До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Невиголошена промова

Невиголошена промова
Джерело матеріалу:

Політ на Місяць: вам потрібні докази?

У ці дні США і всі нормальні люди в світі згадують події півстолітньої давнини, коли американські астронавти не просто вперше висадилися на Місяць, але і вдало повернулися на Землю, в рамках місії Аполлон-11. Власне кажучи, практичного значення ця місія не мала, оскільки в іншому разі, польоти на Місяць тривали б і спричинили створення на його поверхні місячної бази, але тим не менш, це був принципово важливий крок, який показав, що освоєння космосу — можливо в принципі.

Просто уявімо, що ця місія зазнала б невдачі й Аполлон не повернув би людей назад, наскільки це був би важкий удар по прагненню людини до інших небесних тіл Сонячної системи? І тільки в одному місці — в РФ, досі вважають, що ніякої експедиції на Місяць не було, а все, що зараз є в формі відеозйомки — постановочні кадри, зняті в павільйонах Голлівуду.

Ця шизофренічна реакція сама по собі є діагнозом, оскільки ця публіка вірить в церковні або історичні байки, які не мають взагалі ніяких матеріальних підтверджень, зате не вірить тому, що не вимагає навіть додаткових доказів, яких безліч. Просто більше нікому на думку не спадає продукувати й розжовувати цю маячню.

Проте, подібні події залишають шлейф матеріальних об'єктів, які не могли б з'явитися ні за яких інших обставин. Зокрема, у разі першої експедиції на Місяць, найскладнішим моментом всієї місії вважалася фаза повернення спускного модулю на орбіту Місяця і його стикування з командним модулем. Всі інші моменти більш-менш піддавалися розрахунками, але ось цей — таїв масу сюрпризів. Адже ніхто не знав, як саме поведе себе спускний апарат після контакту з місячною поверхнею.

Загалом, цілком розглядався варіант невдачі першої місячної експедиції, і природно, чинний президент Річард Ніксон доручив підготувати для нього промову-звернення, у зв'язку з загибеллю екіпажу спускного модулю Аполлона. Вона збереглася. Її підготував спічрайтер Ніксона Вільям Сафір і виглядає вона приблизно так:

«Доля розпорядилася, що люди, котрі відправилися на Місяць, щоб досліджувати світ, залишаться на Місяці, щоб спочивати з миром.

Ці хоробрі люди, Ніл Армстронг та Едвін Олдрін (екіпаж спускного апарату, а в командному модулі залишався Майкл Коллінз, повернення якого на Землю не уявлялося особливою проблемою — авт.), знають, що надії на їхнє повернення немає. Але вони також знають, що в їхній жертві є надія для людства.

Ці двоє людей віддають свої життя шляхетній меті людства: пошукам істини і розуміння.

Їх будуть оплакувати сім'ї і друзі, вони оплакуватимуться своїм народом, вони оплакуватимуться людьми світу, їх оплакуватиме Мати-Земля, яка насмілилася відправити двох своїх синів у невідомість.

У своєму дослідженні вони спонукали людей світу відчути себе єдиним цілим, в своїй жертві вони тісніше пов'язують братство людей.

У стародавні часи люди дивилися на зірки і бачили своїх героїв в обрисах сузір'їв. У наш час ми робимо те ж саме, але наші герої — епічні люди з плоті та крові.

Інші підуть за ними й обов'язково знайдуть дорогу додому. Дослідження космосу не буде припинено. Але ці люди були першими, і вони залишаться першими в наших серцях.

Кожна людина, яка [по]дивиться на Місяць в наступні ночі, знатиме, що є якийсь куточок іншого світу, в якому назавжди залишилася часточка людства».

Отака промова була заготовлена, але в її проголошенні не виникло необхідності. Й тільки в Московії пишуть інші промови, сповнені гною й отрути. Але це — вже інша історія.

Автор — Anti-Colorados

+2
250
RSS
21:41
+2
От що сказав би Ніксон, якби місія «Аполлон-11» провалилася…
08:26 (відредаговано)
+2
У липні 1969 року ми з дружиною мали весільну подорож на Азовське море. У складі групи свідомих українців (до 10) ми поїздом доїхали з Києва до Херсона, а потім автобусом і пішки добиралися через Голу Пристань (Гопри) до Скадовська. Там нас у квартирі прийняла українська родина. Ми купалися у морі як діти. Мене здивували вали зеленої трави КАМКИ на березі, нагнаної вітром з моря. Перепливали катером через затоку на острів Джарилгач. Безлюддя. Білий пісок і смарагдові хвилі. І ми з дружиною там зранку і до вечора самі. І не треба більш нічого й нікого… і саме в Скадовську ми дивилися по телевізору ті кроки американців на Місяці. Мене переповнювала радість, що я свідок історичної події! От пам'ять: із нашої групи пригадую лиш Катю Висоцьку та Юру… (Юра був студентом авіаінституту і прихопив свою авіа-форму. Тому назад із Скадовська ми летіли літаком). А із привітної родини Гуків згадую Лідію та Василя і їхнього сина Ясика — 5-річного нашого улюбленця. Тому й дочку назвали Ярославою (Яся). Отаке життя…

Випадкові Дописи