До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Конфлікт, навіщо він потрібен і як ним керувати

Конфлікт, навіщо він потрібен і як ним керувати
Джерело матеріалу:

На запитання «Що таке конфлікт?» відповість практично кожна людина. Навряд чи серед нас знайдеться той, хто ніколи не потрапляв у жодні конфлікти. «Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс». У більшості це слово викликає малоприємні асоціації. Люди, які затівають конфлікт чи потрапляють в нього попри власну волю, зазвичай прагнуть якнайшвидше завершити його найкращим для себе чином. Мало хто зацікавлений в конфлікті самому по собі. Але як довести конфлікт до щасливого фіналу?


Багато людей, опинившись в конфліктній ситуації, спираються на свій звичайний життєвий досвід, однак він далеко не завжди дає нам правильне рішення. Професійний підхід до розв'язання конфлікту нерідко є контрінтуїтивним. Такий підхід спирається на досягнення різних фахівців: соціологів, психологів, економістів, юристів, математиків, фізіологів і багатьох інших.

«Всі щасливі сім'ї схожі одна на іншу, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму», — так починається роман Л. Толстого про трагічний життєвий конфлікті Анни Кареніної. Конфлікти, подібно нещасливим сім'ям, несхожі один на інший. Але людство за свою історію накопичило величезний досвід, як в зав'язуванні, так і у розв'язанні найрізноманітніших конфліктів — від дитячих сварок до світових воєн.

Конфлікти — це норма життя, їм завжди є місце в нашому житті. Конфлікт супроводжує розвиток будь-якої системи: колективу, регіону, країни тощо. Конфлікт — це не тільки негативні емоції, порушення психічної рівноваги і погіршення взаємин. В результаті конфлікту (протидії різноспрямованих тенденцій) виникають нові ідеї, відкриття, правові, етичні та естетичні цінності, організаційні та економічні зміни.

Слово «конфлікт» в перекладі з латинської означає «зіткнення». На основі аналізу великої кількості вітчизняних і закордонних робіт Н.В.Гришина пропонує визначати соціально-психологічний конфлікт як зіткнення, що виникає і протікає в сфері спілкування, спричинене суперечливими цілями, способами поведінки, установками людей, в умовах їхнього прагнення до досягнення якихось цілей.

На жаль, загальноприйнятої теорії конфліктів, яка б однозначно роз'яснювала природу їхнього виникнення та впливу їх на розвиток суспільства, не існує — як, втім, не існує й єдиної класифікації.

Ми лише можемо запропонувати деякі типології конфліктів.

Конфлікт може мати руйнівні (деструктивні) тенденції і творчі (конструктивні). Деструктивним конфлікт робить: 

  • «спускове» зауваження чи дія; 
  • формування ворожих альянсів; 
  • спотворення комунікації; 
  • жорстка позиція; 
  • концентрація на тому, щоб сильніше зачепити іншого. 

Однак в конфлікті можуть бути і цінності, тобто конструктивні тенденції: 

  • конфлікт виявляє проблеми, які потребують вирішення; 
  • конфлікт дозволяє поліпшити якість ухвалених рішень; 
  • конфлікт сприяє розвитку навичок міжособистісного спілкування, допомагає самопізнанню; 
  • конфлікт є способом розрядки ворожості чи образ, які виникають внаслідок неефективних взаємин або поділу ресурсів; 
  • конфлікт може бути стимулюючим і порушувати азарт.

Конфлікти бувають міжгруповими (коли за зіткненням окремих людей стоять інтереси груп) і міжособистісними. Джерела міжгрупових конфліктів: 

  • конкуренція за отримання обмежених ресурсів; 
  • взаємозалежність завдань; 
  • невизначеність повноважень; 
  • боротьба за статус. 

Джерела міжособистісних конфліктів:

  • розподіл загального об'єкта домагань (влада, блага, любов третьої особи, ставлення колективу тощо); 
  • невиконання міжособистісних зобов'язань; 
  • обмеження (моральне, матеріальне).

