До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

"Золотий четвертак"

"Золотий четвертак"

Психологічні дослідження дозволили встановити певну закономірність, що дістала назву Достатньо загальної теорії управління (ДЗТУ), або авто-синхронізації. Звучить ця закономірність наступним чином: 

Якщо в будь-який спільноті 5% виконуватимуть певні дії одночасно, то інші 95% повторюватимуть ці дії слідом за ними. 

Як приклади ДЗТУ, наводяться наступні закономірності, експериментально (!) підтверджені:

  • якщо в кінському табуні налякати 5% коней і змусити їх бігти в певному напрямі, то решта коней кинеться за ними;
  • якщо 5% світляків одночасно спалахнуть, то решта спалахне слідом за ними;
  • якщо в замкненому приміщенні велика кількість людей рухається безладно, але 5% з усієї кількості раптом починає рухатися цілеспрямовано, то решта почнеслідувати в заданому напрямі.

Спробуємо подивитися в цьому світлі на результати президентських виборів 2019 року, які завершилися буквально нещодавно.


Лютий 2014 року

Сталося це саме напередодні вирішальних подій — нічного «вогненного штурму» Євромайдану та розстрілу Небесної сотні на вул.Інститутській. Отже, 16-17 лютого 2014 року стало відомо, що протестувальники збираються влаштувати ходу до Верховної Ради України. З моєї точки зору, це була колосальна помилка, здатна обернутися кровопролиттям і людськими жертвами, оскільки:

  • протестувальники відчували моральне піднесення, аж до «капелюхозакидацьких» настроїв;
  • «беркутята» й інші силовики не були схильні церемонитися з протестувальниками.

По-своєму помилялися як перші, так і другі. Протестувальники не розуміли, що Євромайдан сильний і непереможний, доки він стоїть на місці. Якщо ж певна маса людей відколеться від нього й організовано посунеться подалі — їх усіх перемелють на порох. 

Що ж до силовиків, то вони з різних причин применшували кількість протестувальників на 1-2 порядки, а тому просто не уявляли, яку кількість живих людей треба знищити. Коли ж до них дійдуть справжні масштаби «фронту робіт»… Я розумів, що нерви у хлопців не витримають — але буде вже надто пізно.

На той момент я нерухомо лежав вдома з обома порізаними ногами між другою та третьою операціями. Я не міг нікуди піти і щось пояснити, не уявляв, до кого можна достукатися. Хто б мене послухав?! Але й не робити геть нічого теж не міг...

Зрештою, я вибрав тактику «голосу волаючого в пустелі», об'єктом докладання зусиль — супротивників. Себто, силовиків. Їм треба було показати в цифрах, з якою кількістю протестувальників вони мають справу і яку, відповідно, збираються або винищити фізично, або розчавити морально. Відповідні розрахунки я зробив і оприлюднив. Щоправда, не в електронних мас-медіа — там цикл проходження матеріалів займав кілька днів, а діяти було треба «сьогодні на сьогодні». Тому й обрав свій блог на сайті «Новий ПіК»: з того боку барикад його читали (судячи з матюків у коментарях) — отже. прочитають і мої викладки. А далі… Несповідимі шляхи розповсюдження інформації!..

Сподіваюся, що мої цифри за адресою таки дійшли. Принаймні наступного дня (вже після початку зіткнень на Печерську в районі ВРУ) я зафіксував, як мої цифри виринали в кількох коментарях, викликаючи здивування. Можливо, це комусь охолодило надмірно гарячу голову. Можливо, мені це лише здалося… Не можу стверджувати напевно. Більш того, блог мій на сайті «Новий ПіК» з часом ліквідували, і ця публікація пішла в небуття. Тим не менш, зараз я спробую відтворити ті викладки, бо вони мають безпосередній стосунок до нашої ситуації.

