До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Теорія Барвицького

Теорія Барвицького

Відразу попереджаю, що текст, розташований нижче, має дещо багато літір :) і не призначений для юзерів, які хоч трохи не цікавляться філософією. Його автор – український фантаст, поет і філософ Олесь Бердник. І з’явився він в його найпершій і, мабуть, найнаївнішій в літературному сенсі повісті «Поза часом і простором» в далекому 1957-му році. Причому з’явився на найперших же її сторінках.

Любителі творчості ОБ мають пам’ятати промову американського професора, сина українських емігрантів, Святослава Барвицького на всесвітній Асамблеї учених, з якої починається розгортання сюжету. У ній відчувається потужний вплив на автора (Бедника, а не Барвицького) косміста Костянтина Ціолковського з його гіпотезою «живої матерії». Але висновки з неї український візіонер робить дещо інші.

Як, до речі, і з ідей сучасного трансгуманізму, протиставляючи його «кіберпанковості» світлий (чи світловий?) гуманізм того самого ґатунку, який багато хто вважає пережитком минулого.

І хоча сам персонаж Бердника дуже неоднозначний і, як на мій погляд, навіть негативний, а чисто літературний бік повісті викликає розчарування, але думки викладені в «теорії Барвицького» дуже цікаві. Більше того, на той час взагалі карколомні.

Адже перші ознаки можливої надсвітлової швидкості передачі сигналу (підкреслюю це, саме — сигналу) в науці з’явилися вже після появи в українському видавництві повісті «Поза часом і простором». Тих, хто цікавиться цим питанням відсилаю до, хоч і старої, але дуже доступно викладеної інформації в статті з часопису «Наука і жізнь» = https://www.nkj.ru/archive/articles/5459/

А самі ідеї, згадані у своїй першій же художній публікації, Олесь Бердник розробляв, помиляючись, виправляючи, поглиблюючи і знову помиляючись та роблячи роботу над помилками, усе своє подальше життя.

Читаючи й перечитуючи саму ж повість я особисто раніше багато думок з її першої глави просто пропускав повз уваги, відволікаючись на описи антуражу, реакцію дійових осіб та таке інше. І раптом спробував просто виокремити потрібні цитати та й викласти їх у тій же самій послідовності без відволікання уваги на інші деталі. Дивним чином цей процес нагадав мені таємничий процес появи оригіналу картини з-під очищеної ретуші, накладеної на нього. Бо вийшло ось що:

ТЕОРІЯ БАРВИЦЬКОГО

(з повісті Олеся Бердника «Поза часом і простором», 1957 рік)

В безкінечній пустелі Всесвіту пливуть неосяжні зоряні світи. Свідомість неспроможна охопити надграндіозності світобудови, а всі спроби хоча б частково з'ясувати суть Буття — даремні, нікчемні і смішні.

Десь у безодні — пилинка. Це — Земля. На ній — нікчемні своїми розмірами істоти, сміховинно малі! Але дух і розум цих істот, що вічно пориваються до шукання, — неймовірно великі і сильні.

Хто вони такі? Куди ідуть? Багато людей шукають розгадки великої таємниці. Дві дороги в Науці людства. Дві крайності. Між ними — безліч дрібних стежечок. Плутанина, ворожнеча — а відгадки нема! Таємниця! Де ж істина?..

З одного боку — містичні теорії ідеалістів, що незмінно приводять до першопричини і, нарешті, вимагають віри в Творця Всесвіту, а з другого боку — примітивні доктрини матеріалістів, які виводять великий могутній Розум людини з косної мертвої матерії і, таким чином, наділяють матерію розумною основою хоча б в потенціалі. Закони Природи діють нібито незмінно скрізь, де для цього є умови, створюючи в процесі еволюційного розвитку живі істоти, від первісного протиста до обдарованої Розумом людини, які знову нічим не відрізняються від Творця, але тепер уже несвідомого, що ще гірше!

Але є, безперечно, є вірний шлях до абсолютного знання, який захований від нас Природою. Гарантією цього є той факт, що одна за одною падають таємниці Світу перед зброєю Розуму. Цей шлях — в шуканні взаємозв'язку Матерії, Розуму, Часу і Простору.

Чи можна стверджувати, що є тільки Буття, яке пізнається нашими почуттями? Ні в якому разі! Бо це буде вульгарне обмеження безкінечного Всесвіту, який мусить бути в своїх проявах безкінечним так само, як в Часі і Просторі. Людина ж з своїми почуттями і аналізом Розуму пізнає тільки найнікчемнішу частину безмежного Буття не тільки в Часі і Просторі, а й в якості.

В безкінечному Космосі є безкінечні кількості різних невідомих нам існувань. Природа їхньої організації та координати, в яких вони знаходяться, чужі і недоступні для нас І ось, в той час, коли перед нами лежать безкрайні простори невивчених чудесних країн, ми повинні зупинитися на березі океану, який відділяє нас від тих чудес. Цей океан — Час і Простір! Так, кайдани Часу і Простору зв'язують руки і ноги людства, яке, незважаючи на «прогрес», безсильне і жалюгідне!

Давайте проаналізуємо справжнє становище людства. Куди пориваються люди, що хочуть, які їхні перспективи в майбутньому?

