До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Віддалитися, щоб зблизитися

Віддалитися, щоб зблизитися
Джерело матеріалу:

Від автора:Розуміння того, що віддалення чоловіка і дружини, їхнє бажання самоствердитися, досягти більшої автономії в парі — це нормально, може різко знизити тривогу у кожного з них, додасть терпіння у важкі хвилини, допоможе уникнути розставання.

Сховатися від себе і від життя в шлюбі — можна, але протиприродно. Природним є прагнення людини до розвитку, пошуку своєї самості, адже зріле кохання — це єднання, при збереженні індивідуальності


Взаємини в будь-якій парі проходять певні стадії розвитку. Ці стадії нагадують те, як розвиваються відносини між дитиною та її мамою. Кожна стадія подружнього життя складніша віл попередньої і вимагає від партнерів особистісного зростання, здобуття нових соціальних навичок, і перш за все — це навички конструктивної поведінки при вирішенні суперечок в конфлікті. Складнощі у відносинах виникають тоді, коли люди хочуть відповідати ідеальному «мармеладному» образу пари, відмовляються від природного прагнення до розвитку, застрягають на одній зі стадій (один або обидва партнери).

Якщо пара хоче глибоких, стійких відносин, їм необхідно навчитися діагностувати стан своїх взаємин, розбиратися, хто з партнерів на якій стадії знаходиться, оволодіти навичками спілкування, що полегшують їм перехід від однієї стадії до іншої.

Етап 1. СИМБІОЗ. Злита модель спілкування «Ми». Девіз для одних пар: «Ми — єдине ціле», для інших: «Я не можу жити з тобою, але і без тебе не можу»

Злиття двох особистостей і злиття життєвого простору. У партнерів одне «Я» на двох, розмиті межі. Цей етап характеризується міцними зв'язками між закоханими. Партнери захоплені одне одним. Їм подобається схожість між собою. Є велика кількість пристрасті й самовіддачі. Характер відносин в парі можна часом назвати «божевільною закоханістю». Такий стан збудований з почуття ейфорії і нав'язливого бажання бути у постійній близькості до предмета свого кохання. Оскільки рівень задоволення і збудження є високим, то жодна зі сторін не хоче ризикувати цим чудовим станом справ, висуваючи якісь вимоги, демонструючи егоїстичність, жадібність або нечутливість. Партнерам майже не хочеться щось змінювати одне в одному.

Прояви гніву і розходжень у думках або почуттях розглядаються як максимальна небезпека. Відмінності ховаються. Поведінка пари спрямована на уникнення конфлікту. Соціальне життя пари на цьому етапі завмирає. Бути і залишатися в блаженному симбіозі — ось що чарує і притягує. Однак, є ризик для пари, що чудесне злиття може перетвориться на патологічний болісний симбіоз. Це відбувається тоді, коли один або обидва партнери втрачають здатність бути окремими, стають безпорадними і залежними від іншого або навіть «інвалідизуються» від надмірної турботи іншого, коли перестають розуміти СВОЇ почуття і потреби, і від цього страждають і хворіють. Отже, в симбіозі одного разу стає занадто тісно, а емоційна стимуляція партнера — надлишковою.

Етап 2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ. Модель «Я» — «Ми» (модель чергування конфліктів і примирень)

У міру наявної потреби в сепарації і зростаючої диференціації (кращого розуміння меж «ти» — «я»), партнери неминуче дорослішають. Вони дізнаються про відмінності в почуттях, думках і про своє бажання боротися за свою індивідуальність. Йде звільнення від ілюзій. Кожен з партнерів «знімається з п'єдесталу» і піддається більш ретельному вивченню. Ця стадія рідко буває легкою, оскільки через відмінності, які партнери тепер не приховують, вони часто сваряться. Їм важко примиритися з реальністю. Починає домінувати модель чергування конфліктів і примирень. З плином часу один з партнерів або обидва замислюються про збільшення життєвого простору, окремого від партнера, виникає інтерес до життя поза парою. Закохані відчувають, що вони вже не хочуть проводити так багато часу разом. Вони хочуть більше усамітнення і можуть відчувати за це провину та тривогу й запитувати себе: «Що сталося? Чому я не відчуваю колишніх почуттів? Що не так в нашій парі? В чому проблема?"

