До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Подарунок: Символ чи просто матеріальна річ?

Подарунок: Символ чи просто матеріальна річ?

19-го липня відзначили 45-річчя шлюбу!

Напередодні я засидівся за комп’ютером до середини ночі, тому солодко спав десь до 10-ї. Прокинувся, а дружини нема – кудись побігла по своїх справах.

Поснідав, випив кави і пішов за квітами… Стандартний ринковий асортимент мене щось не надихнув… І я пішов у Пуща-Водицький ліс. Години дві бродив лісом і конструював букет з лісових квітів. Повернувся додому і подарував квіти дружині!



Букет їй дуже сподобався!!! Надійка попросила мене сфотографувати букет і одразу розіслала фото доньці, онукам та подругам.

Через декілька днів, по справах, мав розмову з однією знайомою… років 50-ти. Вона з захватом розповідала мені та ще декільком про 25-річний ювілей весілля своєї подруги і перераховувала подарунки, які подружжя подарували один одному.

Я необережно промовився, що у нас теж днями був ювілей – 45 років подружнього життя. Знайома одразу запитала: «А що ти подарував дружині?»

  • «Букет лісових квітів!»
  • «І все!!!???!!!»

По очах знайомої бачу, що мій рейтинг стрімко котиться до рівня плінтусуІ

  • «Так, все!»
  • «А вона тобі!?
  • «Дружина мене поцілувала!»
  • «І все!?»
  • «Ні, не все. Я її теж поцілував! Хотів встановити рекорд поцілунку – 45 хвилин! Але дружина на 39 хвилині втратила від щастя свідомість і довелося віднести її в ліжко…»
  • «І все!?»
  • «Так тепер все!»

***

Сьогодні вранці я сказав, що ікебана вже майже засохла і, можливо, букет треба прибрати. «Хай стоїть», — сказала дружина і мене поцілувала.

Не думаю, що якби я їй подарував якусь прикрасу чи матеріальну річ, то реакція була б такою ж.



+3
79
RSS
14:33
+4
По очах знайомої бачу, що мій рейтинг стрімко котиться до рівня плінтусуІ

Перепрошую, але та Ваша знайома — вона або просто дурепа, або застрягла на найнижчому першому щаблі піраміди Маслоу!
Нічого вона в житті не розуміє…
_соромлюсь

А Ваш букет — це прекрасний подарунок!
_чудово _чудово _чудово
Звісно, з формальної точки зору, 45-річчя шлюбу — це т.зв. «сапфірове» весілля. Але можете вважати, що Ваш букет, зібраний в Пущі-Водиці — цінніший за сапфіри…
_закоханий _закоханий _закоханий

P.S. Нашій сім'ї до Вашої сім'ї ще далеченько — рівно 10 років. Але 3 серпня (так-так, через 3 дні) я навіть квітів дарувати дружині не стану. Мабуть, щось спечу — ото й усе… Отже, можете передати своїй знайомій, що у вас є інша знайома сім'я, де чоловік — лежачий інвалід І групи, дружина — інвалід ІІ групи, обидва пенсіонери. То вони навіть без квітів на «коралове весілля» обійдуться… Так і перекажіть їй! Ваш статус в її очах одразу ж зросте…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
На жаль, пане Тимуре, дуреп зараз дуже багато.
15:04
+4
Пане Тимуре, а Ви напишіть дружині оригінальне привітання з нагоди сімейного свята!
15:35
+4
До речі, про квіти, як подарунок… Колись давно, ще на початку нашого шлюбу ми з дружиною виробили правило: я дарую їй не букет, а одну квітку — одну троянду, бажано чорну… але найгарнішу з усіх!
_цілуємося
Відтоді принагідно я намагаюся дотримуватись цього правила і в стосунках з іншими жінками.

Отож сталося це 10 квітня 2011 року. Тоді у Наталії Дев'ятко вийшла друком перша книга її трилогії «Скарби Примарних островів»«Карта і компас». То був справжній прорив! Молода письменниця пробивала видання цілої трилогії з великими нервами протягом багатьох років — і ось нарешті: після двох авторських збірок — нарешті перший книжковий «моноліт»!.. та ще й початок трилогії!..
_троянда
Тоді Наталка брала участь у весняному київському «Медвіні», отож я поїхав на книжкову виставку в Інститут фізкультури (біля Планетарію), щоб її привітати. Погода підкачала: сталося різке похолодання, дув пронизливий вітер… Перед виходом з метро «Олімпійська» я купив у однієї з тамтешніх торгівок найліпшу троянду. Але я не знав, що коли вийду з переходу — мене зустріне ще й крижаний дощ із снігом…
_стежу
Коротше, доки здолав 50 метрів від переходу до входу в Інститут фізкультури — ми з трояндою були промоклі й обліплені льодом. Тим не менш, Наталка була непередавано щасливою: адже подарувати їй квітку здогадався тільки я один…



