До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: ЛАДУВАННЯ на Канівщині (2, 08.19)

Анатолій ВИСОТА: ЛАДУВАННЯ на Канівщині (2, 08.19)


       Літні настрої
Після весняних виборів-19 Президента України і після дострокових виборів до Верховної Ради України 21 липня 2019 р. настрої виборців розділилися. І було від чого: відбулася так звана «електоральна революція» 73% виборців проголосували за В. Зеленського, який багато чого наобіцяв, а головне, пообіцяв зробити в Україні рішучі зміни від бідності до достатку. Майже три чверті виборців й досі мають піднесений настрій, бо мають надію покращити своє життя вже сьогодні – їм же це пообіцяли (!) -, незважаючи ні на яку війну з Росією: яка там війна? Це ж Порошенко наживався на крові!
Ага, Московія так і допустить «покращення життя вже сьогодні». Вона чекає свого часу окупувати, а потім і розчленити всю Україну. Московити чекають, що Зе-команда почне здавати національні інтереси України (армія, віра, мова), що патріоти виступлять проти цього і почнеться справжня громадянська війна, — от тоді вони і введуть свою
«миротворчу армію».
Я ж відношу себе до тих 25% виборців, які надіялися на збереження колишньої влади, яка гарантувала еволюційні кроки по зміцненню і збереженню української України. До тих, які вважають, що встановлення тотальної влади недосвідченої Зе-команди несе із собою величезні ризики втрати незалежності України.

        Перед поїздкою
Тижнів зо три тому мені подзвонив товариш Петро Матвієнко і повідомив, що планується поїздка на ладування на Канівщину: будуть всі свої. Я погодився, бо вже давно хотів побачитися із однодумцями. Ми рідновіди, бо відаємо, що, як і всі люди, створені Божественною Ієрархією (БІ), що Всесвіт єдиний і нероздільний, що думка і дія кожної людини впливає на Всесвіт і змінює його. Ми вважаємо ВЕЛЕСОВУ КНИГУ достовірним документом. Ми навчаємося і вдосконалюємося, а ще ми займаємося ЛАДУВАННЯМ.

       Що таке ладування? 
Лад – це певний порядок, який забезпечує розвиток і вдосконалення. Своєрідна гармонія людини і світу. Ми формуємо колективно спільні і схожі образи позитивної дійсності як такі, що вже є! Пригадую, як у червні 2012 р. була велика суша, сохла трава і все на городах і на полях. Тоді, пригадайте-но, багато хто чекали кінця світу. Ми виїхали на одне зперших ладувань під Богуслав на річку Рось. Було нас тоді більше сотні ладувальників. Після цього на Україну впали рятівні дощі. І навіть багатьом із нас здавалося, що це сталося само-собою і без нашої участі. Ми помітили, що ладування підсилюється, коли воно відбувається в МІСЦЯХ СИЛИ. На одному такому МІСЦІ — на Горі Тотоха (Татова хата), що біля Медвина на Богуславщині, ми були вже кілька разів. Ми очищали воду, повітря, грунти, Україну і всю Землю. Ми були на СОКОЛИНОМУ ХУТОРІ, в Кийданівці і в Кам’яному Селі. Разом це більше двох десятків ладувань за останні 7 років.