Тим часом, знання того, що це лише природний і абсолютно нормальний етап розвитку пари, додає партнерам прийняття, вчить чесному, не спотвореному погляду на життя, зменшує тривогу. Партнери виходять з симбіозу, поступово відновлюючи свої межі. Тепер вони розвиваються через контакти із зовнішнім світом, і попри відмінності, роблять вибір залишитися разом.

Процес сепарації партнерів в парі відбувається подібно до того, як відбувається сепарація дитини від батьків, коли дитина перестає бути безпорадною і залежною від матері, відділяється від неї, самостійно досліджує розмаїтий світ, але зберігає міжособистісний зв'язок з нею, повертається до неї і… знаходить або не знаходить теплий прийом.

Етап 3. ВІДДАЛЕННЯ. НАВЧАННЯ. АВТОНОМІЯ. Модель «Я і світ навколо» — самовизначення і автономність партнерів. Девіз: «Я хочу бути самим собою»

На етапі навчання кожен партнер в парі вибудовує свою діяльність і відносини окремо від іншого, і ця окремість приносить партнерам багато задоволення. Вони більш не пов'язані емпатією одне з одним, навпаки, вони можуть стати абсолютно егоцентричними. Увага кожного спрямована на зовнішній світ. Автономність та індивідуальність — понад усе. На цьому етапі партнери відтворюють себе, як особистість. Розвиток власного «Я» важливіший, ніж розвиток відносин. Першочерговими стають питання самооцінки, власної значущості, розуміння власного «Я». Партнери відкривають себе як особистість, концентруються на собі. У чоловіка і дружини зростає рівень самосвідомості й самоповаги, їм не потрібно озиратися на партнера як на джерело первинної самооцінки.

На цьому етапі загрози розриву і сварки можуть стати звичайною справою. Партнери можуть на час втратити чуттєву прихильність один до одного або почати змагатися один з одним. Пари, які пройшли до цього моменту довгий шлях у становленні відносин, можуть спертися на наявний досвід, щоб підтримати одне одного, зменшити стрес і допомогти одне одному не віддалитися від сімейних відносин настільки, щоб можна було повернутися в сім'ю. На цьому етапі стається велика кількість розлучень. Втім, багато партнерів обирають бути разом, в разі, якщо жоден з партнерів не перешкоджає самосвідомості іншого, якщо партнери поважають і підтримують особистісну автономію іншого. Сім'я не стає «в'язницею народів», в родині задовольняються найрізноманітніші потреби.

Після фази диференціації з її захопленим дослідженням світу і відокремлюваною поведінкою, у дитини, продовжуючи нашу паралель, настає фаза возз'єднання. Тепер відділення від матері перемежовується з прилипанням до неї. Постійна заклопотаність з приводу місця знаходження матері супроводжується коливаннями настрою і спалахами примхливості. Ближче до двох років у дитини виникає характерна жадібність, заздрість і негативізм, які описувалися в фаховій літературі як «впертість анальної фази». Дитина хоче бути незалежною і намагається диктувати свої умови навколишньому світу. Він опановує мову, фантазує і грає в символічні гри. Він дедалі краще відрізняє уявлення про себе від уявлень про інших людей. Разом з тим, дитина усвідомлює, що її бажання не завжди збігаються з бажаннями її матері, дитина не завжди може керувати нею. На цій фазі виникає боротьба за владу, бо дитина хоче, щоб все робилося, як вона забажає.

