До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Погляд у минуле… Ч./б/н. 19 -21 серпня 1991-го, ГКЧП

Погляд у минуле… Ч./б/н. 19 -21 серпня 1991-го, ГКЧП

Перебуваючи на відпочинку я накидав чернетки продовження циклу «Погляд у минуле», але нагадування пана Тимура про завтрашню знакову історичну дату – річницю ГКЧП, – трохи порушило хронологію і я вирішив поділитися спогадами про цей день.

***

На серпень 1991 року за моїми плечима вже був певний багаж справ на ниві національного визволення України, починаючи з 1987 року.

Участь в організації і роботі Українського Культурологічного Клубу(УКК, 1987-й…); підготовка і проведення демонстрації протесту проти замовчування результатів Чорнобильської катастрофи на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) у квітні 1988 р.; робота кореспондентом Української Центральної Інформаційної Служби (УЦІС; Провід ОУН-р; Голова Проводу друг Василь Олеськів; Лондон, Великобританія; з 1987-го), а пізніше і директором УІС – філії УЦІС в Україні (з 1988-го); робота в Проводі Української Національної Партії (УНП; голова партії п. Григорій Приходько) на посаді члена Проводу і Голови Служби безпеки партії (з 1988-го).

Вже у 1987-му був налагоджений щоденний стабільний зв’язок телефаксом з Лондоном. Спочатку я пересилав політичні новини і аналітичну інформацію з України з телефаксу п. Петрика, а вже у 1988-му, коли я почав працювати в УНП, то з телефаксу, який мені надав п. Приходько і який стояв у мене вдома. Періодично я пересилав новини і для українських газет в США, які були під опікою УДП (Українського державного правління) і УККА (Українського Конгресового Комітету Америки).

На той час міжнародні телефонні розмови потрібно було попередньо замовляти, тому я щоденно, з вечора, замовляв 4-5 розмов з інтервалом в 2 години на наступний день, щоб вчасно виходити на зв’язок і передавати свіжі новини.

На початку серпня 1991-го п. Григорій Приходько (керівник УНП і УМА), п. Юрій Шухевич (УМА) і п. Дмитро Корчинський (керівник УНА-УНСО і УНС) поїхали в Мюнхен на нараду, яку скликала пані Слава Стецько (на той час вона перебрала на себе керівництво Проводом ОУН-р). Пан Григорій декілька разів телефонував мені з Мюнхена, цікавився останніми новинами, які я йому передавав.

18-го серпня 1991 року я ввечері, як завжди, замовив декілька телефонних розмов на Лондон. Перша з розмов була замовлена на 7:30 ранку! Підготував роздруківки новин, поклав їх біля телефаксу, поставив будильник на 6:30 і ліг спати.

19 серпня 1991.

Прокинувся я не від сигналу будильника, а від дзвінків міжнародної телефонної станції. Дивлюся на будильник – 6:15!? Що таке, я ж замовляв розмову з Лондоном на 7:30!? Піднімаю слухавку… і чую схвильований голос Юрія Оборіна, керівника Вінницької організації УНП: «Пане Володимире, військовий путч!»

Я, ще сонний, пожартував: «Наші почали наступ з «Вервольфу!?»

  • Я не жартую! У Москві комуністично-військовий путч! Вмикайте радіо і телевізор!

Короткі гудки в слухавці!!!

Вмикаю радіо і телевізор… Звучить чудова музика з «Лебединого озера». На всяк випадок вмикаю і настроюю портативний магнітофон, іду на кухню і заварюю каву.

Кава смакує… Музика закінчується… Коротка пауза… Я на всяк випадок натискую клавішу «Запис». І тут починають передавати повідомлення ГКЧП. Записав всі повідомлення. Знову грає музика. Сиджу і розмірковую над почутим!

Дзвінки міжнародної телефонної станції… Піднімаю слухавку… Жіночий голос ввічливо запитує: 

  • Лондон заказывали!? Будете говорить!?
  • Да, конечно буду говорить!
  • Соединяю!

Через декілька секунд в слухавці чую знайомий сигнал телефаксу, який подає сигнал на з’єднання. Ще декілька секунд… факси домовилися і перший аркуш з новинами поповз на передачу. Поки «Toshiba» передає аркуш за аркушем на Лондон, в штаб-квартиру УЦІС, пишу на чистому аркуші: «Пане Миколо чи пане Богдане, по закінченню N аркуша підніміть слухавку!!! Термінова і надзвичайна новина!!!» Пару разів пускаю цю записку поміж аркушів з новинами. Новини закінчилися і чую в слухавці голос Миколи Матвіївського, одного з адміністраторів УЦІС: «Влодку, як там навколо тебе!? Що трапилося!?».

Інформую про ГКЧП… Микола питає чи записав я повідомлення? На мою ствердну відповідь прохає, щоб я передав запис. Підношу слухавку до динаміка і вмикаю відтворення. На другому кінці Микола записує на магнітофон. Повідомлення великі, загалом більше ніж на півгодини. Дивно, але зв’язок не переривається. Тим часом по телевізору знову повторюють повідомлення ГКЧП.

Нарешті все передано! Ура! Микола просить слідкувати за новинами і регулярно виходити на зв’язок!

***

Несподівано телефонує Аркадій Кірєєв. Він був першим президентом УКК і його Сергій Набока і Вадим Галиновський підозрювали в агентурній співпраці з КГБ. Після 1988 року Кірєєв відійшов від УКК і працював з структурами ОУН-м (прихильниками п. Андрія Мельника) – за дорученням Голови ПУН п. Миколи Плав’юка випускав інформаційний бюлетень «Тризуб».

