До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Версаль-1919 як Пролог Другої світової війни / Частина II.

Версаль-1919 як Пролог Другої світової війни / Частина II.

Через декілька годин світ відзначить сумну дату – початок Другої світової війни, яка принесла людству десятки мільйонів вбитих і покалічених, знищені назавжди культурні і матеріальні цінності, духовне спустошення воєнних і повоєнних поколінь.

Але і досі професійні історики не бажають визнати незаперечний факт, що Друга світова війна була запланована політиками Англії і Франції у Версалі 1919 року!



Із спогадів Адольфа Гітлера:

«Ще будучи офіцером по політичній освіті [15], я виступав перед солдатами головним чином на тему про«Версальський договір». <...>… тепер я розширив тему і став виступати з доповіддю «Брест і Версаль». Я вже знав із свого власного досвіду, виступивши з першою доповіддю, що аудиторія звичайно абсолютно незнайома з реальним змістом Брест-Литовського договору і що противнику за допомогою майстерної пропаганди вдалося вселити масам ту думку, ніби Брестський договір був дійсно якимсь насильницьким ганебним договором. Впертість, із якою цю брехню вселяли найширшим масам, призвела, зрештою, до того, що маси стали бачити в Версальському договорі тільки якусь справедливу відплату за той злочин, який ми нібито самі зробили в Бресті.


А. Гітлер (1889 — 1945).


Люди, які підпали під такий настрій, природно, сприймали будь-яку спробу боротьби проти Версальського договору, як щось несправедливе. Не раз доводилося нам зустрічати масу простих людей, які по-своєму чесно і щиро обурювалися з приводу спроб боротьби проти Версальського договору — саме з цієї точки зору. Тільки тому в Німеччині могло отримати права громадянства безсоромне і жахливе слівце «репарації». Брехливо-лицемірна фраза про репарації в ту пору дійсно здавалася мільйонам нашого народу втіленням якоїсь вищої справедливості. Це було жахливо, але це було так. Кращим доказом того, що це було так, може служити той успіх, який мала розпочата мною пропаганда проти Версальського договору, Пропаганда, яку я найтіснішим чином пов'язав з поясненням справжнього значення Брест-Литовського договору.

Я брав обидва договори, зіставляв їх один з одним пункт за пунктом і демонстрував аудиторії, наскільки Брестський договір насправді був зразком безмежної гуманності в порівнянні з нелюдською жорстокістю Версальського договору. Результат виходив приголомшливий. Виступати мені в той час доводилося перед аудиторіями приблизно в дві тисячі осіб. Спочатку із залу на мене дивилося, принаймні 3600 ворожих очей, а через три години, до кінця зборів, переді мною звичайно була вже єдина маса, згуртована почуттям священного обурення і шаленого обурення проти авторів Версальського договору. І я із задоволенням відчував, що знову і знову вдалося нам звільнити серця і мізки сотень тисяч співвітчизників від отруйного насіння брехні і вселити їм нашу правду.

Ці дві теми — «Дійсні причини світової війни» і «Брест і Версаль» — я вважав тоді найважливішими. І ось в різних варіаціях я повторював ці доповіді десятки і десятки раз перед різними аудиторіями, поки, нарешті я прийшов до висновку, що для основного контингенту перших прихильників нашого руху ці теми прояснилися цілком» [16].


В.І. Ульянов (Ленін) (1870 — 1924).


27 січня 1922 року рішенням ВЦВК Володимир Ілліч Ленін був призначений керівником радянської делегації на Генуезькій конференції — міжнародній конференції з економічних і фінансових питань. 6 лютого Ленін склав директиву, яка визначала, що делегація буде домагатися перегляду Версальського договору і анулювання всіх боргів Німеччини.

Конференція відкривалася 10 квітня. Однак в кінці березня Ленін був змушений відмовитися від особистої участі в ній. На посаді керівника його змінив Георгій Чичерін. Самопочуття Леніна помітно погіршилося.


Ленін в Горках. 1923 р.


Конференція не виправдала надій Леніна і тоді Чичерін (за вказівкою Леніна) ініціював Рапальський договір з Німеччиною. Великоднею неділею, 16 квітня, Європу вразило слово «Рапалло». У всій дипломатичної історії, мабуть, не було такого важливого міжнародного договору, здійсненого настільки блискавично.


Е. Іден і Й. Сталін. Москва, 1935 р.


Сталін теж вважав Версальський договір несправедливим. Розмовляючи з Ентоні Іденом 29 березня 1935 року в Кремлі, Сталін сказав: «Рано чи пізно німецький народ повинен був звільнитися від Версальських ланцюгів… Повторюю, такий великий народ, як германці, повинен був вирватися з ланцюгів Версаля».

