До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

«Карнавал»: підсумок

«Карнавал»: підсумок
Джерело матеріалу:

Конспірологічні тези


Шановні добродії, «ЗЕ-люки» й навпаки… Себто, швидше навпаки — бо знаю, що перші мене просто не слухатимуть. Першим простіше затаврувати мене «порохоботом», внести в «чорні списки» — ото й усе. Тим не менш… А раптом почують?! Отож звертаюся до всіх: і до 73%, і до 25%, і навіть до 2%, затиснутих між ними. Зрештою, ми всі пливемо в одному човні під назвою «Україна». Іншої Неньки у нас нема…


Отже, шановні добродії, вибачайте, але хотілося б пояснити глобально і докладно, що з нами всіма відбувається. А також спробувати окреслити хоч сяку-таку перспективу. Однак якщо висловити все, що думаю — вийде фоліант настільки ж грубий, як перший том «Капіталу». А я далеко не Карл Маркс: якщо чоловік тьоті Цилі був старшим економістом, Маркс — просто економістом, то я навіть не економіст. Тому спробую говорити коротко й навіть тезово. Хоча й конспірологічно. І давати гіперпосилання на наявні публікації задля економії часу.

Що ж — поїхали, як сказала колись перша космічна людина!..

1. Революційні події зазвичай стаються в певному порядку, описаному в матеріалі «Революційний цикл — РКД»: спочатку відбувається революція, яку змінює контрреволюція, яку змінює диктатура. Після чого або цикл заходить на новий виток — або країна перестає існувати.

2. В новітній історії сучасна Україна пережила вже три цикли РКД, запущені, відповідно:

  • — студентською Революцією на граніті 1990 року;
  • — Помаранчевою революцією (точніше, фрондою) 2004 року;
  • — Революцією Гідності 2013-2014 років.

3. Щодо останнього циклу, то його стадії наступні:

  • — революція як така (Євромайдан): листопад 2013 — березень 2014;
  • — контрреволюція: березень 2014 — квітень 2019;
  • — диктатура: запущена в квітні 2014 році, триває зараз.

4. Остання українська контрреволюція («п’ятирічка Пороха») з основними завданнями в цілому впоралася:

  • — зупинила «революційне бродіння» Євромайдану після втечі Овоча;
  • — хоч і з запізненням «на Крим», але перейшла до оборони рубежів України, зупинила російську воєнну агресію на Донбасі, відродила армію;
  • — сяк-так підтягнула економіку;
  • — подбала про міжнародний авторитет держави, про духовне відродження (Томос) тощо.

5. Разом з тим, низка проблем лишилась нерозв’язаною:

  • — відновлення територіальної цілісності нашої держави й завершення війни з РФ перемогою України, а не капітуляцією;
  • — кардинальне зменшення рівня корумпованості суспільства;
  • — здійснення низки реформ (судової влади, виборчої системи, силових структур тощо).

Якщо контрреволюція не здатна розв’язати ці завдання, за це має взятися її наступниця — диктатура.

6. Очевидно, через особливості національного менталітету, українська диктатура зазвичай має м’який «оксамитовий» характер, як-от:

  • — Директорія Петлюри;
  • — дві каденції «червоного директора» Кучми;
  • — неповна каденція Овоча.

7. На час написання матеріалу «Революційний цикл — РКД» (січень 2019) головних кандидатів на встановлення «оксамитової» української диктатури було двоє: Порох і ЮВТ. Можна припустити, що в разі переходу до диктату будь-хто з цієї пари вдався б до «класики жанру». Враховуючи наявну війну, найшвидше, це б нагадувало петлюрівську Директорію.

8. Однак завдяки підкилимним ігрищам українських олігархів та втручанню ФСБ, маємо в підсумку абсолютно унікальне, як для української історії, явище — «карнавальну» (або «клоунську») диктатуру.

9. Такому поняттю, як «карнавалізація», завдячуємо російському радянському культурологу, філософу, теоретику європейської культури і мистецтва Михайлу Бахтіну (1895-1975), стислий виклад його поглядів наведено в матеріалі «Зелен…ий карнавал».

Значно докладніше все це описано в доповіді Сергія Кургіняна «Тупик прагматизму» від 31 травня та 14 червня 2007 року.

10. Слід розуміти, що «карнавалізація буття» або «карнавал нон-стоп», побудовані на роботах Бахтіна — це зовсім не жарт, а серйозні методи роботи спецслужб. Недарма ж колишньому сталінському політзасланцеві Бахтіну в останні роки життя дієво протегував сам очільник КДБ і майбутній генсек ЦК КПРС Юрій Андропов…

11. Якщо вірити Кургіняну (схоже, добре обізнаному з методами роботи КДБ), то СРСР розвалився завдяки дієвому союзу «андроповців» та радянських дисидентів: вони привели до влади Михайла Горбачова, який і запустив «карнавалізацію» в пізньорадянський період.

