До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Управління "не-контактом"

Управління "не-контактом"

Коли відсторонення від матері — найздоровіший вибір.


Рішення не йти на контакт з членом сім'ї — глибоко особисте.

Для деяких з нас зцілення материнської рани можливе тільки в контакті з матір'ю. У цьому сценарії зцілення створює нове, більш глибоке з'єднання між матір'ю і дочкою, — і це нескінченно прекрасно. Я бачила, як це відбувається, і це справді надихає.

Але для деяких з нас неможливо зцілитися, залишаючись в контакті з матір'ю.

Відсторонення від члена сім'ї все ще вважається табу, особливо якщо йдеться про матір. Іноді вистачає невеликої дистанції і короткострокового відсторонення. В інших випадках відсторонення може бути постійним. Потрібні неймовірна сила і мужність, щоб пройти через це.

Що може привести до відсторонення?

Є багато причин, за якими люди ухвалюють таке рішення. Але корінь його — в усвідомленні того, що дисфункційна поведінка вашої матері вартує вам вашої емоційної і ментальної рівноваги, і ви вже просто не в змозі платити цю ціну.

Я вірю, що таке рішення не ухвалюється з легковажності чи бравади. Найчастіше до цього приходять після довгих років спроб найрізноманітнішими способами зберегти цей зв'язок і перевести його на більш високий рівень. У певний момент ціна стає занадто високою, і вам потрібно ухвалити рішення.

Це може бути найскладніше рішення у вашому житті. І водночас найбільш вивільнюване.

Сім'я — це складна система. Коли хтось перестає грати в ній свою звичайну роль, система переживає свого роду розгерметизацію або хаос. Конфлікт може привести до трансформації всієї системи і переходу на більш високий рівень, якщо члени сім'ї відкриті й готові до зростання і навчання. Але, на жаль, іноді готовність зростати і спроба внести зміни наштовхуються на опір сім'ї. В такому випадку у людини, яка хоче зростати, є вибір: залишатися в токсичному і дисфункційному середовищі або ж піти з нездорової системи. Вибір перервати контакт найчастіше робиться, коли очевидно, що зцілення в сімейній системі неможливе.

Дочка часто відіграє роль посередника, цапа-відбувайла, зберігача секретів чи опікуна емоцій. Якщо дочка знаходиться на шляху до дорослішання і хоче вийти за рамки типової сімейної ролі (можливо, стаючи сильніше, формуючи межі, відмовляючись терпіти погане поводження тощо), її рішення неминуче призводить до змін. Ступінь хаосу в результаті цього вказує, наскільки в цілому дисфункційна ця сімейна система.

Якщо члени сім'ї відносно здорові, стабільні й відкриті, сім'я може прийти до рівноваги без особливого хаосу. Однак, якщо члени сім'ї самі глибоко травмовані й поранені, розвиток дочки може сприйматися як серйозна загроза для сімейної системи. В такому випадку хаос може глибоко дестабілізувати ситуацію, і з ним дуже складно впоратися. Тут дуже важлива підтримка.

Несвідома спроба утримувати рівновагу і чинити опір змінам може спричинити нападки на дочку. Поширена і небезпечна реакція полягає в «патологізації» дочки. Тоді причина конфлікту бачиться в якійсь патології дочки. Формується наступне послання: «Твоя нездатність продовжувати гру в сімейній системі у відведеній тобі ролі вказує на те, що з тобою щось негаразд». Це засноване на приниженні послання — по суті, відмова матері або іншого члена сім'ї від чесного осмислення своєї власної поведінки і взяття відповідальності. Рівень ментальної стабільності дочки, її сексуальна активність, її минулі помилки — все в ній може бути відкрито поставлено під сумнів, окрім ролі матері в конфлікті.

Дивно, до чого завзято люди чинять опір тому, щоб подивитися вглиб себе, і на що вони готові піти, щоб залишатися в запереченні, включаючи навіть відкидання своєї власної дитини. Це насправді несвідома спроба опору змінам шляхом проектування всього конфлікту або «поганості» на того, хто ініціює трансформацію сімейної системи. В кінцевому підсумку, тут немає нічого особистого. Просто так стається, коли люди, які заплющують очі на свій внутрішній стан, стикаються зі своїм витісненим болем завдяки події-каталізатору. Наприклад, таким каталізатором може стати жінка, яка переростає переважну в родині динаміку, що поколіннями тримала цю сімейну систему в рівновазі.