Погляд на Версальський мирний договір з Росії XXI століття:

«Словари и энциклопедии на Академике

В современной отечественной историографии, как правило, условия Версальского мирного договора считаются исключительно унизительными и жестокими по отношению к Германии. Считается, что именно это привело к крайней социальной нестабильности внутри страны, возникновению ультраправых сил и приходу к власти Народных Социал-демократов. Однако главным фактором нестабильности внутри Германии стали банды «Рот Фронта» и «Интернационалистов». Тыловые «швондеры» оставшись без попечения «руководящих товарищей» устраивали путчи, провозглашали «совецкие республики», терроризировали лавочников и ремесленников. Именно их действия вкупе с внешним унижением привели к власти «фронтового ефрейтора».


Фердинанд Фош (фр. Ferdinand Foch) (2 жовтня 1851, Тарб, департамент Верхні Піренеї, Франція — 20 березня 1929, Париж, Франція) — французький військовик, маршал Франції (з 1918). Учасник франко-прусської війни. Під час І Світової війни командир корпусу, начальник Генерального штабу (1917), голова Військового комітету союзників (1918), голова вищої Військової Ради, фельдмаршал армії (1919), маршал Польщі (1923).


«Це не мир, це перемир'я років на двадцять», – сказав маршал Фердинанд Фош, головнокомандуючий союзними військами, і відмовився брати участь у підписанні Версальського мирного договору 28 червня 1919 року.

Він помилився всього на 2 місяці. 1 вересня 1939 року почалася нова європейська війна, яка через декілька днів переросла у Другу світову війну…

Характерно, що Нюрнберзький Трибунал не допускав постановки питань та подання документів, що відносяться до Версальського договору.

Так, 26 березня 1946 року головуючий оголосив: «Трибунал виніс рішення про те, що докази, що стосуються несправедливості Версальського договору або того, що він був укладений з примусу, є неприйнятними, і тому Суд відхиляє третій том документів, представлений від імені підсудного Гесса» [17].


Рудольф Гесс (в центрі) на Нюрнбергському процесі. 1946 р.


В іншому випадку, 29 березня 1946 р. головуючий, відхиливши документи представлені захистом, наголосив: «… Я повинен вказати, що в багатьох випадках до відома Трибуналу доходить точка зору підсудних і деяких зі свідків, що нібито Версальський договір був несправедливим, однак будь-які свідчення на цю тему, – крім того, що вони неприпустимі, – є кумулятивними, і Трибунал тому заслуховувати їх не буде» [18].


Посилання:

[1]. Николаи В. Тайные силы. Интернациональный шпионаж и борьба с ним во время мировой войны и в настоящее время. М.: Изд. РУ штаба РККА, 1925.

[2]. А. Гитлер. Моя борьба.1925.

[3]. В. И. Ленин, II конгресс Коммунистического Интернационала 19 июля – 7 августа 1920 г. Доклад о международном положении и основных задачах Коммунистического Интернационала 19 июля, Соч., т. 31, стр. 201.

[4]. Цит. по: Радек К. Генуэззская и Гаагская конференции. «Эра демократического пацифизма». 1924.

[5]. Стенограмма протокола слушаний в сенате США (1919 г.) о событиях русской революции (слушания комиссии Овермана).

[6]. Троцкий Л.Д. Преданная революция: Что такое СССР и куда он идет? 1937.

[7]. Кейнс Дж. М. Пересмотр мирного договора: Продолжение книги «Экономические последствия Версальского договора». // Кейнс Дж. М. Избранные произведения: Пер. с англ. / Предисл., коммент., сост.: А. Г. Худокормов. – М.: Экономика, 1993. – (Экон. наследие).

[8]. Там само.

[9]. Там само.

[10]. Табуи Женевьева. Двадцать лет дипломатической борьбы. – М., 1960. – С. 37-39.

[11]. Кейнс Дж. М. Вищевказана праця.

[12]. Версальский мир. Ратификация договора. — Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов. Четверг, 16 октября 1919 года. № 231 (783)

[13]. В. И. Ленин, Речь на совещании председателей уездных, волостных и сельских исполнительных комитетов Московской губернии 15 октября 1920 г., Соч., т. 31, стр. 301.

[14]. В.И. Ленин, Полн. собр. соч., 5 издание, т. 41, с. 352-353.

[15]. У липні 1919 року командування відділу 4/I B/P віддало наказ про формування групи агітаторів під керівництвом Рудольфа Байшлага для військового табору Лехфельд, через який проходили солдати, які поверталися з російського полону додому. У списку імен обраної агітаційної команди за № 17 є запис: «Гітлер Адольф, 2-й піхотний полк ...».

Він «… виявився, — писав один член команди агітаторів в донесенні до місця своєї служби, — видатним і темпераментним оратором і привертав до себе увагу всіх слухачів, яких захоплював промовами і діалогами».

«Пан Гітлер, — відгукувався Лоренц Франк, — природжений народний оратор, який своїм фанатизмом і своєю манерою триматися… змушує присутніх уважно слухати і думати так само, як і він».

[16].А. Гитлер. Моя борьба.1925.

[17]. Нюрнбергский процесс: Сборник материалов. В 8 т. Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1987. С. 242.

[18]. Там само.



+3
61
RSS
21:49
+2
Так, завтра 1 вересня 2019 р. Наш Президент їде у Варшаву.

Випадкові Дописи