       Екіпаж і дорога 
В суботу вранці 10 серпня 2019 року я вдягнув свої ладувальні штани із льону і вишиванку з короткими рукавами. У сумці вже були наготовані полотнище, бутерброди з салом, кілька помідорів з городу, десятків зо два слив із саду та чай із ожиною. Головне я не забув: відро горіхів для товариша. Дійшов до Веребок і вже витирав піт з лоба, але коло криниці набирав цілющу воду якийсь чоловік. Він і підвіз мене до роздоріжжя між Красним та Обуховом. Нічого, краще постояти з півгодини й почекати на машину, ніж іти пішки з важкенькою сумкою…
Близько 10=00 мені подзвонив Олександр і ось я бачу як вже під’їжджає білий джип. Я сідаю поруч із Олександром й одночасно вітаюся із двома жінками на задньому сидінні. Це п. Неля Колодзейська – вчителька з Трипілля – вона вперше їде на ладування, і п. Олена – дочка мого товариша. В машині радісне пожвавлення й вона вже несеться до Григорівки, де праворуч перед спуском з гори видніється величезний дзвін, на якому написано – 1500. І я розумію, що Григорівка на пів тисячі років древніша від мого Красного.
За Кагарликом повертаємо ліворуч в напрямку Канева. Пані Неля розповідає, що вона родом із Фастівщини – батьківщини відомого полковника Семена Палія. Вийшла заміж у Трипіллі і зараз там працює й живе з матір’ю та донькою. Пані Олена взагалі дивна жінка і я б назвав її характерницею. Розказує про себе, а ми уважно слухаємо. Колись у сні вибрала собі ім’я Табі й довідалася, що це якоюсь мовою так називається Полярна Зірка – покровителька всього живого. Череда корів чекає на неї в полі і не слухає чередника з батогом аж поки не настануть «обнімашки». Те ж і з козами, хай які рогаті вони не будуть. Її розуміють і слухаються навіть комахи.
Ми їдемо за навігатором, а навколо розгортаються скошені жовті поля із великими кругляками соломи, обгорнутими від дощів плівкою. Велике село Пиї – це вже Канівщина? Ні, це село Миронівського району Київщини… Дорога пристойно відремонтована і нагадує про себе чорними латками свіжого асфальту. А що ж не так, як на Київщині? Удвоє-троє більші відстані між селами, шляхові вказівники застарілої форми і їх мало. Минули повороти на Балико-Щучинку і Букрин, проїхали село Защепинці і ми повернули ліворуч в напрямку Бучака. 

І тут нас трохи поводило: хвилин з 15-20 ми опускалися в ярки і їхали зеленими тунелями та ще й пропав інтернет. А ж тут я помітив обгорілий стовбур дерева й вигукнув: — Та тут ми вже були! Аж ось відновився зв’язок з основною групою і ми побачили на узбіччі дві машини й мікроавтобус.
Як добре їхати за тими, хто знає дорогу. А це бетонні плити такі негостинні, що аж сіпається моя голова. Вибралися ми із зеленого шуму нагору й ахнули: ліворуч синіли аж до горизонту води Дніпра, перетвореного у Канівське море. 

       Коло Бучака
Повибиралися всі із машин та автобуса і я бачу багато знайомих і розумію, що нас чималенько. 

Обіймаюся з Петром і помічаю його схуднення і оздоровлення. Ось я вже в обіймах колоритного Михайла Орлюка, а потім і козака Енея – він, незважаючи на літню спеку, у чорних чоботях. Бачу, що пані Неля стоїть окремо і я знайомлю її з Ладою і Людмилою Кузнєцовою – давніми ладувальницями. 

Знимкуємося, як з рідними після тривалої розлуки. 

Опускаємося згори ліском по стежках – тут колись проїжджали машини. 

Треба перейти струмочок, а поруч чимала копанка із прозорою водою. 

Дорогою бачимо праворуч забетонований майдан і незавершені будівлі. Тут колись планували на крутому правому березі Дніпра спорудити Канівську ГАЕС (гідро-акумулюючу електростанцію). 

Затопити чималий шмат українського чорнозему совкам не вдалося.
А ось і пісок і наші пороззувалися. Пахне хвоєю і особливо пахне млосно річковою лозою, як колись мені в інтернатні часи коло Трипілля. 

Зупиняємося на широкій піщаній поляні, а всі свої запаси залишаємо під кущами. Там же й трохи перепочили перед ладуванням.

