До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

І знов про вабі-сабі

І знов про вабі-сабі
Джерело матеріалу:

Публікацію про вабі-сабі вже якось розміщувала на Світочі Дзвінка Сопілкарка. Однак вона зробила це під своїм специфічним — під астрологічним кутом зору. Я ж знайшов матеріал, написаний в іншому аспекті...


Часто в книжкових магазинах можна побачити видання, присвячені «секретам щастя» тієї чи іншої країни. Не будемо говорити про них погано — зрештою, є і цікаві екземпляри, — проте нерідко уважний читач помічає, що за красивою обкладинкою подібних книг не ховається зовсім нічого — просто милі картинки, і тільки. Тим приємніше, що з цього бувають винятки — книга «Wabi Sabi. Японські секрети справжнього щастя в недосконалому світі» належить саме до них.

Її автор, Бет Кемптон, багато часу провела в Японії і стала ревною прихильницею Країни висхідного сонця. Вона не тільки жила там, але також працювала і вчилася — у неї з'явилося багато місцевих друзів, які ділилися з нею знаннями про національну культуру, традиції та цінності. В результаті Кемптон, яка давно задумала написати книгу про улюблену Японію, змогла підготувати вартісне видання, яке розповідає про вабі-сабі — ключове філософське понятті для жителів Країни висхідного сонця.

Ця книга — не просто набір розхожих істин, як може здатися спершу: Кемптон розповідає про свої подорожі по Японії, зустрічі й розмови з цікавими людьми, а паралельно говорить про те, чого варто повчитися у мешканців острівної держави. Уміння задовольнятися малим, любов до природи і недосконалих речей, тонке відчуття часу і свого тіла, «правильне» старіння, філософський і дещо відсторонений погляд на світ — насправді всім нам є що перейняти у японців.

І, звісно, не можна обійти стороною оформлення книги — воно виконано з любов'ю і увагою до деталей: цупкий папір, якісний друк, ідеально підібрані «настроєві» фотографії. Загалом, «Wabi Sabi. Японські секрети справжнього щастя в недосконалому світі» має всі шанси стати вашим настільним виданням або, наприклад, відмінним подарунком близькому другові. 

ELLE публікує уривок з книги

***

Холодний грудневий ранок. Рано встаю, щоб поснідати зі своїм старим другом Дунканом Флеттом, який живе в Кіото майже двадцять років. Дункан — досвідчений та обізнаний гід. Він тримає палець на пульсі старого міста і запропонував зустрітися в модному місці «Кісін Кітчен». Ми тут ще не були, але цей заклад незабаром отримає титул «Кращий сніданок в Японії». Назва «Кісін» (喜 心) означає «радісне серце». Одразу ж відчуваєш, що кожна частина твого сніданку приготовлена кухарями, по-справжньому закоханими свою роботу. За час трапези, організованої талановитим молодим шефом Тосінао Івакі, тричі подавали рис. Першу порцію в витонченій керамічній мисочці ручної роботи нам подали щойно звареною — рис блискучий і липкий, над ним здіймається парок. А незабаром, коли він трохи охолов, запропонували другу порцію. І вже наприкінці сніданку мисочки наповнили окоге — «дорогоцінними піджарками» зі стінок каструлі.

Рис чудовий на будь-якому етапі приготування. І кожна порція мала свої особливості — свіжість першої, знайоме відчуття другої і фактура третьої. Найбільше я полюбляю окоге. Але кухар може запропонувати його тільки після перших двох. Все стає кращим з часом.

Ми сприймаємо старіння як щось таке, чого слід уникати і навіть боятися. Але вабі-сабі каже, що це потрібно прийняти: ми розквітаємо і дозріваємо; наш характер розвивається, а мудрість зростає; кожен пережитий досвід дозволяє більше запропонувати світові. Згадайте людину, якою ви захоплюєтеся. Майже напевно вона виявиться старшою від вас. Але цінність старіння в самих собі розуміти не хочемо. Ми витрачаємо безцінний час і гроші, намагаючись утримати поверхневу юність, ігноруючи красу і мудрість, які ховаються під цією поверхнею.


Вабі-сабі нагадує, що ми повинні приймати кожен етап життя і тоді зможемо старіти з гідністю.


