До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Навіщо нам потрібні конфлікти

Навіщо нам потрібні конфлікти
Джерело матеріалу:

Ми всі маємо певні психологічні потреби, від задоволення яких залежить нашt душевнt і фізичне самопочуття. Якщо одна з потреб не задовольняється, людина починає відчувати гострий емоційний голод, який практично нічим не відрізняється від харчового голоду, тому що від нього людина може захворіти і навіть померти так само, як від нестачі їжі! Тому людина починає поводитися так, щоб в будь-який спосіб цю потребу вдовольнити.


Однією з головних потреб є потреба у визнанні нашої особистості, тобто потреба отримати увагу до себе, бути важливим і необхідним. По суті, всю нашу діяльність ми вибудовуємо з метою отримати це визнання. І якщо людина не може домогтися від оточуючих людей позитивної оцінки себе як особистості та своєї діяльності, то вона починає, часто неусвідомлено, «обстоювати» свою особистість і привертати до себе увагу в не зовсім позитивний спосіб — наприклад, через скандал або суперечку. Часто це можна спостерігати у взаєминах між чоловіком і жінкою.

Кожен з нас навчився в дитинстві привертати увагу до своєї особистості певними моделями поведінки, які ще називають сценарною поведінкою, і які ми відтворюємо, відчуваючи сценарні почуття. Так, наприклад, жінка може через почуття провини чи образи намагатися змусити свого чоловіка більше заробляти, піклуватися про неї і дітей, кинути пити, палити і т.ін. Чому це практично ніколи не спрацьовує або вимагає неймовірних зусиль з обох боків? Чому люди, попри це, продовжують використовувати ці неефективні моделі поведінки у взаєминах? Для того, щоб відповісти на ці запитання, потрібно зрозуміти, що відбувається на психологічному рівні. Давайте розберемося!

Коли в дитинстві дівчинка чула від батьків: «Не скигли», «мало чого ти хочеш — це нікому не цікаво» та інші подібні послання, які передавалися не тільки у вербальний, але й у невербальний спосіб, через ставлення батьків до її бажань і потреб, у неї могла сформуватися заборона на прояв своїх почуттів і озвучування своїх бажань. Тоді дівчинка навчилася приховувати свої почуття не тільки від інших, але і від себе, та замість цього вона стала відчувати почуття образи. І в дорослому житті жінка неусвідомлено продовжує дотримуватися такої моделі поведінки, оскільки просто не знає, як проявляти свої справжні почуття і вважати їх важливими.

При цьому вона взаємодіє, наприклад, зі своїм чоловіком, у якого також є свої способи реагування на ситуацію, засвоєні в ранньому дитинстві.

І дуже часто його базові психологічні потреби у визнанні його особистості залишаються незадоволеними через «розумну» суворість і бажання батьків «не розбестити» дитину. Такий чоловік може із самого дитинства відчувати емоційний голод через відсутність достатньої кількості теплих слів і прояви безумовної любові від його батьків. Той маленький хлопчик, який продовжує жити всередині, так і не зміг впоратися з головним завданням — домогтися визнання, безумовної любові та уваги від своїх батьків. Він навчився придушувати свої почуття, адаптувався під ситуацію. Але коли він отримує певну порцію критики на свою адресу від дружини, цей адаптивний Хлопчик стає бунтівником. Він бунтує проти її вимог і вказівок, бо відчуває, що його хочуть зламати. І, можливо, опір — це єдине, що у нього лишилося як доказ того, що він є особистістю і має повне право дотримуватися своїх поглядів.

Тому, коли незадоволена його поведінкою дружина висуває в його бік навіть цілком обґрунтовані закиди про низький рівень доходу, шкоду куріння тощо, його внутрішній Хлопчик бунтує таким чином. І чоловік може, сам того не розуміючи, почуватися нездатним впоратися з ситуацією, у нього зовсім не буде сил і навіть найменшого бажання діяти. На підсвідомому рівні він може відчувати, що жінка не поважає його особистість і не може задовольнити його «голод» по визнанню, але свідомо він не розумітиме, з чого це він такий ледачий і безініціативний.

Насправді він тримає обрану лінію поведінки, бо таким чином намагається обстояти почуття власної гідності й домогтися поваги до своєї особистості, просто тому що в дитинстві навчився робити це саме таким чином і не знає, як це робити по-іншому, по-дорослому. Найшвидше, якби він не відчував тиску з боку дружини і тих неприємних почуттів, які цей тиск викликає, то набагато простіше зміг би впоратися з поставленим завданням. Але жінок, на жаль, не вчать елементарним навичкам емоційної грамотності ні в школах, ні в сім'ї. А якби жінка знала про базові потреби людини і застосовувала іншу тактику спілкування з чоловіком, то їй було б набагато простіше домогтися чогось від чоловіка.

Цю прогалину можна заповнити! І якщо ви хочете полегшити життя і собі, і своєму чоловікові, і всім близьким, то варто спробувати запровадити нові — психологічно-грамотні й науково-обґрунтовані методи в своє життя. Якщо ви багато разів пробували подіяти на чоловіка своїми методами, і вони досі не спрацювали — це означає, що найшвидше не чоловік якийсь не такий, а способи спілкування з ним не зовсім годящі. Й існує велика ймовірність, що варто спробувати поміняти методи, перш ніж змінювати чоловіка!

