До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чоловік оспівує жінку (висновок)

Чоловік оспівує жінку (висновок)

Базуючись на викладеному вище, можна зробити наступні висновки:

  • Оспівування чоловіком жінки — це варіант нормальної (в притаманних чоловікам межах) біосоціальної поведінки
  • Іншим нормальним, з біосоціальної точки зору, варіантом поведінки є самооспівування (самовихваляння, самопіар) чоловіка
  • Інші варіанти оспівування мають або суто соціальну природу — або є перенесеними, запозиченими з інших випадків
  • Однак годі й сумніватися, що професійними «оспівувачами» є саме чоловіки, а не жінки!

Найпростіше розібратися з останнім пунктом. Чому жінки не оспівують чоловіків?! Зовсім не тому, що не зацікавлені в чоловіках — аж ніяк! Просто жінки діють в інший спосіб, найкраще відображений в одній давній притчі.

Якось одне давнє місто оточило вороже військо й розпочало виснажливу облогу. Бої тривали з перемінним успіхом. Захисники стояли на смерть, але й ворог не відступав… Нарешті, коли місто було вже на межі падіння, ватажок ворожого війська вирішив виявити шляхетність: він дозволив усім жінкам полишити обложене місто, а заразом забрати з собою все, що вони зможуть нести, взявши в руки або зваливши на спину. За деякий час розкрилася міська брама, і з неї вийшли жінки. І кожна несла на собі, зваливши на спину… свого чоловіка!!! Після багатоденних боїв чоловіки були вкрай знесилені, виснажені, неодноразово поранені, заляпані своєю та чужою кров'ю, багнюкою, притрушені порохом… Тим не менш, саме вони були найвищою цінністю жінок обложеного міста!

Найчастіше жінка доводить своє почуття конкретними діями, а не словами. Попіклуватися, нагодувати, пожаліти, пригорнути до серця… зрештою, витягнути на власній спині з-під ворожого обстрілу — отаким є жіночий спосіб продемонструвати своє ставлення до чоловіків!

Натомість оспівати жінку — це суто чоловічий спосіб дій. Чому?.. 

Я недарма звертав увагу на відеопублікацію з Олексієм Капрановим "У мужчин одна мрія" — от тільки фішка в тому, що там два відео, й я мав на увазі друге з них:

В ньому є цінний епізод про шлюбний ринок. Така ж ідея присутня і в «Трактаті про кохання...» — просто хотілося додатково підкреслити, що не лише Анатолій Протопопов стверджує подібні речі.

А тепер розглянемо ситуацію на шлюбному ринку докладніше. Тут чоловіки є ВЛАСНИКАМИ ресурсу (набору якостей і характеристик), який купується, споживається в той чи інший спосіб, тоді як жінки є ПОКУПЦЯМИ, СПОЖИВАЧКАМИ цього ресурсу. Особливість же шлюбного ринку в тому, що жінки зазвичай маскують свої наміри. Їхнє завдання зазвичай полягає в тому, щоб спровокувати чоловіків на змагання (з'ясування стосунків) у тій чи іншій формі, при цьому яскраво, в усій красі демонструючи свій ресурс. За результатами змагань жінка і робить свій вибір… Або не робить! Та й самі змагання нерідко набувають найнезвичайнішої форми — як це показано, наприклад, у флеш-мульті "Масяня. Епізод 91. Серенгеті":

Зовсім нерідкими є змагання в силовій формі. У живій природі це можуть бути доволі жорстокі двобої, коли переможець або проганяє переможеного, або навіть вбиває.

Що ж до людства, то класичним прикладом показових змагань є середньовічні лицарські турніри. Причому зверніть увагу: лицар-переможець обирає королеву турніру (жінку!), яка в свою чергу вручає йому формальний головний приз — вінець переможця. На мові символів це означає, що обрана жінка обдаровує чоловіка-переможця своєю енергією.

Тим не менш, змагання може набувати й інших форм. І тут дуже характерним є співочий турнір бардів чи менестрелів, подібний до «турнірів» співочих птахів — наприклад, солов'їв!

А кого ж іще вихваляти насамперед, як не споживачок чоловічих «ресурсів», виставлених на шлюбному ринку — жінок?! Отож і складається ситуація, як в дитячому радянському мультику "Люстерко":

Хто похвалить Дівчинку найкраще, той отримає солодку цукерку! До речі, зверніть увагу на ту обставину, що Дівчинку вихваляють «звірята-хлоп'ята», перший серед яких — Зайчик Прошка. Наприкінці сюжету Ворона (знов-таки "жінка"!) краде у нього цукерку і в свою чергу починає випрошувати за неї похвалу вже у глядачів. Дуже життєво, чи не так?! Життєво в тому сенсі, що дівчата і справді мають «цукерочки», якими можуть обдарувати хлопчиків… Тільки не ті «цукерочки», про які дехто подумав! Звісно, під «цукерочкою» треба розуміти ЕНЕРГІЮ, якою жінка обдаровує чоловіка — про це див. вище у виступі Олексія Капранова… Таким чином:

  • Суть оспівування жінки чоловіком — та сама, що й у змаганні самців співочих птахів у дикій природі: продемонструвати, хто робить це найкраще і тим самим заслужити увагу жінки, яка обдарує співака-переможця енергією
  • Суть самооспівування чоловіків — у «саморекламі» знов-таки на шлюбному ринку (бо «реклама — це двигун торгівлі», й якщо чоловік, як власник купованого «ресурсу», не зуміє його нахвалити найкращим чином, то не зуміє і «продати» жінці з максимальною вигодою для себе!)

