До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Що вирізняє розумників

Що вирізняє розумників
Джерело матеріалу:

Психологи назвали 5 несподіваних рис характеру, що відрізняють розумних людей


Психологи заявили, що геніями народжуються далеко не всі, а от стати їм цілком реально, якщо розвивати потрібні риси характеру.


Експерти заявили, що протягом життя людина формується як особистість, відкидаючи одні речі і прищеплюючи собі інші навички. Фахівці виділили 5 рис характеру, які відрізняють розумних людей.

1. Здатність визнавати власні помилки. Розумні люди здатні не тільки побачити свою помилку, але і витягти з неї цінний досвід. Водночас більшість просто воліє закривати очі на свої огріхи, впевнені психологи.

2. Вміння не сперечатися через дрібниці. Геніальні люди не стануть втручатися в суперечку з-за якихось побутових речей — їм це просто не цікаво. До останнього вони стануть стояти на своєму тільки в принципових і вкрай важливих для них речах, оперуючи при цьому лише перевіреними фактами.

3. Скромність. Нез'ясовно, але факт. Геніальні люди ніколи не стануть заявляти про свій високий інтелект. Психологи відзначають, що розумні люди, частенько, мають занижену самооцінку.

4. Лінь. Вона проявляється у фізичній праці — генії терпіти не можуть прибирання так і до спорту дуже рівно дихають. А ось працювати розумово вони готові завжди і в будь-якій обстановці, пояснюють експерти.

5. Атеїзм. Це найбільш специфічна риса. Експерти відзначають, що дійсно геніальні люди вірять у прогрес і силу думки, а ось духовна сфера їм дуже далека.

Психологи вважають, що є ще один цікавий момент. Згідно зі статистикою, саме первістки частіше всього стають геніями.

+2
55
RSS
23:02
+2
Цікаве спостереження! _сміюсь Оскільки СРСР був країною тотального войовничого атеїзму — уявіть, яку «розумну» країну ми втратили!.. _сміюсь
03:55
+2
Це якась однобока геніальність без тяги до фізичної праці.
12:48 (відредаговано)
+1
Пан Анатолій має рацію. Хіба не генїї художники, скульптори, архітектори, будівельники, кухарі, конструктори кораблів, літаків, тощо.
Вони власноруч створювали свої геніальні роботи, звичайно що були якісь помічники, асистенти. Гауда, наприклад, постійно допомагав будівельникам, або Мікеланджело, який навіть не злазив з під даху Сикстинської Капелли, та м же й спав. Таких геніїв безліч. Хіба це не фізичний труд. Про яку лінь йдеться? Деяким, навіть думати, і то важко.
13:06
+1
А письменники, хіба це ліниві писали геніальні твори? Ліниві на печі лежали.
Знаєте… _сміюсь
Колись батько Шаляпіна розпитував сина, чим той на життя заробляє? Шаляпін відповідав, що співом. Тоді батько відповідав приблизно наступне:
— Співом, кажеш?! Ну-у-у… коли я в доброму гуморі, то також поспівати полюбляю. Це все зрозуміло. А от чим ти, Федько, все ж таки на життя заробляєш?!

_сміюсь
Для тих, хто встиг «працювати руками», а не головою, розумова праця — це не робота. А в матеріалі ситуація віддзеркалена: для автора статті генії — це ті, хто виключно щось там фантазує, а не «руками працює», от і все…
У мене в житті був період, коли я, паралельно з роботою провідним інженером в ІЕЗ ім.Патона, був змушений займатися регулярною тяжкою фізичною працею:

Думали ми з благовірною, думали, й нарешті вона надумала для мене «халтурку». Із вкрай обмеженого сімейного бюджету виділили трохи грошей, на які для мене придбали міцну, проте все ж таки легку складану «кравчучку» (яку я конструктивно вдосконалив за допомогою робітника-зварювальника) і станковий наплечник. Місяць я пробував розвозити з їхньою допомогою косметику по комерційних кіосках. А через місяць підрядився возити в кіоск, розташований на метро «Тараса Шевченка», алкогольні напої, а за потреби — ще й безалкогольні напої, цигарки та цукерки. На тому майданчику кіосків було мало, тому власник бізнесу міг тримати відносно високі ціни. Настільки високі, щоб оплачувати мої послуги. Зазвичай товар по кіосках розвозили продавці, не зайняті на зміні. Але вони не могли забезпечити такого асортименту, який забезпечував я — бо я займався постачанням професійно. Внаслідок цього справи у мого «господаря» стрімко пішли вгору, він розширив бізнес… і тут його «підрізали» конкуренти. Та за 7 місяців, які тривала наша співпраця, я встиг «нахалтурити» стільки, що вистачило і на шубку моїй благовірній, і на персональний комп'ютер мені.

