До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Час «вигрібати»

Час «вигрібати»
Джерело матеріалу:

Автор цих рядків спеціально вичікував, доки на тему «тріумфального» повернення делегації РФ до Парламентської Асамблеї Ради Європи висловляться всі охочі. Наскільки вдалося відслідкувати перебіг волань на окреслену тему, все переважно зводилося до трьох моментів: (1) фффсьопропало + насзливають; (2) як і чим Росія підкупила Європу; (3) безпорадність преЗЕдента в піковій ситуації. Що ж, пропоную поглянути на все, що сталося, трохи з іншої «кочки зору».


Для початку занадто знервованим особам було б незле зайнятися… арт-терапією. Для тих, хто не в курсі: беремо папір, олівці (як варіант — фломастери, фарби та пензель) і починаємо малювати. А що ж малюємо?..

Після того, як 26 червня 2019 року ПАРЄ переважною більшістю голосів (116 «за», 62 «проти», 15 «утрималися») повернула повноваження російській делегації без жодних санкцій, сталася ще одна маленька подія, дуже слабко відображена в інформаційному просторі. Йдеться про те, що на знак протесту проти цього рішення залу засідань полишили делегації 7-ми країн, а саме (за абеткою):

  • — Грузії;
  • — Естонії;
  • — Латвії;
  • — Литви;
  • — Польщі;
  • — Словаччини;
  • — України.

Зазначені делегації повернулися додому для консультацій з парламентами та урядами своїх держав щодо спільних дій в ПАРЄ на наступних сесіях.

Звернімо увагу на те, що демарш здійснила не тільки українська делегація. Якщо так, тоді за яким принципом склався наявний комплект протестувальників? Можна сміливо вважати, що країни Балтії та Польща є кандидатами «першої черги» на те, щоб стати потенційними жертвами російської збройної агресії, а Грузія та Україна вже потерпають від неї.

Але як бути із Словаччиною?! Останнім часом закликів «дійти до Кошице чи Жиліни, Трнави чи Братислави» з боку Кремля нібито не лунало… Хіба що Словаччина солідаризувалася з Україною через те, що одна зі словацьких історичних областей (що межує з Закарпаттям) — Пряшівщина віддавна є територією розселення автохтонних українців… В будь-якому разі виходить, що у делегацій, які 26 червня здійснили демарш, були свої мотиви для цього.

Щоб зрозуміти ці мотиви, візьмемо замість папірця карту Європи, озброїмося червоним олівцем (фломастером, фарбою на пензлі) і, немов у шкільному дитинстві, замалюємо червоним території країн-протестувальниць. Ну то що, тепер побачили їхню спільну рису?! Вірно, всі ці країни так чи інакше причетні до Міжмор’я (або ж Intermarium) — гіпотетичного партнерського блоку центрально- та східноєвропейських держав від Балтійського до Чорного морів. Проект мав (чи досі має?..) на меті зробити регіон Центрально-Східної Європи суб’єктом світової геополітики й «перезавантажити» всю Західну цивілізацію.

Є варіант розширення проекту Міжмор’я до зони охоплення «трьох морів» — Балтійського, Чорного й Адріатичного. В такому вигляді він дістав іншу назву — Балто-Чорноморська Співдружність. Однак суті нинішніх подій це не змінює: Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина та Україна входять в будь-яку нинішню конфігурацію Міжмор’я або БЧС…

Ідея проекту Intermarium виникла в ХІХ столітті. Сформульована попервах князем Адамом Єжи Чарторийським, вона мала на меті розширення території Польщі й відмежування її від Російської імперії. Надалі ця концепція зазнавала низку трансформацій, в період між двома Світовими війнами нею цікавилися, зокрема, Юзеф Пілсудський і Юзеф Бек. Своє бачення Міжмор’я мали також українці — зокрема, Роман Шухевич. Є палкий прихильник ідеї Міжмор’я і серед сучасних державних діячів цього регіону — це ніхто інший, як чинний польський президент Анджей Дуда. І це не враховуючи цілої низки інших політиків, громадських та культурних діячів…

Тим не менш, проект Intermarium і досі не просунувся далі стадії концепту. Не треба ходити до ворожки, аби зрозуміти причину гальмування. Якщо пірнути в періоди Пізнього Середньовіччя й Нового Часу, стає зрозумілим, що Міжмор’я має включити землі колишньої Речі Посполитої (столиці — спочатку Краків, згодом Варшава). Якщо ж заглибитися в Раннє та Високе Середньовіччя — побачимо тут території Давньої Русі (столиця — Київ). Отож нинішні польські прибічники бачать «точкою збирання» всього проекту Варшаву, тоді як українські прибічники наполягають на іншій «точці збирання» — на Києві. Періодично підливають у вогонь свіжі порції бензину й непримиренні націоналісти з обох боків, згадуючи численні криваві епізоди українсько-польських відносин.

