До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Піо, мій Піо (тринадцята частина)

Піо, мій Піо (тринадцята частина)

Дванадцята частина https://svitoch.in.ua/1716-pio-miy-pio-dvanadtsyata-chastyna.html

13

В понеділок зранку Монтепіні здійснив запланований візит. Після відвідування волонтерської організації, дізнався, що Дієго Гатті таки дійсно був членом релігійної асоціації волонтерів, яка допомагає літнім самотнім людям, але ця допомога ні в якому разі не матеріальна, а милосердна. Тобто волонтери-куратори іноді прибирають в помешканнях своїх підопічних, телефонують щоб дізнатися про стан здоров’я, супроводжують на прогулянки, до медичних закладів, в магазин, церкву, тощо. Можуть купувати продукти, але виключно за кошти підопічних. На великі релігійні свята куратори від волонтерської організації приносять стареньким невеличкі приємні подарунки. Сеньйор Дієго Гатті мав на кураторстві дві сеньйори: Агата Коломбо, та Мартіна Граппа, яка померла на початку грудня минулого року. Після смерті сеньйори волонтер Дієго Гатті не виявив бажання опікуватися ще кимось, але продовжував відвідувати сеньйору Агату Коломбо, бо вона мешкає неподалік від його офісу.

Пізніше, лейтенант Монтепіні отримав сумну звістку з лікарні. Йому повідомили, що серце сеньйори Еліди Граппа зупинилося. Незважаючи на всілякі зусилля медиків, славетна балерина пішла на той світ.

Рідних у покійної не було, і тому єдиний хто міг її добре знати, це керівник місцевого театру. Щоб повідомити сумну звістку, Монтепіні набрав номер театру, сцені якого балерина віддала все своє  життя. Сеньйор Марко Норі, був вкрай засмучений від почутого, та звичайно ж, повідомив телефоном про останню вечірку в житті танцівниці. Розповів в деталях про його бесіди з покійною та з її нареченим, висловив готовність, при потребі, з’явитися в комісаріат, та дати будь які свідчення. Керівник театру запевнив, що власноруч, та за власний кошт, займеться питанням всіляких формальностей щодо поховання славетної танцівниці в її сімейному склепі.

Наразі Монтепіні очікує на приїзд свого колеги детектива Баффі. Щоб допитати ще раз затриманих Дієго Гатті, та Тео Топі й скласти всі часточки пазлу. Й згадує, як все почалося, як так сталося, що два розслідування, які вони з детективом вели окремо, які здавалися аж ніяк не пов’язані між собою, під час пиття кави та товариської розмови в кафе, на вулиці Кастеллі, об’єднались в одну спільну кримінальну справу. Згодом чує стук у двері.

— О! Нарешті! Радий бачити тебе детективе Баффі — вигукує Монтепіні, йдучи

назустріч своєму колезі. — Ти з дороги? Може кави? В мене є сучасна електрокавоварка, яка варить досить непогану каву. З кавою почалася справа, з кавою і закінчиться.

— З задоволенням!

Монтепіні натискає на кнопку, кавоварка починає видавати механічні звуки та за хвилину з краника в філіжанку тече ароматна кава. Монтепіні подає напій детективу та натискає кнопку вдруге, наповнюючи філіжанку і для себе.

— Дякую, лейтенанте! Дійсно непогану каву готує твоя сучасна техніка. Так от, я думаю, треба їх допитати разом. Я, в якомусь сенсі, фізіономіст та завдяки виразу їхніх облич, зможу зрозуміти знайомі вони чи ні. — каже Баффі. — А про кончину сеньйори вони знають?

— Ще ні.

— Цю неприємну звістку поки не оголошуємо. Ну що почнімо!

— Давай!… Росселлі! Приведи обох затриманих!

— Слухаюсь, лейтененте!

Згодом в кімнату заходять один за одним обидва затриманих, сідають на вказані стільці. Баффі посуває філіжанку трохи праворуч, та починає ставити питання:

— Сеньйорі, де і як ви познайомились?

— Я ніколи не бачив цю людину — відповідає волонтер.

— Я не знайомий з оцим сеньйором — говорить Тео.

— Ну що ж, тоді питання до Дієго Гатті. Що Ви робили суботнього вечора?