Ми не можемо врятувати своїх матерів. Ми не можемо врятувати свої сім'ї. Ми можемо врятувати тільки себе.

Вам не потрібно розуміння вашої матері (або іншого члена сім'ї), щоб повністю зцілитися.

Усвідомлення, що матір (або сім'я) просто не здатні чи не бажають розуміти вас, може розбити серце. Неважливо, як ви пояснюєте або скільки разів намагаєтеся донести свої спонукання, — це все йде в нікуди. Ви ніби розмовляєте на різних мовах. Вони можуть несвідомо блокувати розуміння вас, бо це ставить під велику загрозу їхні вкорінені переконання й цінності. Розуміння може стати причиною сейсмічного зсуву в самому фундаменті, на якому будуються їхні світогляд та ідентичність. Це боляче усвідомлювати, але це допомагає створити особливу силу духу. Стає зрозумілим, що вам потрібно задовольнитися власним розумінням себе. Основною стає ваша власна думка про себе. Ви усвідомлюєте, що з вами може бути все гаразд, навіть якщо інші вас не розуміють.

Після того, як ви йдете з контакту, ваше життя може почати поліпшуватися в усіх напрямах. Я спостерігала, як зникають хронічні захворювання, невротичні страхи і патерни довжиною в ціле життя. Насправді, іноді буває навіть складно прийняти, наскільки приємнішим стало ваше життя. Кожен новий рівень успішності, близькості, радості та свободи нагадує вам, що ваша сім'я не може розділити це з вами. Саме в такі періоди ми можемо відчувати схвильованість і горе. Нічого не потрібно робити, окрім як відчувати горе, яке накочується, і дозволяти собі рухатися далі.

Почуття смутку не означає, що ви зробили неправильний вибір. Насправді, це ознака здоров'я і зцілення.

Вкорінюйтеся в світогляді, який дав вам сили піти з токсичної взаємодії. Інакше вас можуть втягнути назад через почуття провини або сорому. Дуже важливо дістати підтримку і дати собі час та простір, щоб опрацювати всі емоції, які пов'язані з цим вибором. Вкорінюйтеся в тому, чому ви зробили такий вибір, і використовуйте можливість почати абсолютно новий етап свого життя.

Відсторонення — це стартовий майданчик для набуття сили.

Можливо, ви виявите щось глибоко важливе: ви усвідомите, що можете вижити, навіть коли ваша матір відкидає вас. Мало хто приходить до цього усвідомлення. Це може вивести вас на новий рівень внутрішньої свободи і рішучості, ініціювати квантовий стрибок у вашому житті. Це може підстьобнути прихильність істині та привнести цілісність, яка вплине на всі сфери вашого життя. Це розпалить в вас вогонь істини, який був там завжди, але тільки тепер може палати на повну силу. Ви відчуєте своє внутрішнє джерело.

Сум, смуток і ще більше смутку приведе вас до… СВОБОДИ.

Сум може виникати при кожному переході на новий, більш високий рівень, на який ніколи не вступала ваша матір (сім'я). Це може бути смуток, що роз'їдає кістки, майже племінний і родовий смуток просування вперед без них. Але з часом стає простіше. Я вважаю, що, чим більш любовно ми дозволяємо собі сумувати, тим більше в нашому житті див, краси і радості. Є щось глибоко сакральне в смутку, що приходить з цим вибором. Воно може відкрити нам можливість глибоко з'єднатися зі своєю істинністю і втілити її на глибокому рівні. Потрібно знайти новий сенс цієї втрати і використовувати його, щоб удосконалити своє життя. Це ключ до тривалого лікування.

Ваша цілісність стає твердою опорою на все життя.


«Вам не потрібно ставати бідним, щоб допомогти бідним людям, або захворіти, щоб хворі зцілювалися. Ви можете впливати тільки з позиції сили, ясності й центрування».
Абрахам [Маслоу]


Абсолютно нормально йти від токсичних людей, включно з токсичними родичами.

