До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Піо, мій Піо (десята частина)

Піо, мій Піо (десята частина)

Дев’ята частина https://svitoch.in.ua/1692-pio-miy-pio-dev-yata-chastyna.html

10

Марко проходить повз столика з напоями, де юрмляться запрошені, обираючи прохолодні напої з льодом, та прямує далі, до двох молодиків, які про щось жваво розмовляють. Господар свята вітаючись з гостями, трохи нахиляє голову та обдаровує їх теплою посмішкою, такий самий ритуал вітання він продемонстрував, наблизившись до юнаків. У відповідь, обоє повернулися до нього та привіталися.

— З ювілеєм, сеньйор Норі! — привітав господаря вілли Томассо.

— Дякую, Томассо! Як тобі наша вечірка? А репертуар? Підбирав особисто. Сьогодні звучатимуть лише мої улюблені твори. А ти, я бачу сьогодні не граєш? Хто сьогодні замість тебе перша скрипка?

— Букаті, який грав у другому складі скрипок. Талановитий хлопець. Диригент дав йому можливість спробувати себе в перших скрипках. А в мене на цьому святі соло, виконаю “Каприз №24” Паганіні.

— Он як? Виконуватимеш мій улюблений двадцять четвертий? Послухаю з задоволенням, у твоєму виконанні.

— А Ви, сеньйоре? Здається я Вас не бачив раніше. Якщо я не помиляюсь, Ви нещодавно в оркестрі? — Питає Марко, вдаючи, ніби-то він не знає хто такий той молодик, що стоїть перед ним. Господар вілли, який зараз керує театром, в минулому був актором, тому йому не складно зіграти роль для одного єдиного глядача.

— Ні, я не музикант. Мене звати Дієго Гатті.

— Ох, старість, старість! Як я не помітив, що на Вас не оркестровий фрак? Але хочу відмітити, що Ви маєте чудове відчуття стилю.

— Дякую за комплімент.

— Когось супроводжуєте?

— Так, сеньйору Еліда Граппа.

— То Ви її учень, Ви танцюрист?

— Ні, я наречений сеньйори Граппа.

— Он, як? Новина! Дуже приємно познайомитись!

— Взаємно, сеньйор Норі.

— Наречений! Еліда близька подруга моєї дружини, однак моя Софі, нічого про Вас не розповідала.

— Це й не дивно. Ми з Елідою разом лише один тиждень.

— Лише один тиждень, та вже наречений? Це по-сучасному! Чому так поспішаєте, нема часу чекати? Ах! Який я нездогадливий! Зважаючи на вік нареченої — так, час гаяти не треба.

— Ми знайомі вже рік, однак лише зустрічалися потайки. Не хотіли афішувати наше кохання. А тиждень тому почали жити разом, та плануємо весілля.

— О! Навіть весілля плануєте! Я так радий за Еліду, що нарешті вона зустріла чоловіка який її покохав. Після втрати старшої сестри, нещасна Еліда залишилися зовсім сама. То я щиро радію, що тепер, в неї є Ви, Дієго.

— Дякую, сеньйор Норі.

— Та не треба так офіційно! Перейдемо на “ти”, ми ж бо друзі. Бо друзі моєї дружини — і мої друзі.

— З задоволенням!

— Дієго, хочу запропонувати тобі келих мого улюбленого вина. Томассо, тебе не пригощаю, тобі ще соло виконувати. А то, ще ноти переплутаєш. — Сміється Марко. Ювіляр дивиться навкруги, шукаючи когось. Потім піднімає угору руку та подає знак офіціанту, щоб приніс келихи з вином. За хвилину з натовпу виходить юнак з тацею, на якій стоїть декілька наповнених келихів. Марко бере два келихи, та одного подає новому знайомому, Дієго. Оркестр починає грати рапсодію Ліста.

— Обожнюю цю рапсодію. За дружбу! Ми друзі! — Вигукує господар свята, та піднімає келих трохи вгору, запрошуючи випити й свого співрозмовника.

— Друзі! — підтримує тост Дієго, та робить декілька ковтків.

— Однак, давайте хлопці, щиро поговоримо. Як чоловіки. Найцікавіша тема для чоловіків — це жінки. Признаюся я добре розуміюся на жінках, на їхній привабливості. Ох скільки в мене їх було! Доки я не зустрів Софі, звичайно. А потім скільки красунь-актрис театру крутилося щодня перед моїми очима! Мені хоч і вісімдесят, однак я хочу бачити поруч привабливу жінку, наприклад як моя Софі. Я тебе, Дієго, з нею познайомлю. 

— Я бачив її серед гостей. Вона неймовірна!

