До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Місце зустрічі незмінне

Місце зустрічі незмінне

Все тече, все змінюється… Наприклад, «з-за парєбріка» нещодавно прилетіла свіжа й оригінальна думка: мовляв, тамтешні протестувальники проти режиму «кремліатури» винайшли новітній спосіб протесту — «прогулянки по Москві». Отож тепер важко озброєні «космонахти», які готувалися придушувати організовані протести, змушені серед білого дня цілими зграями гасати по всій російській столиці, виловлюючи окремі групки «прогульників». Що виглядає не просто дурнувато, а навіть кумедно...

Але нехай «за парєбріком» розважаються, хто і як хоче — Бог їм суддя, а нам своє робить! Отож і поговоримо про своє. Про наше, себто. У нас же також сталося дещо несподіване. Принаймні не знаю, як інші, але я ніяк не очікував, що святкування чергової річниці Незалежності України раптом ознаменується новим витком української Революції.

Марш Гідності

Найчастіше альтернативний офіційним «міроприємствам» захід, зорганізований ветеранами нинішньої російсько-української війни, називали Маршем Захисників України або Маршем Захисників Вітчизни, або просто Маршем Захисників. Це не дивно, оскільки цей захід зорганізували самі люди без жодних вказівок чи рознарядок «згори» — отже, кожен називає подібні речі так, як бажає. Як підказують його серце й совість.

Тим не менш, мені зустрічалася й така назва, як Марш Гідності. Ні-ні, не офіційно зорганізована ЗЕ-командою Хода гідності, а саме так, як написано:

Марш Гідності!

Може здатися, нібито подібна назва є простою «калькою» з офіційного «міроприємства»… Однак особисто мені впадає в око алюзія на альтернативну назву Євромайдану 2013-2014 років:

Революція Гідності

Так-так, знаю, знаю: з подачі «кремлінської» пропаганди, цю назву давно обпаскудили, перехрестивши на «революцію не-гідності». А тому цю альтернативну назву Євромайдану тепер намагаються згадувати якомога менше… В будь-якому разі, по факту маємо цікавий прецедент: Революція Гідності — це неспростовний (всупереч всім зусиллям «кремлеатури» нав'язати нам свою волю) факт нашої української історії, і при цьому до подій кінця 2013 — початку 2014 років апелюють одразу дві суспільні сили, прагнення та цілі яких різняться якщо не діаметрально, то дуже помітно:

  • ЗЕ-команда та всі її симпатики, які організували офіційне шоу, що включало Ходу Гідності, сеанс одночасної гри на фортепіано (дякувати Богові — хоч не преЗЕдентським «достоїнством»), співання Гімну України в «модерному» стилі та ін.;
  • ветерани ще не завершеної російсько-української війни та волонтерського руху, які провели Марш Захисників України (він же — Марш Гідності).



Якщо ж дві, м'яко кажучи, різнопланові суспільні сили апелюють до однієї події, це знаменує актуалізацію останньої. Фактично, на наших очах відбулася...

актуалізація Революції Гідності!

актуалізація Євромайдану!!!

Прикметним є те, що в даному разі ЗЕ-команда відігравала невдячну роль наздоганяючого. Сталося так через те, що наше ясне сонечко — Глава Держави своїм вольовим рішенням скасував приурочений до цього свята військовий парад, за яким вся Україна (і не тільки) споглядала з неприхованою гордістю в 2014-2018 роках. Натомість було вирішено преміювати наших славетних вояків...

І тільки коли стало відомо про самоорганізацію народного Маршу Захисників України, ЗЕ-команда схаменулася й вирішила замутити офіційне шоу.

Що з цього вийшло?! Перефразовуючи сказане свого часу видатним українським філософом Григорієм Сковородою, «ЗЕ-команда наздоганяла наш нарід, та не наздогнала». Щоб зрозуміти це, достатньо лишень порівняти, яка кількість людей дивилася офіційне шоу на Хрещатику і на Майдані Незалежності з кількістю людей, які супроводжували Марш Захисників України.

Ну так — зрозуміло, що хтось залишився вдома, аби переглянути все по телевізору в комфортних умовах, з пивасиком і закусончиком… Але тоді це свідчить про значно вищу мобілізаційну здатність прихильників Маршу Захисників України, ніж про аналогічний потенціал ЗЕ-фанатів.