… в основі моєї технічної «нафаршированості» стояв перший персональний комп'ютер. Саме завдяки йому я доволі швидко перенабрав в електронному вигляді всі свої машинописні рукописи. А потім міг працювати не тільки в редакції, але й за потреби — вдома журналістом-фрілансером. Працювати головою, а не руками чи ногами. А для того, щоб купити «персоналку», я протягом 7 місяців 6 днів на тиждень в будь-яку погоду, через рекет і міліцію возив зі складів, розташованих в різних кінцях Києва, алкогольну та іншу продукцію до «свого» кіоску. Возив іноді майже центнер: до 30 кг в станковому наплечнику, до 60 кг на «кравчучці». В сумі — 90 кг. Що таке 30 кг за плечима?! Зовсім небагато: 2 упаковки соку (1 упаковка — це 12 штук літрових пакетів) + або половина (6 штук) ще однієї упаковки, або контейнер (12 штук по 0,5 л) пива. При цьому на «кравчучці» ще 3-4 ящики з вином чи горілкою… І все бігом, бігом! На 8:00 — в кіоск, взяти у продавців денне замовлення на товар. На 9:00 — на офіційну роботу, там вислухати завдання від завлаба, потім взяти «кравчучку» з наплечником, мотузками і порожніми ящиками (якщо треба щось пакувати додатково). Далі бігом по оптово-роздрібним складам, закупитися й завезти все в кіоск до 14:00-15:00, максимум до 16:00. Повернутися на роботу й виконати те, про що зранку казав завлаб… В суботу трохи простіше: не треба бігати на офіційну роботу, можна трохи часу зекономити й привезти все необхідне до 13:00.

Отак я заробив собі на перший комп'ютер і відтоді вже «працював головою», а не ногами і спиною. Але за цей 7-місячний період тяжкої фізичної праці дехто з письменників мене почав зневажати і припинив вітатися.
_стежу _стежу _стежу
Чому?! Бо я "принизився" до грубої та ризикованої фізичної праці!!! Тоді як «невизнаному генію» (в т.ч. невизнаному геніальному письменнику) належить мовчки страждати в очікуванні, коли знайдеться «добрий дядя», який кине йому «кісточку з м'ясом»!!! Бо якщо «невизнаний геній» є генієм по-справжньому, а не удавано — «добрий дядя» до нього з'явиться обов'язково. Бо така карма!..
_вибачаюсь
Отак люди міркують.
23:19 (відредаговано)
+1
Погано, що вони так міркують. Вони не праві. Бо в очікуванні «кісточки з м'ясом» можна здохнути.
Що до того "дехто з письменників", що не вітався, моя думка співпадає з висловом моєї шкільної вчительки: «Де починається зверхність, там закінчується інтелігентність».
Особисто я не цураюсь роботи, не розподіляю на брудну чи ні, принизливу чи ні, чоловічу чи ні. Якщо треба буде, працюватиму будь де. В юності, в 14 років я почала працювати (за трудовою книжкою іншої жінки). Після школи ходила в прачечну дитячого садка, прасувала випрані серветки, рушники, наволочки, скатертини. Мала щомісяця 60 крб на власні потреби. Однак, по правді кажучи, я не розповідала про це подругам.
Погано, що вони так міркують. Вони не праві. Бо в очікуванні «кісточки з м'ясом» можна здохнути.

Так, можна здохнути — то є чиста правда! А тому це — хвороба, яка називається "ПАТЕРНАЛІЗМ невиліковний радянського розливу". Людина вважає, що їй усі щось там «винні». Й може справді здохнути в очікуванні, доки всі віддадуть їй «само собою належне». А хто не віддасть — той козел, сволота, паскуда і т.ін.

Що до того "дехто з письменників", що не вітався, моя думка співпадає з висловом моєї шкільної вчительки: «Де починається зверхність, там закінчується інтелігентність».

Пощастило Вам із вчителькою! Бо мені навпаки здебільшого зустрічалися вчителі, які потерпали від зверхності. А таких, як Ваша — були лічені одиниці…

Випадкові Дописи