До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

«Володя» двічі в квадраті

«Володя» двічі в квадраті
Джерело матеріалу:

Коли в Москві спорудили пам’ятник Володимиру Великому, з-за «парєбріка» сорока принесла на хвості свіжий анекдот: «Тепер в столиці Росії є троє Володимирів: один стоїть, другий сидить, третій лежить». Малося на увазі, що стоїть пам’ятник Володимиру, сидить Путін в Кремлі й лежить Ленін в мавзолеї…

Днями з’явилася інформація, що глава держави планує змінити назву Адміністрації президента на офіс глави держави та (головне!) протягом року перемістити його у будівлю «Українського дому». З точки зору корінного киянина, це рішення є вкрай невдалим. Чому? Судіть самі…

Про київську енергетику

Хто би що не казав, але Київ — це духовне серце України. Протягом багатотисячолітньої української історії мали місце неодноразові спроби зробити столичними містами то Чигирин, то Батурин, то Харків. Більш того, після Батиєвої навали Київ довго лежав в руїнах… І що ж?! Минав час, і статус столичного міста закріплювався за Києвом знов і знов. І ніхто нічого з цим зробити не в змозі…

Як корінний киянин і подолянин (житель Старого Подолу — не плутати з Поділлям!) в четвертому коліні, автор цих рядків відповідально заявляє: це ставалося через дуже потужну і дуже особливу енергетику нашого міста. Нехай сміються наді мною затяті матеріалісти й сучасні атеїсти (мені то байдуже) — але так воно і є. Що таке потужна київська енергетика? Описати це словами неможливо. Можна лише розповідати про неймовірні київські дива… в реальність яких, однак, можна не вірити. Або звертати увагу на величезну кількість храмів і монастирів, які не на голому місці ж з’явилися…

Або давайте скажемо відверто: доки Москва і Рим високомірно з’ясовують між собою, хто з них стоїть на семи пагорбах, осторонь скромненько посміюється Київ, де пагорбів цих — ого-го! А ще Лисих гір…

Чого-чого?! Ви не знали, що окрім офіційно зазначеної на київській карті Лисої гори (на південний захід від Видубичів, на правобережжі Либеді, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою — ну, там ще ж вулиця Лисогірська є), в межах української столиці нараховується ще кілька Лисих гір?! А варто було б знати… Бо в язичницьку добу саме на цих місцях сили стояли язичницькі капища, а після запровадження християнства — збиралися у своїх таємних справах київські відьми.

До речі, однією з неофіційних київських Лисих гір є… Володимирська гірка! Так-так, це зараз вона рясно вкрита деревами й чагарниками, але в сиву давнину виглядала дещо по-іншому. А чому там пам’ятник князю-хрестителю з’явився? Бо, за легендою, Володимир — Красне Сонечко саме стоячи на тому місці спостерігав, як коні тягнуть теперішнім Володимирським узвозом повалену статую Перуна до дніпровського притику (так на давньоруський манер називався причал), звідки ідола скинули в річкові хвилі. Потім на схилах цього пагорка розбили виноградники Михайлівського Золотоверхого монастиря. Нинішнього вигляду ця місцевість набула аж в середині ХІХ ст.

Мери-«варяги»

Отака історія. Природно, кияни першого і навіть другого покоління її навряд чи знають. А їх нині в Києві — переважна більшість. Що ж, такою є доля столичних міст по всьому світу: звідусіль сюди стягуються натовпи провінціалів, для яких головне — сяк-так зачепитися в столиці, знайти будь-яку роботу і таке інше. А розбиратися, на якій, власне, землі вони живуть, відчувати її енергетику починають вже їхні діти й онуки — якщо починають… Якщо знов не знімаються з місця в пошуках кращої долі…

В описаному процесі є один важливий нюанс: провінціали, які щойно переселилися до столиці, як кажуть в народі, енергійніше «працюють ліктями» в боротьбі за місце під сонцем. Можливо, саме через цю особливість за весь час незалежності України на посаді Київського міського голови не було жодного (!) корінного киянина. Справді:

  • Іван Салій (на посаді в 1992-1993 роках) — з Чернігівщини;
  • Леонід Косаківський (на посаді в 1993-1996 роках) — з Вінниччини;
  • Олександр Омельченко (на посаді в 1996-2006 роках) — з Вінниччини;
  • Леонід Черновецький (на посаді в 2006-2010 роках) — з Харкова;
  • Олександр Попов (на посаді в 2010-2013 роках) — з Кривого Рогу;
  • Анатолій Голубченко (т.в.о. в 2013-2014 роках) — з Маріуполя;
  • Володимир Макеєнко (в 2014 році) — з Брянщини, РФ;
  • Володимир Бондаренко (в 2014 році) — з Чернігівщини;
  • Віталій Кличко (з 2014 року дотепер) — з Киргизстану.