      Ладування 
Полежавши і занурившись поглядом у небо, де кілька невеличких білих отар, 

я чую поклик збиратися в коло. Ольга Андріївна пояснює, 

що це і є Канівське місце сили, де сусідять і поєднуються ЖІНОЧА І ЧОЛОВІЧА ЕНЕРГІЇ. Нас 26 – порівно по 13 чоловіків і жінок. Стаємо в коло. Не треба братися за руки. Петро розказує, чому ми зібралися тут і що йому «було показано». Потім ми утворюємо чоловіче коло для співання КОЗАЦЬКОЇ ПОБУДИ. Окремо жінки утворюють жіноче коло.
Тарас Силенко розпочав, козак Еней підхопив і канівськими просторами може і вперше у новітній час буйно розляглося:
«Гой! Єси! Білий Світе! Азм Єсть!..»
Ліворуч від мене Орлюк басує потужно і я теж співаю, а в паузах помічаю здалеку жіночі голоси – вони співають своє. Перед ладуванням Віталій Опанащук, козак-секретар, через смартфон з’єднує нас із козаком-характерником із Запоріжжя. Той говорить і ми чуємо, що подумки буде з нами. Потім було ладування в об’єднаному колі. І я тут помовчу, щоб вас не дразнити.

       Братчина
Минуло три години, як ми перебуваємо в місці сили. Пора обідати і ми опускаємося ближче до берега, до якого набігають одна за одною Дніпрові хвилі. Я вмиваюся і яка то приємність прохолодна вода і вітерець. А хлопці вже знайшли підходящу зелену полянку та ще й у затінку. На полотнища викладаємо кожен свої припаси і п. Неля жалкує, що мало взяла з собою. 

А на зеленому полотнищі вже червоніють помідори (як добре, що я взяв ножа і сільничку!), зеленіють огірки, синіють сливи і наші не забули про сальце і чорний хліб з часником і цибулею. Цього разу без кулешу гарячого, а понаїдаємося…
Серед нас двоє воїнів, які воювали на Донбасі. Костянтин – військовий лікар, розповідає, що йому і ще багатьом допомогло читання Живого Слова. Ті, хто читали ДЖЕРЕЛО ОБЕРІГ навіть не були поранені. Мовчазного Віктора без вусів і постриженого під нуль я й не впізнав. Ось ті слова, читаючи які, українці отримували захист Всесвіту:
«Гармонію Світів освячую! Світлі Істоти єднаю! Зоряний Дух, душу, плоть Живим Словом оберігаю!».

       Наслідки ладувань 
Трапезуючи, ми разом і говорили про найважливіше, як хто це розумів. Лада відмітила, що молодь у Києві стала масово переходити на українську мову. Петро сказав, що до кінця цього року війна на Донбасі завершиться нашою перемогою. Я висловив догадку, що наслідки наших ладувань можна виміряти кількісно. Треба лиш вибрати якийсь загальновідомий показник діяльності українців, України і Всесвіту, а потім оцінити його зміну з роками. Таким показником може бути валовий збір зернових і зерно-бобових культур за рік. Бо це є основою життєдіяльності всієї держави, це є продовольча безпека країни. Ці мільйони тон збіжжя за рік я знайшов в інтернеті: 2012 р. – 46,2; 2013 р. – 57,1; 2014 – 63,8; 2015 – 59,96; 2016 – 66; 2017 – 62; 2018 рік – це рекордні – 70,1! Нагадаю, що в 1940 році Україна виробила менше 27 млн. тон. Найвищим врожаєм у радянські часи було 51 млн. тон у 1989 р. Подивіться й ви на цей графік, 

а ще краще на таблицю, де по роках наведені не лише мільйони тон, а й урожайність зернових культур. 


Притомні люди намагаються зрозуміти, як таке могло статися? Може збільшилася посівна площа? Ні. Вона коливається коло 15 мільйонів гектарів. Може армія, студенти, учні і робітники промислових підприємств кинулися збирати кожний колосок на полях? Ні. А що ж відбулося? Не стало компартії й колгоспів. Змінилася структура посівів: стали більше сіяти кукурудзи, сої, ріпаку і соняшника. Появилися високоефективні комбайни «Джон Діри». Було ясне сонечко і вчасні рясні дощі. Були і є ладувальники в Україні. Найпершими творцями високих врожаїв стали ті українці, які мріяли про розвинуту  і квітучу Україну. 

Наголошу,

Що всі ці досягнення України відбуваються ВСУПЕРЕЧ  постійної дії  отруйного, ворожого, неукраїнського інформаційного простору … який щоденно, щосекундно доказує українцям, що з Незалежною Україною не може бути нічого хорошого...