  • Що ти думаєш з приводу ГКЧП!? Що робити!?
  • Завари каву, налий чарку коньяку, смакуй каву з коньяком, пали папери і чекай!
  • Що чекати!?
  • Коли за тобою приїдуть!
  • Ти серйозно!?
  • Абсолютно! До речі, поменше спілкуйся телефоном. Наші розмови можуть прослуховуватися!

Акуратно спалив аркуші з переданими новинами (що робив після кожного пересилання матеріалів), попіл змив в унітаз.

***

Годині о 12-й з Мюнхена потелефонував п. Приходько. Я розповів йому новини про ГКЧП, передав запис повідомлень ГКЧП. Наша розмова продовжувалася більше години.

***

Вирішив поїхати в місто подивитися, що на вулицях. Дома нічого компрометуючого не залишилося. Вийшов з дому, тишком-нишком перевіряю чи нема за мною стеження. Нібито чисто, але гарантій нема. Погуляв містом декілька годин, поспілкувався з багатьма знайомими і приятелями. Добра половина з них перелякана. Дехто вже встиг прийняти добру порцію спиртного. Десь годині о 19-й повернувся додому і коротко описав враження від побаченого. На мій телефакс, який стояв на автоматичному прийомі, прийшло багато цікавих повідомлень з Москви і Ленінграда від демократичних журналістів, з якими я підтримував інформаційний обмін. А о 22-й годині мені знову дали лінію на Лондон. Відіслав підготовлені матеріали, замовив декілька розмов на наступний день і ліг спати.

Перший день правління ГКЧП закінчився!

20 серпня 1991.

Вранці мені дали лінію на Лондон. Відіслав підготовлені матеріали, спалив аркуші з переданою інформацією і поїхав у місто. Накупив свіжих газет, поспілкувався із знайомими… Повернувся додому і почав готувати зведення новин.

Попрохав дружину сфотографувати мене за роботою. Швидко проявив плівку, висушив, надрукував фотографію, висушив і додав до новин. Треба ж залишитися в історії українського спротиву! Жартую.


Я на робочому місці. Зліва на фото купа газет, які я проглянув у пошуках інформації та аркуші факсограм… В кутку телефакс «Toshiba». Пишу на портативній електричній друкарській машинці. Якраз в момент фотосесії до мене на коліна застрибнула моя улюблена киця Марго (Маргарита) і моститься подрімати.


В другій половині дня заїхав поспілкуватися приятель з пляшкою чудового грузинського коньяку. Разом подивилися прес-конференцію ГКЧП. Звернули увагу, що у Янаєва трясуться руки. Приятель виніс вердикт: «не пройде і трьох днів, як усіх повісять на балалаєчній струні»!



Смакуємо каву з коньяком, коньяк і канапки з гострим сиром, ведемо розмови про змови і перевороти.

Телефонна станція дає лінію на Лондон. Факсую величезну купу матеріалів, як написаних мною, так і вирізок та фотографій з газет. Надіслав у Лондон і свою фотографію.

Перша година ночі. Приятель залишається ночувати у нас. Дружина стелить йому на розкладачці в нашій кімнаті, а сама йде спати в другу кімнату, до батьків. Ми ще хвилин 20 перемовляємося і спокійно засинаємо.

Другий день правління ГКЧП закінчився!

21 серпня 1991.

На третій день ГКЧП закінчився, але нікого з путчистів, на жаль, не повісили!



+3
47
RSS
21:00
+3
На третій день ГКЧП закінчився, але нікого з путчистів, на жаль, не повісили!

Зате товариш Пуго був єдиним, хто застрелився — хоча б на це не забракло духу!..
_дідько
Про нього запам'яталося графіті на стіні якогось будинку, показане по телевізору:

ЗАБИЛ ЗАРЯД Я В ТУШКУ ПУГО

_сміюсь _дідько _сміюсь _дідько _сміюсь
21:34
+3
Зате товариш Пуго був єдиним, хто застрелився — хоча б на це не забракло духу!..


Товариш Пуго, міністр МВС СРСР, взагалі героїчна людина!
Прийнявши рішення піти з життя, він тричі вистрілив собі в голову з пістолета Макарова (9 мм). Потім поклав ПМ на тумбочку, ліг в ліжко і помер.

Його «подвиг» пізніше повторив екс-міністр МВС України Кравченко, який двічі вистрілив собі в голову з «Беретти» (9 мм) і помер сидячи.
А-а-а, навіть так?! _здивований Дякую, не знав…
22:03
+3
Це були не жарти. Пахло арештами і Сибіром. На той час я був одним з КЕРІВНИКІВ РУХУ ОБУХІВЩИНИ. Вранці по телефону дзвінок: Вам із дома нє виходіть. Ага, так я й не вийду! Зібрав усі папери: списки, протоколи+ у товстенну сіру папку. Поїхав у Красне і в батьків у плотні закопав у землю. 20 серпня ми зібрали правління РУХУ ОБУХІВЩИНИ. Прийшло більше 30 осіб. То ми провели збори на літньому майданчику. Домовилися триматися на зв'язку і чекати кличу їхати в Київ на захист Верховної Ради. В Обухові ми реально чекали арештів.
18:40
+2
Дякую, історію творення незалежності будемо завжди пам'ятати

Випадкові Дописи