До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

З чого складається ваше «Я»

З чого складається ваше «Я»
Джерело матеріалу:

Психолог Олеся Борисова в даній статті познайомить читачів з кількома «модулями», з яких складається ваше «Я». А також, продемонструє складність, глибину, багатошаровість і надзвичайну цікавість такого знайомого нам усім явища, як «Я».


Щодня ми не замислюючись використовуємо займенник «Я», вживаючи його в різних контекстах. «Я хочу, я боюся, я втомилася, я сумніваюся, я люблю, я захворів» тощо. Однак, парадокс в тому, що одне з великих запитань цілого ряду наук, як-от філософія, психологія, когнітивістика, нейробіологія — це саме запитання: «Що таке «Я»? Де «Я» починається, а де закінчується? З чого «Я» складається?»


Що таке «Я»?

Можливо, для більшості людей, які не зустрічалися з проблемою часткової або повної втрати «Я», це питання здасться дивним і не цікавим. Але випадки втрати «Я» — не поодинокі й відбуваються через неврологічні захворювання, а також з причини розладів мозкової діяльності.

Отже, з чого ж складається «Я»?

Перше, що спадає на думку, це — тіло!

Я — це моє тіло, — скаже читач і буде водночас правий і неправий.

Ви чули про досвід «виходу з тіла»? Його описують люди, що пережили клінічну смерть чи відчули сильне стресове потрясіння. У цьому випадку «Я» ніби виходить з тіла і спостерігає за ним збоку.

Окей, тоді ми можемо розглянути ідею «Я-свідомість». Ця тема складна не менше, а може навіть більше — що таке свідомість, чим [вона] представлена, де розташована. Багато років вчені вивчають різні відділи мозку, заміряють потужність і швидкість роботи нейронних ансамблів, досліджують людську пам'ять, в пошуках відповідей на поставлені запитання.

Попри безліч теоретичних гіпотез і духовних вчень, що пропонують свою конструкцію «свідомості», офіційній науці ніяк не вдасться вийти за свої обмеження — доказовість на практиці.

Вчені вже знають, що усвідомлення має свій «нейронний автограф» і за мозковою активністю, зафіксованою томографом, можна доволі точно сказати, зараз відбувається процес усвідомлення чи мозок обробляє інформацію несвідомо. Однак цього розуміння недостатньо для того, щоб говорити про свідомість предметно.

Нинішня наука виходить з позиції, що всі ментальні відчуття, які б були найбільшою фізичною, емоційною, психологічною або духовною складовою — продукт мозкової діяльності.

Кабала, Буддизм, Даосизм і всі інші течії — створені за допомогою мозку різних людей. Тому що всі фізичні й ментальні відчуття, стани прозріння, осяяння, усвідомлення, розуміння, творчості — все це відбувається за допомогою мозку і його діяльності.

Можливо, тоді «Я» — це мій мозок? І знов дати однозначну відповідь на запитання не уявляється можливим. Враховуючи, що велика частина мозкової діяльності відбувається поза межами нашого усвідомлення й уваги, в зоні несвідомих процесів, які в тисячі разів швидші й економічніші свідомих. Якщо припустити, що «Я» — це мій мозок, тоді «Я» на 95% — автоматизований робот.

Схоже, нам час полишити поле теоретичних гіпотез і міркувань й перейти до «модулювання» вашого «Я», яке, все таки, є можливим на сьогодні, завдяки великому масиву зібраної і проаналізованої інформації, з прикладів втрати людьми цього самого «Я».

Перелічені нижче модулі являють собою ментальні відчуття, знайомі всім людям, які в повсякденному житті вами не аналізуються. Але тепер, можливо, ви станете звертати на них увагу.

Перший модуль — відчуття приналежності тіла. Фізично і психічно здорова людина твердо переконана в тому, що її тіло належить їй. Ви використовуєте оберти «мої руки», «мої ноги», «бачив на власні очі», «чув га власні вуха». Вам відомі межі вашого тіла. Але так було не завжди. Немовлята в перші місяці після народження ще не усвідомлюють приналежність свого тіла, як і свої межі. Відчуття приналежності тіла ми набуваємо поступово.

