До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Сімейна піраміда

Сімейна піраміда

Друг Анатолій має непересічний талант — ставити руба цікаві запитання. Ось і зараз він спитав в коментарі: «Що люди ділять і ділять між собою?»

Відповідь на це проста й очевидна (тому я її одразу ж дав): «Ранги/статуси: хто ким командує, хто старший…»

Ця відповідь видається аж надто очевидною. Тим паче, в матеріалі "Хто кого?" я вже побіжно торкався питання сімейної ієрархії — див. розділ «Батьки й діти». Однак якщо після всього цього виникають запитання — отже, не все зрозуміло навіть завсідникам Світоча… Що ж, розгляну сімейну ієрархію дещо докладніше...


Отже, ні у кого нема сумнівів в тому, що і людство в цілому, й окремі народи, соціальні групи та прошарки самоорганізовуються у вигляді низки соціальних пірамід:

Прикметно, що одна і та сама людина може входити в різні соціальні ієрархії в різних рангах/статусах. Простий приклад: лідер якоїсь громадської організації (наприклад, клубу філателістів) може працювати простим менеджером якоїсь компанії. Таким чином, в громадській організації він — «альфа-лідер», а на роботі — «омега=виконавець».

Згідно з законами ієрархічної структури, чим вищим є статус конкретної особи, тим до більшої кількості (а також вищої якості) ресурсів вона має доступ. Разом з тим, тим вищою (принаймні теоретично) є відповідальність особи за долю не тільки свою, але й частини відповідної ієрархії. Чи навіть ієрархії в цілому. Що і як працює тут — на рівні суспільства, я не розбиратиму, оскільки це робилося в інших статтях з моєї рубрики "Етологічне".

Моя сьогоднішня мета — розглянути сімейну ієрархію, також зорганізовану у вигляді все тієї ж піраміди. Тут справи такі самі, як у Джорджа Орвелла в «Звірофермі»: 


Всі тварини рівні, просто деякі з них більш рівні


Красива картинка, коли чоловіки й жінки є однаково рівними в усьому від народження, існує хіба що в головах затятих феміністок:

Особисто для мене є загадкою, навіщо ці «поборниці жіночих прав» настільки жорстоко «опускають» свою — жіночу стать?! Бо як в дикій природі самиці складають основну цінність переважної кількості біологічних видів, так і в людському суспільстві цінність жінки значно вища, ніж цінність чоловіка. Чому так? Це абсолютно очевидно: бо і самиці в природі, й жінки в суспільстві народжують і виховують дітей. 

Простий приклад: після кораблетрощі на один ненаселений острів вибралася група з 1 чоловіка й 10 жінок, на інший острів — група з 10 чоловіків та 1 жінки. Запитання на засипку: яка з двох груп, кількісно рівних (по 11 персон в кожній) швидше заселить свій острів? Відповідь очевидна: перша група! А все тому, що в ній переважають особи, здатні народжувати й виховувати дітей — жінки… Тоді як у другої групи можливості розмноження є вкрай обмеженими.

В матеріалі "Складнощі вибору" я вже розбирав це питання докладно. Тому лише коротко нагадаю, що за традиціями людського суспільства, яке тисячі років прожило в умовах патріархату, жінка робить т.зв. замаскований (завуальований) вибір: руку й серце їй можуть пропонувати різні чоловіки, вона ж відбирає того, від кого, на її думку, народить найкращих, найякісніших нащадків і хто забезпечить її саму та їхніх дітей найбільшою кількістю якомога якісніших ресурсів. В цьому відношенні на Світочі дуже цікавим є цикл публікацій «Минуле й сучасне Покутського села», особливо частина 9: тут докладно розбирається, які статки мали представники різних соціальних груп Рожнова.

Але на відміну від тваринного світу, людські діти народжуються занадто недорозвиненими. Особливість виду homo sapiens в тому, що дорослі особи повинні мати дуже розвинений головний мозок. Для більшості видів тварин від народження дитинчат до їхнього входження в самостійне доросле життя минає від кількох місяців до 1-2 років максимум. За даними антропологів, у первісних людей — жителів африканської савани цей період міг становити близько 3-5 років. У давніх народів світу період ініціації (вступу в повноправне доросле життя) молодих людей піднявся приблизно до 12-14 років. До останнього часу він був ще вищий — 16-18 років. А зовсім нещодавно ВООЗ встановила новий вік початку молодості — 25 років. 