— Був разом з сеньйорою Граппа, на вечірці у керівника театру Марко Норі. Він давній друг сеньйори.

— О котрій годині ви залишили вечірку?

— Була одинадцята тридцять, коли ми сіли в машину.

— Хто був за кермом?

— Я.

— Коли прибули на віллу?

— Мабуть опівночі, я не дивився на годинник.  Може й трохи раніше, бо дорога була вільна.

— А тепер, детально, будь ласка. Похвилинно.

— Я зачинив ворота, припаркував автомобіль. Еліда в цей час гучно гукала Дожа, бо він не вибіг нам на зустріч, як робив це зазвичай. Через це вона хвилювалася й бідкалася, що щось сталося. Еліда йшла попереду, роздивляючись навкруги в пошуках собаки. Я трохи затримався, поки зачиняв вікна та дверцята автівки. Потім попрямував за нею, аж раптом вона почала несамовито верещати “Допоможіть! Грабують!”. Я кинувся до неї, вона тремтіла. Я обійняв її та повів на ганок. На ганку спав Дож, навіть не реагуючи на нас та на крики. Я зрозумів, що йому хтось дав снодійне. Біля дверей зупинився, бо не мав ключа. Правою рукою підтримуючи Еліду, бо нею трусило, лівою я шукав ключа в її сумочці, щоб відчинити вхідні двері, саме тоді, я почув сирену поліцейської машини, яка зупинилася на дорозі, приблизно за п’ятдесят метрів не доїжджаючи до воріт. І побачив полісменів, які вправно перестрибували через паркан, та бігли до нас наставляючи зброю. Потім мене взяли та заломили руки. Все.

— Не зручне питання. Звідки у Вас такий дорогий одяг? Адже лише черевики, коштують, майже стільки, як Ваша місячна платня.

— Це подарунок від Еліди.

— І сорочка, і штани?

— Так. Коли ми проходили прогулюючись повз вітрини магазинів, вона мене питала, що з виставленого одягу мені подобається. Я, звичайно, відповідав, і ми обговорювали моделі. Вона завжди охоче розповідає про сучасні тенденції моди, це її одна з улюблених тем. І за декілька днів, я мав те, що мені сподобалося. Вона казала, що їй залишилося не довго жити на цьому світі, і щоб її гроші не залишилися банкіру, вона їх не шкодувала. Тому щедро їх витрачала на себе, і на мене.

— І Ви приймали такі дорогі подарунки? Від жінки?

— Так. Я не міг їй відмовити, це образило б її. Адже Еліда купувала саме для мене. Хочу щоб вона була щасливою, навіть планував одружитися з нею. Вона дуже цього хотіла. Я думаю, це непорозуміння з пограбуванням вілли вирішиться, все заспокоїться, і ми таки одружимося.

— Добре! Тепер, питання до Тео. Що ти робив в суботу ввечері, біля вілли сеньйори? І без жартів! Хочу чути правду, бо сядеш на довго, я тобі обіцяю!

— Катався.

— Правду! Хочу почути правду! Я відвідав сеньйору в лікарні, поспілкувався з нею. Попереджаю, що я вже все знаю, і лише хочу щоб ти підтвердив те, що я почув від сеньйори — збрехав Піо.

Детектив Баффі зрозумів, що Дієго не крав грошей. “Котик», намагався заволодіти всіма статками та нерухомістю балерини, та ще й законно, одружившись з нею. Отож злодій, який вчинив злочин — це Тео. А замовницею пограбування, скоріш за все, була сама сеньйора Граппа, яка не могла в присутності коханця керувати дистанційно пограбуванням, тому й не попередила виконавця, що виїхала з вечірки раніше запланованого, і не сама. Це, були лише його інтуїтивні відчуття, бо доказів детектив, поки що не мав.

— Я слухаю уважно

— Добре — каже Тео. — Сеньйора Граппа мені щедро заплатила за цю роботу. В мене є розписка, написана її рукою, де вказана сума готівки, яку вона мені дала. Ось вона.

