До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій Лупиніс: ПРОРОЦТВО з 1991-го

Анатолій Лупиніс: ПРОРОЦТВО з 1991-го

Анатолій Лупиніс належав до покоління українських націоналістів-романтиків. Він не був «бандерівцем», він не був «мельниківцем». Він був Націоналістом.

Проголошення Акта незалежності України він зустрів у звичному для українського націоналіста місці – в тюрмі -, «за організацію дій, що порушують порядок» – мітингів протесту проти підписання Союзного договору. На той час за його плечима вже було 28 років перебування у радянських тюрмах, концтаборах, психіатричній лікарні. Після провалу «серпневого путчу ГКЧП» справу терміново закрили і Лупиніс вийшов на свободу.

Я познайомився з Анатолієм у 1988 році. В 1989-му ми втрьох: Павло Скочок, Анатолій і я заснували самвидавчий журнал «Золоті ворота». Перше число журналу вийшло в комп’ютерній роздруковці накладом 15 примірників. Потім Лупиніс організував друк наступних чисел журналу в Прибалтиці.

Ми часто зустрічалися по справах журналу, на різних протестних заходах, а також в неформальній обстановці, та й за чаркою бувало. І обговорювали поточні проблеми та можливі варіанти розвитку подій… Анатолій чудово орієнтувався в політичному житті України і принципово тримався осторонь від Провідників ОУН – Слави Стецько і Миколи Плав’юка та створених ними структур в Україні; від колишніх політв’язнів, очоливших «націоналістичні» партії.

Він неодноразово повторяв: «Слід переглянути стосунки з іншими організаціями й державними структурами. Піти на компроміс, домовитися є можливим навіть з ворогами, тільки не з конкурентами. Ті, хто разом з вами змагають до однієї цілі якраз і є справжніми ворогами. Компроміс з ними неможливий. Україна, яку будують Рух чи УРП, не буде нашою Україною. В цій Веймарській «банановій» республіці ні націоналізмові, ні націоналістам місця не передбачено. Пора відкидати сентименти недавнього минулого на кшталт «сиділи разом», «разом вистоювали на мітингах»… Практична корисність особи справі націоналізму мусить стати критерієм поділу на «своїх» і «чужих».

Стаття «Мафія – майбутнє нашого політичного життя» була написана і опублікована ще в далекому 1991 році. В статті міститься точний аналіз ситуації з політичними партіями і «націоналістичними організаціями», які нездатні побудувати справжню державність в Україні. І хоча це було написано в далекому 1991 році, напередодні краху комуністичної імперії, минулі 28 років так званої «незалежності» повністю підтвердили оцінки Лупиноса і його прогнози.



Текст статті:

Обставини політичного життя в Україні, що характеризуються силовими методами державного й адміністративного правління, а також відсутністю традицій парламентаризму роблять безсенсовими спроби творення «класичних» демократичних політичних партій, з їх боротьбою за виборця й парламентську більшість як методою досягнення політичних цілей.

Крім того, низька політична культура, нерозвиненість окремих соціальних, культурних, етнічних груп суспільства з їх окремішніми зацікавленнями та пріоритетами значно обмежує самі цілі, зводячи політичні програми до банальної соціальної демагогії. Софістика у виконанні «провідників-інтелектуалів» є найвищого гатунку, але й вона лишається абстрактною, а як така незрозумілою рядовому слухачеві. Тому в розумінні широкого загалу публіки всі — від націоналістів до комуністів обіцяють одне й те саме: ковбасу. В крайньому разі, одні ковбасу через відокремлення, інші ковбасу через федерацію, а насправді всі прагнуть одного дірватися до годівниці. Саме годівниця в розумінні рядового виборця є альфою і омегою української політики.

Кожна ціль вимагає відповідних засобів. Якщо відкинути демагогію слів і придивитися до їх носіїв, то стане зрозумілим, що й структура самих партій є пристосованою до володіння саме годівницею. За структурою й методами діяльності це зграї. «Пахан» зверхник на чолі, під особу якого певні зовнішні сили «башляють» гроші, технічні засоби. «Пахан» у відповідь пристосовує свою музику до побажань завойовників. «Пахана» оточують «пристяжні», які властиве «тримають масу», ділять здобич і проводять «лінію партії» в маси. Дехто з них мріє стати «наглядачами», а якщо це не вдається, вони відокремлюються зі своєю «кодлою» й творять нову зграю. В їхніх руках знаходиться й бізнес організації: перепродаж літератури, символіки, матеріальних цінностей, просто шахрайство й побори. З цих двох статей «вкладення» на «пахана» та «навар» з бізнесу і складається прихідна частина партійного бюджету, розходна ж має з головними статтями гроші на новий бізнес, платню функціонерам та хабарі партійному «лоббі» в місцевих та центральних структурах.

«Пахана» та «пристяжних» оточує «шобла» ті, хто вже відчув «смак падла» і, повні надій на легкий хліб, рвуться «в долю». Вони головний конкурент старих «пристяжних», надія й опора «пахана» в конфліктах, але одночасно й «кодла» окремих «пристяжних», майбутні «пристяжні» в нових зграях. Вони за межами «діла», але під їх впливом знаходиться певна кількість «мужиків» рядових членів організації та симпатиків. Їх обов’язком є відроблення грошей замовників, творення ілюзій масовості та якоїсь «діяльності». Вони щасливі своєї причетності до «великої справи», бо нічого більше, крім неприємностей, вони з того не мають. Частина «мужиків» «сучиться», трафляє до «шобли», частина найбільш розумних та порядних відходить від політики, а невиправні оптимісти в надії «знайти щось справжнє» переходять до іншої зграї.

Якщо формою організації є зграя, метою ’ю годівниця, то методою просто мусить бути інтрига. Пліткарство, змови, боротьба «всіх проти всіх», лиття бруду на опонентів ’ю ось властиве і весь арсенал засобів українських партій від КПУ до УНП, не виключаючи Руху. Всі вони є провідниками політики зовнішніх сил, бо знаходяться під іноземним контролем, на іноземному утриманні. Завдяки своїй нечистоплотності партійні структури давно вже стали угіддям шпигунської та провокаторської діяльності, середовищем для вибору агентів та знаряддям і дахом для шпигунських операцій.

У подібних Україні «збалканізованих» суспільствах це явище профанації політичної діяльності не є чимось винятковим, скоріше характерним. Не заглиблюючись в аналіз причин, що його викликали, звернемося відразу до наслідків, які воно викликає. Це економічна та політична залежність України від зовнішніх сил, провінціоналізація, другорядність внутрішнього життя, денаціоналізація й деградація суспільства на тлі відносного процвітання компрадорської меншості й азіатського зубожіння більшості.

Національне відродження, національне творення неможливо осягнути методами «традиційної» політики. Людське суспільство, як і звичайний натовп, є далеким від розуміння власних інтересів. Задля проведення цих інтересів в життя воно повинно опиратися не на здеорганізовану аморфну масу «суспільства взагалі», а на свідомі своїх окремішніх зацікавлень конкретні соціальні угрупування, верстви.

В умовах Совітської імперії і України з їх розпадом чи з незформованістю організованих сил суспільства, спиратися можна лише на організаційні (кастові) структури, чи, вірніше, їх залишки. Себто об’єднувати рештки організованих сил суспільства на клановій, мафіозній основі.

В своєму сучасному значенні поняття мафії чи клану означає обов’язково злочинне поєднання різних суспільних структур в одну систему. Але злочинну чому? Лише тому, що протистоїть офіційній системі, правова «легальність» якої ще не означає її правости. І КУ-КЛУС-КЛАН на півдні США і класична т.зв. «мафія садів» Коска на Сіцілії виникли як відповідь на загрозу існуванню традиційного національного суспільства після розгрому його державницьких інституцій зовнішніми силами. Тільки таке, не зв’язане комплексом законів, нав’язаних загарбником з метою утвердження, чи то «легалізації» свого панування, таємне всепроникаюче об’єднання могло захистити національно свідому особу від поневолення колаборантами та чужинцями, національну культури й цінності буття від зденаціоналізації, деградації та цілковитої загибелі. В умовах розпаду державних структур, неефективності їх діяльності в «легальному» вигляді виникали і таємні кастові організації. Коли державна поліція вже корумпована до того, що не може вести боротьбу зі злочинністю, цю боротьбу перебирають на себе поліційні «ескадрони смерті»: коли суд присяжних не карає злочинців, це робить суд Лінча; коли розкладається військо, ті що лишаються вірними, творять «Фрейкори» або «Добровольчєскую Армію»; коли забороняють мати власну розвідку, вона твориться приватно, як «Нунтія» або «Організація Темна».