Можна по-різному ставитися до всіх перелічених діячів і того спадку, який залишився від них Києву. Однак з усією впевненістю можу констатувати: ніхто з них не відчував глибинної потужної енергетики Київської землі, ніхто не розумів Києва так, як (дай-то Боже!) зрозуміють їхні онуки-правнуки. А тоді, в далекому майбутньому, згадуючи про рішення власних предків, ці самі онуки-правнуки, не виключено, схопляться за голови і заволають: «Предки мої шановні, і що ж ви наробили?!»

До речі, в контексті сьогоднішнього матеріалу нас можуть зацікавити постаті ще двох київських голів — тепер вже радянського періоду:

  • Володимир Гусєв (голова виконкому Київської міськради в 1968-1979 роках) — з Донецька;
  • Валентин Згурський (голова виконкому Київської міськради в 1979-1990 роках) — з території Одещини, яка на момент його народження відносилася до Молдавської Автономної РСР.

Як бачите, знов-таки не кияни, знов заїжджі «варяги»… Ще радянські. Але чому вони цікавлять нас особливо? Про це — трохи нижче.

Про ярмарки, театр і розваги

А поки що повернемося до київської топоніміки. Розглядаючи її, доводиться визнати, що в усьому Києві особливе місце посідає Європейська площа. Справді, навряд чи знайдеться інша місцина, яка стільки ж разів змінювала свою назву. Судіть самі:

  • — XVII століття — Євсейкова долина;
  • — XVIII — початок ХІХ століття — Кінна площа;
  • — початок ХІХ століття — Театральна площа;
  • — з 1851 року — Європейська площа;
  • — з 1869 року — Царська площа (точніше, площа Царя визволителя);
  • — з 1919 року — площа ІІІ Інтернаціоналу;
  • — з 1941 року — площа Адольфа Гітлера;
  • — з 1944 року — площа Сталіна;
  • — з 1961 року — площа Ленінського Комсомолу;
  • — з 1996 року — знов Європейська площа.

Як вам такий «карнавал» назв?! Вражає, хіба ж ні?! Особливо «букет» з ІІІ Інтернаціоналу, Гітлера, Сталіна та ВЛКСМ…

Заради справедливості треба визнати, що багато які площі, вулиці та провулки змінили по декілька назв. Візьмемо розташований поруч Майдан Незалежності: окрім допотопних топонімів «Козине болото», Хрещатицька площа і Думська площа, за часів СРСР він називався Радянською площею, площею Калініна та площею Жовтневої революції. А знаменитий Хрещатик деякий час був «перехрещений» на вулицю Воровського.

Тим не менш, Європейська площа тримала пальму першості з перейменувань ще за часів царату. Чому? Знов-таки, не беручи до уваги допотопну «Євсейкову долину», інші топоніми пов’язані з тим, що:

  • — на початку ХІХ століття на Кінній площі, розташованій при шляху з Подолу на Печерськ, влаштовувалися кінські ярмарки;
  • — на місці нинішнього Українського дому в 1801-1803 роках (за іншими даними — в 1806 році) був споруджений перший Міський театр, відтоді площа була перейменована на Театральну;
  • — після того, як в 1851 році вже аварійну на той час будівлю Міського театру розібрали, на його місці спорудили готель «Європа» (в 1918-1979 роках тут розташовувалися різні радянські установи) і відповідним чином змінили назву площі;
  • — чергове перейменування на Олександрівську площу (в 1869 році, на честь імператора Олександра ІІ) сталося «до пари», оскільки в середині ХІХ століття шлях від теперішньої Арсенальної площі до Контрактової площі називався Олександрівською вулицею, нинішній Володимирський узвіз — Олександрівським узвозом.

