До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

12-річний цикл замкнувся?!

12-річний цикл замкнувся?!

У своєму свіжому коментарі Анатолій Висота пише наступне:


Джамала перемогла на Євробаченні-16! Це перемога України. Я не вірив, що сита Європа проголосує на користь України. Але це сталося. А ви як це оцінюєте?


Безпосередньо на це запитання я відповів дуже коротко спеціально для того, щоб тут написати трохи докладніше. Бо щойно прочитавши в стрічці УНІАНу звістку про перемогу Джамали на Євробаченні-2016, я намалював і повісив у себе на Фейсбук-сторінці наступну шпалерку:

На даний момент користувачі ФБ цю шпалерку перепостили 70 разів. Та я про інше…

На Фейсбуці повно моїх читачів, переважна більшість з них знайомі як з романом «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять», так і з розвідкою «Одкровення Івана Богослова: три цикли світової історії?», опубліковані в оцих книжках:

Тож вони одразу вловили ідею моєї шпалерки й написали декілька коментарів у тому стилі, що різниця між перемогами на Євробаченні Руслани та Джамали складає рівно 12 років — а це цикл азійського гороскопу! І справді, що 2004 рік, що 2016 рік — це Роки Мавпи! Мабуть, це аж ніяк не випадково...

А ще впав в око ФБ-допис Громовиці Бердник — дочки культового українського письменника-фантаста Олеся Бердника:


І не забувайте, шановні, що Джамала працювала на еґрегорі свого народу — вчора за її спиною були всі покоління кримських татар… а коли вже такі такі речі включаються, то вони працюють, хочемо ми того чи ні. Тепер все питання в тому, чи зуміємо МИ ВСІ підключитися до еґрегору власної нації.

Колись на початку 90-х мій батько писав про це у приватному листі до Л. Кравчука. Власне, Українська Духовна Республіка, створена Бердником, і мала на меті саме це — підключитися до еґрегора України. Відповіддю на той лист був лише один дзвінок з адміністрації президента, щоб запитати в батька: «А що таке еґрегор нації?»


Вона абсолютно права! Особисто від себе можу додати наступне: я колись заради інтересу прикинув гіпотетичну кількість не тільки безпосередніх учасників, але й симпатиків Євромайдану. У мене вийшло 7 мільйонів осіб. Оприлюднив свої прикидки 17.02.2014 в матеріалі "Не беріть за приклад Адольфа Алоїзовича!" в своєму блозі на веб-сайті "Новий ПіК". А це десь 15% від сучасного населення України...

Навіть якщо врахувати невідворотне зменшення цієї кількості як внаслідок фізичної загибелі людей на Майдані та в т.зв. АТО (яку правильніше називати неоголошеною війною), так і внаслідок розчарування наявними результатами (чи радше відсутністю відчутних досягнень), все одно мала б лишитися все ще достатньо велика кількість людей, безпосередньо підключених до еґреґора України. Кількість, достатньо велика для подальшої трансформації всього нашого суспільства.

Принаймні я так думаю...

+1
298
RSS
18:17
+1
Гарна Джамала, гарна й Громовиця. І я помітив сьогодні, 15.5.16 р. цю твою, Тимуре, ШПАЛЕРКУ на ФБ. Такі перемоги так просто не відбуваються. Потрібна небесна ДОПОМОГА. І вона надійшла вчасно, незважаючи на колосальні зусилля Росії, яка займалася навіть підкупом декого з жюрі. Футбол і Євробачення, Олімпійські Ігри — це приклад сучасних «війн» між народами. Українцям треба шукати, знаходити й поширювати ПОЗИТИВ про нас і про нашу країну. Це значиміше за газ і ресурси, за гривні і долари. Ми, Доброславе, це розуміємо і так робимо!
Дякую за твої спостереження, друже! Це справді так. Зокрема, сучасні Олімпійські ігри, відроджені понад століття тому П'єром де Кубертеном, мали подвійну мету: не тільки комерційний прибуток, але й випускання пари в світовій спільноті напередодні І Світової війни, яка назрівала вже тоді. Тому в сучасному світі настільки й розвинені міжнародні спортивні змагання: хай краще вболівальники випускають адреналін на стадіонах і перед телевізорами, ніж воюють один з одним!!!

І ще, побачивши цю мою шпалерку, дуже добрі слова написав на Фейсбуці мій друг, письменник Сергій Батурин:
Сергій Батурин
Українські співачки українського та кримськотатарського походження вже перемогли. Виходячи з тенденції, українські співачки єврейського та російського походження теж переможуть. А потім піде на друге коло.
Запам'ятайте цей пост.
А ще пригадав випущену ще в 2012 році (!!!) китайську мультиплікаційну рекламу футбольного чемпіонату ЄВРО-2012:

Оце вже точно "поле битви — Україна"!!!
Тож вони одразу вловили ідею моєї шпалерки й написали декілька коментарів у тому стилі, що різниця між перемогами на Євробаченні Руслани та Джамали складає рівно 12 років — а це цикл азійського гороскопу! І справді, що 2004 рік, що 2016 рік — це Роки Мавпи! Мабуть, це аж ніяк не випадково...