— Я це знаю. Безперечно, що кожна жінка приваблива по-своєму, однак, я тебе Дієго не розумію, чим тебе причарувала Еліда? Як на мене вона занадто стара для тебе й сухорлява, сиве волосся, зморшки на шиї. Звичайно можна побачити красу у будь чому, однак вибач, якщо ображу. Невже тобі подобаються такі жінки? Ти ж молодий красень, міг би познайомитися з юною дівчиною “кров з молоком”.

— Я її кохаю.

— Це, мабуть, твоє перше кохання? Може тобі не щастило з жінками? Молоді жінки тебе обманювали, і тому ти зробив такий вибір?

— Ні, я був одружений, та ми розлучаємося.

— Тобто причина розлучення — Еліда?

— Так.

— Правду кажуть, що “кохання зле”.

— Я закохався, бо вона мудра, добра, розумна.

— Так, підтверджую, Еліда дуже розумна, вона ерудит, її можна слухати годинами, вона багато знає. Вона добра, бо піклується про тварин. Любить собак, коней. Вона елегантна та слідкує за вбранням.

— Розумію тебе Дієго, її є за що покохати. Однак, роки беруть своє. Їй вже 75. Не замислювався?

— Ми не звертаємо увагу на вік. Нам добре разом.

— І в ліжку? Я навіть боявся б торкнутися її. А що як серцевий напад станеться під час як..., ти розумієш на що я натякаю. Це ж небезпечно для її здоров’я, та навіть ризиковано для її життя. Вона перенесла інфаркт. І повинен попередити, що займатися коханням для неї небезпечно для життя. Еліда не має рідних, тому я, як її друг, дуже переймаюся через її здоров’я.

— Нас з Елідою ліжко не пов’язує. У нас почуття дещо вищі, дещо чистіші. Це не просте земне, фізичне кохання. Це дещо більше.

— Ну, може таке почуття й існує. Не впевнений. Бо для будь якого чоловіка, особливо молодого, насолодитися обіймами коханої жінки, це так природно.

— Томассо, а в тебе є кохана жінка? — питає Марко.

— Ні, Марко, ще не трапилася така на моєму шляху.

— А от ти, міг би шалено покохати, літню жінку, наприклад подругу твоєї бабусі або матері? — звертається Марко до скрипаля.

— Що ти Марко, ні-ні! Думаю, що небеса не обдарують мене такою долею. Я ж ще й дітей хочу мати, нащадків. Хіба стара мені подарує дитину?

— От бачиш, Томассо, ми з тобою однодумці. І я б не покохав. Признаюсь. Ну може б, якби вона була грошовита, ну дуже грошовита. Але ні, мабуть, навряд-чи!

— Скажи правду, Дієго. Це гроші розпалюють твої почуття?

— Ні. Мені абсолютно не важливі її гроші.

— Ну, як на мене гроші дуже важливі в нашому сучасному світі. За все треба платити. Я тебе не розумію.

— Вибачте, але скоро буде моє соло. Я вас залишу. — Перериває розмову музикант.

— Бажаю вдалого виступу, Томассо! — каже Марко.

Скрипаль іде в напрямку оркестру, а Марко та Дієго залишаються вдвох.

— Томассо перервав нашу розмову. Так от, продовжую. Як на мене гроші дуже важливий фактор нашого життя. Як не крути, а без них складно. Признайся, це твоє шалене почуття, пов’язане з грошима. Я також людина грішна, я також дуже полюбляю гроші, і тебе зрозумію.

— Ні, гроші тут нідочого. Ніхто нас з Елідою не розуміє. Всі навкруги вважають нас божевільними. А ми, всупереч всім будемо щасливими, ми одружимося.

— Послухай мене, Дієго! Що хочу сказати тобі як другу. Я можу передбачити твоє майбутнє. Тебе чекає глибоке розчарування. Після весілля ти залишишся зі старою відьмою в ліжку. Звичайно, з міркувань віку, вона не народить тобі дитину, з часом почне частіше хворіти, скаржитися на життя. Ти відчуєш себе нещасним, і будеш називати себе ідіотом.

— Стара відьма? Як ти можеш таке казати! Це ж твоя подруга!

— Я знаю, що кажу. Повір мені! Всі жінки трішечки відьми. Я тобі це кажу щиро та хочу, щоб ти не робив цей абсурдний крок. Кажу це, перш за все, піклуючись про Еліду. Для жінки з хворобою серця — кохання це небезпечна іграшка. В неї нічого не залишилося окрім почуття, а тобі я не вірю. Ти затопчеш її почуття в багнюку. Адже зрадивши молодій здоровій дружині, ти з легкістю будеш зраджувати і Еліді. Я впевнений, що для тебе не важко повторити цей ганебний вчинок. Її хворе серце того не витримає, для неї це смерть.