Без порозуміння цих двох країн, в їх нинішніх кордонах, реалізація проекту Intermarium, як прямого шляху від Балтики до Чорного моря, неможлива. І все ж таки, цей проект видається значно більш реалістичним та життєздатним, ніж, наприклад, спільнота ГУАМ/ГУУАМ, яку безуспішно намагалися зшити з кількох пострадянських республік ще в «лихі 90-ті». Біда в тому, що ГУАМ/ГУУАМ аж надто фрагментований і абстрактний… Інший проект цього роду — Вишеградська четвірка працює вже давно й успішно… Однак у цієї співдружності є вихід лише до Балтійського моря. А хочеться ж більшого, значно більшого!.. А це можливо саме в форматі Intermarium.

Повертаючись до події 26 червня 2019 року в ПАРЄ: вона є доказом того, що в моменти крайнього загострення міжнародної ситуації перспективні країни-члени Міжмор’я/БЧС здатні реагувати на ситуацію синхронно, злагоджено, висловлюватися суголосно. Окрім того, не забуваймо, що з 2014 року існує Литовсько-польсько-українська бригада імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, укомплектована вояками трьох ключових країн Intermarium. Між іншим, протокол про наміри створення ЛитПолУкрбриг’у був підписаний ще 16 листопада 2009 року…

Ну що ж, якщо Європейський Союз розпочинався в 1951 році з підписання Паризького договору про створення Європейської спільноти з вугілля і сталі, чому б іншому європейському об’єднанню — Міжмор’ю/БЧС не розпочатися із спільного військового формування трьох країн?! Цілком можливо… І нехай нікого не вводять в оману «неподолані суперечливості» українсько-польських відносин. Згадайте, з якою завзятістю не одне століття воювали між собою Німеччина та Франція — але ж таки зрештою зуміли об’єднатися заради спільного європейського майбутнього!..

Звісно, треба врахувати й те, що в серпні 1915 року Володимир Ульянов-Ленін підклав своїм послідовникам велику «свиню», надрукувавши в газеті «Социал-Демократ» коротеньку заміточку «О лозунге Соединенные Штаты Европы», де констатував: таке об’єднання в сучасній Європі або неможливе, або буде реакційним, або тимчасовим. В будь-якому разі, таке гасло Ленін вважав невірним. Загіпнотизовані «прозорливістю» вождя світового пролетаріату, радянські діячі середини ХХ століття (між іншим, ще при живому товариші Сталіні!) проморгали укладання Паризького договору — реального моменту початку консолідації ЄС.

Адептам створення Міжмор’я/БЧС складніше: «кремлівські вежі» не шкодують зусиль, підігріваючи як взаємну неприязнь українців та поляків, так і взаємні амбіції, спрямовані на лідерство в такому епохальному проекті. І тим не менш, синхронний демарш семи делегацій після епічного голосування за повернення РФ до ПАРЄ засвідчує: «пацієнт» швидше живий, ніж мертвий! Просто ще, мабуть, не пора демонструвати широкому загалу сучасні досягнення проекту Intermarium. На все свій час — тим паче, коли надворі триває «гібридна» війна з Росією.

А наостанок — декілька міркувань про подальші перспективи розвитку проекту Міжмор’я/БЧС в теперішніх кризових умовах:

1. Зараз вже очевидно, що «ЗЕ-команда» намагається каменю на камені не залишити від досягнень попередників. Чи може це якимсь боком вдарити по проекту Intermarium? Навряд чи. Принаймні поки що в лавах «ЗЕ-команди» не спостерігається нікого, хто був би здатен хоча б мислити в подібних категоріях. Тому, найшвидше, проект Міжмор’я/БЧС пролетить над нашим преЗЕдентом, як фанера над Парижем. Отож не стануть ні розвивати, ані дрючки в колеса пхати.

2. Очевидно, що при послабленні всього блоку міжнародної політики України перевагу дістане Польща. Тим не менш, хоча партія «Європейська Солідарність» і не може замінити собою нашу державу в цілому, вона може співпрацювати на паритетних засадах… наприклад, з польською партією «Право і справедливість», лідером якої є Ярослав Качинській, а одним з членів — згаданий вище Анджей Дуда. А якщо проект Intermarium поки що розроблятиметься на міжпартійному рівні… Це саме те, що треба! Бо таким чином можна і невчасної «засвітки» уникнути, і справу не зупиняти.

3. В найближчому майбутньому варто розвивати взаємодію як окремих громадських організацій, так і цілих секторів громадянського суспільства країн, які вписуються в Міжмор’я/БЧС. Окрім того, варто пропагувати цей проект в країнах, які РФ бачить в межах «руСССкого мира» — насамперед, в Білорусі та Молдові. А для асиметричної відповіді Кремлю, в разі виникнення такої потреби, можна обрати мішенню пропаганди… наприклад, навіть Калінінградську область РФ! Чом би й ні, справді?..