Це дійсно НЕ випадково. В обох випадках спрацював Юпітер. Тоді він робив аспект до Асцедената України, а цього разу до Нептуна. Зрештою, про точний час народження нашої країни астрологи все ще сперечаються. Але як раз на асцеденті є скупчення планет: Уран, Нептун, Ліліт і Північний Місячний вузол. І раз на 12 років їх підсилює Юпітер.
А ще як раз у ці дні кожного року Сонце робить тригон до натального Марса. Це заслужена нагорода за фізичні зусилля.

Красно дякую за роз'яснення та підтвердження!!!
Ох, таки не обійшлося без втручання вищих сил! Суддя з Данії зізналася, що помилково дала Джамалі 12 балів замість австралійської співачки, як збиралася зробити заздалегідь. Можливі такі варіанти пояснення:

  • ця жінка несповна розуму (що вона сама ж і заперечує);

  • вона геть неосвічена, тому знає лише «глобус рідної Данії»;

  • вночі їй примарилися російські танки на вулицях Копенгагена, тому жінка злякалася й вирішила залагодити свою «провину» отаким дивним чином;

  • росіяни її підкупили, щоб вона заявила таке;

  • вищі сили таки затьмарили її розум в момент голосування.

17:27
+1
Її голосування ніяк не вплинуло на трійку лідерів. Тому даний момент неважливий.
22:50
+1
Перш за все вирішити — підключитись до егрегора як — свідомо підсвідомо чи надсвідомо, — а звідси як керувати процесом, чи процес керуватиме тобою. Або взагалі може настає час коли надію на егрегор слід облишити, а більше покладатися на власні сили (енергію) — в кожного свої.
ок, подивимось!
01:54
+2
Тут за кілька хвилин можна побачити як розвивались (або деградували ) музичні смаки протягом більше як пів століття. Короткі фрагменти виступів всіх переможців Євробачення з 1956 року.
Красно дякую за відео! Але прошу врахувати думку, безумовно, видатного українського композитора і співака Миколи Мозгового: Євробачення — це не пісенний конкурс, а конкурс естрадних шоу, до того ж не найбільш авторитетний в музичних колах; тож варто зосередитися на більш авторитетних конкурсах і виборювати нагороди на них.
І справді, якщо подивитися, хто посідав на Євробаченні перші місця, то серед них помітний слід в світовій музичній культурі залишила хіба що шведська АВВА. Решта переможців (нагадую, що під переможцями розуміються саме ті, хто посів перше місце) є регіональними музичними лідерами — зокрема, наша Руслана.
З іншого боку, такі виконавці, як Селін Діон, Secret Garden і Тото Кутуньйо, які залишили слід не просто в регіональній музичній культурі, а в світовій, посіли на Євробаченні не перші, а лише другі місця. Отже, в конкурсній термінології вони є не переможцями, а лише фіналістами. Якби на Євробаченні виділялися, наприклад, перші трійки — називались би призерами, а так лише фіналісти…
Отже, від Євробачення більше рейваху, ніж користі. Так, виграти подібний конкурс престижно для країни… але ціна цього престижу не надто висока: тиждень, максимум місяць в рік виграшу + честь приймати Євробачення наступного року на своїй території. А далі — все…

P.S. В принципі, схожа картина спостерігається на нашій «Коронації слова». Мета конкурсу (попри те, що він набув статусу міжнародного) — привести в сучасну українську літературу когорту нових письменників, за кількістю не меншу, ніж було розстріляно чи репресовано в інший спосіб українських письменників у 30-ті роки. Це завдання конкурс вже виконав: кількість віншованих на ньому письменників вже перевищила кількість «Розстріляного відродження» 30-х років! Але лідерами серед них (принаймні поки що) зовсім не обов'язково є переможці (ті, чиї рукописи посіли перші місця).
Приклад — ситуація з номінацією «Романи» за 2010 рік. Перше місце тоді взяла Ярослава Бакалець з романом "Із сьомого дна". Що вона написала до того? Нічого! Що написала після того? Знов-таки нічого! Насамкінець, вже після виходу книги з'ясувалося, що свій «золотий» роман вона писала не сама, а із співавтором — своїм племінником Ярославом Ярішем, який вже до того відзначився на «Коронації слова» й не тільки. Але повторюю: сама офіційна переможиця Ярослава Бакалець не написала більше нічого вартісного.
А тепер призери 2010 року: Тимур Литовченко (2 місце) і Дара Корній (3 місце). Зовсім інша картина! Моя роль в сучасній українській фантастиці вже визначена й визнана, як і наша з дружиною роль — в жанрі сучасного авантюрно-історичного українського роману. Творчість Дари Корній потужно вплинула на сучасне українське фентезі, про що на Світочі вже писала Дзвінка Сопілкарка. І я, і Дара Корній цього року стали «Золотими письменниками України». Але ж ми не перемогли в 2010 році, а всього лише стали призерами!..
Така сама ситуація й на Євробаченні: не все золото, що блищить...


