До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Прихований вибір

Прихований вибір
Джерело матеріалу:

Президентські вибори з усією очевидністю показали, що інформаційна війна була пограна Україною начисто. Попри те, що 72% виглядають переконливо і красномовно, це — аж ніяк не моноліт. Це результат вмілої роботи пропаганди, що піднімає протестний електорат. В принципі, це справа не складна, оскільки на протест можна підняти антагоністів, які на час забудуть ненависть один до одного заради ненависті проти когось конкретного і спільного для двох, трьох і більше груп сил.

Таких «змичок» зараз можна виявити якщо не сотні, то десятки — точно. Просто зауважимо, як в єдиному пориві злилися ті, хто готовий лягти під путина, і «патріоти», обурені недостатньо жорсткою позицією Пороха проти Путіна, зокрема — не звільненим Донбасом і Кримом. Цей приклад кожен може покрутити самостійно і побачити, що ці сили критикували Пороха за прямо протилежні й навіть — взаємовиключні речі, і при цьому їх не бентежило взагалі нічого.

Така змичка може статися тільки і виключно під впливом професійно поставленої пропаганди, яка використовується як елемент інформаційної війни. Тобто, йдеться не тільки про використання відвертої брехні, а спеціально препарованої і спрямованої на конкретну цільову групу інформації. Якщо хтось не в курсі, совок точно мав військово-облікову спеціальність «військова пропаганда», і таких фахівців готували за ретельно підібраними програмами, які відштовхувалися від психології, соціології та інших речей.

Тобто, військові училища конвеєром випускали і, напевно — випускають зараз, професіоналів, які не стануть вицілювати супротивника в оптичний приціл або скидати бомби на тилові об'єкти, вони скидають величезну інформаційну бомбу одразу на все населення країни противника.

«Вибухова хвиля» від такої «бомби» настільки потужна, що вона деформує психіку людей до дивного стану, коли взасос цілуються крайні праві та крайні ліві, любителі «русского мира» і ті, хто вважає себе ідейними спадкоємцями «УПА». Націоналісти і ефесбісти злилися в єдиному пориві, обумовленому протестом проти чинної, на той момент, влади. Результат ми бачимо просто зараз.

Однак ми говорили про те, що у цієї технології є і слабке місце. Вона дуже добре працює на руйнування, і при цьому — не вимагає якихось особливо великих витрат. Підняти протест завжди простіше, ніж напрацьовувати «стабільність». Це тому, що люди завжди чимось незадоволені й підігріти це невдоволення — легко. Це — взагалі не проблема. Техніка або майстерність маніпулятора полягає в тому, щоб це невдоволення направити в потрібне русло.

Скажімо так, саме цей момент інформаційної війни — найважчий для атакуючого. Якщо гріти невдоволення можна тисячами способів, то змусити всіх незадоволених скандувати одне і те ж ім'я або в кінцевій фазі виборів — голосувати за конкретного кандидата — набагато складніше. Саме в цьому і полягає майстерність маніпуляторів. А труднощі тут полягають в тому, що жертва інформаційної війни, саме на стадії консолідації протестного електорату, може і повинна відпрацювати свій план контр-пропаганди. Якщо невдоволення просто з голів не виб'єш (без розстрільних ям), то ось не дати зімкнути ряди незадоволених — цілком реально. Для цього є достатньо масивний перелік прийомів, як інформаційного так і не інформаційного характеру.

Тут навіть сперечатися нема про що, оскільки прикладів ведення інформаційної війни як наступального, так і оборонного характеру — маса. З цього приводу написані монографії, захищені дисертації, випущені підручники і просто — є носії цих знань, які пройшли відповідну професійну підготовку. Наприклад, у супротивника є відомий профільний фахівець в цій царині — Володимир Жириновський, а у нас — дипломований фахівець військової пропаганди — Дмитро Чекалкін. Так що при необхідності, ці моменти можна виявити, вивчити і відпрацювати правильно, з академічної та практичної точок зору.

* * *

Чому ж ми програли інформаційну війну? Загальною відповіддю буде: «Ми в неї просто не вступили». Ми не прийняли бій на інформаційному фронті. Більш того, ми навіть не мобілізували для цього свої сили і не розгорнули їхні бойові порядки. Окремі партизанські бої, які давали супротивнику ентузіасти, які розуміють важливість цієї битви і наслідки її програшу, не змогли нівелювати відсутність організованої і професійної оборони держави.