Все це є нормальні процеси самоорганізації суспільства, постання «знизу» альтернативної державності як вищої форми національного резистанцу. В умовах України така держава вже була один раз створена. Її творець ОУН і була саме такою всепроникаючою мафіозною структурою.Але зі смертю славнопам’ятних Шухевича та Бандери ця ОУН скінчилася. Скажемо прямо її більше немає. При всій своїй вірності ідеї і щирості намірів, добродії за кордоном не є центром, проводом національного відродження. Властиво, вони так і лишилися «Закордонними частинами», тільки тепер уже без організації. Їхні спроби створити собі ЗЧ в Краю є отим самим «творенням враження», якщо не «відробленням грошей». Кожне намагання ЗЧ вийти з кола функцій запілля, себто постачання, школення кадрів з Краю, вироблення прихильної опінії світової публічности щодо подій в Україні, призводитиме до нових непорозумінь, помилок, провокацій КГБ, затримки розвитку національної справи. Невже панове «з-за калюжі» не розуміють, що в структурах, творимих ззовні не є можливим зберегти «чистоту рядів», що «виїздники», з якими вони здебільшого працюють «там» є верствою до сих пір контрольованою КГБ, що «заїжджі гастролери» під час своїх короткотривалих візатів оточені щільним кільцем тих, хто чекає подачки або просто топчеться по п’ятах, а тому не знають тих, хто дійсно працює. Добродії з-за кордону, найчастіше і найохочіше погоджуються з вами ті, хто втирається в вашу довіру за завданням КГБ, чи під його контролем. Ви не бачите нових сил, обертаєтесь весь час в одному і тому ж колі старих бійців, наскрізь пенетрованому КГБ.

Результати відомі. Де, на що пішли гроші та матеріальні засоби, пожертвувані на національну справу? Добре, якщо не на Володимирській і не на потреби КГБ, а лише на чорний ринок та люксусове життя «панів провідників» тут. Третій рік саботується розвиток національної справи. І це в час, коли імперія ось-ось впаде, постане хаос, почнеться (власне уже починається) катастрофа. Після цього найпростіше і цілком відповідним українським політичним традиціям було з звинувачення в зраді. Воно є універсальним і ним можливо пояснити все, що не розумієш. Але ж будемо розумними людьми. Хвіст не може вертіти собакою. Що можливо побачити, в чому можливо розібратися з такої відстані, при такій різниці світосприйняття? Ви чужі в цьому світі, панове, так само, як і ми в вашому. То ж давайте кожен робитиме свою справу. Україна є тут, боротьба точиться тут. Організація Українських Націоналістів так само мусить бути тут. Нова ОУН буде пам’ятником ОУН буде пам’ятником ОУН Коновальця, Шухевича, Бандери. Вона змагатиме осягнути поставлені ними цілі боротьби, і виконати тим самим історичну місію ОУН. Разом з тим ця організація буде цілком новою, сучасною, опертою на власну синтезовану ідеологію, в основі якої лежатимуть кращі традиції визвольного руху та досвід інших національно-визвольних організацій. Вона творитиметься за мафіїстичним принципом, на засаді пов’язання в систему різнорідних доповнюючих одна одну структур.

Офіційно ці структури можуть бути й не зв’язаними в одне ціле, виступати як окремі, навіть протилежні за напрямами своєї дії, організації. Члени її можуть і не знати на що, в ім’я чого працюють. Достатнім буде, якщо ключові посади в них займатимуть люди Організації, які проводитимуть потрібну їй політику. В умовах початкової кадрової бідності це буде єдиною можливістю швидкого зростання меж організації, її впливів.

Слід продумати й принцип відбору кадрів. Особи, які рекрутуються з дотихчасових «колополітичних» кіл, є достатньо зіпсованими атмосферою «політичного життя». До того ж вони, як правило, не мають ні професійних навичок, ні досвіду практичної діяльності. Нині, за умови великих змін в імперських структурах, виникає можливість рекрутації осіб, звільнених з державної служби. На відміну від «маргиналів» вони мають освіту й досвід, а їхня жага порахунків з системою є певнішим мотивом діяння, ніж абстрактне бажання справедливості. Фахівців політичних кіл відбивають кола бізнесові. До цих пір політиками ставали лише ті, хто не міг пристосуватись в бізнесі. Але, якщо раніше в умовах підйому коньюктури конкуренція чи союз з бізнесом були неможливі, то зараз в обставинах спаду і антибізнесової кампанії це стає пожаданим для обидвох сторін. Бізнес потрібен політиці як джерело фінансування, політика – бізнесові як виразник і провідник його інтересів. Такий взаємозв’язок визначає зверхництво бізнесу. Для недопущення цього існує мафія з методами популярного, доступного й найтупішим пояснення суті справ. Таким чином, на часі контакти з кримінальними колами. При всьому їх небажанні влазити в політику, остання зачіпає й їх, вимагає певної участі. Як би там не було, а «брати касу» приємніше з «ідейних міркувань».

Мафіозі поважають, бо бояться. Член українських політичних організацій нині викликає хіба що співчутливу, поблажливу посмішку. Це відношення оточення слід переломити: «Захоплення і страх мусите викликати ви в одномірних». Щоб там не було, а совітське суспільство призвичаїлося до терору. Зворушити його може хіба що міцне «кровопускання». З цією метою необхідно активніше вдаватися до практики «психологічного терору» як невід’ємного елементу впливу на суспільство.

Слід переглянути стосунки з іншими організаціями й державними структурами. Піти на компроміс, домовитися є можливим навіть з ворогами, тільки не з конкурентами. Ті, хто разом з вами змагають до однієї цілі якраз і є справжніми ворогами. Компроміс з ними неможливий. Україна, яку будують Рух чи УРП, не буде нашою Україною. В цій Веймарській «банановій» республіці ні націоналізмові, ні націоналістам місця не передбачено. Пора відкидати сентименти недавнього минулого на кшталт «сиділи разом», «разом вистоювали на мітингах»… Практична корисність особи справі націоналізму мусить стати критерієм поділу на «своїх» і «чужих».

Означені цілі й шляхи їх досягнення вимагають від усіх осіб та організацій, які вважають себе націоналістичними хоча б неформального, ділового порозуміння дій на майбутнє. До речі, це в традиціях мафії. Будемо відвертими, панове, кожен з нас прагне реалізувати себе в служінні націоналістичній ідеї. Це мимоволі викликає конкуренцію. Існують тільки два шляхи її подолання: зменшення числа конкурентів – цей шлях взаємних інтриг та порахунків практикувався до сих пір – та розширення кола однодумців шляхом об’єднання під стягом націоналізму нових верств населення. Останній шлях здається кориснішим і для нас, і для справи. В Україні на всіх стане і праці, і слави, і стінок, до яких нас можуть поставити. Шляхом осягнення такого порозуміння могла б бути робоча зустріч провідників та представників усіх націоналістичних організацій.



Довідка про автора:

Народився Анатолій Лупиніс 21 липня 1937, в селі Новоолександрівка, Червоноармійського району, Донецької області, де проживали його батьки після втечі із сибірського табору.

Він прожив 62 роки, значну частину з яких – в таборах, тюрмах божевільних. Однак увязненим себе ніколи не вважав. «Це була своєрідна, але ефективна форма освіти, де я отримав набагато більше знань, аніж у будь-якому інституті», – говорив про своє життя козацький гуру. Останній романтик українського Опору.

Сам він стверджував, що його доля визначилась ще в ранньому дитинстві. Батьків радянська влада відправила у заслання, але «подорож» на Сибір зупинила війна. Тому сімя поспішила повернутися додому, на Черкащину.

Закінчивши з медаллю сільську школу, він мріяв про далекі яскраві зорі. Відтак обрав кафедру астрономії на фізматі Київського університету. Здавалось, чудовий початок карєри науковця. Але… в 1956 році радянські війська вступили до Будапешта. 19-річний студент 3-го курсу Лупиніс вийшов на демонстрацію протесту з плакатом «Руки геть від вільної Угорщини». Наслідки? Шість років табору та улюблені зорі у загратованому вікні.

У 1957 році за активну участь у повстанні 7-му таборі із вироком за «антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу» дістав десять років ув’язнення. Покарання відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму №10. Перебуваючи у Володимирські в’язниці піддаючись тортурам від режиму за те що з ним боровся, був паралізований (парапарез ніг). Повністю відбувши термін у 1967 році А. Лупиніс звільняється. По двох роках лікування зміг рухатися із допомогою милиць і одразу ж поступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.