— Я не згоден з тобою! В мене не має бажання про це говорити.

— Добре змінимо тему. Поговоримо про гроші. Я трохи затримався з тобою, треба вже йти до інших гостей. Однак ще хвилину твого часу в тебе заберу, щоб сказати те, що докорінно змінить твою думку. Ти ж знаєш, що Еліда полюбляє кінські перегони?

— Так.

— А чи казала вона тобі, що програла всі свої статки? Що в неї грошей катма.

— Це не так.

— В будь якому випадку, тобі належить поміркувати де заробити грошей, щоб робити ставки на перегонах, щоб утримувати віллу, платити податок на собаку, купувати речі у іменитих стилістів для жінки, яка звикла до розкоші. Після одруження, ці трати ляжуть на твої молоді плечі. Та здається, Еліда віллу продає.

— Брехня!

— Ну хай так! Може я помиляюся. Якщо твоя думка щодо одруження, не зміниться, я завжди буду радий бачити вас з Елідою в моєму домі. Приємного вечора!

Марко відійшов на кілька кроків від юнака, щоб перекинутися декількома словами з іншим гостем, що стояв неподалік. Однак він слідкував поглядом за Дієго. Він помітив, як юнак зблід, почувши новину про фінансовий стан його нареченої. Дієго пішов до столика з напоями, взяв склянку фрешу та миттю, з жадністю випив все одним ковтком, наче не пив нічого з самого ранку. Марко тим часом подумки посилав йому репліки: “Давай! Освіжися дурню! Та поміркуй добренько!”. Підійшла Софі. Та мовчки дивиться на чоловіка, чекаючи на те що він скаже.

— Думаю, що весілля не буде, — каже сеньйор Норі, — давненько я не грав на сцені, але здається моя сьогоднішня імпровізована роль була вдалою.

— Що ти йому сказав?

— Правду.

— Поживемо, побачимо. — Відповідає дружина. — Послухай як чуттєво грає наш Томассо. Браво! Браво!

Звучать останні звуки “Капризу №24” Паганіні, присутні починають аплодувати скрипалеві. 

Продовження. https://svitoch.in.ua/1709-pio-miy-pio-odynadtsyata-chastyna.html

+2
74
RSS
00:33
+3
Чоловічі розмови про жіноцтво.
01:51
+3
Чоловічі розмови, кажете?! Ну-ну…

— Так, підтверджую, Еліда дуже розумна, вона ерудит, її можна слухати годинами, вона багато знає. Вона добра, бо піклується про тварин. Любить собак, коней. Вона елегантна та слідкує за вбранням.

Як казав Висоцький: «Якщо знаєш, за що кохаєш — це вже не кохання, а добре ставлення!» ©

— І в ліжку? Я навіть боявся б торкнутися її. А що як серцевий напад станеться під час як..., ти розумієш на що я натякаю.

Після таких слів особисто я послав би співрозмовника попід три чорти і полишив би вечірку. Бо на моє переконання, пхати носа в подружню спальню ніхто сторонній не має права.
_сильний
Якщо ж цей Дієго Гатті дозволяє розмовляти з собою в подібному тоні чоловікові, з яким навіть як слід не познайомився… Та він просто придурок!
_шкодую
До речі, у нього «котяче» прізвище… Адже gatto італійською — це «кішка».

Після весілля ти залишишся зі старою відьмою в ліжку.

А от за такі слова колись у старі часи били канделябрами по пиці, а не обурювалися словесно: «Стара відьма? Як ти можеш таке казати! Це ж твоя подруга!»

Вона перенесла інсульт.
<...>
Для жінки з хворобою серця — кохання це небезпечна іграшка.

_соромлюсь Еммм… _соромлюсь
Перепрошую, але інсульт — це «гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК), що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій». Тоді при чім тут «хворе серце»?!
_здивований

Адже зрадивши молодій здоровій дружині, ти з легкістю будеш зраджувати і Еліді. Я впевнений, що для тебе не важко повторити цей ганебний вчинок.

Другий удар канделябром по пиці, а не немічні слова: «Я не згоден з тобою! В мене не має бажання про це говорити». А якщо вестися максимально ввічливо — тоді просто сказати: «Всього найкращого!» — розвернутися на підборах і піти без пояснень. А цей Дієго Гатті щось белькоче, як імпотент.