Ми домовилися з сеньйорою, що в суботу, поки вона буде в місті, затемна я залізу в її віллу, нароблю трохи безладу, інсценую викрадення грошей та коштовностей. Для чого це їй потрібно мене не цікавило. Вона добре заплатила, і я чесно відпрацював гроші, виконав замовлення. Я не залишив жодного сліду, бо діяв обережно і в гумових рукавичках. Сейф вона лишила відчиненим і порожнім. Вона казала, що приїде десь о першій. Але чомусь повернулася раніше. І найбільшою несподіванкою було, те що вона приїхала не сама. Тому з переляку, я почав тікати, щоб не бути впізнаним. Ми домовлялися, що вона приїде з вечірки, переконається в виконаній роботі, та особисто викличе поліцію. Я ж в той час планував бути вже дуже далеко. Там безлюдне місце й ніхто не очікував що, хтось викличе поліцію раніше, ніж планувалося. Сеньйора також, звісно, до цього не була готова, от видно їй і стало зле. Мені шкода.

— Зрозуміло. Ну що ж, Монтепіні. Складу злочину нема. Тут домовленість. Тео треба звільняти. Нехай іде своїм шляхом!

— Асистенте! — наказує Монтепіні. — Проведіть сеньора Тео Топі до виходу. Він вільний. А от сеньйор Гатті, ще трохи побуде з нами.

Сеньйор Топі, підписав свідчення, які він щойно дав, та пішов слідом за помічником. А Піо Баффі промовив, звертаючись до колеги:

— Ну от, пазл склався. Дієго не крав одяг, тобто його крала спритна балерина. Тео не крав грошей, тобто він виконував замовлення самої господині вілли. Це було їй необхідно. Пограбуванням, можна було пояснити громаді, а в першу чергу, коханцю, повну відсутність грошей. Еліда померла, тому за крадіжку одягу, арештовувати нема кого. Пограбування вілли, де факто не відбулося. Письмової заяви про пограбування від господині нема. Складу злочину нема. І в цьому випадку, знову нема кого арештовувати. Мабуть старша сестра Мартіна забрала свою Еліду до себе на небеса, бачачи зверху яку ганьбу муситиме пережити її сестра, якщо залишиться жити й надалі. Я думаю, що про одяг та інсценування злочину, ми не будемо розголошувати публічно. Нехай поціновувачі балету та театру, пам’ятають сеньйору Граппа як неймовірно талановиту танцівницю.

— Померла? — з жахом Дієго дивиться в очі детективу Баффі.

— Мої співчуття, але на жаль, це так.

— Я розумію, що вам зараз не легко, однак ще одна формальність, сеньйор Гатті — втрутився лейтенант. — Всі речі, що на Вас вдягнені — крадені. Вам належить повернути цей одяг в комісаріат. І після деякої формальності, речі будуть повернуті власникам магазинів. А там нехай розбираються, може продадуть за пів ціни, або віддадуть на благочинність. Речі знайдені. Справа закрита.

— Еліда крала? — з подивом запитав Дієго. — Боже ж ти мій! Навіщо?

— Мабуть дуже хотіла Вам догодити. Це підтверджує її глибоке почуття кохання до Вас. — Каже детектив Баффі. — Хоч вона мала сиву голову, однак серце в неї було молодим. Вона хотіла бути коханою. Сумно, але самотність зруйнувала її психіку. Ви мабуть зараз поїдете на віллу за Вашими особистими речами? За автівкою?

— Мабуть так.

— Тоді я Вам складу компанію. Хочу там декого навідати.

— Я також їду з вами. Заберу крадені речі. — Каже Монтепіні,  підходить до дверей, відчиняє, виглядає у коридор.

— Росселлі! — звертається лейтенант до свого помічника. — Чи нема бува, вільної машини? Треба поїхати на віллу сеньйори Граппа.

Прдовження. https://svitoch.in.ua/1743-pio-miy-pio-chotyrnadtsyata-chastyna.html

+2
87
RSS
22:58
+2
Пане Анатолію, Ви як в воду дивилися. Вгадали, про жіночу підступність.
00:27
+2
— Добре — каже Тео. Сеньйора Граппа мені щедро заплатила за цю роботу. В мене є розписка, написана її рукою, де вказана сума готівки, яку вона мені дала.

