До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Я блокую зміни в житті. Як подолати внутрішній ступор?

Я блокую зміни в житті. Як подолати внутрішній ступор?
Джерело матеріалу:

Ще Конфуцій говорив: «Коли дме вітер змін, одні будують стіни, а інші — вітряні млини». Звісно, знайдуться ті, хто не терпить стабільності й передбачуваності. Але найчастіше людині складно відкинути недовірливість, перестати бути перфекціоністом і повірити в себе.


Страх змін не просто заважає рухатися далі й реалізовувати свій потенціал. Він блокує енергію і не дозволяє нам насолоджуватися повноцінним життям.

На щастя, для кожної проблеми завжди знайдеться рішення.

Як розпізнати страх?

Я завжди любила авантюри. Кардинально змінити сферу діяльності, переїхати в абсолютно незнайоме місто — це далеко не всі речі, зважитися на які не склало труднощів. Можна сказати, зміна завжди була для мене джерелом натхнення, й я апріорі не розглядала невдалий сценарій. Просто довірялася внутрішньому чуттю і йшла навмання, без аналізу всіх за і проти.

Так було раніше. До того моменту, як я усвідомила, що боюся змін. Легко створюю і смакую сценарії ідеального майбутнього, але не вступаю в активну фазу їхнього здійснення. Боюся і підсвідомо саботую нові відносини і кардинальні зміни в житті, прокрастиную на користь інших псевдоважливих завдань і просто перестаю вірити в свій потенціал.

Виявляється, є таке поняття — неофобія, тобто боязнь перемін, яка проявляється в небажанні змінювати звичний хід речей і є способом захисту організму від впливів зовнішнього середовища.

Ми намагаємося захистити себе, коли терпимо і відкладаємо ухвалення рішення на невизначений термін. Коли дуже хочемо, але боїмося піти з ненависної роботи просто тому, що зараз невідповідний момент (розлад у родині, неприємності у одного, кіт погано спить) або недостатньо грошей (не встигли забезпечити собі фінансову подушку, влізли в борги), або занадто багато відповідальності (призначили себе головним годувальником у сім'ї або незамінним співробітником, без якого всі процеси в компанії дадуть збій), або ціна за барель нафти впала нижче критичної позначки і всілякі причини, аж до абсурду.

Ми дуже хочемо змінити наші взаємини, але боїмося покохати, впустити в своє життя незнайомця і розчаруватися. Боїмося суперечок, сварок, пошуку компромісів.

Парадоксально, але ми бачимо загрозу як в невдачі, так і в успіху. Виходить, ненавмисно уникаємо щастя й обираємо заводські налаштування, щоб не втратити контроль над звичним, нехай і надокучливим життям.

Чому це відбувається зі мною?

По суті, дорослій людині завжди складно адаптуватися до нових обставин. Розум вже заповнений всілякими обмеженнями, помилковими і просто «своїми» переконаннями, нашпигований приємним або ж провальним досвідом. Тому перш, ніж щось зробити, ми проводимо внутрішній аналіз, а система, в свою чергу, вже активно сигналізує про загрозу, тобто будь-яке відхилення від звичного стану.

Якось сидячи в парку, я спостерігала за хлопцями років шести. Вони стрімголов каталися з крутого пагорба, і все більше дітей приєднувалося до їхнього саморобного атракціону.

Ця сцена нагадала мені епізод з дитинства, коли ми з братом потайки вирішили прокотитися з гори, густо вкритої рослинністю і, як виявилося, повної мідянок. Ми про це, звісно, не знали, а просто насолоджувалися спілкуванням з природою. І річ не в тім, що це могло погано скінчитися. Ми були вільними, а наш розум — відкритим. Насамперед — новому досвіду.

Втім, ми більше не повторювали експеримент. Як це часто буває, батьки створили обмежувальний патерн: природа може бути небезпечною. Як наслідок, брат досі боїться гірських прогулянок і взагалі з обережністю підходить до всіх більш-менш авантюрних заходів.

Виникає цілком закономірне питання: як же позбутися обмежувальних переконань і страху, що заважає рухатися далі?

Як перемогти страх і яку стратегію обрати?