Отже, давайте розберемося, що це означає на практиці для всього українського суспільства. А для цього повернемося на 6 років назад...

Моя перша стаття про Євромайдан

Хронологія подій особисто для мене виглядала наступним чином. У вересні мені прооперували ліву ногу. Після листопадового ушпиталення, 27.11.2013 мені прооперували тепер вже праву ногу. Після того, як температура опустилася до 37.5°С, 6.12.2013 мене виписали з лікарні й привезли додому. От вгадайте, що в цій ситуації зробив я, знаючи, що днями мені мають принести з роботи трудову книжку та повідомлення від шефа, що мене звільняють з роботи без копійки «відхідних», а попереду мені не світить нічого доброго, окрім мізерної пенсії за інвалідністю та третьої операції десь навесні?! І це все в Києві, охопленому Євромайданом...

Ну так, ясен перець, я заліг під своїм лаптопом і, насамперед, написав для «Главкома» три статті про Революцію Гідності! Повірте, робити серйозні аналітичні статті в хворобливому стані (підвищена температура, біль тепер вже в обох прооперованих ногах) — задоволення нижче середнього. Однак я просто знав, що замість мене саме ці статті не напише ніхто. Отож мусив… Про третю статтю ("Євромайдан. Якою має бути революція ХХІ століття?") я згадував зовсім нещодавно. Але найпершою була інша стаття — "Євромайдан. Такого в сучасній Україні ще не було". Завершив я її днів за п'ять, «Главком» оприлюднив її 17.12.2013.

Чому цей матеріал робився насамперед? Можливо, ви зрозумієте, ознайомившись із його суттю, яку можна висловити наступними тезами:

  • переходячи із старої якості в нову, будь-який суб'єкт проходить 4 стадії розвитку; 
  • при цьому перші три стадії умовно належать до першої фази, з якої все ще можливе повернення до старої якості й лише четверта стадія дозволяє суб'єкту вийти в другу фазу розвитку, що забезпечує перехід до нової якості;

  • окремі стадії розвитку прекрасно ідентифікуються за риторикою суб'єкта переходу:
    — стадію №1 я назвав «маніловщиною» (тоді люди просто хочуть «чогось нового», не розуміючи навіть, як і за яких умов цього досягти — отож на їхні вимоги можна не зважати);
    — стадію №2 — «неканням» (хоча мета трансформації все ще абстрактна, люди вже прекрасно усвідомлюють, чого вони НЕ хочуть — на цій стадії людей можна або знов-таки ігнорувати, або ж залякати);
    — стадію №3 — «зеленим виноградом» (люди вже нібито згодні витерпіти всі незручності трансформації… однак щось незначне їм заважає щоразу, коли доходить до діла — і їх можна частково задобрити або ж перекупити);
    — стадію №4 — «рішучістю» (нарешті всі сумніви й зачіпки відкидаються, починається трансформація вже без жодних сумнівів і коливань — і з такими людьми вже нічого не вдієш);
  • перед Україною стоїть історичне завдання трансформуватися від «адміністративно-бюрократичного недокапіталізму» (моє власне визначення) до України цивілізованої;

  • на цьому шляху Україна пройшла наступні стадії (всі обґрунтування див. у статті на «Главкомі»):
    — Референдум 1 грудня 1991 року — стадія №1;
    — Акція «Україна без Кучми» — стадія №2;
    — Помаранчева революція — стадія №3;
    — Податковий майдан 2010 року — стадія №2 (регрес);
    — Автомайдан 2011 року — стадія №3 (новий прогрес);
  • лише Євромайдан відповідає стадії №4, з якої почалася невідворотна трансформація України в нову якість — в цивілізовану країну;

