До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Аму про долю

Аму про долю
Джерело матеріалу:

Притча від Олександра Белли про вчителя Аму


Розповідають, що в останні роки життя мудрий Аму відмовлявся спілкуватись, зрідка погоджуючись говорити лише на головні теми, та й то вкрай рідко. Він пояснював це тим, що ці питання одні й ті ж самі, і він на них вже відповідав.

Але якось один його учень сказав:

— Але хіба з часом думка не може змінитися?

Аму поглянув на нього і відвів погляд, але присутнім здалося, що куточки його губ торкнула легка усмішка. Мудрець відповів:

— Став своє запитання.

Той, хто звернувся до вчителя, ковтнув і запитав:

— Чому людині не дано знати свою долю?

Аму відповів:

— Людина не знає своєї долі, а тим часом, вона сама і є її доля. Але в це людина не вірить і себе не знає. А такому марно знати свою долю, якщо він себе змінити не зможе. Звісно, якби знав наперед все, що з ним станеться, він, найшвидше, не повторив би тих помилок. Він би наробив нових. Адже він — той самий! Пізнавши ж себе, він буде незадоволений тим, про що дізнався. Йому захочеться стати іншим, кращим. Якщо це вдасться — він змінить свою долю, змінившись.

— А тоді зміниться і його думка?

Примружившись, подивився Аму на того, кому відповідав, і завершив свою відповідь, як часто робив, запитанням: 

— Але чи багато ми знаємо таких?

+2
122
RSS
10:29
+2
Таких і справді небагато.
16:37
+2
Кажуть: Знав би, де впадеш, то соломки підстелив би. Це так, та біда в тому, що наступне місце падіння може бути поруч.
_сміюсь
Якби знав, що знову впаду, то не вставав би.

Випадкові Дописи