Чесне слово, від описаного «ярмаркового балагану» з назвами місцини, розташованої біля підніжжя однієї з багатьох київських Лисих гір, просто голова йде обертом! Отож такому «балагану» значно краще відповідає не сучасна назва, а топонім «Театральна площа». Шкода, що тут не було цирку. Хоча, не можна виключати, що під час регулярних кінських ярмарків на Кінній площі веселили нарід також і різноманітні циркачі: наїзники, трюкачі, штукарі, клоуни й музики…

Втім, навіть це ще не вся історія, що цікавить нас!

Осередок духу Ілліча

Адже нарешті ми дісталися до дуже непростої та цікавої споруди, в якій Володимир Зеленський пропонує облаштувати офіс глави держави. Так-так, йдеться про Український дім! Який, між ншим, від початку ніяким «українським» не був. Та й не міг бути в принципі, оскільки його спорудили в 1978-1982 роках — за радянської доби. Причому зводилася ця споруда як… музей Леніна!!!

Якщо хтось про це не знав — то діло таке… однак повірте, це правда! Тривалий час київський музей, що всебічно висвітлював життя та діяльність вождя світового пролетаріату (який за життя до Києва так жодного разу і не навідався), займав триповерхову споруду Педагогічного музею (тепер це Київський міський будинок вчителя), розташовану на Володимирській вулиці. Коли автор цих рядків ще у віці радянського піонера відвідував той музей, екскурсоводи повсякчасно бідкалися: мовляв, у нас в запасниках є стільки цікавих експонатів, які фізично ніде виставляти!..

Мабуть, таким чином киян та гостей столиці УРСР готували до того, що в 1978-1982 роках (за головування у виконкомі Київської міськради спочатку Володимира Гусєва, потім Валентина Згурського) на місці колишнього першого Міського театру був зведений модерний музей Леніна — просторна, квадратна в плані п’ятиповерхова будівля з бетону і скла, оздоблена білим мармуром. Особливо вражав особистий костюм вождя світового пролетаріату, який експонувався чи то на 4-му, чи на 5-му поверсі у подвійній скляній вітрині. Адже поруч із цим костюмом лежала маленька коробочка з ваткою, яка, за словами екскурсоводів, «пахла тілом Леніна».

Що це означало і запахом якої саме частини тіла була просочена ватка?.. Тепер це вже неможливо встановити. Автор цих рядків лише пам’ятає благоговіння, з яким екскурсоводи вимовляли цю загадкову фразу. І вона засвідчувала, що понад десятиліття в новітньому київському музеї Леніна ширяв дух Ілліча — так-так, в буквальному сенсі!!! Через ту саму ватку…

Звісно, зусиллями Кабінету міністрів України, з весни 1993 року тут було створено центр «Український дім», який донині використовується як багатофункціональний виставково-презентаційний комплекс. І так, і під час Помаранчевої революції, і під час Євромайдану Український дім ставав одним з осередків народного протесту.

Тим не менш, переносити в цю будівлю офіс глави держави — погана ідея. Ну так, можна зрозуміти, що Володимир Зеленський хоче полишити колишню будівлю ЦК Компартії України, де під час німецької окупації розташовувався Київський генералкомісаріат, а до того — штаби армій російського війська, УНР, Української Держави та РСЧА. Не всім комфортно працювати в таких от історичних стінах…

Але куди він рветься?! До підніжжя історичної Лисої гори?! На місце кінських ярмарків і Міського театру?! На площу ІІІ Інтернаціоналу, Гітлера, Сталіна і ВЛКСМ?! В стіни, від початку просочені духом Ілліча?! Я розумію, що і сам наш президент з Кривого Рогу, і його команда в цілому прийшла з того ж регіону. Але хіба там зовсім-зовсім немає жодного корінного киянина, який би розповів про історію цього місця?.. Бо для проведення виставок, ярмарків і презентацій, навіть зборів та з’їздів Український дім беззаперечно годиться. Але для офісу глави держави?!