Зцілення родових травм може бути самотнім шляхом. Але в новому створеному вами просторі з'являться і душевні зв'язки. Необхідність в прихильності — це найсильніша потреба нашої людської природи. Опинитися віч-на-віч з відкиданням означає зіткнутися зі своїм глибинним болем, людяністю, і заявити про цінності свого життя. Наш найсильніший страх — залишитися на самоті. Але самотність, якої ми боїмося, вже присутня в ранах нашого роду. Я тут, щоб сказати вам, що ви не самотні, що з часом знайдуться душевно близькі вам люди, здатні побачити й оцінити вас справжніх.

Відсторонені дочки — духовні воїни.

У світі, в якому від жінок очікують мовчазності, турботи про потреби інших, в чому не зізнається темна сторона материнства, досвід відчуженості може стати ініціацією переходу на новий рівень усвідомленості, який мало кому доступний. Простір очищається для того, щоб ви могли засяяти у всій повноті. Що ви робитимете зі світлом, сяючим в вас?

Знедолені дочки знаходять одна одну, створюючи нову лінію матерів; поєднання автентичності, достовірності й істинності в кожній підтримує підвищувану усвідомленість у всіх. Я спостерігала таке товариство між жінками, які пройшли цим шляхом. Таких більше, ніж багато хто може собі уявити. 

Ви не самі! Вам потрібно робити те, що правильно для вас. Довіртеся собі!

Відсторонення не обов'язково означає, що ви не любите свою сім'ю. Це не означає, що ви не вдячні за все прекрасне, що вони вам дали. Це просто означає, що вам необхідний простір, щоб проживати своє власне життя так, як ви хочете. Жінки, які не бачать іншого виходу, окрім як відмовитися від контакту зі своїми дисфункційними матерями, створюють розрив, бо це єдиний спосіб потужного послання: «Мамо, твоє життя — це твоя відповідальність, а моє життя — моя. Я відмовляюся бути жертвою на вівтарі твого болю. Я відмовляюся гинути на твоїй війні. Навіть якщо ти не здатна зрозуміти мене, я повинна йти своїм шляхом. Я повинна обрати життя».

Зцілення травми матері — це процес ініціації в вашу повноправну жіночність.

Патріархальна культура сприяє дисфункційним взаємозв'язкам між матерями і дочками. У нашій культурі не існує ритуалу для природного дорослого відділення від матері й ініціації в своє власне життя. (Для чоловіків такого ритуалу теж немає.) 

Зцілення материнської травми — це процес необхідної ініціації, є ви в контакті з матір'ю чи ні. Я мрію про те, що колись материнська травма стане рідкістю, більшість жінок очистяться від патріархальних послань на кшталт «неповноцінності», й як матері, так і дочки відчують можливість розкритися і знайти всю повноту своєї сили і потенціалу, з'єднуючись в серці, але залишаючись вільними й окремими індивідуальностями. Індивідуальність дочки більше не здаватиметься матері загрозою, тому що у неї буде достатньо любові й поваги до себе і до дочки.

Зцілюючи материнську травму, ми створюємо новий світ для себе, для жінок майбутнього і для всієї землі.

Беттані Вебстер

+1
126
RSS
18:15
+2
Не люблю матеріалів, написаних гештальт-терапевтами. Однак:
1. в цьому матеріалі слово «гештальт» не зустрічається жодного (!) разу;
2. тут справедливо зазначено: «Для чоловіків такого ритуалу [природного дорослого відділення від матері в нашій культурі] теж немає»;
3. велика кількість сучасних хлопчиків живуть, зростають, дорослішають в переважно жіночому середовищі.
Отже, цей матеріал корисний не тільки для жінок і дівчат…
20:11
+2
Скільки є проблем у відносинах навіть між найближчими родичами. Що люди ділять і ділять між собою?
Ранги/статуси: хто ким командує, хто старший…
_вибачаюсь
За рахунок підняття статусності (навіть в межах сімейної «піраміди») можна підвищити відчуття власної гідності.
_вибачаюсь Більш докладно відповідаю, як вмію — новим авторським матеріалом_вибачаюсь

Випадкові Дописи