Етап 4. ВСТАНОВЛЕННЯ БЛИЗЬКОСТІ. Пошук балансу між «Я» і «Ми» (чергування комфортної близькості зі спробами відновити незалежність)

Після того, як кожен партнер визначився зі своєю особистістю, можна знову спокійно повернутися до питання про близькість у відносинах і про емоційну підтримку. Тепер, коли кожен партнер знайшов упевненість в своїй індивідуальності, відбувається процес встановлення відносин. Знову з'являється уразливість. Тепер партнери чекають одне від одного комфорту і підтримки. Вони чергують періоди більшої близькості зі спробами відновити незалежність. Хоча партнери на цій стадії можуть вважати і близькість, і незалежність часом небезпечною, їхні тривоги розсіюються швидше, оскільки перемовини проходять не настільки важко, як раніше. Тепер вони менше бояться бути поглиненими початковим симбіозом. В результаті розвитку почуття індивідуальності крихкий баланс між «я» і «ми» стає міцнішим, тому тепер партнерам легше позбавлятися дитячих комплексів, що стоять на шляху щасливого сімейного життя.

Етап 5. МІЦНИЙ ЗВ'ЯЗОК (який задовольнить обох). ФАЗА СТАЛОСТІ ОБ'ЄКТА.

Спонукувані до розвитку через контакти із зовнішнім світом і зміцнювані усвідомленням того, що вони кохають одне одного, партнери можуть увійти в наступну фазу сталості, в якій досконалість (уявлюваний ідеал відносин в парі) примириться з реальністю, і настає стадія взаємозалежності, партнерських відносини (на противагу співзалежності, контрзалежності й незалежності). Тобто при цьому два добре інтегрованих індивідуума успішно знайшли себе в житті, встановили між собою міцний зв'язок, надійну прихильність, що задовольняє обох. Саме на цій стадії партнерам дуже важливо навчитися віддавати, бо зараз це найголовніше. На цій стадії пари рідко звертаються до психотерапевта, а якщо все ж вони приходять до фахівця, як правило це обумовлено зовнішніми факторами, такими як підвищення на службі, переїзд на нове місце, проблеми, пов'язані з хворобою або переживання, пов'язані з віком одного з партнерів. Більшість пар розглядають цю стадію як період розвитку та оновлення відносин.

Якщо продовжити аналогію матері й дитина, то на цьому етапі (за М.Малер) дитина набуває впевненості в тому, що її люблячі взаємини з матір'ю продовжуватимуться, попри короткі розлуки або тимчасові спалахи гніву.

Проблеми у взаєминах виникають тоді, коли пари «застрягають» на одній і тій самій або на різних стадіях, перешкоджаючи природному прагненню до розвитку. Наприклад, коли людина живе з партнером, який пройшов одну чи дві стадії, в той час як сама ці стадії ще не пройшла, чи не подорослішала, все ще інфантильна, ризик розлучення різко зростає.

Для того щоб визначити, що лежить в основі поточної проблеми пари, необхідно діагностувати, яку стадію розвитку кожна особистість хоче зберегти або здолати.

Буває, що поведінку пари або поведінку одного з подружжя важко змінити. Саме в цей період часу або в період, коли відносини партнерів затрималися надто довго на одній зі стадій і стають деструктивними, необхідна індивідуальна чи групова терапія, терапевтичне втручання підбирається фахівцем до конкретної стадії розвитку.

Навіть якщо пара не бере участі в терапії, вона може використовувати ідеї, описані в статті, для гармонізації своїх відносин.

ЗЛИТТЯ І БЛИЗЬКІСТЬ. 5 ГОЛОВНИХ ВІДМІННОСТЕЙ.

Отже, після злиття/симбіозу настає етап «диференціації», коли партнери настільки вивчили одне одного, що виявляють і схожість, і те, чим вони одне від одного відрізняються. Формування близькості можливе лише тоді, коли етап диференціації пройдений, і відмінності партнерів прийняті.

