До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Погляд у минуле… Ч_IV

Погляд у минуле… Ч_IV

Погляд у минуле… Ч_I: https://svitoch.in.ua/1670-pohlyad-u-mynule-ch-i.h...

Погляд у минуле… Ч_II: https://svitoch.in.ua/1671-pohlyad-u-mynule-ch-ii.html

Погляд у минуле… Ч_III: https://svitoch.in.ua/1672-pohlyad-u-mynule-ch-iii.html


Шкільне і громадське життя

Як нас гуртом приймали в жовтенята, а потім і в піонери – не запам’яталося. Активістом я не був. Правда, піонерський галстук у мене був ідеально чистим і добре випрасуваним, за що мене часто ставили в приклад, оскільки багато хто з однокласників мав звичку гризти кінчики галстука. Але це було не від поваги до символіки, а банально простіше — до школи я йшов без галстука, він лежав у мене в портфелі. На шкільному подвір’ї я одягав галстук і на заняттях був з галстуком. Після закінчення уроків, коли я виходив на вулицю, галстук знову відправлявся у портфель, де спокійно лежав до наступного дня.

Якщо мені щось доручали на ниві громадської роботи, то я виконував, але без фанатизму. Головним заняттям на ниві громадської роботи, у нас був збір металолому і макулатури. На кожного піонера була обов’язкова норма здачі вторинної сировини і вівся персональний облік ланковими. Ланки змагалися між собою в рамках загону; загони змагалися між собою в рамках дружини.

Торкнуся делікатного питання збору макулатури. В ці роки про туалетний папір ніхто поняття не мав! Для «санітарних потреб» використовувалися газети. Оскільки в квартирі була встановлена черговість прибирання місць загального користування (туалет, ванна, кухня і коридор), то забезпечення туалету «санітарним папером» лягало на кожного з сусідів почергово. І от я, знаючи, що деякі сусіди тримають свої запаси газет не в квартирі, а на антресолі над ванною/туалетом, я періодично робив часткові експропріації їхніх запасів, і таким чином виконував свою норму здачі макулатури. Періодично сусіди влаштовували «розборки» з приводу недостачі «санітарного матеріалу», але на мене ніколи підозри не падали.

1961-й

Рік 1961-й запам’ятався подіями як у власному житті, так і в житті країни. Мені виповнилося 14 років і нас усім класом прийняли в комсомол.

Як зараз пам'ятаю посиденьки «кандидатів» до пізнього вечора під наглядом класного керівника – студіювання/конспектування декількох робіт Володимира Ульянова-Лєніна, історії та статутів РКСМ / РЛКСМ / ВЛКСМ / ЛКСМУ і газетних матеріалів про «поточну політичну ситуацію в світі» та «проіскі американських імперіалістів»; кілька етапів «перевірки на вошивість» – спочатку в школі дурні питання задавали, потім в міському комітеті. Нарешті видали квиток та значок, і дві копійки в місяць членських внесків «віддай і не гріши».

Комсомол, як і піонерська організація, був наступною частиною системи промивання мізків радянській людині, що робила її відданим рабом комуністичної ідеології і системи.

Згадую анекдот:

– Папа, мама – я в комсомол вступив.

– Ти вічно кудись вступиш, то в лайно, тепер в комсомол.

Але відсутність членства в ВЛКСМ для студента – величезний мінус для будь-якої комісії («борги / повтори» по залікам, гуртожиток, інші ніштяки, розподіл після закінчення і т.д.)

***

Одночасно всіх хлопчиків поставили на облік у військкоматі і ми пройшли першу медичну комісію. Починалася допризовна підготовка, а через 5 років нас чекала армія. Хочу сказати, що мною служба в армії сприймалася досить буденно, як обов’язковий атрибут життя, як перехід від юності до дорослого життя; як можливість випробувати, на що ти здатний, як чоловік.

До речі, в той час на хлопців яких не призивали в армію дівчата дивилися, як на «бракованих»!

