До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Критика чи зворотній зв'язок?

Критика чи зворотній зв'язок?
Джерело матеріалу:

Одного разу я прочитала на Facebook цікаву історію. Велика міжнародна компанія проводила тренінг для співробітників з різних філій. Однією з вправ тренінгу було уявити, що твій партнер зробив якусь помилку по роботі, і тепер потрібно повідомити йому про це. Співробітники з різних країн, американці та європейці, застрягли — вони ніяк не могли знайти правильні слова. А ось представники з Росії впоралися із завданням елементарно, за десять хвилин, і навіть не зрозуміли, що це була одна з найскладніших вправ тренінгу.


Невміння давати зворотній зв'язок — одна з головних наших помилок, яку ми навіть не усвідомлюємо. На мій погляд, 95 відсотків розлучень в Росії спричинені саме відсутністю ввічливості всередині сім'ї, відсутністю шляхетної поведінки і дружнього ставлення до чоловіка, і часто замість грамотного зворотнього зв'язку ми чуємо і вимовляємо самі безапеляційну критику. Ще гірше ми поводимося з дітьми: якщо з колегами або начальством ми ще підбираємо слова, то з дітьми почуваємося безкарно і абсолютно не аналізуємо свою поведінку.

Агресія під машкарою доброзичливості

Пострадянське суспільство досить агресивне, і на кожну людину щодня чекає неймовірна кількість претензій, критики, нападок. Ця критика підноситься як добрі поради, але насправді за нею часто стоїть бажання вколоти, принизити, самоствердитися за рахунок іншого. Люди відчувають це як напад, як непрохану невмотивовану агресію, тому не люблять слухати критику. І якщо доросла людина ще якось здатна впоратися з емоціями, то діти й особливо підлітки спалахують, починають сперечатися, виправдовуватися, щось доводити.

Як реагувати на критику?

Однак така бурхлива реакція — марна трата енергії. Я рекомендую всім вивчити магічну фразу, яка підходить в якості відповіді на будь-яку претензію, пораду, побажання: «Дякую, я почув(-ла), я подумаю».

Магія цієї фрази в тому, що вона, з одного боку, стає для співрозмовника соціальним погладжуванням: ви йому подякували, а з іншого боку — вона позбавляє вас подальших суперечок. Ви говорите, що почули пораду, тобто сказане не треба повторювати. Також ви говорите, що подумаєте над почутим, але це зовсім не означає, що ви зміните поведінку, — ви просто подумаєте над почутим і зробите так, як вважаєте за потрібне.

«Дякую, я почув, я подумаю» — скажіть це в складній робочої ситуації, і ви самі помітите, як збережете і час, і нерви. «Дякую, я почув, я подумаю» — ідеальна відповідь дитини на критику, поради, претензії, якщо вони надходять від сторонніх людей.

Однак ця фраза підходить не для всіх випадків. Часом поведінка підлітка дійсно потребує корегування, і він не може ховатися від батьків за цими магічними словами, які прийнятні в спілкуванні зі сторонніми. Втім, якщо ви критикуватимете дитину правильно, вона і не захоче ховатися за ці слова.

Що таке правильно критикувати?

насамперед, навіть якщо ви звикли так робити, не потрібно просто сварити дитину. Навряд чи це змусить її змінити поведінку. Ви тільки зіпсуєте настрій обом, а результатів не матимете. Або, навпаки, дитина, особливо підліток, почне поводитися на зло. Набагато ефективніше використовувати універсальні правила зворотнього зв'язку.

Правильна критика має вигляд сендвіча.

Спочатку ви відзначаєте те, що у дитини виходить добре, те, в чому вона вже молодець.

Потім ви говорите, які її дії можна поліпшити або виправити. Говоріть саме про дії, але не про саму дитину як про особистість.

Нарешті, ви висловлюєте надію на те, що наступного разу у неї все вийде набагато краще, тобто ви даєте їй впевненість, що в майбутньому все буде добре і правильно.