1971 року новий арешт. Цього разу – за поетичний дар. А точніше – за патріотичні вірші про Україну. А ще точніше – за те, що читав їх перед громадою біля памятника Шевченку. Його назвали «Божевільним» і відправили «куди належить»… І потягнулася низка довгих, страшенно довгих днів у Дніпропетровській «спецпсихушці», порівняно з якою будь-який табір здавався курортом.

Звільнився у 1983 році. Щоправда, з безнадійно підірваним здоровям. Але ж у стократ більшим, сильнішим прагненням жити і боротися. Одразу ж включився у підпільну активну роботу. …Йшли роки. Часи змінювались. Запахло свободою. Трішки-трішечки. Нарешті!?

Лупиніс стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України. Але зрозумівши безперспективність угодовської позиції на котрі переходили усі без виключення «перебудові» структури – спільно із революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї (УМА), котра за його ж ініціативою була перетворена спочатку в Українську Національну Асамблею (УНА), а пізніше в УНА-УНСО.

В 1990 році він організовує реєстрацію людей, які вважають себе громадянами окупованої Української Народної Республіки. За кілька місяців список налічував приблизно мільйон чоловік. І це стало фактично першим референдумом незалежної України.

І ось знову арешт. Проголошення Акта незалежності України він зустрічає у звичному місці – в тюрмі: «за організацію дій, що порушують порядок» – мітингів протесту проти підписання союзного договору. Після провалу «серпневого путчу ГКЧП» справу терміново закрили і Лупиніс вийшов на свободу.

Війна в Абхазії, дві війни в Чечні…

Разом із політичною і революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив полум’яну поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів.

Наша остання зустріч була в січні 1999-го… Ми сиділи на кухні орендованої Анатолієм квартири на Куренівці. Пили горілку, закусюючи копченим салом з чорним хлібом, лаяли президента і уряд!.. Анатолій захоплено розповів мені, що колишня лікарка психлікарні КДБ приїхала в незалежну Україну для зустрічі з ним і віддала всі вилучені у нього при обшуках вірші, які вона таємно зберігала всі роки!

5 лютого 2000 року, на 63 році життя помер визначний політичний та громадський діяч, полум’яний український революціонер – Анатолій ЛУПИНІС.

Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.



+2
163
RSS
17:03
+1
Оце точно був титан духу…
18:14 (відредаговано)
+1
Аятола — так називали Лупиноса побратими. Про це свідчить Василь Шкляр у романі ЕЛЕМЕНТАЛ. От би зняти по ньому фільм! Володимире, виправ у кінці допису описку про смерть Лупиноса у 2000 році — ти ж зустрівся з ним у 2001 році. Щодо ідеї організації НОВИХ НАЦІОНАЛІСТІВ. Невже її й досі нема?
Згідно з Вікі-статтею, дати життя Анатолія Лупиноса наступні:
21 липня 1937, Новоолександрівка — 5 лютого 2000, Київ

Перевіряємо за Енциклопедією сучасної України:
21. 07. 1937, с. Новоолександрівка Постишев. р-ну Сталін. обл., нині Покров. р-ну Донец.обл. – 05. 02. 2000, Київ

_не_знаю Отож, найшвидше, помилковою є фраза:

Наша остання зустріч була в січні 2001-го… Ми сиділи на кухні орендованої Анатолієм квартири на Куренівці.

_не_знаю Буває!..
Дякую, виправив!
В січні 2001-го у мене була остання зустріч з іншим приятелем, якого теж звали Анатолієм. Він теж помер, але в лютому 2002-го.
20:56 (відредаговано)
+2
Пане Анатолію, якщо Ви слідкуєте за політичним життям, то окрім «націоналістів СВОБОДИ» ні про кого не чути!
Але чи є «СВОБОДА» націоналістичною партією!? Тобто правою партією з ідеологією націоналізму? НІ! Фактично «Свобода» діє як лівацькі екстремісти!
Як відомо, у другому турі президентських виборів-2019 керівництво ВО «Свободи» підтримало Володимира Зеленського. Стратегія «зеленої команди» полягала в тому, щоб максимально очорнити Петра Порошенка – тоді на його тлі Зеленський виглядатиме не так уже й погано. Таку ж саму стратегію обрало керівництво «Свободи»: вони майже не згадували Зеленського, зате систематично лили бруд на Порошенка. Йому приписували всі наявні у країні недоліки, натомість всі позитивні досягнення ігнорували. Про це доказово свідчать і публікації в партійній газеті «Свобода», і публічні виступи лідерів – як на внутрішніх зібраннях, так і в медіа.
Слова і дії лідерів цієї політсили під час президентської кампанії 2019 року виразно засвідчили, що їх цікавить тільки проходження у Верховну Раду! Проте, вибори останніх років виразно показали, що «Свобода» давно втратила авторитет як націоналістична партія, і тільки спекулює на націоналістичній та патріотичній риториці.
Не буду згадувати за старі теревені на предмет того, які олігархи фінансували «Свободу» і кого вони набирали в партійний список за часів Ющенка і Януковича. Це все вже позабувалося. До того ж, тестування на моїй мамі довело, що обивателі подібну інфу не сприймають і не здатні оцінити належним чином.
Але є один дуже яскравий і показовий вчинок, який назавжди затаврував ВО «Свобода», як імітацію «правої націоналістичної» партії.
Нагадую…
_шкодую
Неділя, 19 січня 2014 року.
На Майдані коло Дівки[-на-Шару Євро-]Революція іде…
Себто, «тритушка» (Яценюк, Кличко, Тягнибок) по черзі виступає на сцені й віщає народу щось на кшталт: ситуація тупикова, розходьтеся, люде, по домівках…
Телевізора у нас вдома немає з часу переїзду на нову квартиру, але я дивився пряме включення Еспресо-TV через ноутбук.
Як раптом на сцену проривається посланець, весь в милі й кіптяві, який майже криком кричить: там, на Грушевського, почалися зіткнення молоді з «беркутятами», вже полетіли «коктейлі Молотова»! Майдан, на допомогу!!!
І що ж сталося?! «Тритушка» риторики не змінила. І головне: «Свобода» як стояла на Майдані, так там і лишилася! Сам лідер ВО «Свобода» — наш богатир і красний мОлодець Олежка Тягнибок лишився на Майдані!!! А на «Грушу» пішов подивитися, що там і як — Кличко!..
_шкодую
Не знаю, кому як «зайшов» такий вчинок, але особисто для мене після того і ВО «Свобода» в цілому, й Олежка Тягнибок перестали існувати, як якась серйозна сила. Не хочу матюкатися проти ночі, але…
Якщо ти, б****, смієш називатися українським націоналістом!..
Якщо ти, б****, постійно стирчиш на сцені Євромайдану!..
Якщо ти, б****, маєш статус народного депутата!..
Якщо тебе, б**** підзаборну, благають про допомогу молоді люди, які зчепилися в сутичці з «беркутятами»!..
А ти, як останнє сц**ло, лишаєшся на Майдані й продовжуєш співати «старі пісні про головне», про мирний протест і ненасильство!..
Тоді, ввечері 19 січня 2014 року настав момент істини.
І Олежка Тягнибок разом з ВО «Свобода» той іспит провалив.
Вони повелися так, як міг повестися хто завгодно — тільки не як права партія, не як українські націоналісти!.. Залишившись тоді на Майдані, вони самі собі винесли вирок. І хоча після того вони «тілорухалися» в тому ж напрямі, що й раніше — то вже були конвульсії конаючого організму, який безславно подох й у якого почалася затяжна агонія.
09:22
+2
Момент істини!

