До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ми все робимо для себе

Ми все робимо для себе
Джерело матеріалу:

Все, що ми робимо, ми робимо для себе!


Людина має Свободу Волі — кожна людина… Не потрібно робити того, проти чого йде Серце — найшвидше, це буде програшний варіант дії, найшвидше це явно не та дія, яку потрібно робити.

І ось це розуміння того, що якщо ти щось робиш в цьому житті — то ти робиш це тільки для себе, а не для когось — не для тата, не для мами, не для уряду, не для майбутніх поколінь — воно є засадничим в житті кожного, це першооснова всього.


Кожен рівний кожному!

І це — єдина правда, яку потрібно зрозуміти і прийняти, тому що ніхто не зобов'язаний вам аплодувати, ніхто не зобов'язаний хвалити, ніхто не зобов'язаний бути вдячним, ніхто не зобов'язаний йти за тобою, якщо це не чіпає його за душу.

Ніхто вам не зобов'язаний, і ображатися на них нема за що...

Кожна людина будує своє життя самотужки, і відповідає за нього сама, і робимо ми все, насправді, тільки для себе!

І тому, якщо ти щось робиш — віддавай собі повний звіт у тому, навіщо ти це робиш, для чого ти це робиш, і що рухає тобою: твоє Щире бажання це зробити або жадібність, дурість, лицемірство, бажання когось шокувати, вразити, бажання перед кимсь випендритися, бажання когось прив'язати до себе?

Для чого ти це робиш? Навіщо ти витрачаєш на якусь дію стільки зусиль?

Потрібно розуміти, яка першооснова твого бажання щось зробити...

І якщо ти щось хочеш зробити і, усвідомлюючи, знаходиш в своєму бажанні якесь гниле підґрунтя, краще не треба цього робити взагалі, краще Відмовитися від цієї справи і Зізнатися, що робити цього ти, насправді, не хочеш.

Якщо ти хочеш привернути чиюсь увагу до себе, то простіше про це сказати, простіше домовитися, ніж робити щось таке, чого не хочеться, а потім ще, не отримуючи за це дивіденди, лютитися, що ти ці дивіденди не отримуєш...

І через це в людському суспільстві й існує купа конфліктів та образ — бо не всі справи ми робимо через бажання зробити… часто багато справ ми робимо через бажання ці справи нав'язати іншим — в надії, що у відповідь ці люди щось зроблять за нас, якісь наші справи... І в цьому теж собі треба Чесно зізнаватися...

Ще скажу про марність...

Якщо заздалегідь здається, що справа буде марною, якщо вся Душа протестує проти того, що це потрібно робити, але шаблони суспільства або сім'ї говорять про те, що це робити потрібно, або дуже важко наважитися сказати, що ти не хочеш цього робити — тому що боїшся, бо здається, що тебе засудять, бо всі так роблять -

Краще цього не робити, краще зважитись відмовитися від цього, можливо, навіть в останній момент. І це буде максимально правильно...

Люди, можливо, засудять, можливо, образяться, але ці образи й засудження будуть короткими. І найчастіше виходить, що люди розуміють, якщо ти їм пояснюєш, чому ти цього не хочеш...

Людина має Свободу Волі — кожна людина...

Не потрібно робити того, проти чого йде Серце — найшвидше, це буде програшний варіант дії, найшвидше це явно не та дія, яку потрібно робити.

Якщо Душа проти, якщо не хочеться цього робити, якщо відчувається, що від запропонованого дуже коробить, то краще відмовитися, краще зізнатися в своїй недієздатності, краще зізнатися у своєму страху, ніж робити те, чого Душа не хоче...

Це не правильно, це не вірно. Краще один раз перетерпіти прочухана, ніж потім мучитися від жахливих наслідків...

І сердитися, до речі, потім треба буде на себе, а не на тих, хто вас штовхнув у цю історію, яка не подобалася.

І потрібно завжди говорити про це. І потрібно завжди проговорювати те, що не подобається.

По-перше, це не настільки лячно, як здається...

По-друге, коли проговорюєш, коли вчишся проговорювати ті свої розбіжності, що трапляються, ти себе застерігаєш від ще жахливіших непорозумінь згодом — бо потім це все одно вилізе, це все одно заважатиме, і це все одно розцінюватиметься, як впертість або як опір — тобто, це принесе ще більші проблеми, якщо не піти на поводу у своєї душі...