Емоційно грамотна доросла жінка, не стане намагатися вередувати, як маленька дівчинка, або тиснути і критикувати, як сувора мама, намагаючись домогтися свого. Якщо жінка розуміє, що відбувається на психологічному рівні у взаєминах, їй стає набагато простіше зрозуміти, як спілкуватися з чоловіком, та й з усіма іншими людьми, щоб вони її чули, поважали і цінували. Якщо жінка усвідомлює, що голод на емоційному рівні спричиняє спроби довести свою значущість через скандали й образи, то в спілкуванні з близькими вона своєчасно наповнює їх теплими добрими словами або психологічним «погладжуваннями». Вона розуміє важливість задоволення емоційного голоду і не забуває не тільки критикувати й говорити про недоліки, і про те, що і як потрібно робити, але і відзначати звичайні щоденні дії, вчинки і говорити про переваги людини. Тоді її близькі починають дослухатися до неї і йти на взаємодію.

Світова практика психологічного сімейного консультування демонструє, що навіть дуже важкі проблеми цілком вирішувані, якщо вдається відновити сприятливий стиль спілкування в сім'ї. Для цього потрібно проявляти вербальними і невербальними способами певні знаки емоційного прийняття, вплив і важливість яких давно вивчені й доведені психологами. Фундаторка сімейного консультування Вірджинія Сатир стверджує, що, наприклад, обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для гарного самопочуття потрібно не менше восьми обіймів на день! Якщо ж людина цього не отримує, то виникають емоційні проблеми, відхилення в поведінці, ба навіть нервово-психічні захворювання.

Якщо ви втомилися від непорозуміння зі своїми близькими і хотіли б поміняти щось на краще, для початку пропоную вам визначити, в якій точці перебуваєте ви. Щоб визначити, наскільки вам вдається підтримувати сприятливий сімейний стиль спілкування, спробуйте протягом дня порахувати, скільки разів ви звернулися до чоловіка або дитині з емоційно позитивними висловлюваннями (радісним вітанням, схваленням, підтримкою) і скільки — з негативними (докором, зауваженням, критикою чи ігноруванням). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або переважає число позитивних, то не варто чекати, що у відповідь ви отримаєте визнання в любові, підтримку і взаєморозуміння.

Після цього пропоную вам в якості експерименту спробувати почати хвалити чоловіка за найзвичайніші речі, які він робить, і говорити періодично про його переваги. При цьому звертайте увагу на його реакцію і свої власні почуття.

Якщо у вас виникає опір при виконанні цієї вправи, можливо, ви самі перебуваєте в гострому емоційному дефіциті! Звісно, складно безумовно приймати своїх близьких і давати їм багато уваги та любові, якщо сама жінка відчуває дефіцит визнання і, тим паче, якщо він накопичений з самого дитинства. Тоді внутрішня Дитина жінки бунтує і вимагає доказів її значущості саме засвоєними в дитинстві способами. Стиль спілкування в сім'ї несвідомо «записується» в психіці людини в ранньому віці й більшість людей не усвідомлюють, що перебувають в певному Сценарії, відтворюючи сценарну поведінку і відчуваючи сценарні почуття. Наприклад, якщо у дитячому віці жінка почувалася нелюбою батьками й ображалася за це, то її внутрішня Дитина всюди бачитиме підтвердження того, що її ніхто не любить. І тоді жінка часто почуватиметься глибоко ображеною й відчуватиме розчарування знов і знов через те, що чоловік не кохає її, навіть в тих випадках, коли це не відповідає дійсності. З цими труднощами можна впоратися, якщо самостійно «долюбити» свою внутрішню Дитину. Тобто додали їй стільки любові й уваги, скільки їй потрібно. Звісно, це справа не одного дня, та якщо робити це усвідомлено і систематично, то дуже скоро ви відчуєте в собі ресурси для прояву безумовної любові до своїх близьких!

Крім того, труднощі можуть виникати, якщо у людини в Сценарії є те, що суперечить відкритому прояву почуттів — наприклад, заборона на близькість, яка може сформуватися в дитинстві, коли дитина вирішує, що близькі люди заподіюють біль і краще не довіряти людям, щоб потім не відчувати розчарування. З цією забороною самостійно впоратися ще складніше, бо вона знаходитися глибоко в підсвідомості. Але це можливо! І простіше це зробити, якщо ви володієте емоційною грамотністю. Це довели вже тисячі людей по всьому світу. Але про те, як стати емоційно-грамотними і вийти з неблагополучного Сценарію, неможливо розповісти в двох словах, тому ми продовжимо розбиратися в цьому питанні в наступних випусках!

Марія Петрова

+2
75
RSS
16:11
+2
Виходить, для того, щоб навчитися жити без конфліктів, треба «увімкнути мозок» — а це не всім хочеться робити… _не_знаю
20:02 (відредаговано)
+2
Добра стаття. Важливі слова емоційна грамотність. А ще важливими для життя є ОБІЙМИ. Це науково доказала Вірджинія Сатир. Мабуть варто про це розмістити свій давній допис.
Авжеж, розміщуй! _чудово

Випадкові Дописи