12:31 (відредаговано)
+2
А чи може стати новітньою правою партією націоналістів АНСДП Каганця?
Чи це черговий туман?
Наскільки я розумію, АНСДП існує виключно в межах проекту «Народний оглядач» на рівні ідеї. А все, що є на сайті НО, ширяє високо-високо над землею в синьому піднебессі.
_ангел _ангел _ангел
Простіше кажучи, все, що на сайті НО — все це перебуває в просторі гри!
Ще раз: в просторі ГРИ!!!
Зрозуміло?..
_дідько
Тепер подивись на хронологію створення "потішних військ" Петра І:
1682 — створення «потішного майданчика» біля стін Кремля;
1683 — початок запису в «потішні війська» охочих дорослих людей;
1686 — створення «потішної артилерії»;
1691 — «потішні війська» отримали правильну організацію та поділилися на Преображенський і Семенівський полки, відбувся «потішний похід» на! потішну фортецю" Пресбург;
1692 — «потішні полки» були зведені в 3-й Московський виборний полк;
1693-1694 — два морські походи «потішних полків» на Архангельськ;
1694 — історія «потішних військ» завершується Кожуховськими маневрами.
Тепер співвідносимо цю хронологію з датою народження Петра І: 30 травня (9 червня) 1672 року.
_стежу
Таким чином, на момент створення «потішного майданчика» біля стін Кремля йому було 10 років, а на момент завершення історії «потішних військ» (Кожухівських маневрів) і фактичного створення московитської армії нового типу — 22 роки. Отже, створення армії нового типу — це глибинна дитяча мрія Петра І. Так, він почав з «простору гри» (мовою Каганця) — але реалізація цієї ідеї відбулася вже в реальному «просторі боротьби»… І все це — в юні роки
_стежу

Для довідки: я — не московський цар, тим не менш… Розповіддю про Куренівську трагедію мама приголомшила мене в 5 років, відтоді ж я почав обережний пошук відомостей про неї; прозаїком-фантастом я захотів стати в 11,5 років; до системної роботи з написання коротких (поки що) НФ-оповідань під впливом «музи» я перейшов у 21 рік (фіксую перехід в реальний «простір боротьби» — за визнання, публікацію творів тощо); теорію «вектора Київських катастроф ХХ ст.» остаточно створив для себе в 23 роки; роман «До комунізму...», присвячений цьому «вектору» та зокрема Куренівській трагедії, почав писати в 26 років, завершив у 28 років.
_соромлюсь

А тепер скажи, скільки зараз років Каганцеві?! Якщо він народився в 1961 році — то є старшим від мене на 2 роки, отож йому має бути десь 58 років… Тепер трохи про його справи:
— вихід в світ книги «Нація золотих комірців» — 1994 рік33 роки;
— редагування журналу «Перехід-IV» — 1998 рік37 років;
— створення сайту «Народний оглядач» — 1999 рік38 років;
— вихід в світ книги «Арійський стандарт» — 2004 рік43 роки;
— вихід в світ книги «Пшениця без куколю» — 2007 рік46 роки;
— вихід в світ книги "Євангеліє Ісуса Хреста" — 2017 рік56 роки.
_соромлюсь
Якщо я десь помилився — виправ мене.
Але повернімося до твого запитання:

А чи може стати новітньою правою партією націоналістів АНСДП Каганця? Чи це черговий туман?

Розумієш, до чого я веду? Не знаю, що там було в голові Ігоря в дитячому віці. Можу припустити, що то була шляхетна ідея трансформації українського суспільства у постіндустріальне — припустимо. Але вихід в реальний «простір боротьби» (за трансформацію українського суспільства у нього відбувся у віці «за 30» — книга «Нація золотих комірців», журнал «Перехід-IV», сайт НО. А коли там він «засвітив» ідею з партією АНСДП?! Здається, вже після нашого з тобою вигнання з НО, бо коли я зареєструвався на цьому сайті — був оголошений «запис до Третього Гетьманату». Нагадую: спочатку була ідея Третього Гетьманату, а вже потім — ідея АНСДП. І це у віці, коли Каганцеві вже добре «за 50»… А ця ідея все ще перебуває в «просторі гри», як і «ельфи в українській політиці».
_не_знаю
Я не даю жодних оцінок. Я просто констатую: на жаль, Каганець вже не в тому віці, щоб намріяти щось у «просторі гри», а потім спустити це в реальний «простір боротьби» і запустити механізм трансформації українського суспільства. Бо йому вже «за 50», і він вже не зможе реалізувати цю мрію… Ну, звісно, якщо він є «ельфом» і збирається прожити десь так 6000 років — тоді так! Тоді він зараз ще є «ельфійським дитинчам»…
А якщо не є?!
Тоді максимум, що може статися — це якщо якийсь сучасний тінейджер підхопить ідею АНСДП, зробить її своєю юнацькою мрією, а років через 10 реалізує, та проведе всіх «ельфів» у нашу Верховну Раду… Тільки так. А все інше — «бузковий туман»… І максимум, що у нього вийде — це чергова «диванна» партія з номером «далеко за 200».

P.S. Прошу зрозуміти: я в жодному разі не критикую Каганця, не хочу вронити його авторитет тощо! Я просто показую істинний стан речей: «справжні» ідеї мають спадати на думку, коли ти ще «юноша пылкий со взором горящим» ©, а коли ти вже молодий чоловік — будь люб'язний, переходь до реалізації своїх ідей. А от коли тобі «добре за 50» — ти вже висуваєш ідеї, які можуть запалити не тебе, а чергового «полум'яного юнака». У тебе ж самого вже забракне запалу на реалізацію свіжої ідеї. І вийде з цього лише черговий симулякр. Такою є реальність. І цю реальність потрібно враховувати.
_шкодую
15:31 (відредаговано)
+2
Пане Анатолію і пане Тимуре, вношу ясність… Ідея АНСДП народилася як один з майбутніх проектів Науково-дослідного Інституту Третього Райху (НДІ Третього Райху), який я очолив після його проголошення у 2018 році.

Мова йшла про створення правої націонал-соціалістичної партії, на кшалт НСДАП. Для маскування цієї ідеї і була придумана ігрова модель — АНСДП. Враховувалося, що екранізовані твори Толкіна, які стали популярні у всьому світі, будуть працювати на популяризацію партії.
Але п. Каганець втратив відчуття реальності і ельфи, в його хворобливій уяві, перетворилися на реальну політичну силу, яка «втрутилася в президентські вибори-2019», а на парламентських виборах стала проводити «селекцію» з метою націотворення.
Нічого конкретного і реального по створенню АНСДП, окрім словоблуддя п. Каганця на НО, зроблено не було! Я одразу дистанціювався від створення АНСДП, оскільки п. Каганець з маніакальною настирливістю став притягувати до АНСДП технологію «Живого Слова».
В результаті я склав з себе повноваження директора НДІ Третього Райху і розірвав стосунки з п. Каганцем і НО, про що заявив публічно своїм блогом на НО від 5 липня 2019 р.
15:52 (відредаговано)
+2
Як кажуть математики, що і треба було довести! Торік Вам було 72, Каганцеві — 57. "Ігрова модель АНСДП" була вигадана (!) для маскування (!!) справжньої мети — створення правої націонал-соціалістичної партії, на кшалт НСДАП.
_не_знаю
Отже, від початку (!!!) "ігрова модель АНСДП" — не більше ніж маскувальний «дим», «бузковий туман». Що ж до дій Каганця, то він почав наповнювати «маскувальний дим» фантазіями та й загалом приділяти йому занадто багато уваги — замість практичної реалізації в просторі боротьби української правої націонал-соціалістичної партії. А що реального може вийти з «маскувального диму»?! Та нічого… «Дим», «туман» залишиться димом і туманом.
15:43
+2
Володимире, ти сміливий чоловік. Ти намагався щось змінити на НО до кращого. В напрямі до реальності. Не вийшло. А з Каганцем проблема в тому, що він висуває цікаві ідеї, про втілення яких не дбає. Хто пам'ятає, що було до ідеї ТРЕТЬОГО ГЕТЬМАНАТУ?
15:58 (відредаговано)
+2
Не важливо, що було до ідеї Третього Гетьманату. Бо в будь-якому разі, це ідеї не «юноши пылкого со взором горящим» © — це ідеї дорослого чоловіка. Ідеї в «просторі гри», а не в «просторі боротьби»… Якщо він хоче «гратися у фантазії» — хай грається! Я йому говорив і знов повторюю: я перебуваю в «просторі боротьби» — бо я реалізую свою дитячу мрію (в художніх творах і книжках)!!! Каганець мене за це завжди критикував. Ну що ж — ми якийсь час побули разом та й розбіглися!
_вибачаюсь
Кожному — своє © Хіба не так, пане Володимире?..
17:34
+2
А до ТГ була УНГ — Українська Національна Громада (2012 р.). Ідея була утворити осередки УНГ, як рої, сотні і полки з національно-свідомих українців. А потім утворити на їхній основі ТГ. Коштів хронічно не вистачало, а тому К. утворив Почесних громадян ТГ. Таким міг стати кожен, хто одноразово (а не в підсумку!) вносив 1000 гр. Дійшло до формування сотень УНГ (ТГ), А насправді роїв. І їх було до десятка. А потім раз — і все це забулося, бо виникла ідея Міжмор'я.
При $1=8₴, 1000₴=$125… _здивований Ого!!! _здивований
18:05 (відредаговано)
+2
Я з п. Каганцем і п. Збітнєвим знайомий з 1999-го. Дебютував статтею у журналі «Перехід-IV» у 2001-му, оскільки до цього займався своєю книгою «ГІТЛЕР: Інформація для роздумів...» та власним сайтом «МОЯ РЕВОЛЮЦІЯ».
Прожектів за 20 років (саме прожектів, а не проектів) п. Каганец висунув багато, але практично здійснені три. Це, в першу чергу, створення секти «ЖС», Intermarium.TV (у якому я записався у 26 фільмах), та НДІ Третього Райху.
Прожектів за 20 років (саме прожектів, а не проектів) п. Каганец висунув багато...