— Зрозуміло. Ну що ж, Монтепіні. Складу злочину нема. Тут домовленість. Тео треба звільняти. Нехай іде своїм шляхом!

Перепрошую, але Тео лише голослівно стверджував, що має розписку сеньйори Граппа!!! Як можна було відпускати його, не вилучивши розписку чи принаймні не переконавшись у її наявності?!
_наляканий
01:01
+2
Слушно. Дякую, пане Тимуре. Додала речення, яке засвідчує наявність документу.
О! Так вже краще! _чудово
Бо це буквально хвороба нашого часу… В сучасних мас-медіа можна знайти досхочу прикладів на кшталт:
*****
Вася Пупкін спростував обвинувачення газети «Вечірня Хацапетівка» в здирництві, заявивши, що ніколи не отримував хабарів від Колі Бобкіна.
*****
Перепрошую, але це лише голослівна заява Васі Пупкіна — це ніяке не спростування обвинувачень газети «Вечірня Хацапетівка»!!! Для того, щоб спростувати звинувачення реально — треба надати фактичні докази на підтвердження своєї позиції. А заява — це лише голослівна заява, не більше…
_дідько
Отже, сучасні мас-медіа привчають свою аудиторію жонглювати словами і змішувати поняття, це впливає на людей… Але поліція так не працює!!! Поліції потрібні реальні докази. Тому Ви цілком вірно зробили, додавши це речення.
_чудово
00:40
+2
Дієго не крав одяг, тобто його крала спритна балерина.

Перепрошую, але як вона викрадала одяг?! Просто посеред білого дня, відволікаючи персонал магазину?! Чи сама ночами вешталася містом з фомкою в руках і ламаючи двері крамниць?! А сигналізація як же?..
_наляканий
Ні-ні, тут якась чухня виходить, перепрошую… То синьйора Еліда Граппа така слабка й немічна, що до неї волонтер навідується, аби скрізь супроводжувати її — то вона настільки спритна, що сама грабує крамнички одягу, щоб роздобути сюрпризи для коханця… Її саму в місті ніхто не бачив — інакше б про це повідомили або волонтерську організацію, або самого Дієго. Якщо так — отже, лишається другий варіант: вона сама їздить в місто ночами і за допомогою фомки грабує крамниці одягу!!!
_стежу
Або замість неї це робить пес Дож, який зараз помирає від голоду в маєтку синьйори Граппа і з яким прагне зустрітися поліціянт…
01:00
+2
Читачеві буде над чим подумати, та пофантазувати на тему, в який спосіб літня дама могла б викрадати одяг. В наш час, одяг з магазинів крадуть саме жінки, бо продавчині, на них менше звертають увагу. Та і відвідувачі магазинів одягу, переважно жіночої статі.
В наш час, одяг з магазинів крадуть саме жінки, бо продавчині, на них менше звертають увагу. Та і відвідувачі магазинів одягу, переважно жіночої статі.


Жінкам це легше робити, бо вони носять довгі сукні.
01:09 (відредаговано)
+2
Один із варіантів викрадання одягу. Шуба ховається в кишеню, під спідницю і виноситься.
_шкодую Посилання не клікабельне!!! _шкодую
Помилка 404. Перевірте веб-адресу.
01:33
+2
Відредагувала. Можна подивитися.
01:31 (відредаговано)
+1
_шкодую Ага! Ви не додали перед посиланням https:// — он воно що!.. _шкодую
Рекомендую вставляти посилання на відео за допомогою спеціальної кнопки:

Не заперечую, можна і так… Проте для цього синьйора Граппа має регулярно виїжджати з вілли до міста сама! Без Дієго, з яким вона їздить скрізь і всюди. Бо він не знає, що всі подарунки для нього вона викрадала… Або це робив замість неї хтось інший: наприклад, конаючий від голоду пес Дож або покійна сестра, яка зовсім і не померла, але таємно проживає на віллі…
Там вже варіантів море! Наприклад, дружина Дієго: насправді вона все знала — просто Дієго їй набрид, і вона хотіла його кинути під пристойним приводом — отож і привозила синьйорі Граппа викрадений одяг! А потім найняла приватного детектива Баффі, щоб він, типу такого, «вислідив зрадливого чоловіка»!..
_не_знаю
А може, то власники пограбованих крамниць самі привозили одяг синьйорі Граппа, розраховуючи отримати страховку на випадок пограбування…
_не_знаю
Варіантів море. Побачимо, до якого Ви вдалися. Що ж, варто зазначити, що під кінець детектив став цікавішим, ніж був на початку! Так би мовити — більш «детективним».
09:23 (відредаговано)
+2
Один із варіантів викрадання одягу. Шуба ховається в кишеню, під спідницю і виноситься.