Висновок: як на мене, з психологічної точки зору ця частина не дотягнута. Господар вілли Марко, фактично, нахамив в обличчя цьому Дієго Гатті — а той проковтнув таке відкрите хамство.
Варіанти:
Дієго Гатті справді закоханий в Еліду Граппа — тоді він щонайменше двічі мав би натовкти мармизу господареві вілли, полишити її та більш ніколи туди не зазирати!
Дієго Гатті лише робить вигляд, що закоханий в Еліду Граппа — тоді ідіотом виглядає Марко! Бо він сказав відкритим текстом: «Адже зрадивши молодій здоровій дружині, ти з легкістю будеш зраджувати і Еліді. Я впевнений, що для тебе не важко повторити цей ганебний вчинок». Фактично, це означає: «Я бачу всі твої нечисті наміри наскрізь. Тебе викрито». А тоді…
= Природним виглядало б обурення Дієго Гатті — бо щоб замаскувати свої нечисті наміри, він просто мав би розіграти обурення!!!
= Але Дієго Гатті белькоче щось невиразне, як імпотент: «Я не згоден з тобою! В мене не має бажання про це говорити». Така млява реакція означає одне: "Ну так, ти маєш рацію, Марко! Я саме таким чином і поведуся після весілля".
_дідько _дідько _дідько
Отже, це саме те місце, де я застосовую свій критерій Станіславського: НЕ ВІРЮ!!!



Не вірю ні Марко, ані Дієго Гатті! Обидва поводяться в цьому разі неприродно. Вибачте…
_не_знаю _не_знаю _не_знаю
08:13
+3
І цю частину, Оленко, я прочитав з охотою. Є звичайно, загальнолюдські норми поведінки. І саме до них звертається Тимур, коли робить зауваження. Але що ми знаємо про італійське життя? Там навіть за собаку треба платити податок. Ювіляру 80, атмосфера свята, випив кілька келихів — і це пояснює його різкі вислови. Дієго треба приховати, що він злочинець, і тому він не йде на скандал.
Повторюю:
1. власник вілли Марко відкритим текстом в очі повідомив Дієго Гатті: «Адже зрадивши молодій здоровій дружині, ти з легкістю будеш зраджувати і Еліді. Я впевнений, що для тебе не важко повторити цей ганебний вчинок», — що практично означає: «Я бачу всі твої нечисті наміри наскрізь. Тебе викрито»;
2. нормальною (!) реакцією на таке може бути лише пряма дія;
3. мінімальною (!!!) реакцією на таке є негайне полишення вілли з гордо піднятою головою і крижаним: «На все добре»;
4. відсутність навіть мінімальної реакції викриває Дієго Гатті з головою — бо він де-факто підтвердив, що йому дещо потрібно приховати…
Отже — виказав себе!
22:59
+2
Марко Норі — корчить дурня, він грає роль для одного конкретного глядача Дієго. Все це робить щоб викрити його, навіть переграє та опускається на щабель нижче, до рівня Дієго.
На Вашу думку Дієго не відповідає гідно на образу його нареченої, не плює між очі кривднику. Так це так. Ваше НЕ ВІРЮ, це нормальна реакція нормальної людини. Бо для Вас, пане Тимуре — це неприйнятно, Ви б поводилися зовсім по іншому бо Ваша система цінностей відрізняється. Але на жаль є й такі собі нікчеми, як Дієго. І їх багато.
_чудово ОК! Приймається! _чудово
23:01
+2
Щодо інсульту, дякую. Я виправила на інфаркт, серце все таки ж.
23:34 (відредаговано)
+2
З приводу прізвища, так, дійсно це Кішка, але в множині. Як наприклад Іваненки, Коваленки…
Більшість прізвищ перекладаються. Наприклад:
Коломбо — голуб
Растреллі — граблі
Каваллі — коні
Муті — німі
Фелліні — котячі
Дольче — солодкий
Медічі — лікарі
Россі — червоні
Сальєрі — сільнички
Веспуччі — оси
Сталлоне — жеребець
Матерацці — матраси
Беллуччі — красунчики.
Можна продовжувати довго.
Сталлоне — жеребець

_чудово О!!! Дякую, не знав! Кіногероя-боксера, якого зіграв Сильвестр Сталлоне, звуть Роккі Бальбоа, він виступав на рингу під псевдонімом "Італійський жеребець". Якщо «жеребець» — це «сталлоне» італійською, то виходить, що Сталлоне пришпандьорив своєму персонажу… власне прізвище!!! Ото видав!..
_сміюсь
06:36
+1
Цікаво, що ж буде в наступній частині? Мабуть, Дієго Гатті («кішки») втече від своєї бабусі-балерини?
Ніколи не подумав би, що Растреллі — це «граблі»! Отут повна множина. Чи, Оленко, в італійській мові є однина для слів: граблі, вила, коноплі+?

Випадкові Дописи