До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Замах на Гітлера. Історія і сучасність

Замах на Гітлера. Історія і сучасність
Джерело матеріалу:

Сьогодні[, 20 липня 2019 року] виповнилося 75 років від дня, коли офіцери Вермахту здійснили невдалий замах на Гітлера, і в зв'язку з цим, була розкрита велика група змовників, в яку, між іншим, входив і улюбленець Гітлера Роммель. Він став одним з небагатьох змовників, кому було надано право самостійно піти з життя. Решта були схоплені і майже без особливої розкачки — страчені.

Зараз вже можна з великою часткою ймовірності говорити про те, що масштаб змови був набагато ширший і поширювався за межі армії. Про це говорить той факт, що Гестапо блискавично розкрило мережу змовників, що складається з 200 військових, і дуже швидко стратило їх.

Але як ми пам'ятаємо, замах стався не у вигляді відкритої акції, а мав форму теракту. Такі злочини в принципі не розкриваються швидко, а вже тим паче — не засипається така величезна мережа змови. Таке могло статися лише в тому випадку, якщо Гестапо було вже в курсі цього заходу і стояло над сутичкою.

Якби Гітлер був знищений, і влада перейшла в інші руки, Гестапо і не метушилося б з розслідуванням. Помер Никодим, та й Бог з ним. А ось після того, як стало відомо про те, що Гітлер живий і майже неушкоджений, Гестапо реалізувало свою оперативну інформацію і майже моментально накрило всю мережу, дуже ретельно обрубавши кінці ниток, які ведуть далі, ніж того вимагала ситуація.

Щоб зрозуміти, чому виник саме такий розклад, варто повернутися на 11 років назад, до моменту, коли Гітлер, в рамках наявної демократичної процедури, фактично узурпував владу. У цей момент він поєднав пост канцлера і президента Німеччини, отримавши диктаторські повноваження. Як це сталося і хто це зрежисував, ми писали неодноразово, і тут — не станемо повторюватися. Але по факту, Гітлер виявився безумовним лідером, якому треба було якось вибудувати відносини з армією.

Насправді, відносини фюрера з армією не були простими. Військові скептично ставилися до того, щоб фактичним головнокомандувачем був чоловік з нижчих військових чинів. Спроби знайти спільну мову з військовими були не надто вдалими, але Гітлеру знов допомогли люди зі старої військової еліти, і тоді був знайдений компроміс.

Військові поставили Гітлеру умову, яка повинна була мати практичний результат і показала б те, що Гітлер гідний мати верховну владу і може нею розпорядитися найбезпосереднішим чином.

Річ у тім, що до 1933 року штурмовики СА дістали вже всіх. Вони стояли біля витоків бойового крила НСДАП і були з Гітлером на «ти», що ніяк не вписувалося в звичну німцям ієрархію субординації. Штурмовики були самі по собі й могли виконувати чи не виконувати накази Гітлера, оскільки вважали його рівнею, попри його кардинально змінений статус.

Загалом, вони поступово перетворилися на добре організовану і самодостатню структуру беззаконня. Їхні дії вже вносили значне напруження в суспільство, а військові сприймали СА в багнети. Загалом, Гітлеру було поставлено умову: рішучо і швидко покінчити з СА. Між іншим, це означало фізичне винищення його верхівки.

Гітлеру треба було пройти цей тест для того, щоб військові побачили його рішучість і відсутність страху перед кровопролиттям, причому — кров там була його соратників.

Як відомо, Гітлер витримав цей іспит, і вірна особисто йому СС — вирізала СА в «Ніч довгих ножів». Вірніше — знищила її верхівку і розгромила внутрішню структуру. Тільки після цього військові прихильно поставилися до того, щоб Гітлер став фюрером.

Проте, військові не прийняли Гітлера повністю, і в подальшому була маса моментів, коли ті ставали на диби і доводилося їх умовляти. Але з початком Другої Світової війни, коли без особливих зусиль вдалося захопити майже всю континентальну Європу, авторитет Гітлера у військових безумовно зріс до небувалих висот, але потім, коли почалися проблеми і поразки — так само швидко і впав.

