До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Піо, мій Піо (дванадцята частина)

Піо, мій Піо (дванадцята частина)

Перша частина svitoch.in.ua/1628-pio-miy-pio-persha-chastyna.html

Друга частина svitoch.in.ua/1632-pio-miy-pio-druha-chastyna.html

Третя частина svitoch.in.ua/1639-pio-miy-pio-tretya-chastyna.html

Четверта частина svitoch.in.ua/1643-pio-miy-pio-chetverta-chastyna.html

П’ята частина svitoch.in.ua/1653-pio-miy-pio-p-yata-chastyna.html

Шоста частина https://svitoch.in.ua/1663-pio-miy-pio-shosta-chastyna.html

Сьома частина https://svitoch.in.ua/1679-pio-miy-pio-soma-chastyna.html

Восьма частина https://svitoch.in.ua/1683-pio-miy-pio-vosma-chastyna.html

Дев’ята частина https://svitoch.in.ua/1692-pio-miy-pio-dev-yata-chastyna.html

Десята частина https://svitoch.in.ua/1697-pio-miy-pio-desyata-cha...

Одинадцята частина https://svitoch.in.ua/1709-pio-miy-pio-odynadtsyata-chastyna.html

12

В неділю вранці, хоч і вихідний, але Монтепіні в комісаріаті. Сидить за столом у власному кабінеті, навпроти нього вишукано вдягнений сеньйор Дієго Гатті. Лейтенант піднімається зі стільця та звертається до помічника, що стояв за дверима, очікуючи наказу:

— Росселлі!

— Слухаю лейтенанте! — вигукує Росселлі, відкриваючи двері, та заглядаючи до кабінету.

— Відведи сеньйора Гатті! Нехай заспокоїться. Допитаю завтра, разом з моїм колегою Баффі.

А зараз, черга другого затриманого. Приведи!

— Слухаю, лейтенанте!

Асистент бере наручники, надягає їх на зап’ястя Дієго, та наказує йому:

— Піднімайтеся! Вперед!

Дієго вcтає пригнічений, напівзігнутий, голова втягнута в плечі. Червоними від безсоння та сліз очима, дивиться на зв’язані руки, підкоряється наказу та виходить в коридор у супроводі поліцейського. Двері зі скрипом зачиняються, Монтепіні мерщій набирає номер полковника Баффі.

Детектив спросоння чує тремтіння телефону, з під простирадла простягає руку, бере, бачить прізвище Монтепіні, що висвітилося на екрані, встає з ліжка та виходить назовні шале, де в тіні пальмового листя стоять меблі з ротангу. Сідає в розлоге плетене крісло, й натискає кнопку відповіді, за мить чує стомлений голос лейтенанта:

— Доброго ранку, детективе Баффі!

— І тобі доброго! — відповідає Піо. — Що так зарання? Не міг почекати до дев’ятої?

— Хочу тобі повідомити, що щойно навпроти мене сидів наш волонтер. Нарешті я з ним познайомився та поспілкувався.

— Щось вражаюче дізнався?

— Так є новини. Я не спав ніч, бо був у сеньйори Граппа, на віллі, до якої хтось вдерся та наробив безладу. До ранку вивчав деталі інтер’єру усіх кімнат, заглядав у всі кутки, шукаючи відбитки пальців, та якісь сліди, які міг залишити злодій. Однак марно, бо той працював дуже обережно, в рукавичках. Та ще й змушений був відсторонити всі мої плани на вихідний, щоб задати кілька запитань цьому нашому красеню, якого затримав екіпаж нічного патрулювання.

— Де ти зараз? В комісаріаті?

— Так.

— Тобто волонтера затримали. Є за що?

— Його схопив екіпаж поліції, який був викликаний вчора опівночі диспетчером таксі на віллу сеньйори Еліди Граппа. А пізніше туди прибув і я, особисто.

— Волонтер накоїв щось?

— Він був на віллі у сеньйори Еліди Граппа під час нічного пограбування. Це вже причина для затримання.

— В такий пізній час, в суботу? За його графіком, відвідини до сеньйори Граппа проходять у неділю. Що він там робив? Грабував?