  • водночас треба розуміти, що Євромайдан — явище складне, комплексне й неоднорідне по своїй суті, а тому і сам Євромайдан, і все українське суспільство перебувають на різних стадіях розвитку:
    — непартійний [самоорганізований] Євромайдан — на стадії №4;
    — проєвропейські олігархи (ті самі «верхи», які не здатні керувати по-старому — себто, не згодні, щоб клан Януковича «пожирав усе в одну горлянку») — на стадії №4;
    — партмайдан (та сама «тритушка» з Яценюка, Кличка і Тягнибока з відповідними партіями за спиною) — на стадії №3;
    — чинна [на той момент] влада (Янукович і Партія регіонів) — на стадії №2;
    — нова майданна маса (ті, хто щойно прибув на Майдан і ще не встиг там вкорінитися) — переважно на стадії №1;
    — бомжі й інші люмпени (які просто прибилися до Майдану) — на стадії №1;
  • відповідно до своїх стадій розвитку:
    — трансформацію України в нову якість забезпечать непартійний Євромайдан і налаштовані на зміни олігархи — і з цим вже нічого не вдієш (трансформація України невідворотна);
    — чинна [на той момент] влада Януковича діє у відповідності до своєї стадії розвитку — а «по понятіям», Євромайдан треба залякати;
    — партійний Майдан («тритушка») насправді не проти бути «звабленим» місцями в системі влади, а отже, не може бути двигуном трансформації;
    — переважна маса новоприбулих та люмпени з вимогами не визначилися, отож їх можна ігнорувати.

Повторюю, це все було опубліковано в середині грудня 2013 року. Відтоді ситуація змінилася наступним чином:

  • непартійний (самоорганізований) Євромайдан, перебуваючи в абсолютній меншості, продовжив боротьбу за цивілізаційну трансформацію України;
  • проєвропейські олігархи, позбавившись всевладдя Януковича і його клану, знов відкотилися на стадію №3 (імітація реформ заради отримання закордонної допомоги в бюджет з наступним «розпилом бабла»);
  • партмайдан отримав своє — теплі місця в системі постмайданної влади;
  • Янукович «со товаріщі» емігрував, в подальшому їхня доля склалася по-різному — від смерті за загадкових обставин до повернення в Україну на хвилі теперішнього реваншу;
  • нова майданна «маса», визначившись із позицією, розподілилася по різних групах;
  • люмпен розсіявся.

І ось ми підійшли до поточного моменту, а тут...

Захисники — в авангарді, влада — на «шпагаті»

А тут маємо «нову стару» розкладку сил!

«Нову» — бо минуло майже 6 років, за цей час спливло багато не тільки води, але й людської крові.

«Стару» — бо в ній простежуються елементи попередньої розкладки сил:

Легко бачити, що непартійний самоорганізований Євромайдан трансформувався в "Золотий четвертак" — суспільну силу, яка забезпечила як оборону України від російської агресії, так і трансформацію країни в цивілізованому напрямі. Саме ця суспільна сила стоїть за Маршем Захисників України — а це гарантоване підтвердження незмінності курсу на справжні непідробні перетворення.

Так само легко бачити, що як і система влади часів Віктора Януковича, ЗЕ-команда перебуває на другій стадії розвитку — а отже, діє відповідним чином: всіляко «надимає щоки» й залякує суперників. Звідси погрози в стилі «розігнати порохоботів», «пересаджати олігархів» і т.ін. Хоча з тими ж таки олігархами ЗЕ-команда почала успішну співпрацю, а також вже встигла порушити безліч передвиборчих обіцянок-цяцянок...

Та це ще не все! Підгрібши під себе максимальну кількість вітчизняного «лохторату», ЗЕ-команда опинилася на своєрідному «шпагаті». Ні-ні, звісно ж, частина їхніх виборців перебуває на такій самій стадії розвитку №2: 

Тільки НЕ чіпайте нас —
і ми перетворимо Україну на «цукерочку»!

Це означає тільки одне: ворог України («кремліатура») ще й як чіпатиме вас — причому якомога болючіше!!! А до того ж залякуватиме всіма можливими способами!!! Бо (нагадую) тих, хто перебуває на другій стадії трансформації — можна залякати!.. Адже ви самі кажете: 

Тільки б наших хлопчиків НЕ вбивали!!!

Отож готуйтеся: вбиватимуть, де це тільки можливо!.. Щоб ви боялися ще більше.

Або ще одна лякалка:

Тільки б НЕ було гірше!!!

Отож вас і запевняють, і запевнятимуть: буде гірше, буде!!! Готуйтеся!..