UPD. Але ще карколомніший літопис участі в «Коронації слова» має Галина Вдовиченко! У 2008 році її роман «Пів'яблука»… тупо не дійшов доз фіналу. Але вже після підбиття підсумків хтось напоумив членів журі перечитали цей роман. І вони були настільки вражені, що твір навіть не дійшов до фіналу, що спеціально під Галину Вдовиченко придумали спецнагороду «Вибір видавців»: відтоді вона вручається вже після підбиття підсумків «Коронації слова», коли вже не все журі, а «вузький» прошарок журі — професійні видавці повторно перечитують відсіяні рукописи й віншують те, що сподобалося видавцям. Ця спецнагорода не супроводжується грошовим призом, але вважається навіть більш престижною, ніж золота статуетка конкурсу!
Отже, 2008-го року Галина Вдовиченко отримала спецнагороду «Вибір видавців». 2009-го року вона взяла золоту статуетку «Коронації слова». А 2015 року стала переможицею Гранд-Коронації: це вже змагання переможців у номінації «Романи» — себто, раз на 5 років ті, хто посів перші місця, можуть подати в журі свої романи, й журі обирає з них найкращий. Переможець переможців…
А починалося все з того, що 2008-го року Галина Вдовиченко пролетіла на конкурсі.


UPD2. До речі, ми з дружиною також маємо «Вибір видавців», тільки вже 2012 року за роман «Пустоцвіт»…
12:08
+2
до того ж не найбільш авторитетний в музичних колах; тож варто зосередитися на більш авторитетних конкурсах і виборювати нагороди на них.

Розкажіть які ще знаєте конкурси з багатомільйонною аудиторією телеглядачів. Думаю, таких більше немає. Хоча Ви мали на увазі що Євробачення не авторитетне в музичних колах. Так. Але воно і не розраховане на чисто «музичні кола». А в плані престижу для країни виграш Євробачення дасть в 100 разів більше, ніж виграш якихось конкурсів, про які знають тільки фахівці в цій сфері.
Також вважаю, що Євробачення це конкурс не виконавців, а пісенний конкурс. Справжніми зірками стають ті, в кого багато хороших пісень (і в кого хороші піарщики ), а на Євробаченні виграють окремі пісні, а не виконавці. І вважаю, що це нормально.
До речі, у цьому відео є певні помилки. Наприклад, тут помилково вказано, що 1998-го року Dana International посіла 3-тє місце, хоча насправді вона посіла перше. В іншому разі, 1999-го року Євробачення не відбувалось би в Єрусалимі… Та й інформацію цю можна легко перевірити.
12:20
+1
Ні, там вказано, що це третя перемога Ізраїлю на Євробаченні.
Ааа, тоді перепрошую! Я передивився й побачив, що таки справді невірно прочитав текст. Так, Dana International — це справді третя перемога Ізраїлю на цьому конкурсі.
UPD. До речі, так само я помилився і щодо Тото Кутуньйо, Селін Діон та Secret Garden: вони принесли перемогу своїм країнам по другому разу, я перевірив за таблицею переможців. Ще раз перепрошую!
12:45
+1
І ще мене радує, що починаючи з цього року, переможця визначають не тільки голосами телеглядачів, а й голосами професійного журі. Це значить, що тепер неможливо буде виграти тільки за рахунок спецефектів (як було минулого року) чи «нестандартної зовнішності»
Так, це дуже слушно. До речі, на звичайних конкурсах все навпаки: основну оцінку дає професійне журі, а вже окремо вручається приз «глядацьких/слухацьких/читацьких симпатій». Ще одне свідчення нестандартності Євробачення.
07:54
+2
Так, Доброславе, людські уподобання за 60 років дуже змінилися. У 1956 р. Мені було 10 років і в нашому Красному не було ще електрики. В сусідів було проводове радіо і ми любили слухати й підспівувати ОЙ, РЯБІНА КУДРЯВАЯ, БЄЛИЄ ЦВЄТИ. Навіть підспівувала від печі тітка Степанида. Парокінна жатка викидала оберемками жито, яке в'язали у снопи краснянки, а потім складали у півкопи. Комбайн «Комінтерн»тягали на полі два трактори «Універсали», а зерно з поля возили безтарками. На той час ще не родилися ні Тимур, ні, здається, Доброслав. Гадаю, що ви, друзі, не уявляєте, що таке БЕЗТАРКА? А тепер із краснянського поля зерно возять камази від комбайна ДЖОН ДІР. Змінилися, виросли, врожаї, а незмінними лишилися слова ЗЕРНО і ПІСНЯ.
17:26
+1
Підтримую думку Доброслава щодо авторитетності євробачення. Кожна нація хоче бути переможною. Хто з письменників наших може стати нобелівським лавреатом?
Хто з письменників наших може стати нобелівським лавреатом?

Поки що ніхто.

Випадкові Дописи