— На разі не знаю. Намагався дізнатися від нього хоча б щось, однак він мені морочив голову нісенітницями. Казав, таке що в мене в голові не вкладається. Наполягав, що він не злодій, а знаходився вдома. У себе вдома. Уяви! Бо він мешкає на віллі. 

— Яка дурня! — заперечує Піо, споглядаючи хвилі моря.

-Так, згоден, що то нісенітниця. Проте вчора, коли я поїхав за адресою, яку ти мені скинув в повідомленні, волонтера там не застав. Конс’єрж будинку підтвердила, що сеньйор Гатті, дійсно винаймав квартиру протягом тривалого часу, та мешкав разом з дружиною Лучаною, за вказаною адресою. Однак, що дуже дивно, в понеділок ввечері, забрав речі та анулював договір оренди.

— Тобто Дієго Гатті з’їхав з квартири в той самісінький день, в який його залишила Лучана?

— Саме так. І стверджує що він тепер мешкає на віллі, разом Елідою Граппа. Вгадаєш чому? — зробив паузу Монтепіні, даючи змогу детективу Баффі трохи подумати, щоб відповісти на запитання.

— Ну, у мене була версія, що вони можуть бути родичами.

— Не вгадав! Бо вони пара закоханих!

— Дурня. Він бреше. Чоловіки кохають очима, їм красунь подавай. Він не міг закохатися в балерину. Повір мені! Бачив би ти Лучану, його дружину! Богиня з блакитними очима, аж я йому позаздрив, добре що мене не чує Клаудія, бо ще спить.

— Однак при опитуванні, він повторював одне і те саме. Божився що був у місті разом з господинею вілли, що приїхав додому. Що вони закохані.

— І більше нічого?

— А що каже сеньйора?

— У сеньйори стався серцевий напад під час затримання поліцією Дієго Гатті, на її очах. Вона зараз в реанімації, в тяжкому стані. Хотів би задати хоча б кілька питань, однак лікарі забороняють. Єдине, що вона встигла промовити в присутності поліції, що щойно повернулася з вечірки, шукала собаку, а натомість побачила крадія, який в темряві виліз з вікна її вілли, та втік. І страшенно налякалася.

— От воно що! Господиня вілли бачила крадія власними очима. А якщо її настільки вразило те, що Дієго Гатті затримали, тоді цей “котик” не аби як важливий для неї. Або сеньйору приголомшило побачене раніше, а саме те, що її “шкодливий котик” вирішив поцупити її ж коштовності.

— Маєш рацію, детективе.

— Співчуваю їй. Вона при свідомості?

— Так, але їй вкрай важко говорити, видає якісь звуки повільно та незрозуміло.

— Як погано! Вона могла б пояснити багатенько.

— Знаєш Піо, як на мене, волонтер втерся до неї в довіру, наговорив одинокій жінці компліментів, помуркав та став для неї “милим котиком”. І все це з метою пограбування, щоб мати доступ до сейфу. Кодовий замок був відкритий і не пошкоджений. Дієго стовідсотково знав, що балерина буде відсутня, що буде в місті допізна, а напередодні дізнався код сейфу.

— Крадій добре орієнтувався в будинку?

— Так. Якщо це не “котик” особисто нишпорив по віллі, то я впевнений, що це він вказав спільникові шлях до сейфу та код.

— Зачекай! Я щось не второпав. Крім Дієго на віллі ще хтось був?

— Думаю, що так. Не можу стверджувати. Однак там же ж, неподалік, схопили ще одного злодія Тео Топі. Зараз його приведуть на допит.

— О! Знайоме ім’я! Він вже звільнився?

— Так, наш старий знайомий, нещодавно звільнився після п’яти років ув’язнення.

— Топі був неподалік? Уточни! Неподалік, це де?

— На дорозі. Тео проїжджав повз вілли на велосипеді, саме вночі, саме в той час, хоча мешкає в місті.

— Тобто, ти маєш підозру, що Дієго Гатті та Тео Топі — спільники і спланували пограбування в будинку сеньйори Граппа?