«Прожект» саме на те і «прожект», щоб вічно лишатися в «просторі гри», в просторі фантазії та уяви. Тоді як справжню партію треба творити в реальному «просторі боротьби»… Співчуваю: Ви просто не того партнера знайшли!..
_шкодую
Або не так. «Димова завіса» АНСДП мала би такою лишатися в якості прикриття, й пан Каганець міг би й надалі бавитися в «ельфів» досхочу. Тим часом, під прикриттям (!!!) «димової завіси» АНСДП треба було створювати реальну праву націонал-соціалістичну українську партію — тільки вже не з Каганцем, а з іншим партнером! Оце б і була практична реалізація китайської стратагеми №21 «Цикада вислизає зі свого блискучого одягу» (Стратагема зміни фокусування); Потрібно навмисне відвернути увагу контрагента на щось другорядне для маскування справжніх дій по виходу з критичної ситуації. У Каганця чудово виходить створювати «димові завіси» — просто не треба покладати на відволікаючий покрив забагато надій! Бо його призначення — приховати справжні дії в реальному «просторі боротьби», не більше.
_чудово
Отож на Вашому місці я би продовжив співпрацю з «Народним оглядачем», але тільки в плані підтримки «ельфійських ігрищ» в обсягах, необхідних для підтримки відволікаючого процесу. А вже під захистом цієї «ширми» розвинув би діяльність із створення реальної правої партії.
_не_знаю
А втім…
Ви старші від мене на 17 років, я Вам годжуся в сини. Отож не мені радити Вам, як діяти, шановний пане Володимире… Перепрошую, я тут трохи забагато дозволив собі. Можете ігнорувати цей мій допис без жодних сумнівів.
18:49
+1
Щодо АНСДП. Назва така: Арійська національно-солідаристська демосократична партія ельфів Міжмор'я. Міжмор'я нема, ельфів нема. Туман і все близьке до нуля, крім журналу ГАРТЛЕНД і сайту НО. Таке враження, що ігрова система зроблена як безпековий захід. Як спитають: А що це у вас за партія? К.: — А це ми граємося! У нас кожен монах Розподіленого монастиря — (РП) може стати членом партії! (К.: — буде весело!). Як насмішка: Архімандритом розподіленого монастиря призначив К. себе під личиною Миро. Володимире, то ти так і не став монахом РП?
18:53 (відредаговано)
+2
Володимире, то ти так і не став монахом РП?


Анатолію, ну як я міг вступати в монастир, якщо перше правило монастиря: щоранку присідати, кожного дня збільшуючи присідання на 1 _сильно_сміюсь
Потім пити водичку зранку дрібними ковтками… І т.п.
Про читання книжок навіть не згадувалося. А коли я підняв тему духовності у монастирській стрічці (в Телеграм), то мене просто з неї виключили. Щоб не псував обідню! _сміюсь
20:29 (відредаговано)
+2
Володимире, ти сміливий чоловік. Ти намагався щось змінити на НО до кращого. В напрямі до реальності. Не вийшло. А з Каганцем проблема в тому, що він висуває цікаві ідеї, про втілення яких не дбає. Хто пам'ятає, що було до ідеї ТРЕТЬОГО ГЕТЬМАНАТУ?


Я дебютував в «Перехід-IV» статтею «Нацизм і більшовизм...»
У 2002-му ми створили Читацький Клуб «Перехід-IV», президентом якого обрали мене (до речі, і до сьогодні не переобраним _посмішка
У 2003-му ми започаткували серію «круглих столів „Цивілізаційний перехід України“, постійним ведучим яких був я. В тому ж році я став редактором блоку „Безпека“ журналу.
У 2004-му виникла криза в журналі… Пан Збітнєв вирішив переформатувати редколегію, зняти з посади п. Каганця і призначити редактором п. Миколу Сенченка. Мені і Сергію Дмитриченко п. Збітнєв доручив розробити нову концепцію журналу, узгодити її з п. Сенченко і подати йому на затвердження. Але потім п. Юрій прийняв рішення припинити випускати журнал.
У 2005-му П. Збітнєв запросив мене на посаду заступника голови Видавничого Дому „Княгиня Ольга“. Я почав видавати книжкову серію „Спецслужбы в войнах ХХ века“.
Тим часом Олена Каганець на власний кошт продовжила випуск „Перехід-IV“ (журнал було перереєстровано на фонд Кирила Стеценко).
Потім були УНГ і Третій Гетьманат. Я пішов з ТГ оскільки п. Каганець висунув вимогу обов'язкового практикування „ЖС“.
Наскільки я знаю, певний час випускався паперовий варіант „Народного оглядача“.
Потім був прожект „Братства Майдану“.
Далі… прожект Інституту Міжмор'я, прожект журналу „Нова Європа“, який перетворився на проект журналу „Гартленд“ (верстку обох номерів робив я, в чому глибоко розкаююся!).
Далі проект Intermarium.TV (реально запрацював завдяки Віктору Макаренко, режисеру і оператору); проект НДІ Третього Райху (ним опікувався я); прожект АНСДП; прожект Розподіленого монастиря „Гартленд“…

В той же час, за моїми спостереженнями, все це було „димовою завісою“, за якою ховалася стратегічна мета — створити Церкву „Живого Слова“, очільником якої п. Каганець вважав себе!
20:34
+2
«Димова завіса» АНСДП мала би такою лишатися в якості прикриття, й пан Каганець міг би й надалі бавитися в «ельфів» досхочу. Тим часом, під прикриттям (!!!) «димової завіси» АНСДП треба було створювати реальну праву націонал-соціалістичну українську партію — тільки вже не з Каганцем, а з іншим партнером!


Пане Тимуре, якщо Ви уважно прочитаєте ВСЕ, що було опубліковано на НО і в журналі «Гартленд» про АНСДП, то Ви зрозумієте — п. Каганець зробив все можливе, щоб дискредитувати створення реальної партії!
Я протягом майже року з ним дискутував з приводу певних публікацій. Але марно — я натикався на глуху стіну.
Тому залишалося піти на відкритий бунт, що я і зробив!
… п. Каганець зробив все можливе, щоб дискредитувати створення реальної партії!

Так, розумію. Він може. Хоча…
_стежу
Знаєте, якщо чесно, то мене беруть сумніви щодо заявленого ним соціотипу — «етико-інтуїтивний інтроверт». Я сам ЕІІ з акцентованою інтуїцією. Причому можу це підтвердити навмисно збереженими результатами двох тестувань (яких насправді було багато):




Але я не можу уявити, щоб ЕІІ діяв так, як діє Каганець! У мене це в голові не вкладається… Отже, або я таки чогось не розумію — або він просто не ЕІІ…
20:45
+2
Крім того, був ще один важливий момент! Після публікації п. Каганцем «гіпотези» про «втручання ельфів у президентські вибори-2019» декілька моїх поважних друзів дуже делікатно почали мене розпитувати про моє здоров'я… чи не перевтомився я… А один мій приятель, з яким дружу вже 45 років, прямо запитав, чи не потрапив я під вплив якихось сектантів, оскільки вірити в «ельфів» може тільки психічно хвора людина. Я його заспокоїв, але зрозумів, що потрібно ставити крапку на стосунках і з п. Каганцем, і з НО!
Повторюю:

Ви старші від мене на 17 років, я Вам годжуся в сини. Отож не мені радити Вам, як діяти, шановний пане Володимире…

Пішли з НО? _чудово Отже, так було треба! _чудово Вам видніше.
Оскільки п. Ігор почав нагло цензурувати фільми, даючи команду вирізати те, що суперечило його точці зору, то залишатися на НО було безглуздо.

Тим більше, що змінити НО неможливо! Фактично, це сімейний сайт п. Ігоря і п. Олени, які вирішують, що обирати для публікації. Подивіться на матеріали хоча б останнього місяця. Жодного автора окрім п. Ігоря і п. Олени!
21:28
+2
Володимире, що й казати: люди із здоровим глуздом коло К. довго не затримуються. Кілька років я намагався наблизити прихильників НО ближче до реальності. ГРА, ГРАВЕЦЬ ' це базові основи роботи НО+. Доказ К. про те, що людина=гравець грунтувався на тому, що латиною слово ludenc означає ГРАТИ, а це свівзвучно із словом ЛЮДИНА. Доказ, притягнутий за вуха. Я переконаний, що в інших мовах корінь lud значить щось інше. В українській слово лудити означає зовсім не грати, а покривати метал оловом. Я запропонував змінити вказану базу на людина=творець. Погодьтеся; друзі, що в своїй діяльності метою людини є щось утворити. При цьому людина може ще й гратися. Але метою діяльності людини не є ГРА, бо всяка гра є імітацією реальностей. Гра схожа на смішну тінь яку відкидає реальний об'єкт.
22:37 (відредаговано)
+1
Погодьтеся; друзі, що в своїй діяльності метою людини є щось утворити.

