До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

СОЦІАЛІЗМ: Експеримент в класній кімнаті

СОЦІАЛІЗМ: Експеримент в класній кімнаті

Ми дивуємося, що більша частина населення України ще не позбавилася лівих поглядів, незважаючи на пережиті злочини комуністичного режиму – Колективізацію, Голодомор і ГУЛАГ; що менше 50% прагне вступу України в НАТО, щоб мати надійний захист від агресивного сусіда – Росії: і, нарешті, що 73% населення проголосували за віртуального Голобородька, зрадивши дійсно націоналістично налаштованого Президента, який реально очолив захист України від агресора і відкрив шлях в ЄС та НАТО!

В День Незалежності мій давній знайомий Михайло Лінецький, який зараз проживає в Ізраїлі, надіслав цікаву статтю про соціалістичні погляди частини населення США, з якою (в перекладі з російської мови) пропоную ознайомитися.

***

Згідно з останніми опитуваннями провідних соціологічних агенцій, понад 34% американців поділяють ліворадикальні ідеї і впевнені, що соціалістична модель управління держави в майбутньому замінить капіталістичну. Люди подібних поглядів не бачать нічого негативного в терміні Socialism і часто розглядають «загальна рівність» як логічну стадію розвитку суспільства. Мовляв, Америка проходить довгий шлях від колонізації/рабства до соціалізму і дуже скоро всі стануть щасливими.

Оскільки Сполучені Штати ніколи не жили при соціалізмі, десяткам мільйонів громадян дуже важко пояснити негативні сторони цього злочинного явища. Одну з найбільш вдалих спроб зробив професор з штату Техас в кінці 1990-х років. Його пояснення соціалізму увійшло в американську історію під назвою «Експеримент в класній кімнаті» (A Classroom Experiment). Забігаючи вперед, скажу, що в Інтернеті ви не знайдете практично ніякої інформації про цей «експеримент», оскільки нинішні соціалісти посилено видаляють про нього всю інформацію, прагнучи видати його забуттю. Ім'я «вбивці соціалізму» також невідомо. Його прийнято називати просто – Професор.

Отже, група з 50 студентів у коледжі Техасу перейнялася лівими ідеями і почала сперечатися з консервативним Професором про плюси/мінуси соціалізму. Лектор витратив десятки годин на захист своєї позиції, проте молоді студенти визнали його логіку надто відсталою і не відповідною духу часу.

«Загальна рівність — ключ до процвітання нації», — говорили студенти і чомусь завжди ставили знак рівності між соціалістичними ідеями і боротьбою за громадянські права. Професор намагався пояснити, що права людини і соціалізм – речі абсолютно різні, проте студенти його не розуміли. Тоді консервативний інтелектуал голосно грюкнув по столу і оголосив про початок соціалістичного експерименту в їх окремо взятій класній кімнаті. Протягом чотирьох тижнів він зобов'язався ставити всім студентам рівні оцінки, підсумувавши отримані студентами бали і розділивши суму на 50. Студенти погодилися і пообіцяли, що не проситимуть Професора заздалегідь переривати експеримент.

За результатами першого тесту клас отримав B (в Америці використовується літерна система оцінок — від найвищої А — до найнижчої F). Всі ледарі і прогульники були в захваті. Вони не готувалися до тесту, але замість звичних C і D отримали B.