Але є, з іншого боку, наша рідна вишивата «укровата». Це саме ті, хто стомився від усього, хто на все вже надивився і прагне лише одного — щоб усе було, як колись!!! Коровай чорного хлібу — по 16 коп., «городська» булочка — по 6 коп., морозиво — по 12 коп., 1 кг цукру-піску — по 72 коп., «мокра» ковбаса (з туалетним папером) — по 2.20 руб… і все таке інше в тому ж дусі. І щоб Гагарін у Космос літав. І щоб усім керувала «мудра» КПРС. І щоб «загниваючий» капіталізм загнивав. А що десь там лютує КДБ, що є ціла система таборів з рабською працею, а також каральна психіатрична медицина, що «тюрмою народів» стала вже не тільки територія колишньої Російської імперії, але й весь соцтабір… То з одного боку, до бидлоподібного існування можна призвичаїтися, а з іншого — це ж не я сиджу в таборі, а «вороги народу»!.. Та й загалом, у нас просто так не саджають.

А є ж іще третій бік… себто — стадія №3! А там — ще одна частина «ЗЕ-лохторату». Яка саме?..

О-о-о-о, то є дуже, дуже прогресивна… «напіввата»!!! Вони хочуть реформ! Хочуть!!! Ще й як хочуть — аж не можуть!!! От як хочуть!.. От тільки коли доходить до справи — все їм не те і все не так!..

Томос?! Не такий!!! Не треба нам такого Томосу. Нам би інший!..

Реформа армії?! Ні — не така!!! Крали, крадуть і крастимуть усе!!! Від товстопузих «паркетних» генералів до ненаситних прапорщиків. А Свинарчуки чого варті — га?! Отож бо!..

Зовнішня політика?! Та облиште: Україну давно зливають!!! Вже злили, власне!.. Так.

Економіка?! Облиште: повне зубожіння!!!

Внутрішнє життя?! Та суцільна помийниця навкруги!!! Плюнути й те нема куди!.. Вже все довкола улюбленими «сємками» запльовано — цікаво, хто це так постарався?..

І так скрізь і всюди було, є і буде.

Доки не помиримося з Великою Росією, й вона не кине нам з барського плеча кільканадцять мільярдів «зелені», не обдарує нафтою й газом… і далі за списком. Коротше — доки нас не підкуплять, а ми не продамося хоча б за якусь ціну!..

А за виключенням цього, ми навіть дуже за прогрес!!! Дуже-дуже...

От саме тому ЗЕ-влада й сидить на «шпагаті», бо змушена відповідати вимогам не тільки свого природного «лохторату», але й вишиватої «укровати», і «напіввати» також. Чи надовго вистачить терпіння сидіти на «шпагаті»?! Поживемо — побачимо.

Бо між тим, Марш Захисників України став відверто показовою суспільною маніфестацією «Золотого четвертака». Чи можна ігнорувати як цю подію, так і сам «Золотий четвертак»?! З усією очевидністю — ні, не вийде цього. А залякати?! Ага, спробуй-но залякай таких!.. А може, вдасться підкупити, поманити «молочними ріками в кисільних берегах» чи Полем чудес в Країні дурнів?.. Попереджаю відверто: краще не намагайтеся!..

Цих людей не можна ні ігнорувати, ні залякати, ані підкупити — нічого з ними не вдієш! Марш Захисників України вже на марші — отаким каламбуром, мабуть, і завершимо цей матеріал.

Поки що завершимо. До наступних змін...

І до наступних акцій на незмінному місці — ясна річ, на Майдані!..


P.S. Для певного спрощення я не розглядав позицію відвертих ворогів України — хоча в нашому політикумі вони існують, ясна річ!.. Без них нікуди.

+4
202
RSS
11:01
+4
Мої роздуми на тлі останніх подій.
12:21 (відредаговано)
+4
Та це не простий допис, а ціле дослідження. Вітаю, друже Тимуре!
Вітаю ю, друже Тимуре!

Оооо, ти навіть англійською заговорив, мій друже!
_сміюсь
В сенсі, «вітаю You» — «вітаю тебе»!..
_сміюсь
Вибач, я суто по-дружньому!..
_сміюсь
14:55 (відредаговано)
+3
Буду це знати, що ю означає тебе. А от схеми твої хороші й доречні.
15:43 (відредаговано)
+3
Так, безперечна перевага цієї схеми:

Еволюція суб'єкта

— в тому, що стадія еволюції суб'єкта безпомилково визначається за його риторикою!