Люди з психічними захворюваннями можуть втрачати це відчуття, наприклад, страждають на певну форму шизофренії — можуть себе полоскотати, в той час як здоровій людині це не під силу. У таких пацієнтів втрачено відчуття приналежності свого тіла. Часткова втрата приналежності спостерігається у деяких пацієнтів після інсультів — паралізовану руку людина може перестати вважати своєю.

Другий модуль — відчуття розташування і самоідентичності. Я — тут, в тілі, і звідси Я спостерігаю за світом, за іншими людьми, за самим собою. Це почуття народжує ментальне відчуття «Я-спостерігач звідси, зі свого тіла». Точка спостереження за світом дуже важлива. Пам'ятайте приклади про вихід з тіла — тоді «Я» немов роздвоюється на «спостерігача» і «спостережуваного».

У комп'ютерних іграх це відчуття може переноситися на персонажа, в якого гравець переносить свою самоідентичність на час гри (я тепер він). Згадайте фільм Аватар — головний герой «переселявся» в тіло аватара, навчаючись ним користуватися як своїм.

Існують психічні розлади самоідентичності, в результаті яких порушується сприйняття цілісності свого тіла, і тоді люди хочуть позбавити себе здорової кінцівки.

Третій модуль — відчуття агентивності. Це відчуття викликає у вас відчуття того, що саме ВИ є причиною дій, які виконуються вашим тілом. Це ви вирішуєте піднятися і сходити на кухню за чашкою чаю, ви сідаєте в авто і заводите його, ви автор своїх дій. Це відчуття — гарантія вашої цілеспрямованої поведінки, яку ви ж контролюєте.

Приклад відключення цього відчуття (агентивності) — гіпноз. Перебуваючи в гіпнотичному трансі, людина втрачає відчуття агентивності, й її дії можуть надсилатися іншим агентом — гіпнотерапевтом.

Четвертий модуль — відчуття вибору. Ви відчуваєте, що ухвалили рішення, обрали що з'їсти на сніданок, в яку компанію піти працювати, з ким одружуватися або за кого вийти заміж. Зверніть увагу на формулювання: Ви відчуваєте, що це зробили Ви.

Люди, які чують в голові голоси і не розпізнають їх як свої власні, вважаючи, що з ними говорить Бог, президент, знаменита інша особистість, яка дає вказівки, що їм слід робити — втрачають своє відчуття вибору, виконуючи «чиюсь чужу волю», як їм здається.

Торкатися теми «Свободи Волі» й істинності особистого вибору в цій статті ми не будемо, хоча це дуже гаряча тема, що однозначно заслуговує на вашу увагу.

Наведений перелік модулів «Я» не є вичерпним. Але ознайомившися з ним, ви можете продовжити або почати своє власне дослідження «Я». Дотримуючись давньої мудрості, записаної на стіні давньогрецького храму Аполлона в Дельфах «Пізнай самого себе!».


Стаття підготовлена на основі концепції мимовільних ментальних відчуттів Роберта Бьортона.


Олеся Борисова,
спеціально для Еконет.РУ

+4
121
RSS
22:03 (відредаговано)
+2
Згадався Кролик: «Я бывают разные!» ©

09:43
+4
Ви чули про досвід «виходу з тіла»? Його описують люди, що пережили клінічну смерть чи відчули сильне стресове потрясіння. У цьому випадку «Я» ніби виходить з тіла і спостерігає за ним збоку.


А що можна сказати відносно того. що Я декілька разів у снах:

— бачив себе зі сторони, знаючи, що Я бачу себе зі сторони, але у мене було інше обличчя і вік (молодший);
— Я бачив своє зображення у склі вуличних вітрин, у дзеркалі, знаючи, що Я бачу себе зі сторони, але у мене було інше обличчя і вік (молодший).
22:39
+4
У, круто, Володимире. Мабуть захоплююче. Але перш ніж почати дивитись на річ зі сторони дива, подумайте спершу про раціональні пояснення. У снах зазвичай відбувається звільнення від негативу, обробка інформації мозком, або навпаки, відбувається те, що хочеться вам. Не хотіли часом бути молодшим чи відчували себе таким в той час? Подумайте)
Можна звісно вірити в виходи з тіла і т.д., але я надаю перевагу не вірити, а знати. А поки наша природа і природа світу не розгадана (якщо це взагалі можливо), то можна допускати будь-що і одночасно _сміюсь
У самої були дуже реалістичні сни, в яких я могла керувати собою і сном, теж бачила себе збоку.
Раціонального пояснення у мене нема. А відчуття досить цікаве… Я іду по вулиці… проходжу повз дзеркальну вітрину… дивлюся в неї… бачу своє відображення… розумію, що це я… Але у мене інше обличчя… Не те, яке я бачу щоденно у дзеркалі чи на своїх фото!
А може ви заглянули в один з паралельних світів, де ви народилися значно пізніше?
00:10
+2
Ух ти, Дзвінко! Яка цікава ідея для написання фантастичного твору про двох Володимирів Федько, з двох паралельних світів. Один старший, а другий набагато молодший, який народився значно пізніше. І інколи (у снах, наприклад), вони перетинаються і споглядають один одного зі сторони, а може й спілкуються. Агов! Пане Тимуре, як вам сюжет для фантастичного оповідання?
Оповідання буде ніяким: замало «простору»! _ні Швидше, повість або роман.
Роман — в самий раз, а краще — трилогія. _танцюю
09:54 (відредаговано)
+4
Люди, які чують в голові голоси і не розпізнають їх як свої власні, вважаючи, що з ними говорить Бог, президент, знаменита інша особистість, яка дає вказівки, що їм слід робити — втрачають своє відчуття вибору, виконуючи «чиюсь чужу волю», як їм здається.


У мене є знайомий… Йому зараз 45 років. Ми познайомилися у 1994-му, коли він працював в одній солідній державній установі і оформляв мені і товаришам документи для поїздки за кордон. Декілька років ми постійно спілкувалися, а потім він зник. На роботі мені відповіли, що він звільнився за власним бажанням. Десь у 2015-му він раптом подзвонив мені на хатній телефон… В розмові розповів, що у нього виявилася спадкова шизофренія (по лінії однієї з бабусь) і він на пенсії по інвалідності; з дружиною розійшовся і живе в селі у своїх батьків. Він попросив мій номер мобільного, щоб йому було дешевше дзвонити. В знак старої дружби я дав йому один із своїх номерів. І от він постійно надсилає мені СМС-ки в яких пише, що він розмовляє з Богом… питає, чи не стоять у нього «жучки», які за ним слідкують… і таке різне.
А капелюшок з фольги він носить?!

17:20 (відредаговано)
+3
Ні. Капелюшок з фольги він не носить.
_сміюсь

Але я знав одного гарного журналіста, який, на жаль, банально спився на початку 1990-х. Ми разом робили матеріали для Заходу, тому прізвище не називаю.

Так от… Випивши пару-трійку чарок (приблизно 200 грам віскаря), він доходив до початкової кондиції — одягав на голову мідну каструлю, до якої був припаяний товстий мідний провід. Другий кінець проводу він під'єднував до труби батареї опалення, на якій була спеціально зачищена смуга в пару см шириною для кращого контакту. Пояснення було таке: це захист, щоб не скачували мої думки!

А повна його доза була десь грам 700 -800.

При цьому він адекватно вів розмову на різні теми, які ми обговорювали.
13:26
+3
У психології межа між хворий-здоровий іноді розмита. На це впливають стандарти суспільства. Антирадянщики здавалися для офіційної медицини безперечно хворими людьми.
13:29
+3
Моя дружина має досвід виходу із власного тіла. Це описано тут:
svitoch.in.ua/133-polit-moyeyi-dushi.html
21:51
+3
Я — це наш мозок. Ми залежні від нього, якщо він дасть “збій”, ми нічого не зможемо вдіяти. Будь який орган можна намагатися вилікувати, а от з мозком це не вдасться. Це саме він нам дає команди як діяти. А внутрішні голос — то інтуїція, яка інколи підказує що робити, а що ні, і до речі, завжди підказує правильно.
А внутрішні голос — то інтуїція, яка інколи підказує що робити, а що ні, і до речі, завжди підказує правильно.