Відмінники прийшли в лють. Вони цілий тиждень не вилазили з бібліотек і тепер замість заслуженої оцінки A з плюсом отримали B. Вони хотіли вийти з експерименту, але Професор підкреслив, що і в житті, і в класній кімнаті соціалізм є тією політичною системою, яку найскладніше зруйнувати. До другого тесту студенти підійшли по-різному. Ледарі взагалі не відкривали підручників, понадіявшись на відмінників і чергову оцінку B. Кращі ж учні вирішили не вчити матеріал занадто ґрунтовно. Вищий бал вони все одно не отримають, тому час в бібліотеці можна витратити на щось інше. За результатами другого тесту клас отримав D. Задоволеними таким результатом залишилися тільки найбільші ледарі. Всю провину за низький бал вони поклали на відмінників. Мовляв, саме вони підставили весь клас. Серед студентів почалися суперечки і розбіжності, проте найідейніші соціалісти, що сперечалися з Професором, заспокоїли хлопців і звернулися до них з полум'яною промовою про необхідність максимально підготуватися до наступного іспиту. «Колективний розум» повинен був перемогти і утерти зарозумілому Професору ніс. Тільки кілька ідейних соціалістів підійшли до третього тесту з усією відповідальністю. Решта робили вигляд, що вони готуються, але ледарювали. Відверта брехня і показуха стали нормою в стосунках між студентами. Як результат, клас отримав Е. Жодного задоволеного таким результатом не виявилося. Перед четвертим тестом до учнів звернувся вже сам Професор. Він попередив, що з такими результатами сесія будуть провалена. Деякі студенти, можливо, вилетять з коледжу, тому всі 50 чоловік повинні налаштуватися на мінімум B.

На той час, однак, студенти перебували в такій зневірі і так люто ненавиділи один одного, що втратили будь-яку мотивацію. «Якщо ми провалимо сесію, то всі разом, і це заспокоює», — говорили погані студенти. Відмінники ж вили від несправедливості і серйозно подумували про переведення в інший коледж, де немає ні нещадного Професора, ні соціалізму, ні ледарів-однокурсників.

За результатами тесту клас отримав F — найнижчу оцінку. Вона могла б опуститися до F з мінусом, однак кільком студентам все ж вдалося вгадати результати деяких питань і поставити галочку в правильному місці. Удача дуже важлива в соціалістичних перемогах.

Коли експеримент закінчився, більшість відчували втому і розчарування.

«Шкода, що ми так бездарно витратили чотири тижні навчального процесу», — сказали вже колишні відмінники. Вони хотіли швидше надолужити згаяне і знову викопати інтелектуальну прірву між ними і студентами-неробами. Їх лякав факт стрімкого перетворення групи з 50 багатогранних персоналій в сірий і непомітний натовп, що скотився з B до F всього за чотири тижні.

Знайшлися, звичайно, і такі студенти, хто не повірив у експеримент і не розчарувався в соціалістичних цінностях. Вони, однак, не змогли логічно і аргументовано пояснити, що саме пішло не так. Можливо, експеримент виявився з секретом або кращі уми групи вступили в якусь змову. Зрештою, для будь-якого соціалістичного суспільства характерно шукати винних (вороги, зрадники, шпигуни, п'ята колона, капіталісти, республіканці і т. п.), коли щось йде не так.

***

На мій погляд експеримент в класній кімнаті кожен розсудливий житель України повинен вивчити напам'ять і при можливості розповідати всім родичам, друзям і колегам, що переймаються соціалістичними ідеями. Просто ввічливо попросіть «полум'яних революціонерів» пояснити, чому соціалізм не спрацював навіть у класній кімнаті, і чому «загальна рівність» буде працювати в межах всієї країни.



+3
105
RSS
03:00 (відредаговано)
+4
Я бачив ігрове відео на цю тему. Там теж виводиться середньоарифметична оцінка по всьому класу. Не знав, що воно базується на реальному експерименті… Щоправда, окрім усереднення оцінок, там окремим учням нараховували «бонуси» за колір шкіри та нетрадиційну сексуальну орієнтацію.
_стежу

окрім усереднення оцінок, там окремим учням нараховували «бонуси» за колір шкіри та нетрадиційну сексуальну орієнтацію.