— На мою думку, саме так. До речі, Дієго виглядає як цяця, одягнений з ніг до голови у одяг зі списку, який я тобі зачитував тиждень тому в кафе. Крадений з магазинів одяг, вдягнений на ньому, за винятком куртки та парасолі. Немає жодних сумнівів, що і парасолю з курткою, він тримав у своїх руках, і вони там на віллі. Чи не Тео для нього все це добував, з метою вразити зовнішністю та стильністю сеньйору Граппа. Бо Дієго, безперечно знав нездоровий потяг до красивих речей своєї підопічної.

— То чому ж він пішов на справу одягнений, як цяця? Що за свято?

— Мабуть значна подія в його житті. — Жартує Монтепіні.

— Йшов на пограбування, як не перше побачення? — Сміється Піо.

— Жарти в сторону! Якщо серйозно, поки що не знаю. Питав про одяг, однак не можу з нього навіть слова витягти, він у стресовому стані, постійно плаче.

— Плаче? — Дивується детектив Баффі.- Сумніваюсь, що чоловік, який заливається шмарклями та слізьми, здатен когось пограбувати. Щоб іти на грабіж треба мати характер, самодисципліну та залізні нерви.

— Може “котик” дійсно був на вечірці з сеньйорою, а в той час Тео, його спільник, заліз в будинок, щоб почистити сейф? Адже для Тео, це звична справа. — Припускає лейтенант.

— Що каже Тео?

— Я з ним ще не спілкувався. Але поліціянти зупинили його, коли він проїжджав повз віллу на велосипеді.

— З якою метою він там катався? Куди їхав?

— Зараз приведуть. Спробую дізнатися.

— Як я хотів би бути під час допиту, разом з тобою, Монтепіні. Однак, сьогодні у нас розважальна программа, відвідування свята “Куканя”.

— В тебе розваги, Піо, а в мене вже очі злипаються. Ось задам декілька питаньТео, та додому, відпочивати. Завтра буду як новий.

— Так, Монтепіні. Почекаємо до завтра. Будемо сподіватися, що стан сеньйори покращиться, і вона зможе нам допомогти. Ми ще не знаємо нічого щодо волонтерства. Це нам стане відомо лище завтра. Отож, бувай!

— До завтра, детективе Баффі! Приємних дегустацій!

Лейтенант поклав телефон до кишені штанів, зробив собі каву за допомогою електрокавоварки, що стоїть на широкому підвіконні його кабінету. За кілька хвилин в двері стукає помічник:

— Лейтенанте, ось другий затриманий.

— Заводь!

Двері зачиняються за асистентом. З протилежної сторони стола зі зв’язаними руками знаходиться чоловік, добре відомий поліції, який після ув’язнення, трохи побув на волі, та й знову затриманий. І знову, в комісаріаті.

— Ну що, Тео! П’ять років в’язниці тобі не достатньо? Ти знову взявся за своє? Зараз розказуй! Що сталося вночі на віллі у сеньйори Граппа? Тільки попереджаю, ніяких казочок, про вело подорож за місто, на пікнік посеред ночі.

— Добре лейтенанте, я Вам скажу все. Вчора ввечері я вибив шибку вікна та заліз до вілли. Щоб подивитися, що там є цікавого для мене.

— А хто твій спільник?

— Я був сам.

— А що з собакою?

— Нічого з нею не трапилось. Наприскав на морду снодійний спрей і вона заснула.

— Звідки ти дізнався що там є собака? Слідкував? Готувався? Спрей придбав.

— Так я придбав спрей бо знав, що пес може мені перешкоджати.

— Звідки відомості про пса?

— Побачив напередодні.

— Отже слідкував та готувався. Як ти знайшов прихований сейф?

— Ненароком сперся на стіну, і вона посунулася, відкривши прохід.

— Хто тобі дав код сейфа?

— Зламав.

— Не роби з мене дурня. Сейф був відкритий набором цифр. Як ти дізнався код?

— Та його не знаю.

— Значить знає твій спільник. Хто тебе проінформував? Хто він? Ім’я!

— Я не можу.

— Ага, ти готовий на самопожертву, ти готовий відсидіти за себе й за того хлопця! Викладай ім’я!

— Нізащо!