Інтуїція — це коли ти не маєш достатньо інформації для прийняття правильного рішення, але приймаєш рішення, яке тобі здається правильним в конкретній ситуації.

А голоси — це коли ти «чуєш» голос, який тобі щось підказує.
22:50 (відредаговано)
+4
Я — це наш мозок. Ми залежні від нього, якщо він дасть “збій”, ми нічого не зможемо вдіяти. Будь який орган можна намагатися вилікувати, а от з мозком це не вдасться.

Мозок має чудову здатність до регенерації, якщо одна ділянка пошкоджена, то його роботу може перейняти інша ділянка мозку. Були випадки.
Можливо Ви праві, і інтуїція це тихий внутрішній голос нашої душі, яка веде нас через життя, але є і інше пояснення. Це може бути відпрацьований тисячоліттями механізм нашого виду, коли були реакції «бий або тікай». Він відповідає за швидкі прийняття рішень на основі побаченого зараз, колись давно і на передбачення. І видає результат. Зазвичай правильний, так, бо природа і еволюція фігні не робить _сміюсь Хіба інколи. Але потім виправляється.
Мій мозок має приблизно отакий вигляд:


Себто, у мене нема практично половини правої півкулі. Саме тієї, що відповідає за фантазію й емоції. Одна лікарка-невропатолог, побачивши мою МРТ, навіть перелякано пробурмотіла, що з такими пошкодженнями мозку людина просто не виживає. Але оскільки майже до 48-річного віку ніхто (ні я, ані інші) за мною навіть не підозрював нічого такого — то, виходить, виживають люди і з таким мозком!
_сміюсь
І я не просто «овоч», яким, здавалося б, мав бути. Я:
— закінчив школу з золотою медаллю;
— закінчив настільки складний виш, як КПІ, з червоним дипломом;
— всупереч прагненням родини й обставин, став письменником-фантастом (при пошкодженій півкулі мозку, яка відповідає за фантазію, ага);
— став «Золотим письменником України».
_стежу
Отже, пані Вікторія абсолютно права:

Мозок має чудову здатність до регенерації, якщо одна ділянка пошкоджена, то його роботу може перейняти інша ділянка мозку. Були випадки.