А це вже порушення «соціалістичного принципу рівності»!
Крім расизму ще й гомосексуалізм.
Зате це відео є в мережі, на відміну від відомостей про «чистий» експеримент Професора! _не_знаю
06:55
+4
Експеримент у класній кімнаті — не знав про це. А ще краще недолугість соціалізму доказали КОЛГОСПИ. Реальне життя показує, що люди природно нерівні : за зростом, за розумом і талантами, за здоров'ям+. В умовах соціалізму справді утворюється рівність сірих і недолугих людей.
10:03
+3
Так вже задумано, що люди розділені: за статтю, за віком, за здоров'ям і кмітливістю, за місцем народження + і все це разом породжує майнову нерівність. Справедливість — це добре. Але повна рівність навряд щоб була…
Справедливість полягає у принципі
«Від кожного по здібностям, кожному по результатам праці».
Це основний принцип соціалізму. _не_знаю
10:58
+4
Люди НЕРІВНІ від народження, але РІВНОЦІННІ!
11:04
+4
Пам'ятаю, як в школі ми обговорювали проголошену Програму КПРС — «Нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі».

У багатьох викликав захоплення принцип: «Від кожного по здібностям, кожному по потребам».

А один розумний учень, батько якого був інженером-будівельником, раптом запитав у вчительки: «А як будуть виглядати міста, якщо у всіх буде потреба мати квартиру з вікнами на сонячну сторону?» Вчителька розгубилася… Потім вона сказала, що проблеми містобудування розробляються і будуть у майбутньому вирішені…
Тю, дурний хлопець! Та просто всі будинки матимуть на сонячному боці вікна, а на тіньовому — суцільні глухі стіни! Ото й усе… _дідько
23:57
+2
Нічого. А якщо всі захочуть сонячні квартири на 2 поверсі?
Прекрасно!!!
_браво _браво _браво
Будуємо по всьому місту виключно (!) довгі-довгі двоповерхові будиночки. На першому поверсі — майстерні, магазинчики, офіси тощо. На другому поверсі — житлові помешкання. Всі вікна виходять виключно на сонячний бік, тіньовий бік — глуха стіна!!!



Для таких будинків зникає потреба в ліфтах + з'являється маса інших переваг. Водночас, оскільки хмарочоси в сучасних містах є настідками урбанізації — міста значно розростаються по площі, звідси виникає потреба значно розвинути транспортні мережі й іншу інфраструктуру… Отже, працівники, звільнені з підприємств — виробників ліфтів, без роботи не залишаться!..
_ура _ура _ура
Будуємо по всьому місту виключно (!) довгі-довгі двоповерхові будиночки. На першому поверсі — майстерні, магазинчики, офіси тощо. На другому поверсі — житлові помешкання. Всі вікна виходять виключно на сонячний бік, тіньовий бік — глуха стіна!!!


Ідея непогана, але звідки взяти стільки грошей для будівництва!?
Якщо люди хочуть мати саме такі квартири — нехай оплачують свої «хотілки»! Або миряться з наявним станом речей…
_вибачаюсь
Але я розмірковував суто теоретично, що може вийти з отаких «хотілок». Так-так, суто теоретично!
12:10 (відредаговано)
+2
Але за кордоном вже давно використовують такий принцип будівництва. І в селах чи маленьких містечках він чудово спрацьовує. За ним же ж будують курортні зони для відпочинку. От якийсь готель в Єгипті

Всі номери мають вікна на сонячний бік. А на схемі добре видно, що всі котеджі стоять так, щоб мати вид на море.
Така забудова не підходить тільки для великих міст і мегаполісів, де земля надто дорога, щоб ставити на ній будинок лише на два поверхи.
19:20 (відредаговано)
+4
Ух ти!!! Цікавий кліп. Раніше не бачив, дякую. Бо у мене на «Скованные одной цепью» пошук видає фрагмент із «Стиляг»:

19:24
+4
«Скованные одной цепью...» одна з моїх улюблених пісень ще з 1990-х.
21:11 (відредаговано)
+3
Загальна рівність
Вчитель пропонує всім однакове завдання, тобто залізти на дерево. Серед учнів: мавпа, птах, пінгвін, слон, риба, тюлень, козел. Звичайно, що завдання виконають лише двоє. От і загальна рівність.
Знаю цю карикатуру. Нам її демонстрували на одному з семінарів, зорганізованих Міжнародною організацією праці, десь в 2011 році.
_вибачаюсь
До речі, Ви помилилися: завдання «залізти на дерево» виконає лише один кандидат — мавпа! Адже птах не залізе на дерево, а злетить — а це невірний спосіб виконання…
_вибачаюсь

