До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

ЄС замість КПРС

ЄС замість КПРС

31.05.2019 року на Ютуб-каналі «Нудный Пенс» було оприлюднено відео «Сила Порошенко. Справа Громад + Європейська Солідарність — кто такие и чего хотят от Украины?». Як багатолітній головний редактор журналу «РоботодавецЬ», який особисто відвідував Брюссель в групі українських журналістів і, зокрема, побував в Європейському Соціальному і Економічному Комітеті, а потім зустрічався з представниками ЄСЕК під час їхніх візитів в Україну, я трохи розуміюся на темі європейської моделі взаємодії влади та громадянського суспільства. Тому попервах написав розлогий коментар до відео...

Однак оскільки всі мої думки з цього приводу в коментар не вміщалися, я домовився з Нудним Пенсом, що напишу для його каналу статтю, яку він начитає. Я статтю написав, Нудний Пенс її люб'язно начитав:

Отже, тепер, після начитування пропоную завсідникам Світоча цей матеріал в друкованому вигляді...


«Яку б громадську організацію ми не створювали — у нас все КПРС виходить». Існує декілька варіантів цього знаменитого вислову Віктора Черномирдіна, однак для нашого випадку згодиться саме такий. А випадок, скажемо відверто, неординарний: створення Громадської організації «Справа Громад».

Новітні «комсомольці»

Ось яку інформацію про мету діяльності новоутвореної ГО «Справа Громад» можна знайти на її веб-сайті — вибачайте за довгу цитату: «Ми пропонуємо розпочати зовсім нову традицію участі громадськості у парламентських виборах — через громадські праймеріз. Ти можеш запропонувати гідних кандидатів. Ти можеш за них проголосувати — на праймеріз та на виборах до Верховної Ради. Сьогодні ми разом захищаємо найвищу цінність — сильну українську державу, яка опирається на вільних та відповідальних громадян. Ми обираємо не популізм, а реальну дію. Ми об’єднуємося довкола Петра Порошенка, щоб провести ефективну реформу народовладдя в Україні».

Інформаційне наповнення сайту поки що мінімальне, проте в розділі «Світоглядні позиції» все ж наведений перелік цінностей, які виносяться на публічне обговорення та пропонуються політикам у якості складової їхніх політпрограм:

  • державне управління та внутрішня політика (14 складових — від форми державного правління до культурної політики);
  • економіка (10 позицій — від базового підходу до сфери ЖКГ);
  • соціальна сфера та інформаційна політика (12 позицій — від медицини до молодіжної політики).

І як же тут не згадати знаменитий вислів російського політика, наведений на початку?! Адже виходить, що згідно з задумом, ГО «Справа Громад» виконуватиме роль такого собі громадського «причепу» до партії «Європейська Солідарність» на чолі з Петром Порошенком. Головною метою «Справи Громад» є формування партійного списку на майбутні парламентські вибори через інтернет-праймеріз. Простіше кажучи — через «мережеве народне благословення». Що ж до переліку «світоглядних позицій» або цінностей, то він максимально широкий, всеохопний… а по факту — абсолютно неконкретний, розмитий.

Нічого не нагадує? Ті, хто жив за часів СРСР, легко проведуть паралель між двома громадсько-політичними тандемами:

ГО «СГ» + партія «ЄС» <--> ВЛКСМ + КПРС

Дійсно, радянський Комсомол був масовою молодіжною організацією, що слугувала своєрідним «передпокоєм» до всесильної Компартії. Водночас, Комсомол заточувався на вирішення максимально широкого спектру завдань, поставлених КПРС. Тоді навіть гасло побутувало:

Партия сказала: НАДО! Комсомол ответил: ЕСТЬ!