Я — це саме такий випадок! Оскільки права півкуля мого мозку пошкоджена (аж до несумісності з життям, на думку згаданої вище лікарки) — виходить, що функції пошкоджених ділянок взяли на себе інші ділянки мозку.
_зупиняю
Але тоді виходить, що «Я» — це таки не мозок! Бо діставши пошкодження, несумісні з життям, мій мозок помер би разом з організмом… Але якщо не помер — отже, хтось/щось допомогло мозку пристосуватися до кісти!.. І це хтось/щось вирішило: ОК, використаємо такий мозок — навіть дуже пошкоджений… Отже, це хтось/щось відрізняється від мозку…
00:02
+2
Ого! Емоції у вас бачу є, фантазуєте теж, тобто все гаразд?
Цікаво як це все працює, вау просто)
Все не просто гаразд… _соромлюсь
Просто інша лікарка-невропатолог (більш досвідчена) сказала приблизно наступне:
«Якщо Ви не відчували проблем до 47-річного віку — отже, кіста мозку від народження. Бо коли вона з'являється не у новонароджених — то такі люди дуже хворобливі, у них постійні проблеми зі здоров'ям. Натомість ті, у кого кіста з'явилася або на утробній стадії розвитку, або при пологах, або у перші години життя (наприклад, удар головою новонародженого — медсестра вронила тощо) — можуть до смерті не відчувати наявності кісти. Однак якщо немовля з такою кістою все ж виживає, то у нього має бути колосальна адаптивна здатність мозку! Бо мозок має пристосуватися до пошкоджень і сусідства кісти… А це означає, що Ви, як мінімум, дуже талановиті… якщо не сказати більше, аби Ви не зазнавалися… Чи є у Вас якісь таланти?»
_сміюсь
На той час у мене в «активі» було 15 книжок та збірок фантастики + 2 авантюрно-історичні романи (тепер вже 34, не враховуючи електронні колективні збірки), декілька літературних нагород (в т.ч. міжнародна літературна премія), я був членом НСПУ, НСЖУ й Літературного форуму, встиг долучитися до створення низки громадських організацій творчих людей, став одним із засновників і першим головним редактором літературного щоквартальника фантастики "УФО", не пас задніх в журналістиці, зокрема, вже не один рік працював головредом щомісячника «РоботодавецЬ»…
_сміюсь
Вислухавши все це, лікарка лише рукою махнула і сказала:
«Ну, тоді все гаразд! Для Вас все це нормально, продовжуйте в тому ж дусі й не думайте про кісту — вона все одно не операбельна. Тільки бережіть голову від ударів. І врахуйте, що всі захворювання у Вас мають протікати нестандартно. Адже рідина не стискається, тому при підвищенні температури та/або тиску кіста починає тиснути на сусідні ділянки мозку. А як зреагує на тиск кісти мозок, в якому функції окремих ділянок перерозподілені невідомим чином?.. Цього не скаже ніхто, бо вчені навіть зі здоровим мозком не розібралися до кінця, а про вражені годі й казати».
Пане Тимуре, а може лікар переплутав і видав Вам не ваш результат МРТ !?
Результат мій 100%. До того ж, віч не тільки в МРТ. Не з томографії головного мозку все почалося, не нею й увінчалося… _вибачаюсь
23:18
+4
Цікава стаття, дякую!
Взагалі психічні захворювання надзвичайно цікава тема і завдяки таким людям ми якраз і дізнаємось про себе і про мозок. Пригадую відео, де розказують як відділили ліву від правої півкулі мозку(лікування тоді було таке, яке майже діяло). Потім давали завдання перемалювати простий малюнок. І в залежності від того, яка півкуля була активна, людина перемальовувала малюнок або по деталях і не могла сказати що там зображено загалом, або перемальовувала малюнок весь загалом відразу і не могла сказати нічого про деталі.
Кумедні ці люди, які медитують і шукають в себе де в них знаходиться Я, щоб чути його істинний голос, бо таким чином говорить з ними Бог…
А якщо… Я — це сукупність всього відразу, чому воно повинне десь знаходитись?))) Ми ж не кажемо на материнську плату, що це комп'ютер і вся суть його там) Якщо це немовля чи людина лежить овочем і себе не усвідомлює, хіба ми кажемо, що вона без Я і без душі?
_браво Браво!!! _браво
08:15
+2
Я колись прочитав цікаву статтю про одного психотерапевта, який років 20 спостерігав за одною жінкою, яка мала в голові чи 15. чи 17 різних Я, і постійно перевтілювалася. Лікар вів детальний щоденник, в якому фіксував все, що жінка йому розповідала — ХТО вона зараз, а також свої спостереження за нею.
21:20
+3
Тоді вам сподобається фільм, який не так давно вийшов. «Спліт».
А цей лікар робив якісь висновки, чи будував теорії що та як з тією жінкою?
21:40 (відредаговано)
+2
А цей лікар робив якісь висновки, чи будував теорії що та як з тією жінкою?


Лікар її досліджував.
(Я постараюся знайти брошуру з цією статтею (десь у моєму архіві вона лежить)).
Мене зацікавило, що ця жінка, в одному із своїх «Я», знала все про інших жінок, що були у неї в мізках. І коли вона знаходилася саме в цьому «Я», то детально розповідала лікарю про всіх інших. В той же час, коли вона знаходилася в інших «Я», то або зовсім «не знала» про існування інших жінок, або знала про якусь конкретну жінку з числа тих, що «жили» в її голові. До речі, кожна з жінок, які «жили» у неї в голові, мала своє ім'я, вік (різний), життєву історію, звички. Наприклад, одна з жінок курила сигарети певного сорту… І коли вона знаходилася в тому «Я», то курила. А коли знаходилася в інших «Я», то не курила.

(Можливо я не зовсім коректно використовую «Я», але не знаю, як дати визначення станам жінки).
НМД, все коректно: роздвоєння (розмноження?..) особистості. _не_знаю

Випадкові Дописи