       Повернення 
З Канівщини ми їхали вже без Олени, зате з Тарасом Силенком та його бандурою. Здається в Пиях Олександр зупинився купити те і се на узбіччі. Несе картоплю, помідори і баночку чи то шовковиць, чи то ожини і ще щось. Питаю: — Почім картопля? Відповідає: — по 15! Пані Неля каже: — А в Трипіллі по 20 гривень за кілограм! А я кажу: — А я тобі продам по 10! Або й так накопаю з відро – тільки приїдь!
Їхали щось ми дуже швидко. На роздоріжжі Олександр повернув праворуч на Красне, бо ніхто там не був крім мене. Підвезли — і спасибі! Зате скуштували серпневих шовковиць. Зате вмилися цілющою водою у Веребках. Ще й напилися вволю…


Хай же буде! 


Додаток  

Від 16 серпня 2019 року 

Знайшов я серед своїх дописів опис минулорічної подорожі на Тотоху. І самому було цікаво перечитати його ще раз. Там  дещо я написав про Тототу, Медвин і Богуслав.

Ось посилання: 

svitoch.in.ua/1038-anatoliy-vysota-hora-totokha-mistse-syly-3-05-18.html

+5
130
RSS
12:30
+5
Ось де я був минулої суботи, друзі.
13:47
+3
Петро сказав, що до кінця цього року війна на Донбасі завершиться.

Божечки, знов про те саме…
Ну то й що з того, «що до кінця цього року війна на Донбасі завершиться»?! Невже досі не зрозуміло, що важливе не завершення війни саме по собі, а на чиїх умовах та війна завершиться?! Бо капітулювати перед РФ можна було ще навесні 2014 року — тоді жили б зараз в мирі та спокої… цілуючи дупу ВВХ**ла і не знаючи горя?.. Отож завершення війни на Донбасі до кінця цього року на умовах Кремля мене особисто не влаштовує. І якщо це станеться, а преЗЕдент-г**нокомандувача при цьому не повісять за причинне місце на Мадані — це стане моїм найбільшим розчаруванням за все життя…
_шкодую

Таким показником може бути валовий збір зернових і зерно-бобових культур за рік.

Знов-таки, сенс не в тому, щоб виростити й зібрати рекордний врожай. Сенс в тому, щоб з найменшими втратами довезти його до сховищ, з найменшими втратами зберегти та якнайвигідніше реалізувати!!! Бо перевиробництво тієї чи іншої агрокультури обертається зниженням ринкових розцінок на нього, а отже — збитками для виробників-аграріїв…
_не_знаю
14:56
+5
ДружеТимуре, в середовищі просвітлених українців, як от серед світочан, мова про переможну війну була і є самозрозумілою.
15:03
+5
Самозрозумілим і головним є для мене також: виростити і зібрати врожай без втрат. Тільки потім ним можна розпоряджатися. Краще вміло й раціонально. Так, як це відповідає порядку в головах українців. Ключовим у цьому є продовольча безпека країни.
Ой, не знаю. Я б не раділа так з тих високих врожаїв.
По-перше, високі врожаї з гектара мають лише великі агрохолдинги, які орендують землю. Тобто, вся ця земля не їхня. І дбати про неї вони не зобов'язані.
З відси випливає друга проблема — для підвищення врожайності у землю дродають багато хімії.
І третя проблема, ті холдинги засівають наші поля ГМО-шними культурами.
У Львові навіть у старих бабок на базарі вже не купиш звичайної кукурудзи, тільки американська, цукрова.
А ви кажете: «врожаї».
22:19
+4
Дуже гарна оповідь. Я наче сама туди перенеслася подумки. Ладування відіграє важливу роль для України.
03:23 (відредаговано)
+3
ліворуч синіли аж до горизонту води Дніпра, перетвореного у Канівське море.

Дорогою бачимо праворуч забетонований майдан і незавершені будівлі. Тут колись планували на крутому правому березі Дніпра спорудити Канівську ГАЕС (гідро-акумулюючу електростанцію).
Затопити чималий шмат українського чорнозему совкам не вдалося.