Отже, для мене було очевидно, що Євромайдан — це ніяка не спецоперація Вашингтона та/або Брюсселя, бо для цивілізованого Заходу українські події стали абсолютною несподіванкою. Категорично ні! Це таки була революція — «останній і рішучий» бій українського середнього класу за свої права і саме своє існування. Найважливішою, на мій погляд, була наступна теза: 

Наш середній клас був — і це була його революція!

Якщо так, то мала місце т.зв. надмобілізація середнього класу — максимальне напруження його сил, що обернулося водночас максимальним делегуванням людей як на центральний Євромайдан, так і на різнокаліберні майдани по всій Україні + на мобільний Автомайдан. 

Більш того, люди постійно перетікали з одного місця в інше. Або їхали спочатку на Євромайдан, потім поверталися додому на майдан місцевого значення. Або виїжджали і приєднувалися до пересувного Автомайдану. Або вдень працювали в офісі, а ввечері йшли «на революцію». Або один тиждень «майданили», інший — працювали десь в офісі, вчилися в університеті… Варіантів було море.

І це ще не все! На революцію працював свій «тил». Хтось збирав кошти і переправляв їх протестувальникам. Хтось постачав усі необхідні речі та продукти. Возив шини, дрова, бензин, олію і хтозна що іще. Хтось постачав ліки. Були навіть свої підпільні шпиталі — бо звернення в офіційні лікарні нерідко закінчувалися ув'язненнями поранених. Революційні події регулярно та всебічно висвітлювали свої журналісти та блогери. А про митців на Майдані я можу написати не один розлогий матеріал...

Як оцінити кількісно всю цю рухому, постійно змінну кількість людей?!

Революція та війна на виживання

Думав я, думав… І нарешті додумався до наступного.

Не знаю, наскільки доречною була моя аналогія… проте іншої я все одно не придумав. Отже, я вирішив порівняти революційну надмобілізацію українського середнього класу в 2014 році з надмобілізацією радянського народу в період Радянсько-німецької війни 1941-1945 років. У той період Радянський Союз теж боровся за виживання, питання теж стояло руба: хто кого?.. «або вони нас — або ми їх»...

Насамперед, я довідався про кількісний склад РСЧА в 1941-1945 роках — на початку й наприкінці війни. Станом на 22 червня 1941 року в армії налічувалося 4'826'907 бійціві командирів, в ході війни було мобілізовано ще 29'574'900 людей. В сумі маємо:

4'826'907 + 29'574'900 = 34'401'807 солдатів і командирів.

З іншого боку, загальна кількість населення СРСР складала: 

  • станом на червень 1941 року — 195'392'000 осіб;
  • станом на грудень 1945 року — 172'013'000 осіб.

Таким чином за умови надмобілізації (позамежного напруження всіх сил радянського народу), кількісний склад РСЧА по відношенню до всього населення СРСР складав:

  • станом на початок Радянсько-німецької війни 1941-1945 років — 17,6%
  • станом на кінець Радянсько-німецької війни 1941-1945 років — 20%

Таким чином, для того, щоб 34-мільйонна РСЧА воювала так, як воювала, в тилу (на заводах, в колгоспах, в ГУЛАГу, в партизанах, в лікарнях, просто вдома) лишалося 80-82,4% населення СРСР. Себто, тільки приблизно від 1/6 до 1/5 населення воювало на фронті, решту ж (від 4/5 до 5/6 населення) складав активний чи пасивний тил цього війська. От що таке надмобілізація в цифрах!

Отримані дані я спробував застосувати до Єврореволюції. Якщо припустити, що на початку подій — 1 грудня 2013 року до Києва з'їхалося 1 млн людей, то це означало, що «в тилу» у них ще 5-5,7 млн людей, а загальна кількість явних і прихованих протестувальників сумарно складає 6-6,7 млн людей. 

Якщо ж взяти більш скромні кількісні оцінки першого виступу — не 1 млн, а «всього лише» 500 тис. людей, то все одно виходило 3-3,4 млн людей. Але я все ж таки схилявся до 1 млн з двох причин:

  • по-перше — не всі з'їхалися до Києва навіть 1 грудня 2013 року, багато хто вийшов на публічні мітинги у себе по місцю проживання;
  • по-друге — надалі кількість протестувальників зменшилася на Євромайдані, але явно зросла по всій Україні.

