у виборі батька -матері для своїх дітей все залежить виключно від людей- учасників процесу. Насправді, і я показую на небо, визначення батька-матері дитини, тобто майбутнього нового тіла для душі, залежить від БІ — тих, хто організовує і супроводжує процес навчання -вдосконалення луш на Землі . Про це якраз і свідчить життєва історія із роману ДОТИК svitoch.in.ua/1483-anatoliy-vysota-ne-vse-bude-yak-khochesh-3-04-19.html
Весь пафос цієї статті направлений на доказ, що у виборі батька -матері для своїх дітей все залежить виключно від людей- учасників процесу.

Ні. Весь «пафос цієї статті», як ти кажеш — це концентрований заклик для чоловіків: не намагайтеся видати себе за того, ким ви не є! Краще бути самим собою. Бо «гра в себе несправжнього» ні до чого доброго не призведе…

Випадкові Дописи