Усвідомлення проблеми — це прямий шлях до її вирішення. Але важливо не тільки розуміти свій страх, але й робити дії у відповідь:

1. Йти крок за кроком, відкриваючи сторінку за сторінкою.

Цей процес схожий на нічне водіння, коли навколо непроглядна темрява, і ви бачите тільки дорогу, освітлювану фарами. Але ви все одно їдете далі й не звертаєте зі шляху, тому що не сумніваєтеся, що досягнете мети.

Так і в житті. Краще не ставити перед собою глобальних і, на перший погляд, недосяжних цілей, а розбити їх на невеликі й посильні завдання, які поступово приведуть до бажаного результату.

2. Почати рух в буквальному сенсі.

Спробуйте додати в життя більше фізичної активності — спорт, танці, прогулянки, інші активні хобі. Так ви запустите механізми, безпосередньо пов'язані зі змінами.

3. Тішити свою внутрішню дитину.

Часто прогресу перешкоджає нереалізований потенціал, дитячі мрії, які ми вимушено або навмисне проігнорували. Втілюйте те, про що давно мріяли, навіть якщо зараз це здається вам несерйозним.

4. Змінити звички.

Чи помічаєте, що кожного дня йдете однією дорогою на роботу, зустрічаєте одних і тих самих людей, займаєте одне і те ж місце в метро? Не дивно: [адже] звички створюють комфортне середовище, в якому немає місця змінам.

Спробуйте робити звичні речі по-іншому, в інший день, час. Не думайте про кінцевий результат. Начебто все, що ви робите, взагалі не має результату.

5. Займатися творчістю.

Мистецтво не має меж, не схильне до стабільності. Мистецтво дорівнює медитації, а отже розширює межі свідомості. Творіть, уявляйте, вигадуйте. Міняйтеся і міняйте реальність навколо.

6. Довіряти Всесвіту.

Пам'ятайте, за замовчуванням Всесвіт любить вас, а отже будь-яка зміна в житті — бажана або випадкова — завжди приносить користь. Не існує неправильного сценарію. Є тільки ваш.

І якщо ви все ще боїтеся, замисліться на секунду. Бог дав вам все, щоб діяти. Вся сила в вас. Озирнувшись назад, ви здивуєтеся, наскільки доступним був шлях, розпочатий з простого кроку.

Авторка — Марія Шепелєва

+3
78
RSS
01:22
+3
_чудово Можливо, комусь це допоможе в житті… _чудово
09:10
+4
Час не чекає!
Іди!
І ти переможеш!
Є таке поняття, як «вікно можливостей». Коли воно відкривається — досягати мети значно простіше, ніж при закритому «вікні можливостей». Мабуть, саме з цим пов'язаний біблійний вислів (Прип. 3.1-8):

1. Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: 2. час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, 3. час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, 4. час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, 5. час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, 6. час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, 7. час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, 8. час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Звісно, бездіяльність в очікуванні «вікна можливостей» — погана ідея. Бо під лежачий камінь вода не тече, й «вікно можливостей» відкривається перед тим, хто прагне змін, а не стабільності… Однак за відкриттям «вікна можливостей» треба пильно слідкувати, аби не проґавити свій шанс.
14:09 (відредаговано)
+3
Треба постійно себе готувати до зустрічі з «вікном можливостей»!

Згадую прочитане про Жан Клод Ван-Дамма. Він працював у ресторані, а кожного дня після роботи тренувався у спортзалі. Одного разу йому показали на режисера, який обідав у ресторані. Коли режисер вийшов на вулицю, то Ван-Дамм його там чекав і підійшов з проханням взяти його на проби. Режисер відмахнувся від нього і хотів іти до машини. Тоді Ван-Дамм прямо на вулиці показав режисеру декілька бойових вправ.
«Завтра вранці я тебе чекаю на знімальному майданчику», — сказав режисер і назвав адресу.
_браво Так!!! _браво
12:05
+4
Мені подобається Конфуцієве про вітер змін і будову млинів, а не стін. Йти навмання — це таки авантюра. А щодо вікна можливостей згоден, треба його розпізнавати.

Випадкові Дописи