До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Важко лишатися щасливим серед нещасних

Важко лишатися щасливим серед нещасних
Джерело матеріалу:

Любов і гармонію, доброту і співчуття в світ привносить сама ЛЮДИНА своїм вибором і своїм наміром. Можливо, світ створив людину, але людяність в людині створює сама людина


Те, що давно вже знають духовні практики, наука тільки останнім часом стала підтверджувати. Наприклад, нам століттями торочили з різних джерел: що людина ніяк не може лишатися довго щасливою в нещасливому оточенні; що емоції, особливо негативні, ніби небезпечний вірус, поширюються з шаленою швидкістю, заражаючи все живе навколо.

Людяність у людині створює сама людина

Виявляється, коли ми спостерігаємо навколо себе нещасливих, зажурених, сумних або злих людей, рівень такого гормону стресу як кортизол збільшується в нашій крові в декілька разів. З чого б це раптом? Здалися нам ці люди? Хіба ми не «самі з вусами", не самі відповідаємо за своє життя, за свої емоції та почуття?! Овва, на жаль, не все так працює, як нам розповідає популярна психологія.

Вся справа в дзеркальних нейронах. Вони активізуються в нашому мозку щоразу, коли ми або самі робимо якусь дію, або спостерігаємо, як це робить хтось інший.Ці нейрони відповідають за імітацію і наслідування. Вони є основою в будь-якому навчальному процесі. Але найдивніше, коли ми спостерігаємо за іншими, ці нейрони трансформують отримувану інформацію в наш власний чуттєво-емоційний образ. Ніби з кожної спостережуваної дії ми на пам'ять собі залишаємо особливий чуттєвий післясмак від неї.

Наприклад, донечка, спостерігаючи, з якою ненавистю, роздратуванням і невдоволенням мама щоразу готує їсти, не тільки осягає кулінарне мистецтво, але й невдоволення від нього. Вона не просто вчиться готувати! Вона вчиться готувати з певним емоційним відтінком. Можливо, у мами навіть є свої причини для такого емоційного фону, але, на жаль, розуміння причин не передається через таке навчання. Дитині дістаються наслідки вже в готовому вигляді.

Отож, побачивши раптом заплакану людини, щось всередині нашої душі у відповідь теж розливається гіркими сльозами. Так ми спалахуємо люттю від люті, розпалюємося пристрастю від пристрасті, заряджаємося сміхом від сміху і неодмінно самі добрішаємо від доброти.

Однак, і це важливо розуміти, дзеркальні нейрони допомагають нам лише перейняти досвід іншої людини і через свій емоційний відгук — зрозуміти її. А що вже з цим ми робимо далі, зовсім від їхньої роботи не залежить.

Біологічно ми обумовлені немовби з глечика в глечик переливати один в одного все, чим наповнені самі. І в більшості своїй ми автоматично, несвідомо, ведемося на поклик своєї біології. Отож і виходить, що в залежності від нашого внутрішнього змісту, ми освітлюємо або заражаємо собою простір навколо.

Але сучасна людина сьогодні в набагато більшому ступені духовне створіння, ніж біологічна істота. Своєю усвідомленістю вона підкорює біологію своїй волі та своєму серцю. Любов і гармонію, доброту і співчуття в світ привносить сама людина своїм вибором і своїм наміром. Можливо, світ створив людину, але людяність в людині створює сама людина.

Надія Рєзнікова

+3
138
RSS
12:40
+2
Трохи про емпатію.
17:34
+2
От я розумію, що є симпатія. Це коли від людини надходить позитивне сяйво, яке зеркалиться і тому двоє симпатичні одне одному. Це взаємнн почуття може перерости і в любов. Але в житті людей є й антипатія. Це коли двоє людей стороняться одне від одного, чимось вони нелюбі одне одному. Прирозвитку антипатія переростає в ненависть. А що це таке емпатія?
Емпатія — це співпереживання, співчуття.
донечка, спостерігаючи, з якою ненавистю, роздратуванням і невдоволенням мама щоразу готує їсти, не тільки осягає кулінарне мистецтво, але й невдоволення від нього. Вона не просто вчиться готувати! Вона вчиться готувати з певним емоційним відтінком.

От би ще батьки розуміли, ЯК вони програмують майбутню долю своїх дітей.
Для цього треба невпинно тримати себе в руках. А це неможливо — бо дуже виснажує енергетично.
Іноді просто достатньо реалістично дивитися на свої можливості. Як у наведеному прикладі, якщо мама в даний момент не має сил чи бажання готувати, то вона могла б це усвідомити, прийняти і озвучити, і тоді отримала б розуміння і підтримку, а не робити це з ненавистю, пересилюючи себе.

Випадкові Дописи