А тепер останній крок: порахуємо, якою була питома вага протестувальників у всьому 45-мільйонному (на той час) населенні України:

  • якщо кількість протестувальників з «тилами» складала 3 млн осіб — 6,7%
  • якщо кількість протестувальників з «тилами» складала 3,4 млн осіб — 7,6%
  • якщо кількість протестувальників з «тилами» складала 6 млн осіб — 13,3%
  • якщо кількість протестувальників з «тилами» складала 6,7 млн осіб — 14,9%

Таким чином, навіть якщо погодитися з найпесимістичнішою оцінкою, то тим, хто збирався топити Євромайдан в крові й загалом давити протести, не зважаючи ні на що, довелося б мати справу з 6,7-7,6% населення України. В будь-якому разі, ця кількість перевищує порогові 5% Достатньо загальної теорії управління. Це означало, що куди Євромайдан «стрибне», туди і піде Україна — і ніякі «беркутята» нічого тут не вдіють...

А якщо справедливою є найоптимістичніша оцінка, то силовикам доведеться мати справу загалом з 13,3-14,9% населення України! А це потрійна кількість протестувальників у порівнянні з пороговим значенням ДЗТУ...

В середньому ж виходило 10,5-10,8% населення — подвійне перевищення порогового значення ДЗТУ.

Президентські вибори 2019 року

Але ці мої розрахунки — то вже історія 5-річної давнини. За ці роки утекло багацько води людської крові, а всі ми стали старшими не просто на цілу революцію, але й на гібридну війну. Отже, новий розклад сил в суспільстві мав якось проявитися під час президентських виборів 2019 року

Забігаючи наперед, скажу, що все підтвердилося настільки блискуче, що аж не віриться!.. Але… давайте по порядку.

Для початку відкинемо результати надто пістрявого першого туру з його понад чотирма десятками кандидатів та іншими «принадами». Звернімося одразу до результатів другого туру:

  • Володимир Зеленський73% (73,22%) — 13'541'528 голосів
  • Петро Порошенко25% (24,45%) — 4'522'450 голосів
  • визнано недійсними [бюлетенів] — 2% (2,31%) — 427'841 голосів

Але тут не врахована загальна явка на вибори в другому турі — 61,42%. З урахуванням цього показника, картина виглядає дещо по-іншому:

  • Володимир Зеленський45%
  • Петро Порошенко15%
  • не прийшли на вибори — 38%
  • визнано недійсними [бюлетенів] 2%

Це вам нічого не нагадує?! Мені — нагадує, ще й як!!! 

15% виборців, які проголосували за Петра Порошенка, прекрасно співвідносяться з найоптимістичнішим моїм прогнозом від лютого 2014 року щодо кількості протестувальників разом з «тилами» — 14,9%. Навіть якщо врахувати, що не все населення України є виборцями (бо неповнолітні та деякі інші категорії населення не мають права обирати й бути обраними), то можна послатися на усереднені 10,5-10,8%, що теж дуже схоже.

В абсолютних цифрах, за Петра Порошенка проголосувало 4,5 млн людей. Водночас, абсолютну кількість протестувальників разом з «тилами» в лютому 2014 року я оцінив у кількості від 3-3,4 млн до 6-6,7 млн людей. В середньому виходить 4,7-4,9 млн людей. Знов-таки, прекрасна кореляція з результатами реального підрахунку бюлетенів!

Висновки

1. Мої абсолютно оціночні (й нібито «виссані з пальця» чи «взяті зі стелі») судження від лютого 2014 року щодо загальної кількості протестувальників разом з «тилами» були в цілому вірними.

2. За дуже бурхливу «п'ятирічку», що проминула від Євромайдану до президентських виборів 2019 року, всі ці люди нікуди не зникли, не «перефарбувалися», не «перевзулися на бігу» — вони залишилися вірними собі та своїм переконанням. І як в 2013-2014 роках вони витягнули на своїх плечах Євромайдан, так і тепер саме вони продовжують тягнути гібридну війну, поступову трансформацію українського суспільства і т.ін.