12. «Карнавалізація нон-стоп» — це зовсім не «нескінченне свято й феєрія почуттів» на побутовому рівні. Аж ніяк! «Карнавалізація» — це осміювання, приниження, пародіювання, травестія, профанація наявної держави і всіх офіційних державних інституцій, котрі розглядаються як щось застигле, застаріле, віджиле, сповнене неправди і насильства. На противагу «офіціозу», все «карнавальне» подається як щось нове, живе й вільне.

Але завдяки самій назві, «карнавалізація» дуже добре маскується під щось «різнокольорове, пухнасте й нешкідливе» — насамперед, малоприкметна пісня «Карнавал» зовсім недарма вигулькнула на радянській «Пісні-85»…

13. Не треба сподіватися, що на Заході не розуміють сили «карнавальних» технології. Приклад «карнавальної» революції можна бачити в стрічці-антиутопії «V» означає Вендета» (2006 рік).

Втім, приклад успішного застосування «карнавалу нон-стоп» для деструкції держави — це все ж таки пізній (перебудовний) Радянський Союз.

14. Спроба застосувати «карнавалізацію» на українському ґрунті для знесення рештків УРСР і розчищення шляху до цивілізованої України мала місце на початку каденції Ющенка в 2005-2006 роках. Вона скінчилася невдало — «карусельними» змінами урядів, парламентською кризою та позачерговими виборами до ВРУ 2007 року.

12 років тому я написав про це статтю, яку тоді не наважилося опублікувати жодне українське мас-медіа, отож тепер не маю на що послатися. Скінчилося тим, що матеріал допоміг розкидати в закритій розсилці один російський опозиціонер (в 2007 році такі унікуми ще були) — отож обмежену реакцію отримати вдалося.

15. Враховуючи сказане, десь приблизно в лютому-березні поточного року ФСБ вирішило робити ставку не на ЮВТ, здатну запровадити в Україні більш-менш традиційну диктатуру, а на шоумена Зеленського. Справді, максимум, на що здатна ЮВТ — це повторити «феєричне» урядування-2005 (коли її уряд протримався трохи більше півроку) чи кампанію «ВОНА працює» зразка 2009 року.

Значно краще рішення — привести у владу людину, зайняту «карнавалізацією» професійно. Що ж, зрозуміло: стратегія «країну очолює той, хто сам усе розвалить», була успішно апробована на прикладі Горбачова… Тільки в середині 1980-х йшлося про СРСР, а зараз йдеться про Незалежну Україну.

16. Справді, новообраний преЗЕдент розпочав «карнавалізацію нон-стоп» буквально одразу після офіційного вступу на посаду. Першим кроком «карнавалу» в його виконанні стала інавгураційна промова, де прозвучали такі слова: «…кожен з нас президент. Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців. Це не моя, це наша спільна перемога». Ось потужний «клоунський» ляпас «застарілій, застиглій, неправдивій» офіційній державі! І водночас — спроба зняти відповідальність за долю України з себе особисто, розклавши її на 100% українців…

17. Другим кроком «карнавалізації» стало скасування офіційного військового параду на День Незалежності 24 серпня й пізніша заміна його на Ходу Гідності, щедро напхану елементами шоу (одночасна гра на вишикуваних вздовж Хрещатика фортепіано, співання «Ще не вмерла…» на даху Консерваторії, начитування репу перед військовим оркестром і т.ін.).

18. Третій крок «карнавалізації» пов’язаний з початком роботи Верховної Ради України ІХ скликання. Справді, за всю новітню історію у нас не було ні настільки непрофесійних в масі своїй парламентарів, ані «монобільшості». Не дивно, що буквально перші дні діяльності ВРУ позначилися, з одного боку — грубими порушеннями регламенту і процедури, а з іншого — розглядом і швидкісним «одобрямсом» явно скороспілих законопроектів. При цьому «одобрямс» нерідко висловлювали понад 300 нардепів (конституційна більшість).

19. Четвертим кроком «карнавалізації» можна вважати роботу новообраного Уряду України. Йдеться не тільки про «балет на самокаті» прем’єр-міністра Олексія Гончарука в робочому кабінеті. Є речі значно гірші — наприклад, масова роздача «обіцянок-цяцянок», які суперечать одна іншій або загалом не підлягають виконанню. А також заведення в урядові кола персоналій, які мають «шлейф» негативної репутації під виглядом «нових облич». А ще визнання корисними ініціатив і досягнень попередньої влади, представники якої лише пару місяців тому — на етапі виборів таврувалися як «державні злочинці».