Дотепно придумано!
06:20 (відредаговано)
+3
Цікаво вийшло, хоч і без викрутасів. Молодець, Оленко! Помітив нестиковку. Дієго волонтерив з двома бабками: Агатою і Мартіною. Мартіна померла. Дієго заявив, що тепер йому досить одної Агати. І в той же час став волонтерити з сестрою померлої, А саме з Елідою. То це було вдаване і неофіційне волонтерство? Отже Еліда не потребувала допомоги! Це й пояснює те, що вона могла самостійно красти в магазинах.
Є ще одне. Еліда померла від стресу, побачивши грабування. Але ж вона його підготувала! Це не було для неї несподіваним.
22:14
+1
1. Еліда не потребувала допомоги.
2. Для Еліди було несподіваним, що арештувала її коханця, який вдягнений в крадений одяг, що неминуче приведе до її арешту.

06:22
+2
Нічні ви мої, Тимуре й Оленко! Провели обговорення допису з другої до третьої ночі 2 вересня 2019 р.
06:24
+2
Вкінці допису, Оленко, виправ описку: у слові буваЙ прибери останню літеру.
22:16
+1
Дякую, пане Анатолію. Виправлю. Ви завжди читаєте дуже уважно.
11:36
+2
Оленко, помітив нову твою світлину. Вона краща. Варто ще зменшити тло і збільшити лице.
13:01 (відредаговано)
+1
Для цього потрібно вміти працювати в якомусь редакторі зображень — наприклад, в Фотошопі. Тому претензій до нової фотки я не висував, хоча кадр там, звісно ж, не відцентрований абсолютно. Я б кадрував хоча б отак:



А якщо пані хотіла, щоб квіточки на картині в кадр потрапили — треба було встати трохи по-іншому.
_вибачаюсь
І ще одне: динаміка фотки… Зверни увагу на те, що на тлі позаду пані Олени немає жодної горизонтальної чи вертикальної лінії! То можливо, прихована ідея фото — в донесенні до глядача інформації: «Моє життя валиться шкереберть»?! В такому разі акцентація на тло фотки є виправданою, й її не варто центрувати та обрізати!
_вибачаюсь
Отож не знаючи, який прихований зміст шановна авторка вкладала в цю фотку, я їй додав "+1" до репутації й не критикував жодним словом!

UPD. Якщо ж довернути фотку проти годинникової стрілки, аби хоч «вертикалі» виставити — трохи «заріжуться» краї фотки. А відстань від підборіддя до краю і без того замала… Тому напрошується доворот з круговим обрізанням фотки. Десь отак:



Але я все це роблю в Фотошопі. Не знаю, чи володіє пані Олена фотошопом чи бодай простішим редактором зображень… І я не знаю, яку естетику вона сповідує — бо ще ж можна з рамочками погратися (див. вище).

UPD2. А можна ще з тлои погратися при бажанні… Але на все те потрібен дозвіл самої пані Олени!



Я ж не отримував ні такого дозволу, ані тим паче прохання! А жінки до питань фоток ставляться завжди з величезною пересторогою, й якщо їх щось не задовольняє — можуть образитися на все життя… Отож я навіть не ризикую щось пропонувати. Хоча у мене є ціла тека з фоторамками й іншими прибамбасами. І з Фотошопом нема проблем…



І таке інше… Будь-яке тло, будь-яка рамка! Аж до «кавової»:

22:35
+1
Я ніскілечки не ображатимусь, якщо Ви, пане Тимуре, щось там покращите. З фотошопом, наразі, в мене стосунки «не дуже». Єдине, що змогла — обрізала все зайве.
І це вже добре… _чудово
22:16
+1
Так і зробила.

Випадкові Дописи