Це і називається чесністю з самою собою...

І Чесність із Самим Собою є фактором, який має бути Першорядним — бо все можна пояснити, з усіма можна домовитися, якщо говорити не з образи, не з презирства, не з гордості й не з упертості, якщо говорити не зі страху, а говорити зі свого серця.

І всі ось ці дрібні образи — вони минають...

А ось ці довгограючі неприємності, які виходять з маленьких ситуацій Спотворення Себе — вони накопичуються, вони перетворюються у величезні брили, які потім не підняти, які потім є такими каменями спотикання...

Якщо ось цю маленьку ситуацію одразу роз'яснити — то вона йде, і вона більше не повторюється...

А якщо накопичується багато таких маленьких ситуацій, то у людини вже не залишається вибору: тобто, скандал на підході, а аргументів немає, і ти не можеш сказати, що роздувається величезний скандал тільки через те, що інший плямкає за столом, або через те, що інший розкидав шкарпетки, або через те, що тобі не подобається те, що інший тобі подарував...

Адже можна було одразу розповісти про шкарпетки, можна було одразу розповісти про плямкання або одразу розповісти про те, що подарунок не підходить, не подобається...

І це не склалося б у багаторічну й багатотомну збірку претензій, яка зазвичай буває у людей, коли вони замовчують ті маленькі нестиковки, ті маленькі незгоди свої, а потім всі ці незгоди виливають на голову оточуючим...

І звісно ж, іншим не зрозуміло, за що людина розсердилася, звісно ж, не зрозуміло, чому її терпінню настав край? Адже ж нічого не сталося?

Тому що весь цей час вона мовчала, її, здавалося, все влаштовує, і раптом її НЕ влаштовує абсолютно все...!!!

Чому?

Тому що ось ці маленькі компроміси з собою — вони геть позбавили її енергії!!! Тобто, вона постійно, по шматочку, Відмовлялася Сама від Себе, вона постійно, по шматочку, Брехала Собі, вона постійно, по шматочку, Замінювала свої шматочки чужими.

І тому потрібно розуміти, що дрібне Затискання Себе, дрібна Брехня Собі — вона спричиняє великі неприємності...

І ще!

Кожен рівний кожному!

У кожного є Свобода Волі, кожен може висловлюватися...

І найчастіше люди довіряють більше тим, хто висловлює свої претензії через дрібниці — просто тому, що вони не мовчать і не тримають каменя за пазухою… просто тому, що вони знають, чого від них очікувати...

Що ж до тих людей, які мовчать — мовчать і тільки посміхаються...

Люди ж все одно все відчувають насправді… просто часто вони не розуміють, звідки йде це занепокоєння, і тому дуже часто люди НЕ довіряють тим, хто з усім погоджується і посміхається, бо люди підсвідомо знають, що потай він не згоден з ними...

Не можна бути чесним із собою в спілкуванні з однією людиною і не чесним з собою в спілкуванні з іншою людиною. Це все одно Брехня, все одно Дурість...

Працювати треба буде багато, бо тарганів у голові повно.

Брехня собі — це основа, на якій ти стояла...

Тобі зараз потрібно виробити нову основу — основу промовляння того, що тобі не подобається… Не вмієш проговорити — тоді пиши собі на папірці, не вмієш сказати комусь — напиши на папірці, прочитай з папірця: «Мені не подобається те-то і те-то… мене це не влаштовує», — тому що у тебе явна Проблема ось у цьому...

І у тебе втрачається ґрунт під ногами саме через цю твою брехню — а це саме Брехня Самій Собі, а не замовчування, не угодовство, не компроміс, це саме велика, неприкрита брехня в маленьких ситуаціях.

І саме через це тобі часто зле — бо у тебе тіло сигналізує, що ти робиш неправильно!

Оксана Корольова

+2
126
RSS
05:10
+2
Кожен сам визначає свою долю — в т.ч. компромісами з собою…
05:32
+2
Чесний допис. Але ж скільки ми маємо в житті дріб'язкових докорів! Навіть в тому, що ти не вгадав намір іншого щось зробити.
Це ж наскільки треба бути сміливим, щоб відкрито зізнатися, що тобі щось не подобається, чи ти просто боїшся це робити?

Випадкові Дописи