До речі, площа водойми, яку використовує ГАЕС, значно менша, ніж площа «штучного моря» ГЕС.
Наприклад, площа Київського водосховища922 кв. км. Площа резервуару Київської ГАЕС, наскільки я пам'ятаю з часів роботи в Мінпаливенерго, не перевищує 1 кв. км (знайти відкритих даних по площі резервуару Київської ГАЕС мені не вдалося). Для наочності — порівняй ці площі на мапі:




І це при тому, що потужності Київської ГЕС та Київської ГАЕС є співставними!!! А також при тому, що Київська ГЕС практично виконує завдання ГАЕС — балансування пікових навантажень електроенергії…
_не_знаю
Приблизно та ж сама картина мала би спостерігатися і на гідрокомплексі Канівської ГЕС/ГАЕС… То як, ти й досі радієш тому, що «затопити чималий шмат українського чорнозему совкам не вдалося»?! Адже резервуар гідроакумулюючої станції займає незрівнянно меншу площу, ніж штучне «море»!!! А тому резервуар ГАЕС значно менше шкодить природі й несе значно меншу загрозу людям…
_шкодую _шкодую _шкодую
А ти радієш… От тільки чому?!
08:15
+4
Може тому, друже, маю змішані почуття, що Дніпро є рівнинною рікою і затоплено багато землі. Лиш одна ГЕС на порогах є необхідною. ГЕС коло Херсону взагалі збудована для водопостачання Криму. Це справді так, що територія ГАЕС значно менша від затопленої землі ГЕС. Але повної гідроізоляції не вдається досягати. Тому багато землі підтоплюється, заболочується.
Може тому, друже, маю змішані почуття, що Дніпро є рівнинною рікою і затоплено багато землі. Лиш одна ГЕС на порогах є необхідною. ГЕС коло Херсону взагалі збудована для водопостачання Криму.

Дніпровський гідрокаскад — це, зокрема, також оборонна споруда.

Це справді так, що територія ГАЕС значно менша від затопленої землі ГЕС. Але повної гідроізоляції не вдається досягати. Тому багато землі підтоплюється, заболочується.

Порівняй площу підтоплення від 922 кв. км і від 1 кв. км… Знов-таки, ГАЕС будувати краще. А оскільки добирати пікові енергопотужності якимись засобами необхідно, то спорудження саме ГАЕС в 1950-х роках було б ідеальним рішенням.
_шкодую
А щодо водопостачання Криму… Ну так, УРСР піднімала господарство півострова за рахунок власних ресурсів. А тепер московити кричать, що «Нікітка віддав Крим хохлам», а кримчани — що «нам хоч каміння з неба»…
12:18
+3
Тобто такий ритуал «ладування» — тобто наводити лад в своєму тілі, Ви, пан Анатолій з іншими однодумцями, використовуєте щоб наводити лад в Україні?
Як я зрозуміла в багатьох точках України групи людей одночасно об'єднуються, щоб попросити у космосу, чи у простору якусь користь для України? Дощу, врожаю, закінчення війни тощо?
Тобто такий ритуал «ладування» — тобто наводити лад в своєму тілі, Ви, пан Анатолій з іншими однодумцями, використовуєте щоб наводити лад в Україні?

Мікрокосмос (людина) пов'язаний з Макрокосмом (Всесвітом). Тут нічого дивного нема.
12:24
+4
А взагалі, то чудово подорожувати, не важливо далеко, чи ні. Наша Україні красива. А якщо і з компанією однодумців, то взагалі — супер. Від самої подорожі можна набратися натхнення, позитиву та сили, побачити щось нове. А якщо ще в місці сили побувати! Молодці!
16:52
+4
Оленко, ми не просимо, а формуємо позитивні образи дійсності, які БІ оцінює, підхоплює і впроваджує. Не просимо, а дякуємо БІ за співпрацю. Отака наша робота на грані фантастики. Але зміни валового збору зернових і зернобобових після 2012 року показують, що, мабуть, наше ладування цьому сприяє..
19:41
+4
Дійсно — ФАНТАСТИКА! Думка — це енергія, вона матеріалізується. Отже силою однакової та одночасної думки, яка йде від великої кількості людей, можна змінювати щось на краще!
Пишучи цей коментарій, згадалася «хвилина мовчання». Зупиняється все по всій території країни, і всі мешканці, одночасно подумки бажають закінчення війни.
20:11 (відредаговано)
+3
Отже силою однакової та одночасної думки, яка йде від великої кількості людей, можна змінювати щось на краще!