20. Підсумок «100 днів преЗЕдента» наступний:

— чинною владою в Україні здійснено вже 4 послідовних кроки в руслі «карнавалізації нон-стоп» — небезпечної технології впливу на маси й розхитування ситуації в країні;

— при цьому вся повнота влади зосередилася в руках Володимира Зеленського… або того, хто ховається в його «тіні» (парламентська «монобільшість», «ЗЕ-лений» Уряд при ще не реформованій судовій владі).

Таким чином, можна констатувати, що третій в історії сучасної України революційний цикл РКД вступив у завершальну — диктаторську фазу.

21. «Карнавалізація» зовсім не означає, що на-гора не видаватиметься жорсткий треш. Не слід забувати, що під час традиційного середньовічного карнавалу на потіху веселому натовпу страчували кількох злочинців. Отже, у нас також можливі, наприклад, «посадки» неугодних чинній владі, масові арешти просто в сесійній залі ВРУ (недарма ж скасували депупапську недоторканість!) чи навіть «показові» судові процесі. Звісно ж, оформлені у вигляді «карнавального шоу», як цього вимагає специфіка жанру.

* * *

Коротше, буде «весело»! Дуже-дуже «весело»…

Єдине, на що лишається сподіватись — то це на регулярні прорахунки ФСБ (а якщо ширше — то й усіх «кремлінів») в українському питанні. Так, ворог зараз діятиме більш рішучо, ніж тоді. Проте й українська армія перебуває у значно кращому стані, та й українське суспільство в цілому дечому навчилося. Клумби в мастилі, клунки в клумбах, погляд ясний, «пєчєнюшки» підвезені.

Тимур Литовченко —
спеціально для Нудного Пенса


+3
237
RSS
10:33
+2
Перепрошую за те, що цей мій допис тезово повторює вже наявні на Світочі тексти "Революційний цикл — РКД" та "Зелен… ий карнавал"! Ці «конспірологічні тези» писалися спеціально для начитування на каналі «Нудний Пенс».
12:52
+2
Обдумую
14:18 (відредаговано)
+3
Стаття грунтовна і цікава!

В той же час не з усіма тезами можна погодитися і, крім того, в ній проглядаються «чорні діри», на які я вважаю необхідним вказати.

Для початку, я не поділяю наведену класифікацію «останнього циклу:

3. Щодо останнього циклу, то його стадії наступні:
• революція як така (Євромайдан): листопад 2013 — березень 2014;
• контрреволюція: березень 2014 — квітень 2019;
• диктатура: запущена в квітні 2014 році, триває зараз.


Березень-квітень 2014 пройшов під знаком збереження управління державою! І тут треба відзначити заслуги О. Турчинова і Р. Кошулинського, які в ці критичні дні взяли на себе весь тягар відповідальності за країну.
Ніякої диктатури, «запущеної в квітні 2014 року», не було і немає зараз!
Вибори президента відбулися в демократичній обстановці, за Порошенка проголосували більше 50% електорату!
Одночасно хочу наголосити на важливому чиннику – від початку незалежності України і до сьогодення третина електорату не приймає участі у виборах Президента! В чому причина такої позиції повинні розібратися політологи.
***
За роки правління Кравчука – Кучми – Ющенко – Януковича накопичилися так багато проблем, що вирішити їх за «п’ятирічку Пороха» просто було нереально!

5. Разом з тим, низка проблем лишилась нерозв’язаною:
• відновлення територіальної цілісності нашої держави й завершення війни з РФ перемогою України, а не капітуляцією;
• кардинальне зменшення рівня корумпованості суспільства;
• здійснення низки реформ (судової влади, виборчої системи, силових структур тощо).


Крім того, «відновити територіальну цілісність нашої держави і завершити війну з РФ перемогою України» в найближчі роки просто нереально, оскільки а) Росія зосередила на окупованих територіях величезний військовий потенціал; б) в Україні діє потужна «п’ята колона» проросійськи налаштованих громадян. Доказом цього служать результати голосування за Оппоблок і партію Медведчука.

Одночасне здійснення реформ судової влади, виборчої системи, силових структур тощо… може привести до хаосу і розвалу системи управління державою взагалі!

15. Враховуючи сказане, десь приблизно в лютому-березні поточного року ФСБ вирішило робити ставку не на ЮВТ, здатну запровадити в Україні більш-менш традиційну диктатуру, а на шоумена Зеленського. Справді, максимум, на що здатна ЮВТ — це повторити «феєричне» урядування-2005 (коли її уряд протримався трохи більше півроку) чи кампанію «ВОНА працює» зразка 2009 року.