***

А в країні відбувалися цікаві події…

12 квітня о 9:07 за московським часом з космодрому Байконур стартував корабель «Восток» з космонавтом Юрієм Гагаріним на борту. Корабель облетів Землю і космонавт приземлився. Радіо протягом дня періодично передавало цю новину; звучали пісні, присвячені «космонавту №1». В школі нам прочитали лекцію про розвиток космічної науки в СРСР і початок «нової ери» в освоєнні космосу.

***

17 жовтня 1961 року в Москві відкрився XXII з'їзд КПРС, що продовжився до 30 жовтня. Він став одним з найвідоміших в історії СРСР. На ньому були присутні 4394 делегати з вирішальним і 405 делегатів з дорадчим голосом, а також делегації 80 зарубіжних партій. Цікаво, що серед гостей з'їзду був депутат трьох скликань ще царської Державної Думи Василь Шульгін.

У своїй доповіді перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов оголосив, що до 1980 року в країні буде побудований комунізм. Крім того, він заявив, що з 1965 року податки з населення будуть скасовані.

Серед прийнятих делегатами документів можна виділити: Статут КПРС, який, зокрема, містив Моральний кодекс будівника комунізму і Третю програму КПРС. У тексті програми містилася фраза «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».

В останній день з’їзду, 30 жовтня, військові на майданчику Сухий Ніс, на полігоні на Новій Землі, випробували найбільший термоядерний заряд за весь час існування атомної зброї – радянську «Цар-бомбу» («Кузькіну мать»), яка була випробувана на половину своєї потужності – 58 мегатонн!

Після заключної доповіді Хрущова 30 жовтня перший секретар Ленінградського обкому КПРС Іван Спиридонов запропонував винести тіло Сталіна з Мавзолею. Делегатка з'їзду, член партії з майже шістдесятирічний стажем Лазуркіна заявила, що напередодні радилася з Іллічем, який нібито «стояв перед нею як живий» і говорив, що йому «неприємно лежати в труні поруч зі Сталіним, що приніс стільки бід партії».

В школі щоденно проводили політбесіди, заставляли вивчати напам’ять «Моральний кодекс будівника комунізму», читати пропагандистські брошури і писати твори на тему «Як я буду жити при комунізмі».

1962-й

Цей рік запам’ятався тим, що шкільної форми не вистачало і старшокласникам, а я вже ходив у 9-й клас, дозволили ходити на заняття в костюмах з краваткою. Мама купила мені темно-сірий шерстяний костюм і мене прозвали «стилягою». Цей напрямок у молодіжній субкультурі (висловлюючись сучасною мовою) почав поширюватися.

***

У 1962 році оповідання Олександра Солженіцина «Один день Івана Денисовича» публікується на сторінках журналу «Новый мир», а незабаром виходить окремою книжечкою. Оповідання викликає великий резонанс як в читацьких, так і письменницьких колах. У грудні 1962 року Солженіцин стає членом Спілки письменників СРСР. Дорослі обговорюють цей твір, який згодом висувається на Ленінську премію. Я починаю цікавитися історією репресій в СРСР.

[До речі, ця книжечка з оповіданням Солженіцина збереглася у мене до сьогодення і я подарував її у фонди Державного архіву Київської області /ДАКО/]

В цьому ж році розгорілася і «Карибська криза», коли авантюрні дії Хрущова поставили світ на грань атомної війни. Нам в школі щоденно талдичили про «американський імперіалізм», який планує знищити Радянський Союз, що веде «миролюбну політику» і бореться «за мир у всьому світі»! На політзаняттях ми скандували «Куба — ДА! Янки — НЕТ!»

Мені і на думку не могло прийти, що через 5 років я попливу на острів Куба («вільну територію Америки», як тоді писала радянська преса) виконувати «інтернаціональний обов’язок!» і проведу на Кубі два роки (1967 — 1969); побачу «реальний соціалізм», а насправді військову диктатуру; і остаточно розчаруюся в радянській моделі побудови суспільства і держави.