Підбиваючи підсумки, перерахуємо основні відмінності «злиття» від «близькості»:

  1. У злитті є тільки «ми», в близькості — є і «я», і «ти». У злитті важко помітити, хто з учасників чого насправді хоче, і кому що важливо. Домінує «ми»: «Ми хочемо в гори», «нам потрібна автівка». Бажання і потреби, звісно, можуть і збігатися, але достовірно розібратися, хто саме хоче в гори, а кому реально потрібна автівка, можна лише прояснюючи і відкриваючись.
  2. У злитті відносини побудовані на взаємних маніпуляціях.У близькості — на взаємних домовленостях. У відносинах злиття кожен в парі намагається домогтися свого через нелегальні дії, через маніпуляцію. «Не зробиш цього — я поїду до мами, захворію, вдавлюся, помру», «як ти можеш піти зараз на футбол, хіба ти не бачиш, як мені зле». В результаті гри на почуттях одним партнером, у іншого виникає почуття провини, страху або сорому, і він «підкоряється» маніпулятору, ігноруючи свої потреби. Він робить те, про що його просять, але на шкоду своїм потребам. У близькості партнери помічають і відкрито пред'являють одне одному свої потреби, і в цьому немає загрози розриву відносин (по типу «як, ти не любиш ходити на виставки/по горах?! Тоді про що з тобою говорити!»). У близькості задоволення потреби одного партнера відбувається через домовленість з іншим. «Ти можеш зараз це зробити для мене, будь ласка, тобі не складно?». В даному випадку відмова другого партнера (припустимо, він вже спізнюється) не розглядатиметься як неповага або тотальна нелюбов, а приймається з розумінням. У близькості також є повага до систем цінностей одне одного. Партнери повідомляють одне одному про свої системах цінностей, але не вимагають, щоб ця система замінила систему цінностей або світогляд іншого.
  3. У злитті відмінності, індивідуальні особливості — загроза для відносин.У близькості відмінності партнерів прийняті, вони — цінність і ресурс. «Так, вона не любить готувати, але вона прекрасна в ліжку». «Так, він не може стати керівником і багато заробляти, але коли я дивлюся, як він грається з дітьми, я просто щаслива!»
  4. Злиття — це страх втрати залежності й жах самотності.Близькість — свобода вибору. Люди, які звикли весь час перебувати в злитті, бути покинутими, непотрібними, бояться самотності. Збереження відносин стає важливішим від задоволення своїх особистих потреб. Їм здається, що якщо вони зроблять щось хороше для партнера, партнер зробить гарне їм. Вони відмовляються зробити щось хороше для себе самостійно, обкрадають себе, втрачають навички, регресують, «інвалідизуються».
  5. У близькості партнери цілком самодостатні й у змозі жити самі. Вони вміють дбати про себе і задовольняти свої найзначніші потреби самостійно, але їхній особистий вибір — залишатися в парних стосунках, збудованих на рівності прав і відповідальності. Якщо відносини припиняться, втрата партнера стане сумною і все ж стерпною подією, воно не стане загрозою для виживання людини.

Знання того, що кожен партнер в парі проходить певні етапи дорослішання, в т.ч. фазу автономії, що зміни відносин в парі природні й нормальні, і це само по собі може різко знизити тривогу у кожного з подружжя, додати їм терпіння у важкі хвилини, відкрити партнерам їхні «сліпі зони», допоможе уникнути розлучень, мотивувати на більш зрілі відносини. Адже зріле кохання — це єднання при збереженні індивідуальності, і бути з іншим повноцінно можна, лише знайшовши себе.

Джерело: Е.Бейдер і П.Пірсон — засновники та директори Інституту Пар в Каліфорнії, автори книги «В пошуках міфічної пари»

+2
145
RSS
16:08
+2
Стаття дуже цікава, проте російський переклад був зроблений поганенько. Довелось довго «чистити». _шкодую
23:06
+2
Такі складнощі…
00:10 (відредаговано)
+2
Життя прожити — не поле перейти. _вибачаюсь Отож бажаючи уникнути складнощів, багато сучасних пар розлучаються.
08:28
+2
"Інститут Пар" в Каліфорнії. Чи є щось схоже і в нас?
Жартуєш?! _стежу Звісно, що нема.
Так само, як і Міністерства Щастя, яке є в Арабських Еміратах. У нас ще багато чого нема.

Випадкові Дописи