Ставку на шоумена Зеленського зробив олігарх Коломойський, ображений на Порошенка за націоналізацію «Приватбанка», який запустив серіали «Депутат – слуга народу» і «Президент – слуга народу», а також організував на своєму телеканалі систематичне очорнення Порошенка.
А ФСБ зробила ставку на підтримку Зеленського тільки після провалу «пирамідної каруселі» Тимошенко, яку зламали в момент, коли відновити її вже неможливо хоча б тому, що приклад упаковки її структури [блискуче проведена операція СБУ] став попередженням для бажаючих ще раз в це зіграти. Зрозуміло, що для цього вже не було трьох місяців і другого, ідентичного бюджету.
***

У статті повне мовчання щодо впливу Коломойського (і його телеканалу), як у період виборів, так і зараз.
Березень-квітень 2014 пройшов під знаком збереження управління державою! І тут треба відзначити заслуги О. Турчинова і Р. Кошулинського, які в ці критичні дні взяли на себе весь тягар відповідальності за країну.

Я вважаю, що вбивство Сашка Білого (24.03.2014) стало водорозділом, що ознаменував завершення фази революції та одночасний початок контрреволюції.

Ніякої диктатури, «запущеної в квітні 2014 року», не було і немає зараз!

На мою думку, це саме «оксамитова» диктатура по-українськи, бо в руках преЗЕдента (точніше, того, хто за ним ховається) зосередилася вся повнота влади в країні.

Вибори президента відбулися в демократичній обстановці

Гітлер теж прийшов до влади в Німеччині демократичним шляхом, з дотриманням всіх демократичних процедур.

Крім того, «відновити територіальну цілісність нашої держави і завершити війну з РФ перемогою України» в найближчі роки просто нереально

На жаль, ті, хто привів до влади преЗЕдента, не розуміють цього. Вони просто «стомилися від війни» і хочуть, «щоб наших хлопчиків не вбивали»…

Одночасне здійснення реформ судової влади, виборчої системи, силових структур тощо… може привести до хаосу і розвалу системи управління державою взагалі!

А зараз саме це й робиться! НМД, на черзі крок №5 — «карнавалізація» судової влади.

ФСБ зробила ставку на підтримку Зеленського тільки після провалу «пирамідної каруселі» Тимошенко

Та просто преЗЕдент впорається з «карнавалізацією» значно краще, ніж ЮВТ, бо «карнавал» — це його професійна навичка.

У статті повне мовчання щодо впливу Коломойського (і його телеканалу), як у період виборів, так і зараз.

Пане Володимире! Відкрию маленьку таємницю: у мене з Нудним Пенсом встановлений прямий контакт, і після того, як він не начитав матеріали "Місце зустрічі незмінне" та "Зелен… ий карнавал", ми обговорили, що й до чого. У підсумку, Пенс попросив мене зробити компактний, але ємний матеріал, спеціально розрахований під начитування. Хронометраж — 12 хвилин максимум. Бо на його передмову не по темі + післямову («Підписуйтесь на Пенса...») додається ще 2 хвилини.
_не_знаю
А тепер подивіться на хронометраж ролика: 14:54
Це означає, що я написав текст на 10'000-11'000 знаків з пробілами, який вкладається в хронометраж 12 хвилин — можете перевірити тут.
_соромлюсь
Я ж саме тому й обрав таку форму матеріалу, як ТЕЗИ, щоб усе було коротко, ємно й інформативно. І вклав у відведений обсяг не тільки «Зелен… ий карнавал», але й "Революційний цикл — РКД", який написав ще до початку співпраці з Пенсом, але в якому теж міститься важлива інформація щодо теперішньої теми.
_вибачаюсь
А якщо писати про Коломойського і «1+1»… По-перше, там ще треба окремо написати про серіал «Слуга народу». По-друге, це ще одна розлога стаття вийде. По-третє, я тоді з гарантією випав би за відведений мені 12-хвилинний хронометраж. Отже, якось іншим разом… А може, хтось інший це зробить!
14:33 (відредаговано)
+3
Успішний виступ народу проти олігархів приводить до демократії, де при житті першого покоління правителів високо цінуються рівність і свобода. Але поступово юрба, що звикла годуватися за рахунок чужих подачок, вибирає собі у вожді демагога, а сама усувається від державних справ. Демократія вироджується в охлократію!

Успіх Революції Гідності змінив правління Януковича на демократичне правління Порошенка. Але охлос, який чекав «манни небесної» від новобраного президента і не дочекався її, зрадив свій вибір і обрав шоумена. Тут немає нічого дивного – електорат в Україні незрілий! Згадаймо 2004-й…

Вітя і Юля ніяк не могли поділити владу, а займаючись власними розборками вони ще й зрадили народ; народ образився, і зрадивши Вітю і Юлю, обрав вчорашнього ворога – Хама Віктора!

