Капкан стосунків

Між співзалежністю і контрзалежністю — в капкані відносин, що не приносять щастя.

Співзалежність — це потужна емоційна, психічна і соціальна залежність від іншої людини, глибока захопленість її почуттями, переживаннями, життям.

Увага співзалежної людини повністю зосереджується на партнері, при цьому власне життя, вибори, переживання і почуття відходять на задній план.

Людина, що вибрала такий спосіб поведінки щодо іншого, потерпає на низьку самооцінку, на невпевненість у собі, здається слабкою і вразливою, повністю залежить від думки значущих для неї людей, легко потрапляє під їхню владу і підпорядковується їм, за всяку ціну прагне досягти близькості та довірливості з партнером, не озираючись на його бажання і готовність до контакту.

Оскільки вона не вважає себе гідною любові й уваги, то відчуває постійний страх бути кинутою, весь час потребує підтвердження почуттів з боку іншого і намагається зробити все можливе для того, щоб її не залишили.

Щоб якомога сильніше прив'язати до себе партнера, співзалежна людина створює умови, при яких той починає максимально залежати від неї, прагнутиме її допомоги, турботи і опіки.

Саме тому ті, хто має співзалежні звички, є незмінними супутниками людей, які потерпають від різних видів залежності (наркоманів, алкоголіків, ігроманів тощо), а також тих, хто будує відносини зі світом й іншими за принципом контрзалежності (про контрзалежність — нижче).

Це хронічні «жертви» відносин, рятувальники і страждальці в ім'я інших. Вони страждають навіть тоді, коли начебто для цього немає ніяких причин — тоді їх потрібно створити — для того, щоб продемонструвати іншій людині, на які жертви й обмеження вони йдуть заради неї. Мета одна — зробити об'єкта своєї пристрасті максимально безпорадним і назавжди, намертво прив'язати його до себе.

Співзалежні люди роблять це абсолютно неусвідомлено, керуючись «праведними» мотивами. Прикладів такої поведінки дуже багато: 

• дружина хронічно питущої людини або наркомана, яка щиро намагається його врятувати і жертвує заради цього кращі роки свого життя;
• матір непристосованої до життя дитини (не має значення — хлопчика чи дівчинки), при цьому дитина може бути вже літньою, але жити за рахунок матусі, повністю підкорятися їй, і всі вибори, рішення ухвалювати тільки разом з нею;
• скромна дружина — тінь великої людини — вченого, бізнесмена, політика...

Така поведінка формується в перші роки життя людей, коли малюк особливо гостро потребує постійного тактильного і зорового контакту, любові, уваги, підтримки і визнання. Якщо дитину весь час відкидають, критикують, лають, не задовольняють її базові потреби, знецінюють її як особистість, насміхаються над нею — вона перестає вірити в те, що гідна любові просто так, за фактом свого існування і намагається всіляко заслужити, домогтися її, зробити так, щоб батьки все-таки повернулися до неї обличчям, не залишили її.

Вона починає звинувачувати себе у всіх проблемах, що виникають, і прагне переробити себе таким чином, щоб отримати хоча б крихту любові.

З цієї причини вона боїться бути щирою, чесною, прямо заявляти про свої бажання та потреби, починає лестити і підлабузнюватися перед іншими, постійно поступатися їм і відмовлятися від власних бажань і потреб.

Надалі вона переносить свою співзалежну поведінку і на доросле життя, бо просто не вміє жити по-іншому, не вірить в себе, в свою значущість і навіть в своє право існувати. У вибудовуванні відносин за принципом співзалежності вона бачить єдину можливість для того, щоб бути щасливою і коханою.

Контрзалежність — це поведінка, прямо протилежна співзалежності.

Людина, яка має контрзалежні риси, справляє враження сильної, самовпевненої й успішної. Така людина може добре просуватися в кар'єрі, бізнесі, професії, але зазнавати невдачі в особистих відносинах, бо постійно відштовхує інших, не звертає уваги на переживання партнера, надмірно захоплюється своїми справами на шкоду відносинам, постійно звинувачує інших у своїх проблемах.

У більшості випадків люди цього типу мають мало досвіду в налагодженні відносин, бояться близькості з іншими людьми і в міру можливостей уникають інтимних ситуацій. Вони напружено намагаються показати довколишнім, що у них все гаразд і їм нічого ні від кого не потрібно, дуже обмежують кількість любові, тепла і близькості, яку можуть віддавати й отримувати.