Перепрошую, вистачить нам і того, що головна площа країни, Майдан Незалежності — це колишнє Козине болото, де стояв водяний млин і була винокурня. Та ще й поруч розташовувалися Лядські ворота, через які військо хана Батия увірвалося до Києва… Якщо ще й новоутворений офіс глави держави справить новосілля — уявіть, який «балаган» на нас усіх чекає!..

І з Володимирами явний перебір намічається: бо Володимир (Зеленський) сидітиме в колишньому домі-музеї Володимира (Леніна) поруч з бронзовим Володимиром (пам’ятником князю-хрестителю) біля підніжжя Володимирської гірки (колишньої Лисої гори). Гадаєте, новоспоруджений скляний пішохідний міст, що з’явився тут зусиллями мера Віталія Кличка, тріщить і репається просто так, через неякісні матеріали і технічні порушення?! Облиште, прошу! Міст просто не витримує енергетичної напруги цієї місцини!!! Отож, чесне слово, не варто посилювати її, утворюючи «Володю» двічі в квадраті!..

Тимур Литовченко
спеціально для Нудного Пенса


+3
150
RSS
20:19 (відредаговано)
+3
В кожному жарті є частка жарту.
_вибачаюсь
Я справді вважаю намір новообраного президента переїхати в Український дім вкрай невдалим. Хоча доводилося читати з цього приводу захоплені каменти прибічників Зеленського. НМД, вони перебувають в захваті від такої ідеї лише тому, що сприймають Український дім в якості Українського дому. Себто — як осередок українства. Однак ці люди не враховують того, що від початку це — колишній музей Леніна!!! Вже одного цього мало б вистачити, щоб утриматися від подібного кроку. Не кажучи про інші нюанси…
_не_знаю
Отож краще не робити такого — бо жарти з подібними речами завершуються погано.
03:55
+2
Сам ДІМ хороший, ємний і водночас компактний. Якби не був це колишній музей Леніна .
Там по центру — гігантська «дірка» на всі поверхи:



Отже, значну частину внутрішнього об'єму використати просто неможливо! Для експозицій це добре: в тій «дірці» можна щось підвісити. Але для роботи офісу президента… Навіщо ця «дірка»?! Щоб хтось вкоротив собі віку, після розносу у президента стрибнувши вниз???
_здивований

Окрім того, енергетика в Українському домі — не дуже добра…
_шкодую
У мене є знайома київська відьма (не літературний персонаж Лади Лузіної, а справжня) — то я від неї особисто знаю, що Володимирська гірка — це колишня Лиса гора. І що святого Володимира в бронзі там поставили, аби київські відьми там не збиралися…
_не_знаю
Розумієш? Приткнути біля входу на Лису гору музей Леніна (присвячений мерцю, який сповідував атеїзм) — це одне. Перекваліфікувати його у виставковий комплекс — це вже інше… До речі, виставки там слабенькі — наприклад, наше «Фоліо» відмовилося від книжкових ярмарків в Українському домі — бо там майже нічого не купують… А от робити там офіс глави держави — це вже зовсім третє! Й це дуже погана ідея. Я б такого не писав, якби не був у тому певен.
21:44
+2
Оце так новина! Й не могла навіть уявити, що Володимирська гірка — якась там негативна, демонічна зона. Чомусь Володимир і хрест, мною сприймалися, якраз навпаки, хорошим позитивним знаком. То скільки ж насправді тих Лисих гір? Дівич, Замкова і Володимирська? Саме в книжці Лади Лузііної, я прочитала, що Замкова гора на Подолі — також використовується для всіляких чорних обрядів. І кажуть, що новий житловий массив Воздвиженка, є негативним місцем, завдяки розташуванню саме у підніжжя Замкової гори. Там, ніхто нічого раніше не будував, не хотіли, бо люди казали, що той яр — чорний. Цей массивчик, зовні пречудовий, але якийсь «енергетично мертвий». Людям там не комфортно. Роблячи з цього висновки, я також, згодна з автором, не варто влаштовувати кабінет першої особи держави в такому «некомфортному» місці.
Й не могла навіть уявити, що Володимирська гірка — якась там негативна, демонічна зона. Чомусь Володимир і хрест, мною сприймалися, якраз навпаки, хорошим позитивним знаком.