1963-й

Рік трагічний! У мами виявили рак, її поклали в лікарню і винесли вирок: безнадійна!

1964-й

Цього року померла мама! Я залишився під опікою її рідної сестри. З батьком, який залишив сім'ю коли мені було два тижні, ніяких стосунків і зв'язків не було.

***

Постійний дефіцит речей і продовольства..., відсторонення М.С. Хрущова від посади Першого секретаря ЦК КПРС, різка критика на його адресу, — поклали край ілюзіям, що «нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі»!

Згадую анекдот тих часів:

«Хрущов помер, постав перед Господом з архангелами. Ті вішають йому значок з буквами «ТК» і відпускають погуляти поки до судилища. Йде Хрущов, назустріч йому Маркс із позначкою на грудях «ТК». Хрущов задер ніс, випнув груди, йде далі, зустрічає Леніна, у того теж значок «ТК». Хрущов задер ніс ще вище, груди колесом, зустрічає Гітлера, у того теж значок «ТК»

Хрущов у непорозумінні звертається до архангелів за роз'ясненнями.

  • «Що означає значок ТК у Маркса?».
  • «Теоретик комунізму».
  • «А у Леніна?»
  • «Творець комунізму».
  • «А у Гітлера?».
  • «Тиран комунізму».

Хрущов (випнувши груди і задерши носа): «А у мене?»

  • «Тля кукурудзяна».

***

В цей час, маючи вже 17 років від народження, я остаточно втратив ілюзії щодо того, що у 1980 році ми будемо жити при комунізмі, і всього буде досхочу, і все буде безкоштовним!


(Далі буде)


Погляд у минуле… Ч_I:https://svitoch.in.ua/1670-pohlyad-u-mynule-ch-i.h...

Погляд у минуле… Ч_II: https://svitoch.in.ua/1671-pohlyad-u-mynule-ch-ii.html

Погляд у минуле… Ч_III: https://svitoch.in.ua/1672-pohlyad-u-mynule-ch-iii.html



+2
77
RSS
17:34
+2
Ага!.. Отже, Куренівська трагедія 13 березня 1961 року у Вашій пам'яті не відклалася… _не_знаю

12 квітня о 9:07 за московським часом з космодрому Байконур стартував корабель «Восток» з космонавтом Юрієм Гагаріним на борту. Корабель облетів Землю і космонавт приземлився. Радіо протягом дня періодично передавало цю новину; звучали пісні, присвячені «космонавту №1». В школі нам прочитали лекцію про розвиток космічної науки в СРСР і початок «нової ери» в освоєнні космосу.

До речі, Київ став єдиним містом на весь СРСР, де про політ Гагаріна повідомили раніше від московських газет — отакими листівками з повідомленнями ТАРС, надрукованими у «Вечірньому Києві» й розкиданими містом:



У своїй доповіді перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов оголосив, що до 1980 року в країні буде побудований комунізм. Крім того, він заявив, що з 1965 року податки з населення будуть скасовані.
<...>
Серед прийнятих делегатами документів можна виділити: Статут КПРС, який, зокрема, містив Моральний кодекс будівника комунізму і Третю програму КПРС. У тексті програми містилася фраза «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».

А ще в Третій програмі Партії був цікавий пункт про те, що невдовзі всі радянські люди харчуватимуться в «Общепите», а не вдома… Я колись запитував про це нашу шкільну вчительку суспільствознавства, тицяючи пальцем в Третю програму Партії — то вона мене суворо попередила, щоб я більше ні до кого з такими запитаннями не підходив… Хороша була жінка, чуйна!
_сміюсь
19:55 (відредаговано)
+2
Отже тепер зрозуміло: тебе, Володимире, ростила мати, бо батько зник, як в полі туман. Сирота при живому батьку. Мені знайомі ці почуття, бо 12 років я жив у баби при живій матері, яку час-від-часу кидав батько, а тоді вертався.

Випадкові Дописи