— Послухай друже! Ти не міг вчинити пограбування самотужки. Вдертися в дім, в повній темряві потрапити в потрібну кімнату, оминаючи десяток інших приміщень, знайти потайні двері в кімнаті, знайти сейф, відкрити його не зламуючи. Хто тобі дав план будинку?

— Не скажу!

— Добре. Отож, хтось тобі таки дав, план будинку. Але ім’я ти тримаєш в таємниці. Ну нехай! А де сховав гроші та коштовності?

— Їх там не було.

— Ти стверджуєш, що сейф був порожній?

— Так, це правда.

— Ти знову починаєш? Не бреши! Невже ти настільки дурний, щоб ризикувати свободою, заради того, щоб заглянути в порожній сейф? Раджу тобі сказати правду.

— Присягаюся, він був пустий. Я не виніс звідти ні копійки.

— Бідний ти невдаха! Попався в руки поліції, ні за що.

— Як ти познайомився з сеньйором Дієго Гатті?

— Я не знаю хто це такий. Вперше чую це ім’я.

— Дивно! А він також був присутній на віллі під час твого затримання.

— А! Це той що приїхав з сеньйорою Елідою? Я не роздивився його обличчя, було темно. Й мені було не до оглядин.

“Виходить, таки правда, що Дієго Гатті був разом з сеньйорою на вечірці.” — подумав Монтепіні. — “Тоді це пояснює його зовнішній вигляд, це ж логічно одягнутися на свято  якнайкраше. Куди вони їздили? Що за вечірка?”

Далі буде.

+3
64
RSS
00:58 (відредаговано)
+3
12 частин — і це все?! _здивований Адже наприкінці тексту немає напису «Далі буде»_шкодую Я розчарований! Обривати твір на найцікавішому місці — це неправильно!!! Ви мусили дописати свою повість!!!

З протилежної сторони стола зі зв’язаними руками знаходиться чоловік

А чого поліція не вдягнула на нього кайданки?! Нащо було неодмінно зв'язувати руки?! Варварство якесь… _здивований

— А що з собакою?
— Нічого з нею не трапилось. Наприскав на морду снодійний спрей і вона заснула.

Отже, песик прокинеться — а синьйора Еліда Граппа в реанімації… А цей негідник Дієго заарештований поліцією…
_шкодую
Отже, нещасний песик помре з голоду — бо за ним нема кому приглянути, нема кому собачого корму підсипати?! Ну, Ви й жорстока!!! Вбивця песиків… Ніколи б не подумав!..
01:45 (відредаговано)
+3
«Далі буде» зараз допишу. Просто забула. Вибачаюсь.
Оооо, то попереду ТРИНАДЦЯТА частина?! Чудово!.. Сподіваюся, сеньйора Граппа одужає, та й песика Ви врятуєте…
_стежу
Отож чекаю.
07:00
+3
Ага! Жіноча підступність! Балерина й організувала це пограбування. Не Дієго. Він був на вечірці і дізнався від діда Марка, що балерина збідніла, програвшись на скачках. А бабі Еліді треба було доказати красунчику Дієго, що вона стала бідною, бо пограбована.
14:03 (відредаговано)
+3
Сьогодні 29 серпня 2019 р. близько 14=00 я заглянув на НО. І помітив там 2 нові статті за добу, а також 3 коментарі, які написали 3 коментатори. На нашому сайті СВІТОЧ за останні 24 години опубліковані 3 дописи, а за останні 16 годин 5 коментаторів написали 16 коментарів. Гадаю, що в нас активність потроху зростає. Як вам таке?
Ти ще врахуй, що мій «карнавальний» матеріал за добу набрав 650 переглядів!
_сміюсь
Так, останнім часом (особливо з приходом пана Володимира Федька) активність на Світочі значно зросла.
_чудово
А ще поглянь на лічильник сайту…
12:35
+2
Пане Тимуре, а що то за лічильник? Він показує кількість «відвідин» сайту?
13:39 (відредаговано)
+1
_здивований Так. А Ви хіба не помітили цей лічильник?! _здивований



Там є кількість відвідин за:
— місяць (останній 31 день);
— тиждень (останні 7 днів);
— добу (останні 24 години);
— сьогодні (від початку добі — з 0:00 годин);
— зараз на сайті.

Випадкові Дописи