Існують різні способи розв'язання конфліктів, серед них: 

  • перемога однієї з протиборчих сторін; 
  • компроміс, коли всі сторони йдуть на взаємні поступки; 
  • інтеграція (рішення, що враховує інтереси всіх сторін).

Перший спосіб не ефективний, тому що переможена сторона все одно прагнутиме до реваншу. Компроміс може тимчасово зняти гостроту суперечностей і дати час для аналізу ситуації, проте сторони часто відчувають незадоволеність зробленими поступками. Інтеграція — найбільш ефективний шлях, однак він вимагає таланту, знань, творчості й бажання розв'язати конфлікт. Значними перешкодами до розв'язання конфлікту можуть стати: 

  • внутрішня силова боротьба; 
  • гостре суперництво; 
  • неясне лідерство. 

Іноді конфлікти можуть вступати в таку фазу, при якій сторони не виявляють бажання здійснювати зміни, оскільки вони вже звикли перебувати в стані протиборства. Такий конфлікт заведено називати «холодним конфліктом».

Якщо конфлікт не розв'язується тривалий час, то він, найчастіше, переходить на емоційний рівень і це може спричинити повну відмову від спілкування. Саме тому настільки важливим є фактор часу: з конфліктом необхідно працювати оперативно, серйозно і вдумливо.

Виходячи із ставлення людей до ситуації й виду спілкування, тип взаємодії, що виникає, може бути визначений як: 

  • співпраця (якщо партнери бачать один в одному людей, взаємно зацікавлених у розв'язанні проблеми); 
  • формальна кооперація (коли контакти практично зведені до необхідного мінімуму, що забезпечує діяльність); 
  • повна відмова від спілкування (коли деструкція зайшла настільки далеко, що нічого не може змусити партнерів нормалізувати ситуацію).

Існують різні моделі взаємодії в ситуації конфлікту. У нашій статті ми розглянемо три моделі: 

  • діловий спір; 
  • формалізація відносин; 
  • психологічний антагонізм.

Діловий спір. У ситуаціях цього типу між учасниками існують розбіжності з якогось конкретного питання, пов'язаного з їхньою спільною діяльністю. Царина розбіжностей предметна і визначена. Опоненти вірять в можливість дійти згоди і шукають шляхи її досягнення. Для контакту характерна доброзичливість, зберігаються нормальні особисті відносини, засновані на взаємній зацікавленості в спільній справі.

Формалізація відносин. Для конфліктних ситуацій цієї схеми, характерно розширення зони розбіжностей: вони стосуються вже не однієї проблеми, а поширюються на багато. Опоненти, як правило, сумніваються в можливості угоди, а іноді й не бажають обговорювати спірні питання, передбачаючи можливе ускладнення ситуації. Спілкування партнерів стає суто офіційним, вони уникають контактів. З їхньої взаємодії йде все особисте, тому таку взаємодію заведено називати «формалізація відносин».

Психологічний антагонізм. Зона розбіжностей не визначена і має тенденцію до розширення. Учасники конфлікту часом не можуть чітко визначити, з чим вони не згодні, однак, схильні перебільшувати наявні розбіжності. Відносини між опонентами набувають форми взаємного неприйняття. Психологічно учасники ситуації відверто не приймають один одного, можуть використовувати недозволені прийоми й аргументи, що зачіпають особистість партнера. Ворожість учасників конфлікту настільки значна, що саме вона визначає розвиток ситуації.

То що ж робити на практиці, аби знизити ризик потрапляння в конфліктні ситуації?

Людина — учасник конфлікту відтворює конфліктну поведінку, поки не усвідомлює механізму цього відтворення (або вигоди, мотиви своєї поведінки), поки вона не зрозуміє, навіщо конфлікт їй потрібен і чим можна замінити подібну поведінку. Процес усвідомлення не такий простий, однак інакше змінити щось у своєму житті або в житті організації практично неможливо.