Це і не дивно, оскільки електорат, що не доріс до нації, не має ідеалів, а має тільки власно-шкурні інтереси! Не отримавши «манни небесної» від Віті і Юлі, електорат побіг в її пошуках до Хама! Хам теж не дав «манни небесної» і народ скинув Хама, випустив Юлю з колонії і обрав Порошенка.
***

З погляду коловороту державних форм охлократія є не тільки гіршою, але і останньою ступінню в зміні форм. При ній «панує сила, а юрба, що збирається навколо вождя, здійснює вбивства, вигнання, переділи землі, поки не здичавіє зовсім і знову не знайде володаря і самодержця». Так історичний коловорот державних форм замикається і з’єднується знову з висхідним.
17:18 (відредаговано)
+3
вважаю, що вбивство Сашка Білого (24.03.2014) стало водорозділом, що ознаменував завершення фази революції та одночасний початок контрреволюції.


На мій погляд (керуюся певною інформацією і спостереженнями), вбивство Сашка Білого — це зведення особистих рахунків!

На превеликий жаль, Сашко Білий припустився однієї серйозної помилки, яка була фатальною і коштувала йому життям.
17:19 (відредаговано)
+3
Пане Володимире! Відкрию маленьку таємницю: у мене з Нудним Пенсом встановлений прямий контакт, і після того, як він не начитав матеріали «Місце зустрічі незмінне» та «Зелен… ий карнавал», ми обговорили, що й до чого.


Я підозрюю (маю право), що у Нудного Пенса тема Коломойського табуйована!

Я недаремно написав «У статті повне мовчання щодо впливу Коломойського (і його телеканалу), як у період виборів, так і зараз».

В інтерв'ю Пальчевського (ПАЛЬЧЕВСКИЙ: Зеленский, Аваков, Коломойский — кто управляет Украиной; www.youtube.com/watch?v=Ul7ultRhDTY) він наприкінці говорить: Через декілька тижнів ми дізнаємося хто керує Україною: президент чи Коломойський.
Помиляєтесь. _не_знаю Якщо хочете — перегляньте відео на каналі "Нудний Пенс" самостійно і нереконайтеся в протилежному.
Кожен має право на помилку _підморгування Подивлюся _посміхаюсь
19:43 (відредаговано)
+3
10. Слід розуміти, що «карнавалізація буття» або «карнавал нон-стоп», побудовані на роботах Бахтіна — це зовсім не жарт, а серйозні методи роботи спецслужб. Недарма ж колишньому сталінському політзасланцеві Бахтіну в останні роки життя дієво протегував сам очільник КДБ і майбутній генсек ЦК КПРС Юрій Андропов…
11. Якщо вірити Кургіняну (схоже, добре обізнаному з методами роботи КДБ), то СРСР розвалився завдяки дієвому союзу «андроповців» та радянських дисидентів: вони привели до влади Михайла Горбачова, який і запустив «карнавалізацію» в пізньорадянський період.


Я цілком з цим згідний!

Але, як Ви думаєте, чого прагнув Андропов!?
Яка була його кінцева мета!?
Модернізація СРСР. Зробити гібрид соціалізму з елементами капіталізму. Такий собі «новий НЕП» — на кшталт того, що зараз є в Китаї.
21:17 (відредаговано)
+3
Щодо «модернізації СРСР» я погоджуюсь. А от відносно «китайської моделі» — ні!

На мій погляд, про що я декілька років тому назад написав і опублікував в журналі «НМТ» статтю «Проект Андропова», Юрій Володимировия хотів модернізувати СРСР за націонал-соціалістичним зразком.

Коротка хронологія — фактологія:

Ю. В. Андропов

З квітня 1957 по 22 червня 1967 року — завідувач Відділом ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн.

21 червня 1967 року Андропов був обраний кандидатом в члени Політбюро ЦК КПРС і призначений головою Комітету державної безпеки а в квітні 1973 року став членом Політбюро.

3 липня 1967 року голова КДБ СРСР Ю. В. Андропов направив в ЦК КПРС записку про доцільність створення в рамках КДБ самостійного управління, яке б відповідала за боротьбу з ідеологічними диверсіями.

17 липня 1967 Політбюро ЦК КПРС розглянуло записку Ю. В. Андропова і прийняло постанову № П 47/97 про створення 5-го управління КДБ СРСР.

25 липня 1967 був виданий наказ голови КДБ СРСР № 0096 про штат 5-го управління (201 посадова особа).

У 1969 році за розпорядженням Андропова із Саранська в Москву, з наданням квартири у столиці, переводять філософа М. Бахтіна.

У 1969 році в журналі «Знамя» вперше друкується роман Ю. Семьонова «17 миттєвостей весни» (17 мгновений весны), написаний за авторитетними свідченнями, по прямому замовленню Андропова.

Військовий 12-серійний телефільм «17 миттєвостей весни», про радянського розвідника, впровадженого у вищі ешелони влади нацистської Німеччини, знімався з 1971 по 1973 рік.

Фільм придбав широкої популярності в Радянському Союзі вже під час прем'єрного показу, в зв'язку з чим повторний показ відбувся вже через три місяці. У 1976 році удостоєний Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих, а в 1978 році — премії КДБ СРСР.