Зараз можна з упевненістю говорити про те, що особи, відповідальні за інформаційну політику України, а отже й її інформаційну оборону, виявилися або абсолютними нездарами і неробами, або саботажниками, які працювали на супротивника. Саме вони не здійняли тривогу, не мобілізували сили і не вступили в бій з супротивником. Юридично їм не можна закинути зраду, але фактично — так воно і є.

Супротивник підійшов системно до ведення інформаційної війни. У 2015 році концепція агресії проти України змінилася і було визнано, що військове її захоплення стане дуже обтяжливим як в матеріальному, так і в політичному плані. Витрати подальшої військової агресії багаторазово перевищували всі можливі профіти. І тим паче, при всій своїй «ватності», населення України все ж дуже відрізняється від російського, а тому — навіть масштаб витрат було важко прорахувати з потрібною точністю.

Саме з другої половини 2015 року почалася справжня і планомірна інформаційна війна. Тоді стали з'являтися різні розділяючі меми та інші зовнішні ознаки ведення війни такого характеру. Початковий період був обумовлений тим, що супротивник методично і скрупульозно провів розвідку інформаційного поля битви. Були встановлені канали надходження інформації, їхній вплив на ту чи іншу цільову категорію населення, загальне охоплення й інші, суто технічні характеристики, що склали вихідні дані для подальшої інформаційної атаки.

Після цього, всі ці канали були розбиті по пріоритетах і з ними почалася робота з метою перехоплення контролю над ними. Коли це було виконано, на поле бою висунулися спеціально підготовлені інформаційні гладіатори з українськими паспортами, які прикривалися журналістськими посвідченнями та вивісками типу «громадських організацій», які вибуховим чином стали плодитися саме в цей період. Як ми тепер знаємо, велика їх частина прикидалася «антикорупціонерами» для того, щоб убезпечити себе в разі припинення їхньої диверсійної діяльності. Тоді б вони на весь світ вили про те, що в країні душать борців з корупцією. До речі, хтось їх зараз бачить? Вони вже всю корупцію побороли до квітня? Якщо хто побачить записних [анти]корупціонерів, не полінуйтеся, візьміть палицю й акуратно поштовхайте їх, щоб встановити, чи живі вони, чи вже ні. Принаймні, ніяких публічних ознак життя вони не подають.

І ось супротивник почав активну фазу інформаційного вторгнення, найдієвішу, але й найбільш для нього небезпечну. А у відповідь — тиша. На полі битви виявилася всього одна армія і їй просто не було кому протистояти.

Зараз вже точно можна сказати, що це була найбільша помилка Пороха. Він не надавав цьому значення і вважав, що велика частина населення розуміє гасла про ЄС, НАТО, томос, безвіз та інше так, як це б сприйняли в країні, зовсім не деформованій ворожою пропагандою. А сталося це тому, що у нього не було зворотного зв'язку з фундаментом своєї підтримки. «Комунікували» цей канал бездарні, тупі й хамовиті люди, які це роблять і зараз.

* * *

На жаль, ми робимо висновки про це по тому, яку було дано назву партії, які передвиборчі гасла знов розвішуються в зовнішній агітації. Між іншим, вони вже один раз не спрацювали, не спрацюють і зараз.

Але найгірше — не це, а те, що не був повністю зачищений інформаційний блок його сили. Залишилися ті ж люди, які провалили одні вибори і ведуть до провалу другі. До редакції пишуть колеги, які мали особистий досвід спілкування з такими ось «зірками». Називаються конкретні прізвища цих осіб. Деякі — дуже відомі. Ці люди можуть бути особисто відданими Пороху і повністю підтримувати європейський вибір і, напевно — не продадуться супротивнику, але їх не можна ставити на комунікацію зі свої власним електоратом!

Пороху треба б зрозуміти, що його підтримують розумні, мислячі люди, з кількома вищими освітами, науковими ступенями, досвідом роботи по всьому світу. І це — справжня еліта України, а вчорашні «ніхто», які при ньому піднялися в відомі особистості, не мають уявлення, як спілкуватися з людьми саме такого прошарку суспільства.