І тим не менш, я готовий з цією карикатурою посперечатися! Що я, власне, і зробив на тому семінарі МОП… Бо вона розглядає ситуацію з точки зору найманого працівника, а не роботодавця. А от тепер уявіть мене на місці головного редактора якогось часопису… ну-у-у, хай він називається «Світоч»
_сміюсь
Переді мною хай вишикуються 7 кандидатів на посади редакторів і журналістів. У них усіх різні таланти, але я ставлю всім однакове завдання:
— Напишіть матеріал на довільну тему, який би мене задовольнив!
І все, більш ніяких умов.
Серйозно! Так перевіряли кандидатів в усіх часописах, з якими я співпрацював. Я й сам таким чином перевіряв кандидатів… Бо він повинен:
№1 — розказати читачам захопливу історію;
№2 — вкладатися у вимоги часопису тематично й обсягово;
№3 — писати легко і за графіком.

І тут ти або можеш — або не можеш! Якщо можеш — працюватимеш в редакції. Якщо не можеш — гуляєш лісом. І ніякі карикатури на мене в цьому плані не вплинуть…
22:11
+3
У кандидатів на посаду журналістів, принаймні є можливість спробувати, бо всі зможуть шось написати. А що може зробити риба з карикатури? В неї немає навіть можливості хоча б наблизитись до дерева, бо вона в акваріумі.
Ну, вроді й не мавпи, а по деревах лазити вміють. Тут головне — правильна мотивація.

Це риба-повзун або анабас.
Якби не було таких рибок, ми б з вами зараз, тут, на Світочі, дискусії не провадили.
Риба може глибоко пірнати й довго перебувати під водою. Нехай піде найматися до іншого роботодавця — до того, хто займається підводними роботами! _вибачаюсь
22:47 (відредаговано)
+4
А от тепер уявіть мене на місці головного редактора якогось часопису… ну-у-у, хай він називається «Світоч»… _сміюсь Переді мною хай вишикуються 7 кандидатів на посади редакторів і журналістів. У них усіх різні таланти, але я ставлю всім однакове завдання: — Напишіть матеріал на довільну тему, який би мене задовольнив! І все, більш ніяких умов.


Пане Тимуре, Ви нагадали мені одну реальну історію з мого життя…
Разом з приятелем, лікарем за фахом, у 2007 році започаткували приватний медичний журнал «Новая медицина тысячелетия». Головним редактором був відповідно приятель і медичним темам відводилося 2/3 журнальної площі, а я робив публікації на військово-історичні теми, а також був креативним редактором і фінансовим директором. Журнал був повноколірним (68 сторінок), нормально випускався… У 2010 році до нас звернувся редактор теж приватного журналу з пропозицією, щоб ми взяли на себе верстку журналу, який він редагував. Через деякий час редактор, з яким ми подружилися, замовив мені і ще деяким моїм знайомим аналітичні статті по ряду злободенних проблем. Замовлення були виконані, статті схвалені і опубліковані. Але власник журналу почав бурчати, що, мовляв, автура "із старців", а йому хочеться, щоб автура була з «прищавих юнців». А ми вже задумали цикл статей про міські субкультури — готів, райтерів, скінхедів, красті… Коротше, я написав статтю про готів під жіночим псевдонімом, а редактор пішов далі… Придумав біографію «авторці» і приліпив фото з Інету. Все було супер! Але потім виникла проблема. Один з «поважних товаришів», якому дуЖЖе сподобалася стаття про готів і готесс… А ще більше сподобалася «готесса-»авторка"… побажав з нею познайомитися для зустрічей...! Пікантність ситуації була в тому, що я був знайомий з цим «поважним товаришем» і коли я його бачив в редакції, то на мене нападав приступ сміху. Ми вирішили далі не ризикувати і статтю про райтерів я написав вже під чоловічим ніком.
Оооо, скільки у мене в запасі є історій про псевдоніми!..
_сміюсь
Навіть включно з оцією панночкою!..

Але то можна розповідати до ранку.

Випадкові Дописи