До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Попутник

Попутник
Джерело матеріалу:

У вже далекому і гіркому 2014 році ми, пересічні громадяни України, бачили події якщо не в чорно-білій гамі кольорів, то дуже близько до цього. Було зрозуміло, що Москва скористалася нашою слабкістю і намагається знову нас окупувати з тим, щоб знищити все, що важливо для України і що є Україною. Велика частина населення країни розуміла, що і чому відбувається.


Це потім правильно поставлена пропаганда вимила з мізків частини громадян вузлові моменти, на яких будувалися причинно-наслідкові зв'язки і підмінила їх іншими, абсолютно помилковими, проте які, за рецептом партайґеноссе Геббельса — тисячу разів повторені, стали ерзац-правдою, якою тепер харчуються 72% українців.

Але тоді кожен, хто встав проти агресора — був за визначенням нашим. На це не впливали ні національність, ні громадянство, ні матеріальне становище, ані релігійні чи політичні переконання. Потім — все змінилося і спрацював давній постулат про те, що армія, яка стоїть на місці — розкладається, а мобілізаційний фактор окопної війни — тяжіє до нуля. Саме в такій ситуації правильно поставлена пропагандистська війна дає свої результати. Це не новина. Царська імперія була знищена саме в такий спосіб. Керівництво країни не стало займатися створенням активної й ефективної контр-пропаганди, і тому ми зазнали невдачі саме на цьому фронті.

З іншого боку, зараз можна дати зважену і правильну оцінку тому, хто і що робив тоді, в 2014 році. Навіть зараз є неоднозначне ставлення до добробатів як таких і їхньої взаємодії з ЗСУ та взагалі про їхню роль. Але тепер все рішучо стає на своє місце.

Не секрет, що велика частина добровольчих формувань виявилася на утриманні Коломойського. Власне кажучи, тоді мало кого цікавило, хто саме збирає, організовує і забезпечує цих людей. Вони активно воювали з ворогом, завдаючи йому болючих ударів, що приводили до серйозних втрат. У багатьох випадках, саме добробати закривали дірки, якими супротивник міг би скористатися для обвалення всієї нашої оборони, і вони покрили себе славою, яка вже не померкне.

І тим не менш, зараз зрозуміло, що і Порох, і Коломойський, і Ахметов — вкладали свої кошти у війну, але робили вони це зовсім по-різному. Порох вкладався в ЗСУ, в ремонт і відновлення техніки, хоча б тієї самої системи ППО, що стоїть навколо столиці, закуповував амуніцію, зброю, медичне обладнання та техніку.

Ахметов же фінансував свої охоронні структури, переформатовані в суто мілітарні підрозділи. Вони були покликані захищати від захоплення підприємства Ахметова і тактично виявилися на боці супротивника, хоча і не входили до складу його угруповання.

Коломойський же формував власну приватну армію, як це зараз в РФ робить одіозний кухар Путіна. Просто в той момент, в 2014-15 роках, Дніпро — вотчина Коломойського, несподівано виявився за півкроку від такої ж окупації, яка спіткала частину Донбасу. Зрозуміло, що допустити мародерів на свої підприємства йому не хотілося і тому — він став фінансувати добровольчі формування різного штибу. Але їхнє керівництво прекрасно розуміло, на чиєму утриманні воно перебуває і що крім війни проти російських загарбників, доведеться попрацювати і в іншому статусі.

Сам Коломойський не раз і не два обіцяв влаштувати веселе життя в Києві руками цих підрозділів, які він обіцяв зняти з фронту. Уже в цей момент стало зрозуміло, що інтереси Коломойського й інтереси України — не завжди збігаються, і чим далі, тим менше залишалося цих збігів. І ось тепер він вже відкрито працює на інтереси росіян в тій частині, де вони збігаються з його власними інтересами.

Звідси випливає простий висновок про те, що всі заможні люди, яким дійсно хотілося допомогти Україні у важку годину — допомагали ВСУ, а ті, хто намагався створити власні штурмові загони, які отримують практику на фронті, але підготовлювані для виконання інших завдань — фінансували добробати.

Ще раз, річ не в добробатах, як таких, а в тих, хто вирішив зробити їх власним кастетом. Саме тому були зроблені просто неймовірні зусилля, аби приватні армії припинили самостійно існувати і стали частиною ВСУ або Нацгвардіі.

Таким чином, зараз вже стає зрозуміло, що саме могло статися в Україні, якби ці добробати дійсно пішли на Київ, а судячи з того, що говорить і робить їхній спонсор, сумнівів в цьому вже нема. Всі, хто пройшов війну саме під прапорами таких формувань, нехай роблять свої висновки про все це, але перед цим — нехай дуже уважно подивляться на те, що саме роблять люди цього спонсора. Що-що, а доля України йому не була цікава ні тоді, ані зараз.

Автор — Anti-Colorados


Примітка.  Зараз дуже часто доводиться чути про те, що «порохоботи забувають про ту роль, яку відіграв Коломойський в обороні України в 2014 році, власним коштом озброївши армію». Я не порохобот, хоча продовжую дотримуватися думки, що обрання Зелі на посаду преЗЕдента було колосальною помилкою, яка так чи інакше вилізе боком нам усім. Але щодо Бєні Коломойського... 

Пригадую якесь інтерв'ю від 2014 року, сенс якого зводився до наступного: до вже обраного на посаду президента Порошенка прийшли такі собі «люди Х» (назвемо їх так), які запропонували йому замість відродження ВСУ (процесу тривалого й невдячного) створити певні «структури», які протягом 1-2 тижнів швидко і гарантовано «повирішують питання» з війною на Донбасі. З контексту інтерв'ю було зрозуміло, що йшлося про створення приватної армії Порошенка. Резон полягав в наступному: за приватними арміями — майбутнє, тоді як маломобільні й погано оснащені армії держав — то є позавчорашній день… Однак Порох від пропозиції відмовився. З приводу чого герой інтерв'ю філософічно зауважив: ну, якщо український президент такий дурний, що відмовився від пропозиції, від якої зазвичай не відмовляються — хай гробить життя своїх громадян...

В цьому контексті очевидно, що іще в 2014 році, одразу після обрання на посаду Порошенко займав державницьку позицію. Тоді як Коломойський і Ахметов таки завели собі приватні армії на кшталт пригожинської ЧВК «Ваґнер». Звісно, наші добробати билися героїчно… от тільки є підозра, що, наприклад, Іловайський котел став наслідком того, що «коломойські» вояки пішли віджимати певні об'єкти у «ахметовських», не узгодивши свої дії з вищим командуванням ВСУ. За що поплатилися… всі: адже відкрите визнання дій «коломойських» проти «ахметовських» було рівнозначне самогубству. Бо тоді б західноєвропейські партнери України (і без того не надто рішучі, обережні) відхрестилися б від конфлікту приватних армій, які вище керівництво України не здатне приборкати. Простіше було взяти весь гріх на державу… що в підсумку і сталося.

Отже, питання до дій Коломойського в 2014 році є. З тим усім ще треба розбиратися...

+2
153
RSS
01:12
+2
_шкодую Хто забув — нехай згадає… _шкодую
12:42 (відредаговано)
+2
Я пригадую, що весною-14 було враження, що Московія дійде до Дніпра.

Випадкові Дописи