Серединка цього сендвіча може виглядати й інакше: якщо підходити з позицій коуча, ви можете не розповідати дитині, як і що можна поліпшити, а запитати у неї — як влна думає сама, чому результат не дуже хороший, як можна було зробити інакше, як вона діятиме наступного разу, щоб вийшло по-іншому.

Вправа «Сендвіч»

Ось вам одразу важлива вправа: в першій же ситуації, коли хочеться покритикувати, посварити дитину, використовуйте описаний принцип. Спочатку — відзначити, що вже добре, потім — сказати, що можна зробити краще, а на завершення — дати надію і впевненість, що наступного разу все вийде. Або, якщо вам більше до душі коучинг, у другій частині вправи задавайте дитині питання, а відповіді нехай вона дасть сама.

Щоб така форма зворотнього зв'язку стала звичкою, цю вправу вам доведеться виконувати все життя, причому не тільки в родині. Така триетапна техніка: спочатку похвала, потім — спокійне обговорення і, нарешті, надія на краще — допомагає спрямувати розмову в конструктивне русло. Коли людина не чує претензій і докорів, вона не відчуває потреби захищатися. У доброзичливій атмосфері вона розслабляється й адекватніше сприймає інформацію і в результаті може діяти ефективніше.

Коли батьки застосовують цю схему в спілкуванні зі своєю дитиною, вона і сама почне використовувати ці ж правила з однолітками. І після цього кількість конфліктів у життя самої дитини йде на спад. А однолітки, знаючи, що почують від неї не звинувачення і закиди, а чіткий, конструктивний зворотній зв'язок з позитивним підкріпленням, самі почнуть звертатися до неї за порадою.

Технікою правильної зворотнього зв'язку володіє, гадаю, менше двадцяти відсотків формальних керівників на пострадянському просторі, хоча діти засвоюють її досить просто. Я буквально пару разів використовувала цей метод зі своїми дітьми, потім помітила, що в складних ситуаціях вони ставлять одне одному аналогічні запитання, а незабаром дізналася, що цю техніку вони використовують і в спілкуванні з ровесниками. Так мої діти почали користуватися авторитетом у своїх дитячих колективах — і це попри те, що вони перебувають на домашньому навчанні та в школі з'являються рідко, тільки щоб здати заліки й контрольні за чверть.

Чим раніше дитина опанує навичку правильного зворотнього зв'язку, тим більше у неї буде досвід його застосування до виходу у великий світ — до студентських років або до початку роботи, і вона в порівнянні зі своїми однолітками виглядатиме більш відповідальною і більш конструктивною у спілкуванні.

Ольга Юрковська — спеціально для журналу «Partner»


Примітка Тимура Литовченка: І як же тут не згадати опубліковану мною «Енциклопедію методів пропаганди», наприкінці якої згадуються такі маніпулятивні прийоми, як «Отруйний сендвіч» і «Цукровий сендвіч»?! Адже запропонована авторкою методика повністю збігається саме з «Цукровим сендвічем» — маніпулятивним прийомом, коли «гірка серединка» (критика) маскується «солодкими» початком і завершенням… Здається, професійний психолог мусила б знати, що навчає маніпулятивним технікам і власних дітей, і своїх клієнтів...

+2
60
RSS
23:20
+2
Справді, помічав, що багато хто не вміє правильно сприймати критику — навіть конструктивну. Ну що ж, якщо людям приємніше, коли ними маніпулюють — ось вам підходяща методика…
_не_знаю
12:16 (відредаговано)
+2
А порада хороша: Дякую. Я почув. Я подумаю. Така відповідь є універсальною.
Порада хороша. Я теж пробував так відповідати мамі. Однак вона вважає, що «Я подумаю» означає в моїх вустах «Я неодмінно зроблю саме так». А коли я роблю по-своєму — починаються претензії:
— Ти ж обіцяв подумати і зробити так, як я порадила!!! Чому не зробив?!
І коли пояснюєш, що я обіцяв лише подумати, а не зробити — йде продовження:
— Яйця курку не вчать! Треба робити, як я кажу, а не думати.
І лавина образи.
_шкодую

Випадкові Дописи