Причиною того самого замаху було чітке усвідомлення військовими програшу у війні. До літа 1944 року вже було зрозуміло, що ні перемогти, ані стабілізувати ситуацію на фронтах вже не вийде, і подальше ведення війни призведе до тотального виснаження вже всіх ресурсів Німеччини й приведе її до повного краху.

Це було видно як із співвідношення сил, так і з наявності ресурсів. Саме в цей час Гітлер дедалі більше став напирати на диво-зброю, яка переламає хід війни. Ці заяві виникли не на рівному місці, а тому, що військові вже надали фюреру викладки, які показували приблизний час, що залишився до краху, і головне — невідворотність цього результату війни. Просто посилати куди подалі своїх військових міг Сталін, але не Гітлер. Звідси і запевнення в тому, що скоро буде задіяно небаченої сили зброю.

Але частина військових, причому — дуже велика частина, бачили результат війни інакше. Вони вважали, що потрібно укладати мир з американцями і англійцями на будь-яких умовах, а тим часом — тримати фронт на Сході. Вони вважали, що союзники цілком можуть піти на такий крок, оскільки розуміють, яку небезпеку несе більшовизм.

Це були здорові й логічні міркування. Той формат війни, який вела Німеччина в липні 1944 року, вже втратив будь-який сенс, але Гітлер відкинув міркування військових, і вперше, після свого приходу до влади, жорстко встав до них в контри. Армія ж вчинила так, як і повинна була — вирішила усунути фанатичного маніяка, який несе країні тотальне знищення.

Це ж думали не тільки військові, але й СС, і багато інших. Так що якби замах був вдалим, більше ніхто не рухав би політику Гітлера. Між іншим, через півроку і СС, і військові вже стали самостійно, в обхід Гітлера, шукати контактів з союзниками, але ті ставили умову — самостійно нейтралізувати Гітлера, щоб було зрозуміло, з ким вести переговори і наскільки цей хтось рішучий у своїх діях. Ніхто цього забезпечити не міг, і все скінчилося так, як скінчилося.

Проте, той самий замах був більш ніж реальним варіантом повалення Гітлера і повного перегляду того, що робила Німеччина. У зв'язку з цим, нинішня канцлер Німеччини виступила з промовою про те, наскільки важливою була та спроба покінчити з Гітлером. Меркель висловила подяку офіцерові Клаусу фон Штауффенбергу, який встановив бомбу в бункері Гітлера, і всім офіцерам, причетним до цього замаху.

Дослівно фрау Меркель сказала наступне:

«Цей день нагадує нам не тільки про тих, хто діяв 20 липня, але і про всіх, хто виступав проти нацистського правління… Ми також зобов'язані сьогодні протистояти всім тенденціям, які прагнуть знищити демократію. Це включає і правий екстремізм».

Зокрема, вона зазначила, що нинішня найбільша партія від опозиції «Альтернатива для Німеччини», має крайню праву спрямованість, і її ідеї дуже перегукуються з нацистськими. В крайньому разі, ця партія виступає з жорстким антемігрантським і націоналістичним порядком денним.

Саме такі речі, у виконанні Ангели Меркель, виглядають принаймні — дуже дивно. Саме її політика «відкритих дверей» підняла хвилю опору в самій Німеччині. Німцям дуже важко зрозуміти, навіщо країна приймає дедалі більше біженців з регіонів з чужим і часто — войовничим менталітетом. Ці люди слабко інтегруються в суспільство і вимагають величезної матеріальної підтримки, натомість несучи якийсь збочений варіант ксенофобії, який відкидає всі місцеве.

Крім того, її неймовірна любов до Путіна виглядає просто недоречно, на тлі її міркувань про протистояння тенденціям, які прагнуть знищити демократію. Путін знищив демократію в своїй країні, намагається знищити її у сусідів, і зокрема — його прихильники, що фінансуються російськими грішми, прямо сьогодні знищують демократію в самій Німеччині.