Хай буде йому відомо, що поспілкувавшись з його хамськими штабістами, багато хто плюнули на взаємодію з цими людьми і роблять самостійні речі не для Пороха, як особистості, а як для людини, яка вперше багато зробила саме для європейського шляху України. Якби хтось зробив більше — вибір би пішов в інший бік. Це тому, що такі люди вміють думати, аналізувати і робити свої власні висновки, що тягнуть власні дії.

І ось на цьому тлі спілкуватися з хамським і явно не дуже інтелектуально розвиненим пацієнтом, для них просто образливо. Саме такий непрофесіоналізм і хамство — убили комунікацію на президентських виборах. Вбивають і зараз. Ми, ЛО — теж мали можливість віртуально поспілкуватися зі «штабом» і тепер розуміємо, чому нам надходило стільки обурених листів.

Зараз буду парламентські, вирішальні вибори. Як ми тепер розуміємо, правильно побудована інформаційна робота, організована саме на основі професійної роботи профільних фахівців, може принести успіх. Спиратися ж на тих, хто таку роботу вже один раз провалив — нерозумно і безвідповідально, незважаючи на особисті позитивні якості.

Перед президентськими виборами, особливо — перед другим туром, ми всі опонували зьо-публіці приблизно однаковим чином: «він — ніхто, він — ні в чому не фахівець і в зв'язку з цим — чи підете ви до кухаря лікувати зуби?», або щось в такому плані. Тоді ми говорили про те, що профі повинен займатися своєю працюй, а дилетанту краще відійти в бік.

Так от — зьо зробили саме профі в царині пропаганди. Причому, провели навіть не бабулю, а саме зьо. Це говорить про те, що ми вже згадували вище. Більш-менш вдало відпрацювали проти бабулі й Бойко, але упустили все інше, а сталося це тому, що найшвидше, реальні супротивники визначалися за відчуттям їхньої ваги і «прохідного балу», а не за тими критеріями, якими оперують професіонали.

Будь це інакше, була б зовсім інша картина. Більш того, з тих уривків інформації, які до нас доходили з іншого боку, там очікували саме жорсткої інформаційної «обратки», оскільки чітко бачили уразливості свого кандидата, особливо після першого туру. Але ніхто ніякої обратки не зробив, її навіть ніхто не готував, оскільки — нікому.

Знову ж — дивимося на передвиборчу агітацію і риторику оновленої партії, порівнюємо з тим же самим на минулих виборах і намагаємося знайти те, що витягли з цього люди, відповідальні за це — і нічого!

Про це ж говорить і передвиборний список. Достатньо його уважно почитати, щоб зрозуміти — там немає людей, які не просто можуть — зобов'язані там бути. До речі, ми недарма в першій частині помістили фото Чекалкіна.

Це при тому, що зараз треба працювати набагато активніше і професійно, щоб гасити шлейф програшу. Те, що сталося з нашим населенням, можна назвати одним словом — ментальна деформація, і прямо зараз треба її виправляти. Будь-якими засобами.

Слідом за цією трилогією ми маємо намір опублікувати статтю саме з таким посилом. Але цим повинні займатися не ми, а профі. В іншому разі, інформаційна хвіртка залишиться відкритою для супротивника, і можна не сумніватися в тому, що він нею скористається. Але поки ще є час для правильних рішень.

Автор — Anti-Colorados

+2
158
RSS
20:37
+2
В принципі, свою теку "Маніпуляції" я завів саме заади накопичення отаких матеріалів…
20:00
+2
Виходить, що у нас не формують інформвійська!
З боку держави це "МінСтець", він інформаційну війну повністю програв.
_шкодую
Тут є проблема…
З одного боку, в РФ медіа-пропаганда поставлена на державну основу. Отже, з нашого боку має бути щось аналогічне. Себто — державне. Бо те, що діє з боку громадянського суспільства — це «партизанщина», яка не може конкурувати з державною машиною РФ.
З другого боку, ідею створити Мінінформполітики наша громадськість сприйняла в багнети. Бо від МІП як від держструктури ми відмовилися ще в другій половині «лихих 90-х». Себто, 20 років тому. То навіщо зараз створювати цей рудимент?!
З третього боку, на практиці МінСтець і справді вийшов настільки немічним, що краще б і не пробувати. Тут потрібен нестандартний креативний підхід до справи… Мене б туди!..
_здивований
От тільки хто ж мене туди пустить?..

Випадкові Дописи