Незаперечні заслуги науки в полегшенні праці людини, у виробленні засобів для більш швидкого пересування у створенні засобів зв'язку на відстані та інше. Все це робиться для того, щоб максимально задовольнити різноманітні потреби людей. Але самі вони — «Царі природи» — для чого живуть і куди йдуть? Це не пусте запитання. Адже ніякі потуги соціологічних наук, які звуть людей до справедливого суспільства, не спростують того, що в даний час людина відрізняється від тварини тільки своїм інтелектом та тим, що може більш повніше задовольняти свої забаганки чи бажання. В усьому ж іншому — народження, короткочасне життя, зникнення разом з індивідом навіть найпрекрасніших його ідей чи бажань, смерть — ми подібні до нещасних тварин, життя яких з філософської точки зору безглузде.

Можуть заперечити — адже наші діла приносять користь майбутнім поколінням! Пуста фікція! В майбутньому настане час, коли загине і наша планета і людство. То в ім'я чого ж всі незліченні страждання і страшна праця тисяч поколінь? Ради того, щоб колись на мертвому космічному тілі залишити тільки сліди діяльності нікчемних істот, які багато мільйонів років боролися ради ефемерних ідей, а потім забрали їх з собою в могилу, чи кинули в безодні Космосу?!

Де ж вихід? Як глибше пізнати Світ? Як осмислити наше життя і зробити його більш перспективним?

Перш за все треба зробити людство безсмертним! І не окремих людей, а все людство!

Мова йде про те, щоб розірвати ланцюги Часу і Простору, які скували Людство і примусили його скніти в безглуздій метушні — політичній і соціальній — на нікчемній планеті, без надії відвернути коли-небудь невмолимий фатум Часу і Простору — народження, смерть, народження, смерть!

Висновки теорії відносності відомі всім і зупинятися на конкретизації їх я не буду. Скажу основне.

Для об'єкта чи суб'єкта, який летить в просторі зі швидкістю променя, і об'єкта або суб'єкта, що знаходиться, допустимо, в звичайних умовах, на Землі, час буде проходити по-різному. Чим більша швидкість, тим менше «старіє» об'єкт або суб'єкт. Такий висновок теорії відносності. Людина, промандрувавши в Космосі кілька місяців, може повернутися на Землю через століття за земним часом. Страшний парадокс! Але в ньому, на щастя, вихід для всього людства. Це — та стежечка, те віконце, яке Природа залишила для нас в царство безкінечності і осмисленого безсмертного Буття!

Найбільша швидкість розповсюдження причинності — це швидкість розповсюдження променя. Так говорить теорія відносності. Я вважаю, що це неправильний висновок! Обмежені швидкості можуть бути тільки в обмеженому Всесвіті. Всесвіт же безкінечний, тому й швидкості в ньому можуть бути загалом безмежно великі! А раз так, то неминуче наступить момент, коли тіло, що летить з надпроменевою швидкістю, сповільнить свій розвиток до мінімуму, потім зупиниться в своєму розвитку в часі, а далі почне молодіти! Я стверджую — хто досягне надпроменевої швидкості, той буде вічно молодим і безсмертним, він вийде за межі Часу і Простору і зможе навіть вернутися в будь-яке минуле. Таким чином Людина стане справжнім господарем Буття, Космосу, а не жалюгідною лялькою в руках сліпих сил Природи!

Чи не краще самим стати Богами, зруйнувавши стіну Часу і Простору, згромаджену Космосом навколо нас, ніж чекати милості невідомого Бога? Перед людством — прекрасний шлях!

Я бачу інші часи. Недалеко та хвиля, коли Людство перетворить планету, на якій живе, в величезний міжзоряний корабель, який, летячи в просторі з неймовірними швидкостями, буде не тюрмою для нашого бунтарського духа, а справжньою машиною часу, яка перенесе нас в будь-яке Буття, в будь-який час і дасть безсмертя.

+4
115
RSS
14:23 (відредаговано)
+3
Зараз буду читати, Олексію!
Яка ще «Оленка»?! _цікаво Автор публікації — Олексій Spacer Кацай!!!
14:31
+3
Спейсере, агов! _стежу Посилання на джерело не клікабельне!!!
11:09
+3
Дякую, Тимуре! Поправив.
14:44 (відредаговано)
+3
Тут є ще й інше є питання: А для чого треба людині безсмертя? Друже Тимуре, а як би ти розпорядився своїм безсмертям?
_вибачаюсь Як зазвичай: розв'язавши одне нерозв'язуване завдання, брався б за інше нерозв'язуване завдання. _вибачаюсь
16:19
+3
Ой, друже, це ж БЕЗКІНЕЧНІСТЬ! Нерозв'язуваних завдань просто не стане!
_сміюсь Наше життя нескінченно розмаїте, отож здатне підкидати все нові й нові нерозв'язувані завдання… нескінченно довго!!! _сміюсь
11:40
+2
"Такий висновок теорії відносності. Людина, промандрувавши в Космосі кілька місяців, може повернутися на Землю через століття за земним часом. Страшний парадокс! Але в ньому, на щастя, вихід для всього людства. Це — та стежечка, те віконце, яке Природа залишила для нас в царство безкінечності і осмисленого безсмертного Буття!"

Люди які перенесли клінічну смерть стверджують, що вони летять у святлому тунелі, а може то промінь. А може й дійсно душа отак мандрує у космосі, а потім повертається та перероджується в іншому тілі через декілька років, десятків років. Прикладів безліч. Адже релігія базується на цих ідеях: Душа — вічна. Реінкарнація. От вам і безсмертя.
неминуче наступить момент, коли тіло, що летить з надпроменевою швидкістю, сповільнить свій розвиток до мінімуму, потім зупиниться в своєму розвитку в часі, а далі почне молодіти!

Виникає суперечливе питання, чи захочу Я зупинитися у своєму розвитку, щоб перестати старіти? А для того, щоб помолодшати, я маю здеградувати?

Випадкові Дописи