До речі, Путін доклав руку як до збільшення потоку біженців, так і до консолідації правих сил в Німеччині. Якщо Меркель сказала ті слова не кривлячи душею, то Путін має стати для неї одним з головних ворогів, а якщо ні, то гріш ціна її словам, сказаним в річницю замаху на тирана.

Між іншим, сама фрау Ангела зубами вчепилася в крісло канцлера і тримається за нього, незважаючи ні на що, включно і вже з явними проблемами зі здоров'ям. Вона готова померти в цьому кріслі. Так, це посада не виборна і формується більшістю Бундестагу, але тим не менш, вона обіймає вищу державну посаду Німеччини вже 14 років. В якій з демократичних країн ще є такі «довгожителі» в головному кріслі країни? Напевно, фрау Меркель забула один з основоположних принципів демократії, про яку вона так бадьоро міркує — змінюваність влади. У неї з цим принципом явно не склалося, і сама вона говорить про те, що як мінімум, збирається бути «в сідлі» ще до 2021 року, коли її стаж дорівнюватиме 16 рокам, і це її ніяк не бентежить.

Так що промова Меркель, присвяченої 75-й річниці явного прояву боротьби з тиранією в Німеччині, виглядає як мінімум — не відвертою, а як максимум — лицемірною. Тоді люди віддали за якісь демократичні зміни свої життя, а вона навіть з крісла не бажає встати, щоб ці принципи могли нормально працювати. Але це — погляд з боку. Німцям ця ситуація видніша.

Автор — Anti-Colorados

+3
113
RSS
20:48
+2
Це був найсерйозніший замах на Гітлера як за підготовкою, так і за наслідками.
13:51
+2
Німці таки здатні на рішучі дії.
Під час того замаху фон Штауффенберг привів у дію лише 1 з 2-х вибухових пристроїв, захованих в його валізі. Якби активував обидва — вибух був би удвічі потужнішим. Але, безумовно, постраждало би більше людей — отож він пожалів інших учасників наради…
До того ж, в той день була спека, всі вікна розчахнули задля вентиляції. Це також послабило ударну хвилю, бо повітря не відбилося від поверхонь всередину, а вилетіло назовні.
Це не враховуючи відомого факту, що заміновану валізку випадково відсунули подалі від ніг Адольфа Алоїзича… Отож вищі сили явно вберегли його до розгромного фіналу ІІІ Райху. А може, й надалі…
23:55
+3
Вбивство Гітлера не могло змінити хід війни, як планували змовники. Основні організатори Другої Світової війни — Черчилль, Сталін і Рузвельт з самого початку війни були налаштовані на повний розгром Німеччини! Тому усунення від влади Гітлера нічого не вирішувало.
В Швейцарії Ален Даллес вів переговори з начальником штабу Гіммлера Карлом Вольфом про умови миру, але Рузвельт, коли дізнався про це, то категорично заборонив вести будь-які переговори. А Рузвельт знаходився під контролем агентури Сталіна.
11:53 (відредаговано)
+3
На Адольфа Гітлера було здійснено 42 замахи! І в жодній з цих терористичних акцій Гітлер серйозно не постраждав. В одній із статей про Гітлера я якось прочитав, що вірогідність вижити у Великій війні, коли Гітлер був зв’язковим на передовій, у нього був один шанс залишитися живим з декількох мільярдів шансів загинути. І цей єдиний шанс йому дістався!
За численними свідченнями, він був обачним, дуже сміливим і відмінним солдатом. Товариш по службі Гітлера по 16-му Баварському піхотному полку, Адольф Мейєр, наводить у своїх мемуарах свідчення іншого їх товариша по службі, Міхаеля Шлеехубера, який характеризував Гітлера як «хорошого солдата і бездоганного товариша». За словами Шлеехубера, він «жодного разу не бачив», щоб Гітлер «якимось чином відчував дискомфорт від служби або ухилявся від небезпеки», так само як не чув про нього за час його перебування в дивізії «нічого негативного».
Варто звернути увагу на характерний факт — хоча Гітлера, як і будь-якого державного діяча, охороняла спеціальна служба, вбити його не представляло складності. Ті, хто постійно мав доступ до Фюрера (а це було широке коло осіб) або хоча б один раз відвідав Гітлера в його штаб-квартирі в Імперській канцелярії або в особистій резиденції «Бергхоф на горі Оберзальцберг в Баварії, аж до 20 липня 1944 року, були майже завжди, і до того ж цілком відкрито, при зброї.
Крім того, Гітлер постійно порушував елементарні правила безпеки. Їздив у відкритій машині по Берліну, по окупованим містам — Празі, Варшаві, Парижу.
На всіх своїх багатолюдних зборах і гігантських парадах і ходах (наприклад, під час партійних з'їздів в Нюрнберзі, на святкуванні річниць націонал-соціалістичного руху, «Дня врожаю» або відкритті кампанії «Зимової допомоги», а також під час Берлінської Олімпіади 1936 р., яку він відвідував щодня), Гітлер служив відкритою мішенню для своїх убивць.
Під час масових заходів сотні тисяч людей виходили на вулиці, шикувалися шеренгами, закидали машину Фюрера, що повільно проїжджала, букетами квітів и безліччю прапорців. Гітлер часто зупиняв машину і виходив з неї, щоб взяти на руки дитину і погладити її по голівці або ж відповісти рукостисканнями на овації захоплених прихильників, котрі прорвалися крізь оточення.
Особливо необхідно відзначити, що Гітлер не носив під мундиром або піджаком ніяких захисних жилетів!
«Він, — констатує відомий історик Петер Гофман, — мало зважав на безпеку власного життя, хоча і намагався його зберегти. Поведінка Гітлера в питаннях своєї особистої безпеки, аж до деталей, говорила про його схильність до ризику для власного життя».
Кількісна оцінка замахів на Гітлера скрутна, оскільки повних матеріалів немає. У 1997 році дослідник Бертольд Вілль випустив книгу: Berthold. DIE 42 AUTENTATE AUF ADOLF HITLER. 1997 by Verlag Carl Uebereuter, Wien, в якій узагальнив інформацію про 42 замахи на Гітлера, про які відомо достовірно.
/В перекладі російською мовою книга вийшла в 2003 році: Бертольд Вилль. 42 покушения на Адольфа Гитлера / Пер. с нем. Г. Рудого. – Смоленск: Русич, 2003. – 352 с – (Мир в войнах)/.
«Природжений лідер, магнетична, динамічна особистість, цілеспрямований, з рішучою волею і безстрашним серцем» (Девід Ллойд Джордж, британський політичний діяч).