Заявлені проблеми і справжні джерела конфлікту — часто речі абсолютно різні. У першому випадку — це розбіжності, що лежать на поверхні, у другому — майже завжди проблеми глибоко особисті, інтимні (самооцінка, психологічна безпека, неспроможність). Поверхневе розв'язання проблеми орієнтоване тільки на подолання розбіжностей учасників конфлікту. Істинне розв'язання конфлікту — це не тільки розв'язання власне проблеми, пов'язаної з розбіжностями, але й оздоровлення відносин між залученими в конфлікт людьми.

Розв'язання конфлікту можливе лише на рівні відносин: проблема не зникне остаточно доти, поки відносини залучених в конфлікт людей не стануть кращими, ніж вони були до цього. Іншим терміном для позначення розв'язання конфлікту є термін «творча зміна», коли конфлікт перестає бути проблемою і стає можливістю переосмислення «своєї особистої історії».

На завершення пропоную декілька практичних рекомендацій для ефективного розв'язання конфліктів.

Кращим конфліктом є той, в який ви не потрапили.Не треба їздити відпочивати в країни, де розгортаються бойові дії. Не ходіть в вашому місті в ті заклади, де виникають конфлікти. Не зв'язуйтеся з конфліктними людьми, по можливості не підтримуйте зв'язків з тими людьми, навколо яких самі лише неприємності.

Навіть достатньо розсудливі люди, коли на їхню адресу раптом летять конфліктні посили, починають розгортати бойові дії у відповідь. Якщо у вас є час і бажання повоювати — то на здоров'я, якщо ж у вас інші плани, то найлегше ігнорувати те, що стається. Собака гавкає — караван йде...

Поки непотрібний конфлікт не розгорівся, його варто спробувати погасити. Для цього потрібно зрозуміти, через що розгорається конфлікт, хто його провокує/роздмухує і що насправді потрібно учасникам конфлікту, який починається.

Пам'ятайте про почуття гумору — іноді вдалий жарт допомагає в найскладніших ситуаціях.

Не поширюйте негативну інформацію, не обтяжуйте непотрібною інформацією інших людей. «Інформаційна гігієна дозволяє уникнути 75% конфліктів!» — вважає В.Дудченко.

Перетворіть напад на Вас, як напад на проблему. Наприклад, зауваження типу: «Ви — не професіонал, а вискочка!», — можна парирувати так: «Який аспект проблеми я, по-Вашому, не взяв до уваги?».

На заперечення й агресивні випади має сенс відповідати (погоджуватися) за формулою: «Так, і ...». Нерідко тільки те, що Ви уважно вислухаєте людину, може спричинити укладання угоди.

Вирішіть, за які питання в складній ситуації варто боротися, а за які — ні. Іноді витрати, пов'язані зі спробою переконати сильну людину, непропорційно великі. У деяких випадках тиск іншої людини може викликати у Вас таке почуття обурення, що Вам захочеться поставити на карту все, щоб відстояти свою точку зору… Задайте собі запитання: «Навіщо мені це треба?» — і в залежності від відповіді вирішіть, що для вас важливіше: бути правим і важливим або просто щасливим?

І якщо Ви все-таки виявилися втягнутим у конфлікт — конфліктуйте активно і грамотно!

Олена Дудоладова

+3
82
RSS
19:44
+2
Ґрунтовний матеріал по темі!
03:16
+2
Конфліктологія, інформаційна гігієна. Це все круги на воді, наслідок і супровід земного принципу піраміди живого: сильніший і спритніший поїдає слабшого.
Ми живемо не в вакуумі — ми занурені в життя! Отож треба знати, як поводитися в конфліктних ситуаціях… А тут такий шикарний матеріал!.. _не_знаю
17:29
+1
Так. Є хороші поради. Варто читати.

Випадкові Дописи