Так от, для модернізації СРСР Андропову і були потрібні Бахтін, Семенов, 5 управління КДБ. «Карнавалізація» радянської дійсності і протиставлення чудово працюючого, навіть в умовах війни, державного апарату націонал-соціалістичної Німеччини. А потужний апарат 5-управління — для контроля за думками населення і державного апарату СРСР.

Згадайте розмову Мюллера з Штіліцем, коли Мюллер каже: «Фюрер неспособен управлять страной! Фюрер привел Германию к краху!» Це ж про Брежнєва, який у 1972 році пережив клінічну смерть!
Можливо, і так… Тоді все виглядає ще цікавіше!!! _чудово
А про те, що в серіалі «Сімнадцять миттєвостей весни» в художній формі відображена реальність радянського КДБ, а не СС, СД і гестапо — я про це вже неодноразово чув…
10:02 (відредаговано)
+3
Я Вам скажу більше…

Роками, при згадці про фільм, розказують про «кіноляпи», допущені у фільмі.
Але…
В якості головного консультанта фільму в титрах оригінальної чорно-білої версії вказаний генерал-полковник С. К. Мішин. Насправді під цим псевдонімом ховався перший заступник голови КДБ СРСР, генерал-полковник Семен Кузьмич Цвігун (в кольоровій версії вже вказаний саме він). Згадано в титрах прізвище іншого консультанта — Колх — це псевдонім Георгія Піпіі.

З перших днів зйомок на кіномайданчику щоденно був присутній заступник начальника 2 головного управління (контррозвідка) КДБ СРСР Георгій Піпія, спеціально призначений Андроповим.
Невже два таких високопрофесійних чекіста могли прогледіти «кіноляпи»?
Вельми сумнівно!
Значить т.зв. «кіноляпи» були спеціально зроблені, щоб провести паралелі з СРСР.

В одному з інтерв'ю Ліозновою вона говорить, що спочатку фільм був без фронтової кінохроніки! Але після перегляду в Політбюро військові підняли бунт і настояли, щоб в кожній серії була кінохроніка війни. І тоді Ліознова підібрала під кожну серію кінохроніку.

Мене це наштовхнуло на креативну думку — очистити фільм від кінохроніки і змонтувати його по-новому: блоками по 4-серії підряд. В чорновому вигляді я цю ідею здійснив (не дуже акуратно змонтував, але мене цікавив попередній результат). Коли я потім в один з днів передивився всі блоки підряд (з невеликими перервами між блоками), то побачив абсолютно інший фільм, в якому життя в Райху і робота державного апарату виглядають ідеально.

Але руки не дійшли зробити свою версію акуратно! Можливо цієї осені змонтую обидві версії (ч/б і кольорову).
Він Цвігун:



Вона Цвігун:



_сміюсь _сміюсь _сміюсь

А він чомусь Штірліц, а не Стігліц:

10:22 (відредаговано)
+3
12. «Карнавалізація нон-стоп» — це зовсім не «нескінченне свято й феєрія почуттів» на побутовому рівні. Аж ніяк! «Карнавалізація» — це осміювання, приниження, пародіювання, травестія, профанація наявної держави і всіх офіційних державних інституцій, котрі розглядаються як щось застигле, застаріле, віджиле, сповнене неправди і насильства. На противагу «офіціозу», все «карнавальне» подається як щось нове, живе й вільне.


З подачі Андропова в радянське суспільство була вкинута модель чітко працюючого суспільства з симпатичними, ввічливими і енергійними працівниками державного апарату! При цьому були задіяні кращі актори радянського кіно, давно знайомі радянському глядачу і улюблені ним: Тихонов (штандартенфюрер СС Макс Отто фон Штірліц), Лановий (обергруппенфюрер СС и генерал війск СС Карл Вольф), Візбор (Борман — рейхсляйтер, личный секретарь Гитлера;, Табаков (бригадефюрер СС Вальтер Шелленберг)… Олег Табаков виявився так схожий на реального Вальтера Шелленберга, що, за спогадами Юрія Візбора, після виходу фільму на екрани Табакову прийшов лист з Німеччини від племінниці Шелленберга, в якому актора дякували і говорили, що неодноразово переглядали фільм, щоб ще раз поглянути на «дядю Вальтера».
Взагалі, за кількістю акторів, удостоєних звання народного артиста СРСР (до або після виходу картини), цей фільм є одним з лідерів в історії радянського кіно.

На цьому фоні і розгорнулася «карнавалізація» — населення СРСР бачило дряхлих старців з Політбюро, які ледь рухалися і щось бурмотіли…
Контраст разючий!