Безумовно, Гітлер був публічним політиком, це ніхто не заперечує. Натомість Сталін і всі його послідовники-генсеки публічними політиками не були. Вони були майстрами «підкилимових ігор». В цьому відношенні Гітлер і Сталін — антиподи.
12:31
+3
З літератури можу порадити прочитати:
Курт Финкер. ЗАГОВОР 20 ИЮЛЯ 1944 ГОДА. Дело полковника ШТАУФФЕНБЕРГА / Пер. с нем. Г. Рудого; Под ред. Е.А.Гнедина; Предисл. Д. Мельникова. – М.: Изд. «Прогресс», 1975. – 388 с.
(Kurt Finker. STAUFFENBERG und der 20.Juli 1944. 2., erweiterte Auflage Unlon Verlag, Berlin. 1971.)

Бертольд Вилль. 42 покушения на Адольфа Гитлера / Пер. с нем. Г. Рудого. – Смоленск: Русич, 2003. – 352 с – (Мир в войнах).
(Berthold. DIE 42 AUTENTATE AUF ADOLF HITLER. 1997 by Verlag Carl Uebereuter, Wien.)

Гизевиус Ганс Бернд. До горького конца. Записки заговорщика / Сокр. пер. с нем. Григория Рудого. – Смоленск: Русич, 2002. – 688 с. – (Мир в войнах).
(Hans Bernd Gisevius. BIS ZUM BITTEREN ENDE. Frets und Wasmuth Verlag AG, Zurich. 1946.)
17:17
+2
Дякую, Володимире. За Гітлером явно стояла якась потужна сила, яка й оберігала його.

Випадкові Дописи