Отже, все новаторство «Справи Громад» по факту зводиться до того самого генерального завдання: з «благословення народу» сформувати партсписок «Європейської Солідарності» напередодні парламентських виборів. Раніше на подібні експерименти в українському політикумі наважувалися лише партії «диванного» типу — зокрема, Мерітократична партія України і Політична партія «Праведність». У порівнянні з ними, «Європейська Солідарність» — це ого-го! Це переформатований Блок Петра Порошенка!!! Потужна політсила у складі ВРУ нинішнього скликання, а не якась там маргінальна мікрогрупка людей, котра про місце в парламенті може лише мріяти.

Ну, а щодо комсомольців… Вітчизняні політпартії й раніше обзаводилися молодіжними крилами (секціями, програмами) — це робили і Блок Петра Порошенка, і «Батьківщина», й Опоблок, і «Самопоміч», і Радикальна партія Олега Ляшка, і Демальянс, та інші. От тільки для праймеріз ці «молодіжки» не використовувалися. Що ж, Петра Олексійовича можна поздоровити: мабуть, врахувавши програш на президентських виборах, він поспілкувався із штабними «креативщиками» й вирішив діяти якомога більш нестандартно. Які плоди це принесе, побачимо за декілька місяців. В ідеалі, переважна більшість «золотого четвертака» має вписатися в ГО, а його вершки — сформувати партію та увійти до Верховної Ради…

Але от питання: за «Європейську Солідарність», яка відтепер матиме власних «комсомольців», можна порадіти — а що з цього матиме наше громадянське суспільство?! Себто, всі ми…

Для цього необхідно розібратися з тим, що являють собою громадські організації в цивілізованому світі та у нас.

А що в Європі?..

Між іншим, влада (за допомогою армії, поліції й чиновництва) намагалася нагнути простих людей нижче плінтуса в усі віки й на всіх континентах. Мовляв, ви — бидло неотесане, ваше діло — працювати і в поті чола свого їсти хліб свій, наше діло — правити вами, вино пити, пряниками закушувати. Природно, коли пригнічування ставало нестерпним, народ бунтував і намагався зробити владі кровопускання, влада ж народні повстання придушувала настільки жорстоко, як тільки могла.

Так тривало, доки в епоху Просвітництва не виникла теорія так званого суспільного договору: прості люди (народ) поступається частиною своїх свобод і підкоряється владі правителя, судді чи більшості в обмін на захист своїх власних прав. Суспільний договір балансує права обох його сторін — народу і влади. Задля реалізації загальних інтересів, розвитку і процвітання країни влада управляє всіма процесами. Якщо ж влада перевищує обумовлені суспільним договором повноваження — народ має право обстоювати свої інтереси в різний спосіб, аж до відкритого повстання проти свавілля.

Однак постає питання: як народові контролювати діяльність влади й обстоювати свої права, не доводячи справу до повстань, бунтів та революцій, мінуси яких очевидні? В західноєвропейській традиції це відбувається через громадське самоуправління. Не станемо заглиблюватися в середньовічні цехові традиції та в Магдебурзьке право (до речі, з-поміж низки українських міст першим його отримав Львів — у 1356 році, передостаннім — Київ у 1494 році й останнім Брацлав — у 1497 році). Просто зазначимо, що до громадських (або неурядових) організацій не зараховуються:

  • політичні партії (через які прямо формується система законодавчої влади й непрямо — система виконавчої влади);
  • організації роботодавців і підприємців (власників бізнесу й організаторів виробництва, які створюють робочі місця);
  • професійні спілки (організації найманих працівників за вузьким профілем виробничої діяльності).

Отже, громадські організації розрізняють:

  • за економічними інтересами (спілки підприємців, які працюють за наймом, союзи селян, ремісників, представників вільних «творчих» професій, а також кооперативи та споживчі спілки);
  • за суспільно-політичними інтересами (гуманітарні, конфесійні та релігійні, масонські та парамасонські, товариства представників соціально вразливих верств населення, жіночі та молодіжні організації, земляцтва);
  • за видами діяльності (економічні, наукові й науково-технічні, освітні, культурницькі, опікунські, охорони здоров’я, природоохоронні та любителів природи, оборонні, спортивні, туристські, клуби колекціонерів).