Ти ж знаєш, що я на цю тему вже висловлювався — зокрема в авторських матеріалах "Про кубик Рубика, Бога і творчість" та "Ванда". А ще я переклав уривок одного з мідрашів, який дає уявлення про ієрархію співтворців цього світу.
21:41
+2
Я запропонував змінити вказану базу на людина=творець. Погодьтеся; друзі, що в своїй діяльності метою людини є щось утворити. При цьому людина може ще й гратися. Але метою діяльності людини не є ГРА, бо всяка гра є імітацією реальностей. Гра схожа на смішну тінь яку відкидає реальний об'єкт.


Погоджуюся на 100%!
Мета діяльності людини — ТВОРЧІСТЬ!
21:52 (відредаговано)
+2
Володимире, що й казати: люди із здоровим глуздом коло К. довго не затримуються.


Пане Анатолію, коли я прийшов на НО, в лютому 2016-го, то застав Вас. Пам'ятаю, що Ви надіслали мені в приват листа щодо Вашої публікації… На той час я тільки освоювався на НО, був зайнятий створенням власної блогосфери, багато перекладав матеріалів з історії Третього Райху, тому якось не одразу звернув увагу на Вашу відсутність. А коли звернув, то запитав у К.: «А де Анатолій Висота? Чому нічого не пише?» К. мені сказав, що Ви дуже зайнятий. Бачити хто з гравців заблокований я не міг, тому повірив К. на слово. Це вже нещодавно я випадково в старих матеріалах НО наштовхнувся на блог п. Доброслава «Пропозиція щодо “очищення” Народного Оглядача від “Не з усім згідних”. 13.08.2015» і зрозумів що відбувалося на НО.
22:13 (відредаговано)
+2
Відносно цензури. На нашому СВІТОЧІ кожний допис автора потрапляє на головну сторінку і є доступним для читачів. На НО на головну сторінку потрапляють лише дописи із кола наближених до К. редакторів. Я умудрився розміщувати там свої дописи через свого товариша-редактора. Зараз вони всі вже прибрані з НО. Це чекає й на твої дописи, Володимире. Я став небезпечним на НО за розкриття обману. Там була практика встановлення рейтингу гравця за числом внесених або зароблених галів (гривень). Я став спостерігати за тим, хто кого обдаровує галами і позитивними коментарями та зробив для себе відкриття: деякі гравці зробили собі двійників і таким способом нарощували собі рейтинг. Цим займалася й пара К.=Миро. Це вже є негідною поведінкою. На НО заохочувалася практика всевдо-імен і псевдо-світлин. Я писав гравцям повідомлення і просив переходити в реальність. І таки дехто перейшов був у реальність! Наприклад, ЯВСЕСВІТ ( Василь Петришин). Зовсім не знаючи Володимира Федька, я висловив побажання побачити його без чорних окулярів. Володимире, якщо згадаєш про це, то зможеш підтвердити.
09:49
+2
Зовсім не знаючи Володимира Федька, я висловив побажання побачити його без чорних окулярів. Володимире, якщо згадаєш про це, то зможеш підтвердити.

Так, Анатолію, було таке.
Справа в тому, що я з 2010 року зареєстрований у Фейсбуці під своїм літературним псевдонімом Viktor Makedonski / Віктор Македонскі і використав для аватарки своє фото в окулярах. В період 2013-2015 рр. п.К. декілька разів запрошував мене повернутися в проект НО (в тому числі запрошував на моїй стіні в ФБ). На початку 2016-го я погодився прийти в НО, але з категоричною умовою: я не практикую ЖС і жодних нав'язувань мені ЖС не потерплю; я займаюся військовою історією і історією Третього Райху! п.К погодився і перші пару-трійку місяців сам вирішував де ставити мій блог (на першу сторінку чи на останню). Потім він надав мені права редактора і я сам надавав певний статус своєму блогу. В блогосфери інших гравців я не втручався, матеріали і дискусії щодо практикування ЖС взагалі ігнорував.
Коли я реєструвався на НО, то зареєструвався під справжнім прізвищем, а аватарку використав стару _радий
14:30 (відредаговано)
Viktor Makedonski

Так, Ви там не тільки в чорних окулярах, але ще й майже без сивини.
_крутий
UPD1. Перепрошую, якщо мимоволі нагадав про Ваш солідний вік…
UPD2. До речі, з метеликом Ви виглядаєте дуже стильно, пане!
09:51
+2
Я умудрився розміщувати там свої дописи через свого товариша-редактора. Зараз вони всі вже прибрані з НО. Це чекає й на твої дописи, Володимире.

Я це знаю, Анатолію. Але у мене все закопійоване!
13:29 (відредаговано)
+2
Адольф Гітлер якось сказав:
«Керувати означає рухати масами. Вміти формувати нові ідеї ще не значить вміти керувати. Одне без іншого абсолютно безглуздо. Найпрекрасніша теорія залишиться зовсім безцільною і не матиме ніякого значення, якщо не знайдеться Вождь, який зуміє понести ці ідеали в маси».
Головна проблема проектів «Перехід-IV», Спільна Дія, Українська Національна Громада (УНГ), Третій Гетьманат, Гартленд… в тому, що п. Каганець висуває ідеї, не підкріплені ні практичними розробками по їх реалізації; ні колективом, який може ці розробки втілити у життя! Сам же він не має організаторських здібностей і харизми, щоб реалізувати свої ідеї на практиці.
13:53
+2
Так і є, Володимире. К. Не вдалося втілити набагато простіші проекти. От скажи, скільки магістрів підготував Інститут Міжмор'я? Кільки вдалося створити демосів по всій Україні? А чоловік береться утворити набагато складніше: цілу політичну партію АНСДП Ще й запевняє, що буде весело Мабуть від сміху…
19:19 (відредаговано)
+2
Анатолію, незважаючи на бурхливу пропаганду, магістрів не було підготовлено жодного; дипломних проектів не захищено жодного (і заявок на захист не було подано жодної); демосів не було створено жодного! Навіть на НО, де більше 600 гравців, не було створено жодного демосу! Скажу більше, на Intrmarium.TV, де я записався у 26 фільмах, ми не змогли створити демос з 5 осіб!
19:23 (відредаговано)
+2
Головна брехня п.К. полягає у розповсюдженні хупци: «У (дата) з шостої ранку за Київським часом українці цілого світу проведуть одночасне читання Живого Слова за українців, за президента США Дональда Трампа і прискорений розвиток спільноти прихильників Народного Оглядача».
Я впевнений, що 99% українців діаспори навіть і не чули про ЖС!
19:31 (відредаговано)
+2
До речі, з метеликом Ви виглядаєте дуже стильно, пане!

Угу…

Але і не тільки з метеликом _радий
21:52
+2
Я ще в 2015 р. Провів аналіз активності на НО. Разом з коментаторами назбирав до 50 осіб. Цю громаду я назвав «Арійською сотнею». Насправді це була далеко не сотня, а може 10-20 активних авторів і коментаторів. Зараз ще менше. Я казав і К., і Олені, що є величезний розрив між заявленими цілями і скромними результатами. Бувало, що на змістовну статтю 1-2 коментарі. Таке відчуття, що на красивому сайті НО К. все засушував і заморожував.
10:38
+2
Саме цікаве, Анатолію, що коли я прийшов на НО (кінець січня 2016-го), то почав ознайомлення якраз зі списку зареєстрованих гравців — вивчав склад гравців, їх активність, переглядав блоги активних авторів… За моїми підрахунками на початок лютого було 630 зареєстрованих гравців, з яких активно/більш-менш активно писали десь 30-40. Я тоді мав розмову з п.К. щодо активізації діяльності гравців на НО, але п.К. сказав, що це не важливо, головне, щоб підтримували сайт матеріально!
11:27 (відредаговано)
+2
Я підозрюю, Анатолію, що у тебе є до мене питання, яке ти не наважуєшся задати: «А чому я повернувся на НО, хоча раніше пішов з ТГ із-за нав'язування ЖС!?»


Справа в тому, що я розглядав НО як гарну площадку для розміщення матеріалів по військовій історії та історії Третього Райху.
У 2001-му я створив сайт «МОЯ РЕВОЛЮЦІЯ» на безкоштовному російському ресурсі «Народ.ru». Сайт був наповнений матеріалами мого дослідження «ГИТЛЕР: Информация к размышлению. (Даты. События. Мнения. 1889-2000).