Потім ця квітка пролежала кілька годин перед нею на стенді — щаслива дівчина фоткалася з моєю трояндою цілий день. Потім троянда їхала ніч в поїзді до Дніпропетровська (теперішнього Дніпра) — лежачи на купейному столику просто так, без всякої водички…
_троянда
А через два тижні (!!!) Наталка мені написала, що подарована мною троянда весь цей час простояла у неї вдома, аж поки не зав'яла… Але вона таке бачить вперше в житті — щоб настільки ніжна, «манірна» квіточка спочатку потрапила під крижаний дощ, потім пролежала без води на столі цілий день і всю ніч, а потім не в'янула два тижні… Як це пояснити, вона не знала. Але дійшла висновку, що хтось із нас таки унікальний…
_соромлюсь
21:41
+3
Існує таке повір'я, якщо квіти подаровані з любов'ю, з добром, від усього серця — то вони не в'януть тривалий час. А якщо, з байдужістю, то в'януть швидко. Тобто та троянда увібрала в себе весь позитив Ваших думок про дівчину, і тому витримала і холод і подорож без води.
15:48
+4
Я не знаю звідки у мене це..., але я з юнацького віку ніколи не дарував квітів «до свята». І на 8 березня я принципово не дарував квітів дівчатам/жінкам, пояснюючи свою позицію: квіти потрібно дарувати за покликом душі, а не по календарю. На мене ображалися і родичі, і працівники по спільній роботі. Але їхню образу я долав в індивідуальному порядку — приходив на роботу з квіткою і дарував співробітниці. Таким чином за місяць у мене всі жінки були обдаровані і спільної обструкції проти мене у них не виходило. _хитрий
17:05 (відредаговано)
+4
Асиметрична полівідповідь на можливу затяжну обструкцію. Молодець, Володимире! Лісовий букет — те, що треба. А ми 22 липня відзначали дружині день народження. Попросила купити їй швабру'лінтяйку. Не знайшли. Купили комплект із п'яти горщиків з квітами. Це бальзаміни. Ось вони:
17:15
+4
На святкуванні дня народження у привітанні дружині я згадав, що в цьому 2019 році виповнилося 50 років нашого подружнього життя. Далі вже вітали нас обох діти, онуки і гості. Подаровані орхідеї нам сподобалися.
Ооооо, то у вас було золоте весілля!!!
_браво _чудово _браво



Не знаю, коли був цей день — але щиро вітаю!!! Золоте весілля — це прекрасно!!!
_ура _танцюю _ура
20:32
+3
Дякую, друже, за привітання. І за такий гарний торт!
22:14
+3
Вітаю, пане Анатолію! 50 років разом — це титанічний труд обох, це досягнення до якого ви прийшли завдяки зусиллям та мудрості. Це ваша з Любою заслуга, яка варта нагороди, ну хочаб тортика. А день народження — це така дата, до якої ми ніяких зусиль не прикладали, нас народили от і все. Моя особиста думка, що золоте весілля, більш визначне свято ніж день народження. Отож, вітаю!
А день народження — це така дата, до якої ми ніяких зусиль не прикладали, нас народили от і все.

Ми докладали зусилля кожного дня, щоб прожити цей 1 рік, 10 чи 50 років нашого власного життя. Тому День народження важливий для кожного. Це можливість озирнутися на пройдений шлях, підвести підсмки, подякувати Богу, Всесвіту чи Долі за допомогу й науку і попросити в них підтримки на наступний рік.
20:31
+4
Вітаю, пане Анатолію! _пиячимо
22:46 (відредаговано)
+4
Ви, пане Володимире, зробили чудовий подарунок. А чи багатьом жінкам, чоловіки збирають квіти в лісі протягом двох годин? Адже набагато простіше придбати за 2 хв перший букет, який трапився по дорозі, а ніж ходити хащами вишукуючи квітку.
І ще додам, з приводу 8 березня. Мене особисто дратує це свято. Бо чоловіки бігають як скажені скуповуючи квіти, і не тому, що вони так поважають усіх жінок що їх оточують, а тому що «так треба». Ніякої несподіванки, бо кожна жінка знає наперед, що гарантовано отримає квіти.
Ще й «бухнути» є законний привід! _радий
(Зараз деякі чоловіки почнуть кидати в мене капцями _сильно_сміюсь )
10:41
+4
Дякую вам, друзі-світочани за теплі вітання. А Володимиру ще раз окремо дякую, що привертає нас до життєвих реалій!
Пане Анатолію, приєднуюся до всіх привітань. Хай Доля вам обом усміхається і дарує ще багато років спільного життя.
14:15 (відредаговано)
+3
Щодо святкування дня народження маю свою думку, яку і запровадив відносно себе у власній родині.
До власного народження дитина не має жодного відношення! Господь вирішує, коли зачати — коли народити! Тому ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ — це свято батьків з нагоди народження їхньої дитини! І відзначати його потрібно тільки до того моменту, поки живі батьки! Після їх смерті відзначати власний день народження, на мою думку, абсурд!

Випадкові Дописи