Європейська система громадського контролю за діяльністю влади виглядає наступним чином. На рівні Євросоюзу діє так званий Європейський Соціальний і Економічний Комітет. Автор цих рядків бував у Брюсселі й запевняє, що ЄСЕК займає чималий квартал (!) в центрі столиці Бельгії. ЄСЕК формується на тристоронній основі в рівних пропорціях представниками:

  • — на ⅓ — організацій роботодавців (сектор ОР);
  • — на ⅓ — профспілок (сектор ПС);
  • — на ⅓ — громадських (неурядових) організацій (сектор ГО/НУО).

Тимур Литовченко (крайній ліворуч) під час зустрічі групи українських журналістів з членкинею ЄСЕК Мадлен Майоренко в Брюсселі (27.09.2006)


Завдання Європейського Соціального і Економічного Комітету полягає у всебічній громадській експертизі ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ (!!!) законопроектів, які потім ухвалюються Європарламентом і утворюють законодавчу базу ЄС. Без такої експертизи Європарламент не розглядатиме жоден проект закону.

Аналогічні структури національного рівня — національні Соціальні і Економічні Комітети, сформовані за тим самим тристороннім принципом, діють в кожній країні-члені ЄС. Внутрішня структура, «візерунок» кожного з секторів (ОР, ПС, ГО/НУО) визначається історичними національними традиціями кожної окремої країни.

Складнощі європейського шляху

Ви колись намагалися увіпхнути мережевий комп’ютерний штекер (п’ятикутний, з трьома контактами, один з яких — «нульове» заземлення) в звичайну розетку на 220 вольт без «нуля»? І не намагайтесь — не вийде! Але якщо безглуздість такої спроби очевидна, чому переважна більшість наших співвітчизників свято впевнена, що Україна хоч завтра може залюбки інтегруватися в ЄС?! Не зможе. І між іншим, один з «підводних каменів» на цьому шляху — невідповідність форми і функцій громадянських суспільств країн-членів ЄС та України. Така сама невідповідність, яка має місце між мережевим комп’ютерним штекером та звичайною розеткою на 220 В.

Справді, не кажучи про окремі галузі економіки й регіони, на національному рівні в Україні сектор ОР представлений Федерацією роботодавців України (а також історично старшими спілками підприємців і промисловців), сектор ПС — Федерацією профспілок України, Конфедерацією Вільних профспілок України і Всеукраїнським об’єднанням солідарності трудівників ВОСТ «ВОЛЯ».

Натомість сектор ГО/НУО не представлений… ніяким чином!!! Від слова «зовсім»… Себто, окремі громадські (неурядові) організації є — хоч за інтересами економічними, хоч за суспільно-політичними, хоч за видами діяльності. Однак нема (і поки що не намічається), наприклад, такої собі гіпотетичної Конфедерації неурядових організацій України! Не кажу вже за окремі регіони нашої країни, територіально найбільшої в Європі. А без цього не може бути створений наш національний аналог ЄСЕК — Український Соціальний і Економічний Комітет, через який наше громадянське суспільство зможе здійснювати громадський контроль всіх законодавчих актів, що виносяться на розгляд Верховної Ради.

Гадаєте, це фантастика?! Аж ніяк! Це всього лише один з багатьох пунктів несумісності України з Євросоюзом, між іншим — прописаний в «дорожній карті» нашого шляху до ЄС. Якщо цього контролю (експертизи) не буде, ВРУ й надалі ухвалюватиме «драконівські» закони, що не відповідатимуть інтересам великих мас українських громадян. Рано чи пізно це доведеться виправляти. Добре, якщо чиновницькими актами мирної дерегуляції. А якщо почнуться акції протесту?.. А черговий Майдан?..

Ні-ні, не можна сказати, що у нас нічого в цьому плані не робиться! Колись ще в 1990-х авторитетні представники громадськості вводилися до складу громадських колегій при міністерствах і відомствах, на почату 2010-х при всіх органах державної влади почали створюватися громадські Дорадчі ради, представники яких делегувалися на окреслених вище принципах. Після Євромайдану в 2014 році такі Дорадчі ради кардинально оновилися.