Він існував декілька років, поки кацапи не зрозуміли що-до-чого… і не знищили його. На Фейсбуці створити щось цілісне практично неможливо із-за побудови структури соціальної мережі. Крім того, з початком війни російська адміністрація українського сектору ФБ постійно цензурувала контент і мене декілька разів блокували на різні терміни (від 3 до 30 діб).

Таким чином, створення блогосфери на НО мало декілька плюсів:
— НО є українським ресурсом;
— власник НО — п.К. мій приятель, з яким я працював у проектах з 2001 року;
— п.К. національно орієнтований і, крім того, підтримує націонал-солідаристську і націонал-соціалістичну ідеологію;
— текстовий редактор сайту, дозволяє монтувати матеріали з великою кількістю кольорових ілюстрацій у гарній якості (до 4000 мегапікселів).

На той час мої розрахунки були правильними, і я зміг створити досить непогану блогосферу по військовій історії та історії Третього Райху. Ми навіть почали досить цікаву тему щодо українського націоналізму, пов'язаності націоналізму і релігії. Але… Як я з часом зрозумів, основним надзавданням п.К. було створити власну Церкву, в якій підмінити християнство практикою ЖС!
У своїх відеовиступах на конференціях прихильників НО (вони є на Ютубі в колекції Intermarium.TV) я неодноразово піднімав тему підтримки християнства і української Церкви (УПЦ КП), підтримки військового духовенства (СУВД УПЦ КП).
П.К. допускав таке вольнодумство, щоб не загострювати наші стосунки! В той же час, фактично, тема української Церкви і українського православ'я на НО була табуйована і на мене за ряд публікацій накинулася Олена К.
Намагаючись зберегти НДІ Третього Райху і плануючи зробити ряд фільмів по військовій історії (Ставка Гітлера „Вервольф“ у Вінниці; Командний пункт ПВО в центрі Києва /вул. Ярославів Вал, 15/; Ставка Гіммлера „Хегевальд“ під Житомиром) я дивився поблажливо/зневажливо на будівництво „Церкви ЖС“ (на останніх двох конференція було відповідно 9 і 5 учасників). Але п.К. перейшов межу між ігроманією і реальним життям в Україні — в драматичний момент перехоплення управління в Україні єврейською олігархією та проросійським силами, фактично реваншу — п.К. висунув тезу про „втручання ельфів у президентські вибори...“; „селекцію на парламентських виборах...“; „націотворення на базі 25%...“, чим не тільки ввів в оману гравців і читачів НО, але і реально підіграв ЗЕ-команді! Крім того, п.К. перейшов „червону лінію“ в особистих стосунках зі мною — почав таємно цензурувати фільми, записані нами та знищувати мої коментарі (теж таємно), в яких я піддавав критиці його „гіпотезу“ про „втручання ельфів“. Щодо деяких інших гравців, які критично ставилися до „гіпотези“ про „втручання ельфів...“ п.К. поступав не менш брутально. Так він миттєво знищив блог Арсена Дубовика про боротьбу в стані єврейської олігархії в Україні та позбавив п. Арсена прав редактора та інвестора НО (про це мені повідомив сам Арсен!). Мій протест проти такої „редакційної політики“ п.К. проігнорував, одночасно таємно обмеживши мій доступ до інформації про гравців НО.
Таким чином, іншого способу, окрім як підняти відкритий бунт, у мене не було! Що я і зробив!
Ставка Гітлера „Вервольф“ у Вінниці

До речі, один вінницький знайомий казав, що там у них є ще й ставка Геринга! І що на відміну від розпіареного «Вервольфа», ставка Геринга збереглася краще… і водночас, широкий загал (в масштабах України) про неї майже нічого не знає.

в драматичний момент перехоплення управління в Україні єврейською олігархією та проросійським силами, фактично реваншу — п.К. висунув тезу про „втручання ельфів у президентські вибори...“

Якщо подумати, то виходить, що Коломойський і Зеленський — це… ельфи!!! Бо що ВВХло — це "хатній ельф Доббі", відомо вже давно… _сильно_сміюсь



Ельфи бувають і такими теж… _сміюсь
13:26 (відредаговано)
+1
Ти знаєш, Володимире, мене цікавить ВСЕ про національно-свідомих українців. Насамперед тому, що нас так мало, просто надзвичайно мало. Коли ми формували РУХ ОБУХІВЩИНИ, то я помітив, як нас надзвичайно мало. Нас було до півсотні на 30 тисяч жителів Обухівщини. От і порахуй процент. Далеко менше від 1%. Тому в нас загальмоване державотворення. Я зробив висновок, що кожного національно -свідомого українця треба НА РУКАХ НОСИТИ. К. тринькав такими людьми. Якщо вже дійшло до найтолерантнішого Арсена Дубовика (я знаю, який поважний чоловік стоїть за цим псевдо!), то це вже паранойя! Я чекав евакуації з НО не тебе, не Арсена, а скоріше ЯВСЕСВІТА (Василя Петришина). А тебе я хочу запитати про інше: Як ти, Володимире, став національно-свідомим українцем?. Це може бути цілим дописом. Може й інші світочани стануть відвертішими.
Ти знаєш, Володимире, мене цікавить ВСЕ про національно-свідомих українців. Насамперед тому, що нас так мало, просто надзвичайно мало. Коли ми формували РУХ ОБУХІВЩИНИ, то я помітив, як нас надзвичайно мало. Нас було до півсотні на 30 тисяч жителів Обухівщини. От і порахуй процент. Далеко менше від 1%. Тому в нас загальмоване державотворення.

Тому сказано в Нагірній проповіді (Матв. 5:13):

Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?

А солі завжди мало… Бо якщо буде багацько солі — не земля вийде, але солончак!.. _не_знаю

Якщо вже дійшло до найтолерантнішого Арсена Дубовика

До речі, було б непогано, якби він на Світочі вкорінився! Я б до нього не ліз за визначенням — щоб не дратувати. А він би писав собі спокійно, що хотів!

Може й інші світочани стануть відвертішими.

Ой, не стануть! Зараз не час для цього. Ти мене знаєш — я майже завжди воюю з відкритим забралом… ну, хіба що за винятком зовсім специфічних ситуацій (наприклад, коли сховатися за псевдо вимагає редактор). Отож відносно нещодавно на «Лінії оборони» була невеличка розмова на цю тему. Під яким псевдо там мої матеріали проходять — природно, я не розкривав: вимога самого Анти-Колорадоса… Але в коментарях я там — Тимур з гіперпосиланням на мою сторінку на "Автурі". І дійсно, якщо тут, на Світочі я час від часу публікую матеріали «ЛО» в перекладі українською (до речі, ці пости активно читають!) — який сенс мені ховатися?! До того ж, я можу давати посилання і на свій ФБ, і на Ютуб, і на книжки при потребі…
_чудово
А так народ там майже поголівно ховається. Відкритих людей можна по пальцях однієї руки перелічити! То нещодавно моя відкритість на «ЛО» стала предметом невеличкого обговорення в коментарях. І мені порадили… завести ще один нікнейм, вже прихований!!! І коментувати від імені цієї вигаданої персони!!!
_здивований
Я це мушу зробити, мовляв, для того, щоб дожити до нашої перемоги (?!) і щоб не наражати на небезпеку своїх близьких (?!) також… Уявляєш, до чого наляканий наш народ?! Навіть найбільші патріоти… Вони навіть подумати не можуть, що боротьбу за Україну я почав зовсім не в 2014 році!!! Що з російських веб-ресурсів мене повикидали ще в «нульових». Що коли ще я редагував журнал «УФО», то сам Сергій Лук'яненко відкрито заявляв: «Хто матиме будь-які справи з відомим хохляцьким журналом, той в Росії публікуватися не буде». Що прочитавши роман "Орлі, син Орлика", мені дехто телефонував і тремтячим голосочком запитував, як я не боюся писати таке — бо я ж на Росії в «чорні списки» потраплю?! Коротше, я давно вже поцапався з тими московитами. То який сенс мені ховатися?!
_вибачаюсь
Але наш народ (навіть найбільш патріотичний) радить мені… саме «сховатися»!.. Щоб дожити до нашої перемоги!.. А ти тут щось про якусь там відкритість говориш…
21:25 (відредаговано)
+2
Я зробив висновок, що кожного національно -свідомого українця треба НА РУКАХ НОСИТИ. К. тринькав такими людьми. Якщо вже дійшло до найтолерантнішого Арсена Дубовика (я знаю, який поважний чоловік стоїть за цим псевдо!), то це вже паранойя! Я чекав евакуації з НО не тебе, не Арсена, а скоріше ЯВСЕСВІТА (Василя Петришина).