Отже, чим далі, тим довше триває навчання людини — розвивається її мозок, поліпшуються комунікативні навички, перш ніж вона визнається достатньо зрілою в соціальному плані для ведення самостійного дорослого життя. Якщо навіть не брати останні новації ВООЗ, то в патріархальній моделі сім'ї, що протрималася аж до початку ХХ ст., обов'язок виховання дітей лягав на матір — а отже, всіх нащадків (від 1 й більше) потрібно було виростити й виховати хоча б до 16-річчя, а згодом і до 17-18-річчя. Ведення хатнього господарства також лягало на плечі жінки. Чоловік же заробляв ресурси (товарні чи грошові) на всю сім'ю. Тому не тільки роль «годувальника», але й видимий соціальний статус чоловіка став вищим від соціального статусу жінки: бо жінка хоча й народжувала та виховувала нащадків, однак ресурси і на себе, і на неї, і на дітей заробляв чоловік. А без достатнього ресурсу не буде нічого доброго...

Отак і вийшло, що в традиційній сімейній ієрархії патріархальної сім'ї позицію «альфа-лідера» посідає чоловік, середній ранг/статус має матір сімейства, а найнижчий — діти. При цьому ранг/статус хлопчиків зазвичай вважався трохи вищим, ніж ранг/статус дівчинки — адже з хлопчиків виховували майбутніх «добувачів», вони несли наступним поколінням батьківське прізвище тощо:

До речі, середній (а не найвищий) статус жінки в патріархальній сім'ї виправданий ще й тим, що хоча у неї нема права першочергового доступу до найкращих ресурсів, однак вона натомість краще захищена від життєвих негараздів. Вийшовши заміж, дівчина перетворюється на заміжню, вона, в ідеалі, «ховається за чоловіком, як за кам'яним муром». Тоді як позиція «альфа-лідера» є більш небезпечною, ризикованою: традиційно він приймає всі удари на себе...

Але таку картинку маємо, лише коли діти малі. А що ж стається, коли вони виростають? Дорослі діти йдуть в самостійне життя, утворюють власні сім'ї:

А тепер запитання на засипку: як просідає статус батьків дітей дорослих — тих, які утворили власні сім'ї?! Цілком очевидно, що батько як був «альфа-лідером», так ним і залишився (принаймні з точки зору видимого рангу/статусу). А от з матір'ю стається справжня катастрофа: прошарку «омег-дітей» в сімейній ієрархії під нею більше нема — отже, із середньорангової/середньостатусної персони вона автоматично просідає на позицію «омеги» за спиною свого «альфа-чоловіка»! 

От саме звідси й виникають токсичні відносини між батьками й дітьми, описані в матеріалі "Управління «не-контактом»! І недарма його авторка обрала для розгляду токсичні відносини матері й дочки: бо ціна питання втрати статусу для жінки вища! З сина матір виховувала майбутнього «добувача», голову нового сімейства — йому просто на роду написано обігнати матір в рангових/статусних перегонах, це нормально… От з дочкою ситуація інша: якщо дочка вийшла заміж «більш вдало, ніж матір» (себто, сім'я дочки досягла більших успіхів, ніж сім'я матері) — о-о-о, тут є привід для ревнощів!..

З іншого боку, якщо дочка не вийшла заміж — можна досхочу «мити пральним порошком» їй мозок: «Коли ти вже споважнієш?! Дивись, ондо твої подруги вже по одному понароджували, або по двоє навіть… Біологічний годинник цокає. Дивись, не проґав свій шанс!..»

Всі ці прийомчики з арсеналу токсичних матерів — це засіб відновити свій старий ранг/статус матері сімейства, коли діти були ще малими, і їх треба було виховувати. І нехай дочки вже повиростали — то байдуже: через їхнє «виховання» матір підвищує свій власний ранг/статус у власних очах! Нехай це лише видимий ранг/статус… Байдуже!!! Адже лише від усвідомлення власної ранговості/статусності токсична матір отримує самозадоволення: вона продовжує «виховувати» дітей — отже, вона потрібна їм! Вона існує і продовжує здійснювати на практиці свій «подвиг материнства», оспіваний поетами й піснярами!!!


Коротше кажучи, підвищення рангу/статусу (навіть лише видиме, а не реальне… й навіть лише у власних очах) дорогого вартує. Токсичні матері йдуть на це, ігноруючи інтереси власних дітей (частіше дочок), аби лише отримати самозадоволення. Прикро, звісно! Бо розібратися в собі й виявити, звідки в жіночій душі взялося вражене відчуття власної значущості (а саме вражене ВВЗ змушує матерів «виховувати» дорослих дітей) — поза сумнівом, шлях значно більш конструктивний!..

+1
117
RSS
13:39
+2
Хоч не питай… Але коливиникає питання, то Всесвіт намагається відповісти. І цього разу я отримав від Тимура докладну відповідь. Боротьба людей за місце у групі, хай то буде й родина, постійно ведеться таки за ПЕРШІСТЬ. Іноді вона є підкилимовою, а в школі й армії явною. А на вулиці серед хлопців то просто й жорстокою.
21:59 (відредаговано)
+2
Віяння нової доби надихають на одну-єдину боротьбу — боротьбу за власну-єдну чистоту — скриту-явну

Випадкові Дописи