4. В умовах нарощування небезпеки з боку Росії, досвід створення й функціонування ЛитПолУкрбриг’у варто розвивати й поширювати. Звісно, поки не можна стверджувати остаточно, як реформуватиме нашу армію «ЗЕ-команда». Поживемо — побачимо.

Зазвичай, криза стає часом йти «на дно» для одних… і часом «вигрібати» із, здавалося б, безнадійої ситуації для інших. Сподіватимемось, що оновлення Центрально-Східної Європи може розпочатися саме зараз. Головне — упіймати вірну тенденцію.

Тимур Литовченко
спеціально для Нудного Пенса


+3
122
RSS
21:13
+3
В цьому світлі конфлікт Зеленського та Клімкіна набуває нового значення…
Отож нинішні польські прибічники бачать «точкою збирання» всього проекту Варшаву, тоді як українські прибічники наполягають на іншій «точці збирання» — на Києві.

Треба «точкою збирання» зробити Львів, тоді проблем не буде. _хитрий Його і українці і поляки вважають своїм. А якщо «точкою збирання» стане Ужгород, то до Міжмор'я з радістю приєднаються угорці й румуни.
В найближчому майбутньому варто розвивати взаємодію як окремих громадських організацій, так і цілих секторів громадянського суспільства країн, які вписуються в Міжмор’я/БЧС

Як мінімум один напрямок такої співпраці діє ще з 2000 року. В ньому активно співпрацюють Україна, Польща, Білорусь, Литва і Латвія. Зрідка включаються Естонія, Грузія і Вірменія. Це я говорю про розвиток «особливих театрів», в яких виступають люди з інвалідністю. Вже 5 років я допомагаю в організації фестивалю таких театрів у Львові. В жовтні у нас буде 14-й такий фестиваль. А у Польщі в квітні пройшов 29-й. Рух театральної арт-терапії почався в Польщі.
Треба «точкою збирання» зробити Львів

Браво!!!
_ура _браво _ура
Я навмисно не написав це в матеріалі й тепер із задоволенням рахую, скільки людей в коментарях пропонують Львів в якості столиці Міжмор'я!
Це я говорю про розвиток «особливих театрів», в яких виступають люди з інвалідністю.

Так, вірно! Починаємо з мистецтва та військової сфери.
_чудово _браво _чудово
Розглядаючи розмальовану вами карту я згадала Толкіна і його «Володаря перстенів». Союз варто назвати не Міжмор'я, а Середзем'я. На Сході — дикі орки, на Заході — горді благородні ельфи, а посередині маленькі мирні хобіти.
Ой!!! Люди К. побачать Ваш коментар, йому розкажуть — він розсердиться…
_стежу
З іншого боку, деякі коментатори на ФБ та на Ютубі написали, що «старий Толкін напевно щось-таки знав...»
_сміюсь
12:00
+3
«найшвидше, проект Міжмор’я/БЧС пролетить над нашим преЗЕдентом, як фанера над Парижем»

Сподобалась!!!
_чудово Якщо воно не пхатиме в проект свої ЗЕ-лапки — то воно й на краще! _чудово
06:37
+2
Дуже гарний допис. Вітаю, друже. Бачу в тобі ще й неабиякого політолога. В проекті МІЖМОР'Я особливо реалізується гасло Геть від Москви.
06:31
+2
Свіжина на тему:

1. Роман Безсмертний в інтерв'ю «Обозревателю» зазначив: «Залишається тільки один острівець – Балтійські країни і частина країн Центральної Європи, які дотримуються позиції виключно України. Але я би не так сказав: вони дотримуються позиції Вашингтона. Це, по суті, країни, які є союзниками Вашингтона в питаннях економічної моделі розвитку Європи» <...> Зокрема, він порадив активізувати союз «Тримор'я чи Міжмор'я» (країн Центральної Європи та Балтії): «Це кластер, який може не тільки блокувати Росію. Він може кардинально вплинути на всю економічну політику в Європі».

2. Володимир Ар'єв повідомив, що після Швеції до демаршу через повернення РФ до ПАРЄ приєднався й голова делегації Британії (УНІАН).
07:18
+2
Формується нова спілка країн на чолі з Америкою та Україною.
07:29 (відредаговано)
+1
Ну-у-у… Щодо України — не знаю. А от Велика Британія — це «лідер-кандидат №2» після США. Колись Велика Британія входила до складу EFTA, потім переметнулася в ЄС. Але там виявилося не все аж настільки райдужно…
_не_знаю
Отож зараз, мабуть, слід чекати реалізації Брекзиту, а потім початку практичної реалізації проекту Міжмор'я під перехресим патронатом США та Great Britain. Перспектива доволі приваблива.

Випадкові Дописи