Ось вам і висміювання + розповсюдження анекдотів про Брежнєва і соратників.
Олег Табаков виявився так схожий на реального Вальтера Шелленберга, що, за спогадами Юрія Візбора, після виходу фільму на екрани Табакову прийшов лист з Німеччини від племінниці Шелленберга, в якому актора дякували і говорили, що неодноразово переглядали фільм, щоб ще раз поглянути на «дядю Вальтера».

Знаю, знаю… _сміюсь
Але щодо кіношного Шелленберга і його підлеглого Штірліца, є інший нюанс… В той час, коли СС і гестапо «пахають, як мідні чайники» (Кальтенбруннер не спить, Мюллер працює з вечора до ранку, Айсманн не досипає...) — Шелленберг валяється в ліжку мало не до 11:00 ранку, а Штірліц в робочий час вештається Берліном, де вважає за потрібне, й ні перед ким не звітує. Коротше, СС працюють, як прокляті, а контррозвідники почуваються «вольнягами», як казали в армії.
_стежу
Якась загадкова несправедливість!
13:01
+2
Андропов хотів модернізувати і зберегти СРСР. Ви пригадайте, як у 1984 р. по кінотеатрах ловили прогульників. Це не карнавал, а затягування гайок. Щодо управління СРСР-ом за зразком націонал-соціалізму : ні! Навпаки, тільки інтернаціоналізм! Афганістан — "інтернаціональна допомога". Збитий корейський боїнг. Який же це карнавал? Життя ставало на рейки дисципліни й порядку.
Ви пригадайте, як у 1984 р. по кінотеатрах ловили прогульників.

Життя ставало на рейки дисципліни й порядку.

1. «Економіка має бути економною» + кампанія боротьби за дисципліну — це Костянтин Черненко, висуванець «партії брежнєвців» — антагоністів «андропівців»:



2. «Карнавалізацію» розгорнув Михайло Горбачов — а це вже 1985 рік!

3. Я ж тобі недарма дав посилання на "Тупик прагматизму" Кургіняна!!! У мене лише дайджест, вижимка з його доповіді, а ось почитай, що він пише в оригіналі 1-ї частини про те, що передувало висуванню Горбачова на пост генсека Ц КПРС в середовищі американських емігрантів-дисидентів (навмисно подаю мовою оригіналу):

«Мы метили в коммунизм, а попали в Россию»… Эту фразу я бы принял в чьих угодно устах, но не в устах профессионального философа, коим, безусловно, являлся произнесший ее Александр Зиновьев.
Зиновьев, как никто другой, понимал — кто, как, зачем и по чему бьет. В соседних своих высказываниях (адресованных, видимо, другому слушателю и читателю) он прямо отрекомендовывается в качестве лица, советовавшего борцам с СССР сконцентрироваться на ударах по структурам и генераторам идеального.
Вот что пишет об этом сам А.Зиновьев, выехавший из СССР в 1978 году: «В 1979 году на одном из моих публичных выступлений, которое так и называлось: „Как иголкой убить слона“, — мне был задан вопрос, какое место в советской системе является, на мой взгляд, самым уязвимым. Я ответил: то, которое считается самым надежным, а именно — аппарат КПСС, в нем — ЦК, в нем Политбюро, в последнем Генеральный секретарь. „Проведите своего человека на этот пост, — сказал я под гомерический хохот аудитории, — и он за несколько месяцев развалит партийный аппарат, и начнется цепная реакция распада всей системы власти и управления. И как следствие этого начнется распад всего общества“…
Пусть читатель не думает, будто я подсказал стратегам „холодной“ войны такую идею. Они сами до этого додумались и без меня. Один из сотрудников „Интелледженс сервис“ говорил как-то мне, что они (то есть силы Запада) скоро посадят на „советский престол“ своего человека».

К этой теме Зиновьев возвращается неоднократно — в разных вариантах. Так, в интервью, опубликованном в «Независимой газете» 29 октября 2002 года, он говорит:
«Еще в 1978 году я сказал, что самое уязвимое место в советской структуре — ЦК КПСС. Если на пост генсека придет прозападно настроенный человек, с коммунизмом в СССР может быть покончено в несколько месяцев. К началу 80-х годов и на Западе тоже поняли, что на диссидентское движение рассчитывать нечего, что народные массы в СССР не восстанут, как ты их ни пропагандируй. В то время мне доводилось участвовать в разного рода закрытых совещаниях, где собирались спекциалисты, занимавшиеся планированием холодной войны, и эти специалисты говорили: советскую „верхушку“ надо купить».
В самом деле, и без Зиновьева те, «кому надо было», прекрасно понимали азы подобного рода работы. Американские советологи яростно рекомендовали ударить именно по КПСС как «генератору идеального». И сулили поразительный результат: достаточно, мол, укола в этот идеальный мозг, в эту особую акупунктуру идеального, и все гигантское советское тело будет абсолютно парализовано.