З НО був вигнаний (заблокований) спочатку Віктор Нокід (я спілкуюся з ним по пошті). Наступним був вигнаний (заблокований) ЯВСЕ СВІТ (я теж спілкуюся з ним по пошті). Після них настала черга Альберта Саїна (я підтримую з ним спілкування через ФБ — він у мене в друзях).
21:35 (відредаговано)
+2
А тебе я хочу запитати про інше: Як ти, Володимире, став національно-свідомим українцем?.. Це може бути цілим дописом. Може й інші світочани стануть відвертішими.


Якщо коротко, Анатолію, то спочатку я став анти-радянщиком. Це відбулося ще в юності. І ти не повіриш, але я став анти-радянщиком під впливом комуністичної пропаганди: фільмів «Никто не хотел умирать» (з Баніонісом в головній ролі); «Пепел и алмаз» Анджея Вайди (із Збігнєвим Цибульським в головній ролі) та «Обыкновенный фашизм» Михайла Ромма. Перебуваючи в армії, в Республіці Куба, я вже став переконаним анти-радянщиком. Але знаючи радянську систему я свої погляди не афішував, бо фінал мав два вирішення: психушка (чи може нормальна людина не любити радянську владу!) або тюремне ув'язнення. Ні те, ні інше, мені не імпонувало. А національно-свідомим я став вже пізніше. Знову ж таки прочитавши радянську антинаціоналістичну пропаганду — книжки Клима Дмитрука на кшалт «Жовто-блакитні банкроти»…
Якщо цікаво, то можу більш детально про це написати. Мені боятися нічого!
04:22
+1
А що таке ЛО, ТИМУРЕ?
_здивований ?????????? _здивований

Отож відносно нещодавно на «Лінії оборони» була невеличка розмова на цю тему.

То нещодавно моя відкритість на «ЛО» стала предметом невеличкого обговорення в коментарях.

Вибачай, але мені здавалося, що коли в тексті йшлося про "Лінію оборони", то ясен перець, що «ЛО» є абревіатурою цієї назви…
_соромлюсь
А так народ там майже поголівно ховається. Відкритих людей можна по пальцях однієї руки перелічити!


Після президентсько-парламентських виборів мені це стало ясно!
12:40
+1
Друже, мене збило з пантелику, що Антиколорадос публікується на Обозрєватєлє (О)
21:15 (відредаговано)
+2
До речі, один вінницький знайомий казав, що там у них є ще й ставка Геринга! І що на відміну від розпіареного «Вервольфа», ставка Геринга збереглася краще… і водночас, широкий загал (в масштабах України) про неї майже нічого не знає.


Знайомий помиляється! У Вінниці, на березі Буга, знаходиться колишній командний пункт Летичівського укріпленого району. Під час перебування Вермахту на території України там розміщувався вузол зв'язку. За деякими версіями, там також дислокувався командний пункт Кейтеля.
У повоєнний час (до 1982 року) там розміщувався штаб 52-ї Повітряної армії.
Серед місцевого населення цей військовий об'єкт називають по-різному: «Бункер Ворошилова», Об'єкт «Скеля», «КП 2 корпуса ВСС СРСР»", «3 кп 24 ВА РВК СССР».
Після 1982-го року і до 2003 р. об'єкт був закинутим, але потім його взяла в користування церква. Зараз там розміщується Свято-Троїцький скельний храм.
В архіві Військово-історичного товариства «СПАДЩИНА» є фотозйомки об'єкта і плани.
У 2013-му я був і у «Вервольф» і на цьому об'єкті. Потім підготував і випустив буклет «Подземные тайны Винницы. Командный пункт — объект фортификации РККА; Ставка Гитлера „ВЕРВОЛЬФ“.
***
А Ставка Герінга знаходиться в іншому місці, і вона затоплена. Мені розповідали водолази, які робили спроби дістатися вглиб, що вони побачили „розтяжки“, що вели до місць закладки вибухівки, і далі не пішли.
22:34
+1
Згоден, Володимире. Скільки нас, антирадянщиків, жили, затаївшись, у ті страшні часи. А хто був безумно сміливим, той був у тюрмі. Принагідно напиши, як ти став національно-свідомим українцем. Яке звання ти тоді мав?
08:06 (відредаговано)
+2
А так народ там майже поголівно ховається. Відкритих людей можна по пальцях однієї руки перелічити! То нещодавно моя відкритість на «ЛО» стала предметом невеличкого обговорення в коментарях. І мені порадили… завести ще один нікнейм, вже прихований!!! І коментувати від імені цієї вигаданої персони!!! Я це мушу зробити, мовляв, для того, щоб дожити до нашої перемоги (?!) і щоб не наражати на небезпеку своїх близьких (?!) також… Уявляєш, до чого наляканий наш народ?! Навіть найбільші патріоти…


Сьогодні я чітко розумію, що до 31 березня 2019 року знаходився в полоні романтичного уявлення про «народ України» в плані його бажання бути незалежним і будувати демократичну, правову, економічно успішну Державу. Хоча підстав для критичної оцінки такого прагнення було досить багато. Це і постійне (з 1991 року по сьогодення) небажання третини електорату брати участь у парламентських і президентських виборах; це і мізерна кількість учасників резонансних протестних акцій: «Україна без Кучми», Майдан-2004 («Помаранчева Революція»); Майдан-2013 («Революція Гідності»)… А підтримка (і пряма участь) проросійськи настроєним населенням анексії Криму та прямої агресії Росії проти України і окупації частини Донецької і Луганської областей серйозно свідчила про те, що половина населення (а можливо і більше половини) не сприймає незалежність України і не бажає незалежності України.

В той же час я сподівався, що агресія Росії проти України; жорстока війна, в якій ми втратили більше 13 тисяч військових, добровольців і мирного населення та понесли величезні економічні збитки, реальні державотворчі справи останніх п’яти років тощо – навернуть більшість населення на патріотичний лад, на підтримку реформ, на підтримку курсу України в Європу і в НАТО.

Президентські і парламентські вибори 2019 року наочно засвідчили, що переважна більшість населення знаходиться на найнижчому щаблі піраміди Маслоу!


Але «я хочу перебувати у шляхетній меншості, у вигляді слонової кістки, а не у підлій більшості!», — як сказав Дмитро Корчинський. І тому 21 квітня, керуючись національною свідомістю, расовою гідністю і етнічною солідарністю, християнською вірою, я проголосував за Петра Порошенка.
І тому… керуючись… християнською вірою...

Отож бо!!! Але християнська віра зараз «не в моді» — бо при всьому бажанні я не можу назвати «вірянами» людей, які пару разів на рік навідуються до церкви, раз на рік печуть паску й фарбують яйця, ще раз на рік варять кутю. Це не віра, це чистісінький формалізм!
_шкодую
А тому вони не читали власної Священної Книги, де сказано:

Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас.

В ключовому дієслові "спротивляйтесь" є корінь «спротив». Зокрема, це означає і "протистояти" — буквально «стояти проти/навпроти». «Протистояти» не означає «ховатися за рогом» чи «ховатися за вигаданим нікнеймом», чи «за вигаданою фейковою особистістю». А вони саме так і «спротивляються» — ховаючись… І тим самим визнаючи, що ворог сильніший від них!!! Чинити так — означає прирікати себе на поразку…
_шкодую
08:27 (відредаговано)
+2
Згоден, Володимире. Скільки нас, антирадянщиків, жили, затаївшись, у ті страшні часи. А хто був безумно сміливим, той був у тюрмі. Принагідно напиши, як ти став національно-свідомим українцем. Яке звання ти тоді мав?


А тебе я хочу запитати про інше: Як ти, Володимире, став національно-свідомим українцем?.. Це може бути цілим дописом. Може й інші світочани стануть відвертішими.


Анатолію, це треба цілу автобіографічну повість наваяти _радий
Хоча твоя пропозиція мені подобається!
Можливо, дійсно, ми покажемо приклад відкритості.
10:15
+2
До уваги спільноти! Пан Анатолій Висота запропонував мені бути з ним на ТИ, оскільки ми ровесники (Анатолій 1946 р., а я 1947 р.).
Таким чином, моє звернення просто по імені і на ти не є проявом неповаги чи зверхності, а дозволене й узгоджене _радий _посмішка _підморгування
12:49 (відредаговано)
+1
Володимире, з поваги до твого генеральства я міг би звертатися до тебе й на ВИ. Але у нас у середовищі національно-свідомих українців серед ровесників і близьких по віку прийнято звертатися на ТИ. Це є виявом поваги і близькості.

Випадкові Дописи