  • Якщо суб'єкт «ні бе, ні ме, ні кукуріку», якщо «жує шмарклі» й не може сформулювати нічого конструктивного — це стадія №1 «маніловщина», такого можна тривіально ігнорувати.

  • Якщо суб'єкт «некає» («НЕ чіпайте», «НЕ займайте», «НЕ заважайте», «НЕ стріляйте») — це стадія №2, на якій суб'єкта легко залякати.

  • Якщо суб'єкту постійно «щось у штанях заважає танцювати», якщо він щоразу відкладає щось «на наступний понеділок/місяць/рік» — це стадія №3, на якій суб'єкта легко підкупити (перекупити, переманити).

  • І тільки коли суб'єкт припиняє «жувати шмарклі», «некати», «відкладати все на майбутнє», а починає діяти рішучо й методично — це стадія №4, перехід в нову фазу справжньої трансформації. І тут вже вплинути на суб'єкта неможливо… Тільки тут!

_вибачаюсь
Ця схема перевірена мною в різних ситуаціях і на різних людях. А також на цілих організаціях і рухах. Неодноразово.
15:08
+3
От цікаво, чи підтримує ще хтось крім нас, Тимуре, Марш захисників України ? Тут, у нас серед світочан?
А мене не цікавить. Чесно. Я завжди розраховую тільки на себе.
Якщо з'являється стороння допомога, підтримка, співчуття — це приємний бонус, але не більше. Бо цього могло й не бути…
_вибачаюсь
Отож я допускаю, що за замовчуванням, більше ніхто на Світочі не підтримує Марш Захисників України. Мені це до лямпи. Головне, що його підтримую я сам.
16:54
+4
Слава Україні!

23-го вивісив на стіні своєї кімнати новий Прапор України!
23-го записався у документальному фільмі про Василя Стуса.

24-го взяв участь у Марші Гідності! Принципово не робив селфі! Це не привід для самопіару.
Це не самопіар. Це пам'ять на майбутнє.
Пам'ять на майбутнє — запис у фільмі про Василя Стуса!
Я слідкувала за всіма подіями через прямі трансляції. І весь час щипала себе за палець. Було відчуття, що дивлюся якийсь фантастичний фільм про паралельні світи. Ніби і країна одна і час той сам, а реальності дві. Я люблю фантастику, але не таку.
Одна паралельна реальність взагалі на якийсь сюр змахує. В застиглому чи мертвому Місті, під час чуми, «король» влаштував собі карнавал. Якесь опудало в капелюсі бігало поміж музикантів, бідну Тіну Кароль висадили на дах, де вона з переляку мало сукню не загубила, а її ще й співати примусили.
А в другій реальності, все цвіте й радіє. Де велика Родина, зібралася на День народження свого близького родича. І всі тішаться, що він уже став дорослим, сильним і розумним, і бажають йому щасливої долі.
Переплелися Еквілібріум і Прекрасна зелена
Нічого дивного! Шоумен діє за звичними для себе сценаріями — розважати люмпенів!
06:31
+4
Так, Дзвінко, це справді було як 2 світи. У воюючій країні негоже робити карнавал. Добре, що хоч не забули гасло «Слава Україні! „
01:43
+3
Ваш допис, пане Тимуре, заінтригував мене, подивитися шоу на Майдані. Знайшла запис цього дійства, з початку до кінця, в ютубі. Прямий етер не дивилася. У нас вдома лише 3 телевізійні канали, то ж телевізор ми не дивимось. Так от, сказати що це було відразливо? Ні, прийнятно, сучасно, роялі, оркестри, нагороди. Єдине що роздратувало — це пані в джинсах та з німбом навкруги голови, що співала реп. З приводу кількості глядачів, здається як і раніше, на всіх парадах, їх було не багато. Бо доступ до площі перекривали, найближчі місця до трибуни займали співробітники КДБ, або їхні родичі та знайомі (і лише по запрошенням, з вказівкою прізвища, та при наявності паспорту). А от що здивувало — це відсутність, поміж екс президентів, пана Порошенка. Чому це? Проігнорував?
Порох був на Марші Захисників України. _чудово Там його бачили.
А в цілому… Недооцінили Ви преЗЕдента, явно недооцінили!.. Що небезпечно.
_здивований
Почитайте мій «карнавальний» матеріал, тоді поговоримо…
_стежу
Почитайте мій «карнавальний» матеріал, тоді поговоримо…