По суті, саме таку лінію демонструє Пушкін у вірші про «пам'ятник незотлінний», що він поставив сам собі. Справді, ви тільки погляньте на цей «пам'ятник»: він піднісся вище від Александрійського стовпа, увінчаного царською імперською символікою!.. сам поет пробуджував лірою «добрі почуття»!.. він «уславив волю» в жорстокі часи!..

Самопіар в усій красі, годі й казати!

Справді, сам себе не похвалиш — хто ще тебе похвалить… на шлюбному ринку?!

Хіба що Лермонтов у вірші «Смерть поета». Але тут вже інший специфічний випадок… споріднений з першою частиною «подвійної формули», про яку я згадував у матеріалі "Письменник: хто це такий?":

Господи! Дякую Тобі, що був такий художник, як Веласкес — але також дякую Тобі, що я не Веласкес!

Справді, Пушкін — поза сумнівом, великий поет. Але він помер! А отже, ніякої конкуренції Лермонтову не складе. Бо Пушкін дійшов до межі життя (до смерті) й зупинився, тоді як Лермонтов живий, він піде далі й розів'є літературну традицію, започатковану Пушкіним. 

То чом би, в такому разі, Лермонтову не похвалити Пушкіна?! Чом би не описати всі чесноти загиблого поета?! Навпаки — це треба зробити!!! Бо нічим, власне, не ризикуючи (навпаки, підтримуючи і зміцнюючи традицію!), Лермонтов віддає належне померлому поетові (який йому, власне, вже не конкурент просто через сам факт фізичної смерті) і виявляє тим самим душевну щедрість — а ця якість дуже цінується покупцями чоловічих «ресурсів» на шлюбному ринку!..

Справді, згадаємо, наприклад, радянську телевізійну комедію «З легким паром!». 

На чому проколовся, здавалося б, такий імпозантний, в усьому позитивний Іполіт?! Він влаштував просто «дев'ятий вал» ревнощів буквально на рівному місці! А ревнувати до першого-ліпшого незнайомця може лише чоловік, не впевнений у собі та в своїй жінці… В «Трактаті про кохання...» Протопопов пише, що найкраща чоловіча стратегія на шлюбному ринку — це демонстративне скидання надлишків. Якщо ж Іполіт демонстративно скидав ревнощі — то тим самим раз-у-раз виставляв на огляд, транслює іншим свою тотальну невпевненість в усьому. 

А от якби він разом з Надею посміявся б над усією плутаниною, що сталася… якби на ходу перебудувався, з посмішкою прийняв би незваного гостя… запросив би посидіти з ними вдома за святковим столом… а на ранок би виділив трохи грошей, можливо — сам би відвіз до аеропорту й допоміг би з квитком!.. Отакою могла б бути найкраща лінія його поведінки! Бо тоді б Іполіт продемонстрував впевненість і в собі самому, в своїй надзвичайності, в своїй силі! Та й у своїй нареченій Наді також!.. А Лукашин?! А що — Лукашин?.. Він Іполіту не конкурент в будь-якому разі. Він сорокарічний лікар-п'яничка, який втрапив у халепу. Як же до такого небораки не виявити милість?..

На відміну від кіношного дурня Іполіта, молодий поет Лермонтов дуже вчасно продемонстрував свою душевну велич, як здатність віддати належне великому поетові, котрий щойно відійшов у вічність. Дуже правильний крок! І головне — таки дуже вчасний.

І нарешті, третій випадок похвали — це похвала начальству. Наприклад, щедрі компліменти того ж таки Пушкіна цареві Петру в поемі «Полтава». Тут вже не йдеться про шлюбний ринок, це суто соціальне правило: вихваляєш начальство — просуваєшся по соціальних сходах, на вищі щаблі соціальної піраміди! Все просто.

І наостанок нагадаю, що всі ці оспівування й вихваляння — це все ж таки чоловічий привілей. Як слушно зауважила пані Вікторія, жінки «про таке думають, ще й як!» — от тільки в тім-то й річ, що вони можуть думати… але діятимуть в інший спосіб. Бо як покупцеві, як споживачці запропонованого чоловіком ресурсу, жінці нема потреби піаритися. Жінка просто візьме необхідний їй ресурс і забере з собою. Врятує, винісши на спині з обложеного міста. Підтримає в будь-який доступний спосіб. Але піаритися?! Навіщо?..

+2
54
RSS
21:32
+3
Ну от, власне, й висновок! Дякую за увагу… _соромлюсь
07:43
+2
Розставлені крапки над і, та не всі. Серед жінок є багато талановитих психоаналітиків, та чомусь вони не наважуються гідно і переконливо відповісти Протопопову. Причина в тому, що вони розуміють свою віковічну залежність: від чоловіків (це на поверхні); від НЕБЕС (це ретельно приховується).
Я всього лише час від часу перекладаю окремі фрагменти «Трактату про кохання...» — а це ж далеко не вся книга!.. Звісно, розставити всі крапки над "і" окремими фрагментами я не можу.
_вибачаюсь
В даному разі було поставлене конкретне запитання: чому в ролі оспівувачів ми бачимо чоловіків і не бачимо жінок?! Я всього лише спробував показати, що це обумовлено різною біосоціальною поведінкою чоловіків і жінок, а якщо копнути глибше — різними стратегіями поведінки представників чоловічої та жіночої статі не тільки в людському соціумі, але і в живій природі також. І для того, щоб відповісти на це, мені знадобилося перекласти три розділи «Трактату про кохання...» + ще й додаткові висновки зробити.
20:14 (відредаговано)
+2
Крута аналітика не залишає місця для романтики! _соромлюсь

Випадкові Дописи