Але…

Але річ у тім, що правом законодавчої ініціативи у нас наділені не тільки органи виконавчої влади. Існує ще 450 народних депутатів, половина з яких обрана за пропорційною системою, половина — за мажоритарною. Кожен депутат має право розробляти й висувати законопроекти (і чим більше, тим краще оцінюється його робота)… але хто здійснює громадську експертизу депутатських проектів законів?! А ніхто. Ну так, формально ці укази виставляються в розділі «Законопроекти» законодавчої бази на сайті Верховної Ради. Але повірте, щоденно моніторити цю базу, в якій сам чорт ратиці пообламує — задоволення нижче середнього.

Особливо хочеться згадати ще одного суб’єкта законодавчої ініціативи, ніяк не підконтрольного громадянському суспільству — Президента України. Тим паче, новообраний президент Володимир Зеленський вже встиг продемонструвати абсолютно волюнтаристський стиль роботи, попри численні попередження видавши на-гора указ про розпуск Верховної Ради, що порушує чинне законодавство. От кому б не завадив громадський контроль! Але… не смішіть коміка!..


Тимур Литовченко перед однією з будівель ЄСЕК (Брюссель, вересень 2006 року)


Повертаючись до початку (власне, до утворення ГО «Справа Громад»), зазначимо наступне. Звісно, створення громадського «передпокою» до партії «Європейська Солідарність», що здійснюватиме праймеріз на час парламентських передвиборчих перегонів — це добре. Але наше доволі ще аморфне громадянське суспільство конче потребує дещо іншої новації — а саме, консолідації сектору ГО/НУО! Як політик європейського спрямування, Петро Порошенко не може не знати цього й не розуміти нагальності такої потреби.

А тому було б дуже добре, якщо після парламентських виборів ГО «Справа Громад» було переформатоване… скажімо, в Федерацію неурядових організацій «Справа Громад». В розділі «Світоглядні позиції» вже зараз наведений перелік 36-ти цінностей — вважайте це полем для утворення 36-ти спеціалізованих громадських організацій, кожна з яких зможе фахово обстоювати ті чи інші інтереси громадянського суспільства! Якщо ж із цього почнеться консолідація українського сектору ГО/НУО, то наше громадянське суспільство почне структурно відповідати цивілізованій європейській моделі. Що полегшить нашу євроінтеграцію.

Тимур Литовченко
спеціально для Нудного Пенса

+2
105
RSS
01:10
+2
_чудово Це моя перша спроба співпраці з Нудним Пенсом. І, сподіваюсь — не остання! _чудово
16:45
+2
Сьогодні побачив рекламу: за НАТО і ЄС — в розумінні за Європейську Солідарність. Далекоглядна зміна назви партії.
Чим далі тим дивніше і дивніше, як казала Аліса з Країни Чудес.
Нині в новинах почула про об'єднанння ВСІХ опозиційних партій в єдиний блок, який піде на вибори. На що вони сподіваються?
Як я від тої політики втомилася. Певно буду голосувати за Вакарчука і його «Голос».
00:45
+3
Нині в новинах почула про об'єднанння ВСІХ опозиційних партій в єдиний блок, який піде на вибори. На що вони сподіваються?


На те, що Бойко поїде в Москву. Йому там привселюдно пообіцяють дешевий газ і закінчення війни у випадку якщо він стане прем'єром, і дальше всі хто «за мир» і «дешеву ковбасу» мають за них проголосувати. Приблизно на це сподіваються.
00:48
+3
Певно буду голосувати за Вакарчука і його «Голос».


Хоча мені багато що в ньому не подобається, але вимальовується картина, що це може бути цілком достойна партія.
03:01
+1
А я ще подумаю. Невже Конституційний Суд не відмінить вибори в липні-19?

Випадкові Дописи