3. Цих людей народ вже встиг охрестити «золотим четвертаком». Попри те, що насправді їх не 25%, а лише 15% від загальної кількості виборців, прізвисько встигло закріпитися. На мою думку, цей самий «золотий четвертак» відповідає наявному українському середньому класу, який взяв на себе відповідальність за подальшу долю України і готовий нести цю відповідальність надалі через усі трансформаційні перипетії.

4. В кількісному відношенні 4,5 млн людей, що входять до «золотого четвертака», складають від загального 42-мільйонного населення сучасної України 10,7%. З одного боку, це знов-таки прекрасно корелює з 10,5-10,8%, вирахуваними мною в лютому 2014 року. З іншого ж боку, це рівно вдвічі більше порогових 5% ДЗТУ.

Таким чином, нема потреби вимагати злагоди між усіма 100% населення України! Адже згідно з Достатньо загальною теорією Управління, якщо зазначені 4,5 млн людей (10,7% населення України) діятимуть узгоджено, згуртовано, злагоджено, то решта суспільства так чи інакше буде змушена піти у визначеному ними напрямі. А узгоджувати позицію з рештою 89,3% населення?.. перетягувати когось на свій бік?.. В цьому немає потреби. Якщо виникнуть ситуативні попутники — то й добре, не виникнуть — можна і без них обійтися. Просто перетворення йтимуть повільніше, ніж могли би йти — ото і все.

Зрештою, еліта суспільства завжди складає меншість, але формат і напрям перетворень визначає вона, самі перетворення тягне також вона. Узгодженість має бути лише в колі еліти, як між лицарями Круглого столу. Все інше — тоталітаризм мислення, успадкований нами від часів СРСР. Воно нам треба?..

5. Щодо способу дій меншості — нічого особливо вигадувати не треба! Все дуже добре описано в матеріалі "Перемагає найменш толерантний: Як працює диктатура меншості".

6. І останнє. Результат із «золотим четвертаком» змусив мене згадати матеріал Олексія Арестовича "4 проекти для України". Вважаю, що на президентських виборах 2019 року прекрасно підтвердилися його тези про те, що:

  • в Україні зараз конкурують між собою 4 цивілізаційні проекти (єврооптимістичний, націоналістичний, російський, радянський);
  • специфіка України в тому, що жоден з цих проектів не може взяти гору над іншими;
  • у нас практично немає чистих носіїв перелічених проектів, натомість в голові кожного громадянина напхана доволі еклектична суміш різних деталей різних проектів у різних пропорціях.

Саме остання теза відповідає тому, що за Петра Порошенка (який, очевидно, максимальною мірою презентує єврооптимістичний проект) проголосував «золотий четвертак» — бо рівномірний розподіл «деталей різних проектів у різних головах» і мусить давати саме таку картину.

Отже, з усього цього і треба виходити, шукаючи консолідацію всередині «золотого четвертака». Тоді все буде Україна!..