«Карнавальний» матеріал — це найкращий політичний аналіз сьогодення! Ніхто з прикормлених політологів не наважиться відверто говорити правду!
Дякую за добре слово, пане Володимире!
01:36
+2
Дякую, прочитала. Пізнавально. Ще й трапився на очі Ваш пост в Фейсбуці, інтерв'ю про ідеологічні диверсії. Якраз в тему.
Бо доступ до площі перекривали, найближчі місця до трибуни займали співробітники КДБ, або їхні родичі та знайомі (і лише по запрошенням, з вказівкою прізвища, та при наявності паспорту).


???????????
01:55 (відредаговано)
+3
Чому Вас, пане Володимире це дивує? Це ж дійсно існує. За часів Кучми, я замовляла через співробітників служби безпеки запрошення для свекрухи, бо вона дуже хотіла потрапити на військовий парад. Трибуна була на розі, біля поштамту. І все чудово було видно. (Вона його забрала, щоб похизуватися перед односельцями. Запитаю, може зберегла ту «реліквію», то сфотографую). А пізніше, вже за Ющенка, ми ходили на парад з чоловіком. Метрів за 100 до площі нас зупинили, та ввічливо запропонували іти в зворотньому напрямку, бо ми були без запрошення.
За часів Ющенка КДБ не було!!! _сильно_сміюсь Була СБУ!!!
12:23
+3
Інколи, я вулицю Дегтярівську називаю «Пархоменко», хоч назва змінилася двадцять років тому. Бо з дитинства звикла називати її саме так. Таке буває. Назви змінюються постійно, і виходить плутанина. Ну от, чомусь стара абревіатура вскочила в комент. _шкодую
09:56 (відредаговано)
+4
Чому Вас, пане Володимире це дивує?


Бо доступ до площі перекривали, найближчі місця до трибуни займали співробітники КДБ, або їхні родичі та знайомі (і лише по запрошенням, з вказівкою прізвища, та при наявності паспорту).Мене дивує згадка про КГБ.


Мене дивує Ваша поінформованість про «родичів і знайомих» працівників спецслужби України. До речі, КГБ не існує з 1991 року. В Україні — СБУ.
12:26
+4
Я навіть і не помітила, що втюхала в комент стару назву. Перепрошую.
14:05
+3
Кожна влада дбає за власну безпеку. А радянська дбала особливо! Минулого року ми були за запрошенням. Але далеченько від трибуни.
15:33 (відредаговано)
+3
Вітаю пане Литовченко! Ми були в групі організаторів Маршу Захисників Україні в Ютубі! Це правда вийшло спонтанно! Приїхали на Марш, не тільки Військові, АТОшники, Ветерани, Волонтери з усієї України, а і Люди з Європи, усього Світу! Спочатку думалось, може ніхто не прийде, потім, якщо не ми, то хто..., потім, а скільки ж нас буде..., тисяча, дві-3-10..., а потім ти виходиш 24го із метро на площі Льова Толстого о 9:00ранку і вливаєшся в море, ні не в море, а Океан Своїх!І ти розумієш в Парку Шевченка, що ми Є, нас НЕ збороти і МИ сила!!! І Сила і дух Майдану відчуваєш знову в повітрі! Ми з Друзями теж були в Київі на МАРШІ Захисників України! Йшли разом в колоні Київської області! Це була могутня згуртована, само організована Міць! Сила, яку Не збороти! Люди, в яких Незадежна Україна в Серці! І це не пафос, для нас Гімн України, це не репчик! І не гра муз.інструментом на клавірі…
У Нас лунає СЛАВА УКРАЇНІ! Смерть ворогам! Україна Понад усе!
виходиш 24го із метро на Львівській площі

Перепрошую, але станція метро «Львівська брама» ще не здана в експлуатацію. _соромлюсь Мабуть. Ви маєте на увазі метро «Площа Льва Толстого»?..
17:16 (відредаговано)
+1
Так звичайно Площа Льова Толстого, користуються нею рідко, от і сплуталось .., зараз виправлю...))Героям Слава!
І так — ГЕРОЯМ СЛАВА!!! УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!!!

Випадкові Дописи