Високоповажний Такафумі Кавакамі з храму Сунко-ін в Кіото сказав мені:

«Якщо говорити про концепцію ваби-сабі, варто звернути увагу на процес старіння. Це пов'язано з буддистською ідеєю мудзе, скороминущості й мінливості. Нещодавно я був на конференції фахівців з глобального здоров'я, і всі обговорювали питання, як довше залишатися молодими, немов ми геть забули, що старіння — це частина природного циклу життя. Ми боїмося ставати старшими, боїмося вмирати. Хочемо утримати молодість і продовжити своє існування якомога довше. Але вабі-сабі вчить отримувати задоволення від процесу старіння. Можна розслабитися — це найприродніша частина життя. Старіти — це нормально. Ми створені для цього. Нормально знати, що ми тут не назавжди, — це допомагає більше цінувати відпущений нам час і знаходити сенс у своєму житті».

Вабі-сабі допомагає обирати шлях безтурботності й задоволення, приймаючи те місце, де ми знаходимося в природному циклі життя. За допомогою засобів, про які я розповіла в цій книзі, можна забути про стреси і драми та позбутися агресивної енергії суєти. Можна віддатися цілющій енергії потоку життя.

Перехід між життєвими етапами може бути складним, особливо якщо ми не розуміємо і не приймаємо того, що відбувається з тілом, розумом і емоціями. У періоди серйозних змін, коли життя стає важчим і незрозумілішим, а може і страшнішим, ми переживаємо найпотужніше зростання і розквіт. Іноді доводиться чекати, поки щось серйозно не виштовхне нас з одного життєвого етапу на інший, але це необов'язково. Якщо відкритися переходу і не чіплятися за те, що є, нам відкриваються глибокі істини. А на інший етап все одно перейдемо — готові ми до цього чи ні. Вабі-сабі нагадує, що ми маємо жити осмислено, сприймати кожен етап таким, яким він є, накопичувати мудрість і піклуватися про себе на цьому шляху. У японців є слово «фусіме» (節目). Воно означає «вузол на пагоні бамбука». Ми розвиваємося поетапно, і це слово описує важливі перехідні моменти нашого життя. Вони часто відзначаються особливими церемоніями і словами подяки тим, хто підтримав людину на цьому життєвому етапі. Мені здається, це прекрасний спосіб визнання того, що перехід з одного життєвого етапу на інший — привід для загальної радості та святкування.

Коли ми живемо у власному темпі, працюємо на повну силу і визнаємо, що це від нас і потрібно, все змінюється. Кожен етап життя — час розвитку. Ми постійно вчимося і змінюємося, навіть якщо не хочемо брати активну участь в цьому процесі. У будь-який момент, радісний чи важкий, можна запитати себе:

  • Чому я можу навчитися?
  • Як я розвиваюся просто зараз?
  • Які зміни бачу або відчуваю всередині або ззовні?
  • Що мені потрібно відпустити, щоб перейти на наступний етап?
  • Як я можу краще піклуватися про себе просто зараз?

Тим самим ми перемикаємося на досвід власного життя, яким він є. І коли повністю приймаємо життя в будь-якому віці, наша внутрішня краса починає сяяти.

+2
115
RSS
00:53
+2
До чого ж винахідливі японці в пошуках рецептів щастя: тут тобі й Сінрін-Йоку, й Ікігай… а тепер ще й Вабі-сабі!!!
_стежу
А ще мені подобається «хрін японський» — васабі, себто!

Якось ці слова підозріло схожі…
Ми сприймаємо старіння як щось таке, чого слід уникати і навіть боятися. Але вабі-сабі каже, що це потрібно прийняти: ми розквітаємо і дозріваємо

Переважна більшість людей боїться не старості чи смерті, а а слабкості й немічності, які їх супроводжують. Приємно бути старим, з благородною сивиною і зморшками, але мати достатньо фізичних сил для повсякденних обов'язків. А коли сил не залишилось навіть для того, щоб встати з ліжка і в туалет сходити? Коли стара людина стає залежною від доброї волі чи морального обов'язку молоді? Задоволення уже нема. Тоді приходить збайдужіння і тихе очікування смерті.
14:54
+2
Японці молодці. Та от їхні ієрогліфи надто складні і їх дуже багато. Я не знаю, чи була в японців друкарська машинка? І як розмістити ВСІ ієрогліфи на клавіатурі?
15:01 (відредаговано)
+1
Для машинопису використовується спрощена ієрогліфіка. Принаймні в Китаї. Але гадаю, що і в інших країнах, які використовують ієрогліфічне письмо, сталося те саме.
_вибачаюсь
Зокрема, у вікі-статті про японське ієрогліфічне письмо прямо визнається, що там багато чого запозичено з китайського ієрогліфічного письма. Зокрема, і з його спрощеної системи…
00:52
+1
До речі!!! Формально це 1500-й текстовий матеріал, оприлюднений на Світочі. просто в різний час і з різних причин Модератор видалив 24 матеріали, тож реально до 1500-го лишилося ще трішечки…
_ура

Випадкові Дописи