Отож висуванець «андроповців» і дисидентів — Горбачов запустив «карнавалізацію» (1985 рік), яку назвали «Перебудовою». Це і вбило СРСР…
16:22 (відредаговано)
+3
В якому році пише Кургінян? _підморгування

31 травня та 14 червня 2007 року, тобто через 27 років після виступу Зінов'єва і через 16 років після розпаду СРСР. Також є запитаннячко: А звідки він про це знає? Де прочитав?

А я говорю про реальні дії Андропова, які відбувалися за життя Брежнєва, починаючи з 1967 року, коли Андропов очолив КГБ.

Не будемо сперечатися, хто з нас правий, оскільки кожен з нас стоїть на своїй точці зору…
Перша частина «Тупику прагматизму» була прочитана ним на засіданні клубу «Змістовна єдність» 31 травня 2007 року.
16:42 (відредаговано)
+3
Так отож! Якби Кургінян це розповів у 1992-му, то це б ще мало сенс.

Хоча… Ніхто не міг передбачити (окрім Всевишнього) що:
— Брежнєв помре у 1982-му;
— що Генсеком оберуть Андропова;
— що Андропов помре у 1984-му;
— що замість нього оберуть Черненко;
— що Черненко помре у 1985-му;
— що замість Черненко оберуть Горбачова…

Брежнєв міг дожити (з потужною медициною) до 1985-го, а Андропов померти у 1981-му або 1983-му… Черненко міг померти у 1983-му… і т.д.

А от щодо Бахтіна і «карнавалізації» Кургінян говорить правильно.
А от щодо Бахтіна і «карнавалізації» Кургінян говорить правильно.

А для мене, в даному випадку, саме це й важливо! Бо я бачу, що у нас в Україні запущено саме сценарій «карнавалізації». Й запустив його саме Зеленський. Звісно, зробив він це несвідомо: ФСБ зіграло на його боці, щоб він став «корисним ідіотом», який сам все розвалить!
_не_знаю
Це на 100% збігається із словами Зінов'єва, процитованими Кургіняном:

„Проведите своего человека на этот пост, — сказал я под гомерический хохот аудитории, — и он за несколько месяцев развалит партийный аппарат, и начнется цепная реакция распада всей системы власти и управления. И как следствие этого начнется распад всего общества“…

І тут важливо розуміти, що «карнавалізація» — це не просто «шоу нон-стоп» в реальному житті. «Карнавалізація» — це приниження й обпльовування всіх наявних державних інституцій і традицій, таврування їх як «застарілих та мертвотних» + висування чогось нового, яке тільки й визнається «живим і здоровим». Ось що зараз робиться у нас…
14:41
+3
Андропов хотів модернізувати і зберегти СРСР.


Погоджуюся, хотів зберегти СРСР. Але в якому стані!?
А навіщо тоді Бахтін з його «карнавалізацією»?
А навіщо створювати «роман про Штірліца», який неодноразово друкувався і видавався шаленими накладами?
А навіщо створювати грандіозний телесеріал «про Штіпрліца»?

Ви пригадайте, як у 1984 р. по кінотеатрах ловили прогульників. Це не карнавал, а затягування гайок.


Це наведення елементарного порядку і трудової дисципліни!

Щодо управління СРСР-ом за зразком націонал-соціалізму: ні! Навпаки, тільки інтернаціоналізм! Афганістан — "інтернаціональна допомога".


Щодо Афганістану – геополітичні інтереси СРСР і була можливість приєднати до СРСР шматок території. Мені про це розповідав приятель, полковник ГРУ, який провів в Афгані декілька років в якості офіцера агентурної розвідки.

Збитий корейський боїнг.


Це справа військових (ПВО), а не Андропова.
18:16 (відредаговано)
+2
Ох, Володимире! В централізованій державі і жаби кумкають за командою. Ти віриш, що боїнг-14 теж збили без Пу?
В будь-якому випадку це не має відношення до модернізації СРСР.
19:59 (відредаговано)
+2
А для мене, в даному випадку, саме це й важливо! Бо я бачу, що у нас в Україні запущено саме сценарій «карнавалізації». Й запустив його саме Зеленський. Звісно, зробив він це несвідомо: ФСБ зіграло на його боці, щоб він став «корисним ідіотом», який сам все розвалить!


Зеленського обрало 73% електорату. що проголосував! Цьому електорату начхати на розвиток України, на ЄС, на входження України в НАТО, на мову, на Томос.
Цей електорат голосував за шоумена!

Таким чином, можна зробити висновок, що Україна була готова до «карнавалізації»!
І тільки 15%, що проголосували за Порошенка є нормальними людьми _засмучений
«Не начхати» було еліті — саме так, все вірно! Тому важливо, щоб саме еліта мала вірне розуміння ситуації й діяла відповідно. Тоді більшість може хоч на вухах стояти — це нічого не змінить, все буде Україна!
_чудово

Випадкові Дописи