До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Олена КІЛЯЧУС: СПОВІДЬ КОЗІЯНКИ (част.4)

Олена КІЛЯЧУС: СПОВІДЬ КОЗІЯНКИ (част.4)

((ВР: це продовження, а попередню част.3 СПОГАДІВ… можна прочитати тут:  https://svitoch.in.ua/1545-olena-kilyachus-spovid-...

Ці спогади своєї матері Наталії Казанець спочатку запам'ятала, а потім і записала її дочка Олена Кілячус  

Робота на хлібокомбінаті і в ЦК

Але бабця Катерина (в 1946р.) та дід Степан (в 1947р.) померли. Галя залишилася жити в бабиній хаті і Таша стала частіше її відвідувати. Згодом після смерті сестри щотижневі подорожі до села припинилися, вона бувала там лише на свята. Хату продала за 200 рублів дядьку Івану, що колись уже купував хату у її батька (Хата збереглася, і донині стоїть у Козіївці). Ось вона, світлина 2018 року  


В цих спогадах, лише 10 Але.... 

Але, мамочко! Як я наревілася, поки їх написала… Скільки таких Але… ще було в житті Ташки!


І ще один цікавий момент.
Під час німецької окупації, Ташин дядько (здається, Данило) був німецьким старостою, бо розумів і трохи говорив німецькою мовою. ((ВР: дядько Данило був, мабуть,  братом Мартина — батька Таши. А батьком цих братів був Павло Казанець. Його називали Паулем, бо був він із німців. Ось звідки в цій родині знання німецької мови). Дядько Данило прислуговував окупантам, водночас переховуючи і лікуючи у своїй хаті в погребі поранених радянських солдатів, знаючи при цьому, що німці сюди не заглядатимуть. Крім цього, він збирав харчі у односельців для німецьких солдатів, але, як казали люди, “по-божеськи”, залишаючи щось і односельцям. Як казала мама, селяни дядька поважали, бо він потайки допомагав харчами багатьом сім`ям з дітьми. Коли прийшли радянські війська, Данила розстріляли, як зрадника. В нього залишилася дружина (здається, я її знала, вона дожила до старості, її звали Наталка. Жила недалеко від Федори. Мама завжди казала, коли ми бували на кладовищі: “Зайдемо до дядини”).

Після смерті бабці та діда, Таша рідше навідувалась до Козіївки. Найстаршою в їхній хаті тепер стала Галя. Вона, хоч частенько хворіла та перебувала в лікарні, але все ж таки сама поралась у господі. Звичайно, весною та літом Таша допомагала сестрі на городі. 


Таша пішла на роботу на хлібокомбінат №2, що на Подолі, поселилася в гуртожитку на вулиці Новокостянтинівській (район метро Т.Шевченка). ((ВР: десь там нині живе наш товариш Тимур Литовченко). Це було напівпідвальне приміщення з маленькими вікнами під стелею, де в кімнаті, крім неї, було ще 13 дівчат. Загальна кухня і вбиральня на вулиці. Нові знайомства, нові друзі, молодіжні розваги та нове життя. Ось світлина Таши тих років 

Але вистояти зміну біля гарячої печі, та складати гарячий хліб, робота не легка і в пошуках чогось кращого, вона погодилась працювати прибиральницею у військово — медичному училищі, а потім в ЦК компартії України, завдяки чому переселилася в елітний на той час гуртожиток ЦК (на площі Толстого, навпроти кінотеатру Київ). В кімнаті було четверо мешканців, на поверсі — вбиральня та душ з гарячою водою. 


Звичайно, стосунки з дівчатами, що працювали на хлібокомбінаті, збереглися і одного разу, навідавшись до них в гуртожиток, знайшла всі кімнати порожніми, бо всі вільні від роботи працівники були мобілізовані на розчищення зсуву грунту по вул. Фрунзе, що була зовсім поряд. ((ВР: Це була відома Куренівська катастрофа. І сталася вона у березні 1961 року).Таша попрямувала туди і жахнулась побаченому: переповнені вантажівки (саме вантажівки, я не помилилась!), вивозили тіла городян. А преса брехала, наголошуючи на інших цифрах загиблих.

+3
97
RSS
08:58
+4
Шановне товариство, читайте четверту частину СПОВІДІ КОЗІЯНКИ. Є тут дещо таке, про що ви, мабуть, і не знали.
10:29
+3
((ВР: Це була відома Куренівська катастрофа. І сталася вона у березні 1964 року).

Це було на 3 роки раніше вказаного — в понеділок, 13 березня 1961 року!!!
10:52
+3
Так, друже, це була описка. Дякую, що помітив, виправлю.
Обов'язково даси пані Олені почитати!!!

Якщо Таша була свідком наслідків Куренівської трагедії!..
_здивований _здивований _здивований
13:32 (відредаговано)
+4
Ми вже домовилися з п. Оленою. Вона ось буде в Красному й зайде до нас. Тоді й дам їй, Тимуре, твою книгу почитати. Ось тобі й людське мереживо: Наталія Казанець бачила Куренівську катастрофу, яку ти, друже Тимуре, талановито й реалістично описав у своїй першій книзі, Олена Кілячус записала спогади своєї матері, які я допомагаю публікувати. Це вже фрагмент української вертикалі.
10:37
+3
Таша пішла на роботу на хлібокомбінат №2, що на Подолі

Колись на Хлібокомбінаті №2 працювала й моя тітка Валя (нині покійна) — але вона молодша за віком від Таші, чи то 1939, чи то 1940 року народження. Та й жила на Куренівці з матір'ю — на вул.Патона.

поселилася в гуртожитку на вулиці Новокостянтинівській (район метро Т.Шевченка). ((ВР: десь там нині живе наш товариш Тимур Литовченко).

Угу, десь там. Я живу на вул.Костянтинівській наприкінці. Новокостянтинівська є продовженням нашої вулиці, це за декілька кварталів від мене.
Хлібокомбінат працює, нікуди він не дівся. _чудово
23:39
+2
Ну, то це добре.
14:20
+4
Сподіваюся, що згаданий хлібокомбінат №2 ще існує. Бо я була в тих краях, років п«ятнадцать назад, то ще він був і працював. Поряд по вулиці пахло свіжим хлібом, і люди прямо з магазинчика біля воріт купували гарячий хліб. А от нажаль в центрі міста на печерську руйнують усе. Того року знищили хлібзавод на вул. Барбюса, а цього року зруйнували хлібзавод на вул. Щорса, і вже будують кільканадцятий хмарочос на 30 поверхів, спотворюючи старе (історичне) місто.
15:16 (відредаговано)
+4
Хата мого прадіда Степана, в Козіївці, яку Таша продала після смерті сестри. Стоїть занедбана, закинута (світлина з минулого року). 19 років тому, ми підшукували будинок під дачу, хотіли повернути собі і купити саме цю хату, але господар відмовився продати. Так вона і досі стоїть нікому не потрібна. Натомість ми придбали будинок в Безрадичах, де й живемо зараз.
16:01
+4
Ой, Оленко, дякую! Зараз розміщу ці світлини у текст допису.
15:20
+4
Таша, десь в ті роки, коли працювала на хлібокомбінаті.
10:26
+3
Чогось згадалися слова: Я оглянувся й подививсь, чи оглянулася вона, щоб подивитися, чи
оглянувся я
. Придивіться: На світлині Таша в передчутті важливих змін.
14:36
+3
Дякую за допис
Скільки трагедій пережив наш багатостраждальний народ

Випадкові Дописи