Чим викликана подібна поведінка? Коли дитина дорослішає, то потребує набуття більшої свободи і незалежності й одночасно з цим — підтримки в хвилину слабкості. Якщо батьки занадто опікуються дитиною, постійно обмежують її свободу, маніпулюють нею, роблять емоційне, фізичне і психічне насильство над нею, а також кидають її в той момент, коли вона особливо сильно їх потребує, для захисту себе вона виробляє контрзалежну поведінку.

Основні установки контрзалежністі:

• Мені ніхто не потрібен
• Я все зроблю сам
• Я обійдуся без допомоги і підтримки інших
• Любити — небезпечно
• Довіряти — небезпечно
• Бути слабким — небезпечно
• Демонструвати свою любов і свої почуття — небезпечно
• Прив'язуватися — небезпечно

Дорослішаючи, дитина з установками контрзалежності починає пригнічувати свої почуття, не дозволяє собі любити і прив'язуватися повною мірою, не може довіритися іншому, уникає близькості, використовуючи всі можливі й неможливі способи. Природно, вона робить це несвідомо, часто не розуміючи, що справжньою причиною її поведінки є глибокий, пронизливий страх, основою якого є рани, отримані в дитинстві.

Чому співзалежні так часто вступають в контакт з контрзалежними?

• Контрзалежні не звертають ні на кого уваги — співзалежні не звертають уваги на цей факт і все одно шукають можливості вступити в стосунки.
• Контрзалежні багато вимагають — співзалежні весь час поступаються.
• Контрзалежні тікають — співзалежні наздоганяють.
• Контрзалежні принижують, ображають, пригнічують і відкидають — співзалежні приймають це як належне, адже з ними завжди тільки так і поводилися.
• Контрзалежні вимагають, щоб їм підкорялися й їх обслуговували — співзалежні підкоряються і обслуговують.
• Контрзалежні приносять в жертву інших — співзалежні приносять в жертву себе.

До речі, наркомани, алкоголіки й ігромани одночасно є не тільки залежними, але і контрзалежними. Адже вступаючи в контакт з алкоголем, наркотиком, грою, вони відкидають близьких людей, бо не можуть витримати напруги, болю і напруження емоцій у відносинах. Вони надають перевагу близькості з людиною близькість з речовиною, тим самим, вибудовуючи броню контрзалежності навколо себе.

Потрібно зазначити, що практично в кожній людині є як залежні, так і контрзалежні риси. Більш того, в «нормальній» концентрації вони навіть повинні бути присутніми — створюючи близькі стосунки, ми завжди в якійсь мірі залежимо від наших партнерів, а витримуючи свої межі, часом повинні проявляти певну частку жорсткості та вміти відсторонюватися.

Як визначити власну схильність до співзалежності та контрзалежності? 

Дуже просто. Критерій — ваше власне життя. Якщо ви потерпаєте від нерозуміння у відносинах, відчуваєте власну самотність, холод навколо, або постійно вступаєте у відносини з тими, хто страждає на залежність (алкоголіки, наркомани, гравці), або з холодними, відстороненими, пихатими і травмонебезпечними людьми — є привід замислитися.

Що робити?

Змінитися одразу — непросто. Адже ми витратили роки на те, щоб навчитися бути залежними або контрзалежними, чавити себе і свої бажання, не довіряти, тікати, відкидати і боятися. Тому розраховувати на те, що все зміниться в один день — не варто.

Але як же бути?

Щодня, потроху, зовсім ледь-ледь здійснювати такі вчинки, які дозволять вам повірити в себе. А для того, щоб повірити в себе, потрібно робити те, що раніше не пробували, тобто — ризикувати. Ризик може починатися з дуже простих і банальних речей.

Посміхнутися вподобаній людині. Одягти на роботу шарфик трохи яскравіший від звичайного. Сказати комусь про свою симпатію. Ухилитися від чашки чаю з колегою, який неприємний вам. Почати робити щось, про що ви давно мріяли, але не наважувалися. Наприклад, піти на танці або курси малювання. Купити собі додому якусь красиву річ просто тому, що вона сподобалася. Знайти хорошого психолога або психотерапевта і почати проходити особисту терапію.

Невеликі щоденні подолання почнуть зміцнювати вашу віру в себе і почуття власної гідності. Поступово, крок за кроком, ви зможете перетворити свою непевність і страхи на силу і досвід, і повірити у власну значущість та цінність для світу. І тоді життя заграє новими фарбами.

Олександра Алексєєва