Не все аж так однозначно… Бо все залежить від Вашого ставлення до язичництва. Для тих, хто до нього ставиться позитивно, Володимирська гірка навпаки буде дуже позитивним місцем. А сам пам'ятник князю Володимиру сприйматиметься негативно. Повторюю: моя знайома київська відома сказала, що в середині ХІХ століття пам'ятник Володимиру поставили на Володимирській гірці, щоб там надалі не збиралися відьми! А те, що до середини ХІХ ст. там був монастирський виноградник — це навпаки свідчить, що Володимирська гірка є джерелом особливої енергії, яка потім «заряджає» вино. Бо вино — це особливий продукт
_здивований
Інша річ, що з енергією треба поводитися обережно. Перепрошую, але ось приклад з Вашої власної біографії:

Іншого разу Оленка ледь не наробила пожежі: граючись папером, встромила його в обігрівач. З переляку кинула палаючий папірець в кошик зі сміттям...

Обігрівач (джерело теплової енергії) — це штука корисна? Так!
Але з ним треба поводитися обережно? Так! Бо якщо сунути в нього папір чи… наприклад, сушити на ньому шкарпетки — можна влаштувати пожежу!
_ні
От те саме з енергетичною зоною: все залежить від того, з якою метою її використовувати! Наприклад, там добре відпочивати (особливо з дітьми), підзаряджатися отією самою «київською енергією».
Але уявіть, що там стоїть офіс президента, в якому затівають одну з необхідних, але болісних реформ. Наприклад, реформу енергоринку або комунальну реформу. Як піде реформа?! Не просто важко й болісно — вона піде вибухово!!! Бо ухвалювати таке рішення в «місці сили» — все одно, що плеснути каністру бензину у ватру!..
_здивований
Згадайте про прислів'я:

Путята крести мече́м, а Добрыня огне́м

Ось тлумачення цього прислів'я сучасним православним священиком:



Як бачимо, стоячи на «місці сили» — на одній з Лисих гір і спостерігаючи за поваленням ідола Перуна, князь Володимир деталізує й остаточно ухвалює рішення про хрещення Русі. Наслідки: хрещення Русі відбувається «вогнем і мечем»! Має місце «антиканонічне» прискорення процесу з елементами примусу. Подавлений бунт волхвів у Новгороді. Має місце також масове вбивство волхвів у Голосієві під Києвом…
_шкодую
Ось Вам і наслідок того, що державницьке рішення було ухвалене в «місці сили»!!! Тому я й виступаю категорично проти того, щоб офіс президента був перенесений до підніжжя Лисої гори…
01:20 (відредаговано)
+1
То скільки ж насправді тих Лисих гір? Дівич, Замкова і Володимирська?

Ну-у-у… Принаймні, я знаю ще одну — Щекавицю. Ось відео:



У мене самого на цьому ж місці записували репортаж 1 травня 2009 року (одразу після тогорічної Вальпургієвої ночі).

P.S. До речі, я тепер живу біля самого підніжжя Щекавиці! Проте я — киянин в 4-му коліні, я народився в пологовому будинку, який розташовувався біля підніжжя знов-таки Щекавиці (історична лікарня Зайцева, тепер це один з корпусів заводу «Фармак») Від народження цілих 50 років я прожив біля підніжжя Замкової гори — це теж Лиса гора. Наш двір територіально межував з Флорівським монастирем. Більш того, я ходив у дитсадочок, розташований в будівлі Флорівського монастиря, конфіскованій радянською владою… Тому для мене жити поруч з джерелом «київської енергії» — природно.
Натомість наш теперішній президент — він «варяг» з Кривого Рогу, він для Києва — чужак. До того ж, чужак, який не усвідомлює подібних речей… Уявіть лише, що він може накоїти, якщо всерйоз візьметься переносили свій офіс президента до підніжжя Лисої гори!!! Запевняю, мало не видасться нікому…
Якщо моя теорія «революційного циклу» містить раціональне зерно, то контрреволюційного президента Порошенка має змінити диктатор. Якщо хтось гадає, що «клоунська диктатура» є неможливою — то це глибока помилка… В ході «карнавалу», під сміх, вино і танці можна і голови рубати, і на вогнищі людей спалювати. Це ж так весело і прикольно!!!
Тому не варто перетягувати офіс президента в Український дім.

Випадкові Дописи