До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Гастрономічний фінал

Гастрономічний фінал
Джерело матеріалу:

— Пам'ятаю, років п'ять тому мені довелося з письменниками Буніним і Федоровим приїхати на один день на Іматру. Назад ми поверталися пізно вночі. Близько одинадцятої години потяг зупинився на станції Антреа, і ми вийшли закусити.

Довгий стіл був заставлений гарячими стравами і холодними закусками. Тут була свіжа лососина, смажена форель, холодний ростбіф, якась дичина, маленькі, дуже смачні биточки тощо. Все це було надзвичайно чистим, апетитним і нарядним. І тут же по краях столу височіли гірками маленькі тарілки, лежали купами ножі й виделки і стояли кошики з хлібом.

Кожен підходив, вибирав, що йому подобалося, закушував, скільки йому хотілося, потім підходив до буфету і з власної доброї волі сплачував за вечерю рівно одну марку (тридцять сім копійок). Жодного нагляду, жодної недовіри. Наші російські серця, так глибоко звиклі до паспорту, дільниці, примусового піклування старшого двірника, до всезагального шахрайства і підозрілості, були абсолютно пригнічені цією широкою взаємною вірою.

Та коли ми повернулися до вагону, то на нас чекала чарівна картина в істинно російському жанрі. Річ у тім, що з нами їхали два підрядники по кам'яних роботах. Всім відомий цей тип куркуля з Мещовського повіту Калузької губернії: широка, лискуча, вилицювата червона пика, руде волосся, що кучерявиться з-під картуза, ріденька борідка, шахраюватий погляд, набожність на п'ятиалтинний, палкий патріотизм і презирство до всього неросійського — одне слово, добре знайоме істинно російське обличчя. Треба було послухати, як вони знущалися з бідолашних фінів.

— Ото дурбецала так дурбецала. Адже такі бовдури, біс їх знає! Та я, якщо підрахувати, на три рублі на сім гривен з'їв у них, у негідників… Ех, сволота! Мало їх б'ють, сучих синів! Одне слово — чухонці.

А інший підхопив, давлячись від сміху:

— А я… навмисно склянку цокнув, а потім взяв у рибину та й плюнув.

— Так їх і треба, сволот! Розпустили анафем! Їх треба отак тримати!

Олександр Купрін 

1908 рік

+4
77
RSS
14:56 (відредаговано)
+3
На цю коротеньку замальовку останніми роками є багато посилань, бо від моменту її описання минуло 111 років, а нічого так і не змінилося. Отож я вирішив перекласти його українською та додати до колекції художніх творів.
Дійсно, нічого не змінилося.
17:34 (відредаговано)
+3
Як не з'їсти, то хоч понадкушувати. Це заздрісна помста тих, хто не може облаштувати свою країну.
Цікаво, що ця характеристика («Як не з'їсти, то хоч понадкушувати») на рівні анекдотів приписувалася «хитрим хохлам»… Звідси можна зробити висновок про справжнє авторство цього та йому подібних анекдотів.
_шкодую
20:20
+1
«Русскій мірЪ» в усій красі!

Випадкові Дописи