А хіба це новина?! _здивований Ото не думав, що Ви цього не знаєте…
Адже сказано в Євангелії від Матвія (Матв. 18:20):

Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.

Отож у християн для проведення т.зв. «молитви за узгодженням» достатньо синхронних дій 2-3 осіб. Тоді вважається, що разом з 2-3 персонами присутній Сам Христос.
_ангел
В юдаїзмі, від якого свого часу відбрунькувалося християнство, мінімальна кількісна норма вірян інша — це т.зв. міньян, «кворум з десяти дорослих чоловіків… необхідний для суспільного богослужіння і для ряду релігійних церемоній». Таким чином, коли Ісус розмовляв з апостолами, то давав зрозуміти, що Він Сам замінятиме 7-8 осіб, необхідних для комплектування міньяну.

UPD. До речі, якщо хтось бував в Угорщині й відвідував містечко Сентендре, то там розташована найменша синагога в світі — вона розрахована на 10 осіб, себто, саме на міньян!
20:46
+3
Ні, пане Тимуре, не новина, що людина може змінити себе, або людей, які поруч з нею в колі. Але я не думала, що силу думки використовують для зміни подій в масштабах цілої країни.
Овва, що там ціла країна?! Я читав про колективні медитації буддистських ченців, спрямовані на всю нашу планету!
20:55 (відредаговано)
+4
Друже Тимуре, є принципова рязниця між молитвою і ладуванням: молитвою просять, а ладуванням пропонують.
Я розумію відмінності між молитвою, ладуванням і медитацією. Але в даному разі я про інше кажу: про колективну дію людей незалежно від того, молитва це, медитація чи ладування.
13:23 (відредаговано)
+3
Додав дещо до тексту про Тотоху. І самому було цікаво прочитати про минулорічну подорож:
svitoch.in.ua/1038-anatoliy-vysota-hora-totokha-mistse-syly-3-05-18.html
20:53
+3
Дуже цікава подорож, завдяки світлинам класно передана атмосфера.
Пару питань, що означає «Азм єсть» і чи насправді ті місця мають особливу енергію?
05:12
+2
Дмитре, дякую за коментар. Гарний аватар. Азм єсть із давньоукраїнської означає: Я Є!
Місця Сили справді мають високу енергетику: маятник в руці починає коливатися, а також рамка в руках починає підійматися.
14:17 (відредаговано)
+2
Дмитро Дон спитав:

що означає «Азм єсть»...?

Ти відповів:

Азм єсть із давньоукраїнської означає: Я Є!

Наскільки я розумію, його запитання було викликане тим, чи не звучить оце саме «я є» давньоукраїнською як «аз єсмь», а не «азм єсть»…
_соромлюсь
Можу послатися на моїх "Пацючатиків", до яких я взяв епіграф з «Недоростка» Фонвізіна:

КУТЄЙКІН (відкриває часослов, Митрофан бере указку).
Почнемо, благословившися. За мною, з увагою. «Аз же єсмь черв'як…»
МИТРОФАН. «Аз же єсмь черв'як…»
КУТЄЙКІН. Черв'як, сіречь худобина, бидло. Сіречь: «аз єсмь бидло».
МИТРОФАН. «Аз єсмь бидло».
КУТЄЙКІН (повчальним голосом). «А не людина».
МИТРОФАН (так само). «А не людина».
(Д.І.Фонвізін. «Недоросток», дія третя, явище VII)
20:20
+2
Ти маєш рацію, Тимуре: Аз єсмь.

Випадкові Дописи