+2
135
RSS
06:15
+3
Ніяк не міг заснути, доки не написав це! І зоча вже 6:15 ранку — гадаю, безсонна ніч варта такого матеріалу… _соромлюсь
21:18 (відредаговано)
+1
Варта була! Бо всі ці роздуми аналітичні про насущне. Я теж вважав заклик іти до Ради помилковим і навіть провокативним. Могло пролитися крові у десять-сто раз більше. І була б не Небесна сотня, а Небесна тисяча ( гектар =10000). Втрутилася Московія. Їй не треба була перемога Янека, а перемога Майдану і управлінський хаос, бо зірвалася б операція КРИМ+. Недавно прояснив це сам Янек: «мєня провєлі как лоха».
А що скажеш про збіг результатів моїх прикидок від лютого 2019 року з результатами голосування у другому турі президентських виборів 2019 року?!
_стежу
Це ж виходить, що ось він — наш український середній клас! 4,5 млн людей — «золотий четвертак»! Понад 10% населення, які нікуди не розбіглися за 5 років гібридної війни й розбігатися, мабуть що, не збираються, попри весь тягар, що лежить на їхніх плечах…
04:26 (відредаговано)
+1
Скажу, що молодець. Бо помітив ці 4,5 мільйони — авангард нової нації.
Гарний матеріал, пане Тимуре, і видно, що поспішали. Перечитайте текст, там кілька чисто механічних помилок.
Але з вашими висновками можна посперечатися.
Багато моїх знайомих, які брали активну участь в Євромайдані, сильно розчарувалися в П. Порошенку за останні рік-півтора. А за час передвиборчої кампанії навіть озлобилися на нього. І вони свідомо голосували за Зеленського.
Тому, з тих 45% загальної маси виборців, які голосували за нового президента, треба відняти з 10% тих розчарованих.
Саме остання теза відповідає тому, що за Петра Порошенка (який, очевидно, максимальною мірою презентує єврооптимістичний проект) проголосував «золотий четвертак»

Порошенко демонстрував не єврооптимістичний, а націоналістичний проект. І в цьому була його помилка. Я не знаю, хто йому порадив обрати лозунг для передвиборчої кампанії: «Армія, церква, мова», але людей від нього коробило. Це явно націоналістичний лозунг. Не дивно, що в Порошенка найвищий рейтинг був лише на Заході. Тільки тут ще живуть справжні українські націоналісти. А Порошенко переплюнув навіть нашу львівську «Свободу».
Тому зараз у нас є реальний золотий четвертак, але частина з цих 25% розуміє, що без боротьби з корупцією дуже скоро небуде ні армії ні мови ні церкви.
Порошенку треба було призначати нових суддів не в останні дні свого правління, а бодай минулої осені, і за зиму хоча б демонстративно посадити кількох олігархів. От тоді це був би єврооптимістичний проект.
А тут ще десь проскочила інформація, що більша частина тих нових суддів не пройшла перевірку на доброчесність. Зараз не можу знайти цю статтю, це на Фейсбуці було.
ОК, спробую перечитати і повиправляти, що знайду.
_чудово
Що ж до розчарованих…
_вибачаюсь
Хтось розчарувався, хтось навпаки зачарувався. Хтось загинув на фронті, хтось виїхав працювати за кордон — але хтось і повернувся.
В цілому ж я бачу, що попри всі перипетії «воєнної п'ятирічки», отой епічний «золотий четвертак» лишається доволі стабільним.
_чудово _чудово _чудово
Порошенко демонстрував не єврооптимістичний, а націоналістичний проект. І в цьому була його помилка. Я не знаю, хто йому порадив обрати лозунг для передвиборчої кампанії: «Армія, церква, мова», але людей від нього коробило. Це явно націоналістичний лозунг.

Наскільки я розумію, Порошенко таким чином намагався примирити, а через примирення — поєднати два проекти — єврооптимістичний + націоналістичний! Мабуть, розраховували, що:
єврооптимісти + націоналісти > 50% голосів
На чому прокололися? Арестович недарма сказав, що у нас нема чистих носіїв проектів. Тому в результаті бажання примирити 2 проекти з 4-х не всіх націоналістів перетягнули на свій бік, водночас частину єврооптимістів втратили.
_вибачаюсь
04:32
+2
Прокол в іншому: не врахована глибинна сутність українців:
— вразливість до ворожої пропаганди;
— жадання справедливості;
— патерналізм;
— нетерплячість+.
17:16
+3
Перше, що привернуло увагу- про 5% і четвертак- має ж бути 25%
Це опечатка?
Ні, не обдруківка. 5% — це Достатньо загальна теорія управління. А про «четвертак» (25%) по тексту йдеться нижче.
17:54
+3
Добре, дякую, певно не зрозуміла, що це різні показники.
Дякую за допис пане Тимуре

Випадкові Дописи