Контролювати не думки, а вчинки

«Я погано подумав про когось», «я відчуваю гнів», «це мене бісить», «я в ньому розчарований», «мені дуже-дуже сумно», — так подумки говорить людина і намагається виправити, змінити свої думки. Адже всюди написано: треба контролювати думки і почуття! З цього починається самоконтроль. І величезні зусилля докладає людина, щоб «не думати про білого ведмедя», — це гра така, вона описана у Толстого. Чим більше намагаєшся не думати про білого ведмедя, тим сильніше думки про нього лізуть в голову. І насамкінець страшно втомлюєшся від цієї дурної гри. Від боротьби з власними думками.

Ми не можемо контролювати свої думки і відчуття. Тривогу, страх, смуток і біль; чим більше ми прагнемо їх контролювати, тим безпораднішими почуваємося. Ніхто не може гарантувати нам повну безпеку і безхмарний настрій — гарантій нема. У будь-яку секунду може статися що завгодно. Таке життя. Але ми можемо контролювати свої слова і вчинки. Це повністю в нашій владі. Психічно здорова людина має владу над своїми вчинками і словами. Цим від ненормального і відрізняється.

Потрібно вживати заходів. Щось заболіло — йти до лікаря. Зламалося — полагодити. Дуже похолодало — тепло одягнутися. Дощ лив — розкрити парасольку. Потрібна відповідь — запитати знавця. Колесо спустило — накачати. Не ображати почуття інших похмурим виглядом, скаргами чи агресією — ось це цілком в нашій владі. Щойно перестанеш намагатися контролювати думки і почуття, запевняти себе, що боятися соромно, тривожитися — нерозумно, ображатися — грішно, щойно почнеш контролювати слова та вчинки — настане полегшення.

Це древній японський метод. Колись там, — та й не тільки там, — життя людини залежало повністю від відносин з соціумом, з іншими. І той, хто скаржився, гнівався, дратувався істерики влаштовував, — той викликав неприязнь і відторгнення. Ця людина порушувала закони соціальної взаємодії, етику спілкування. Її уникали і з нею намагались не спілкуватися, її не вважали за шановною і цінною. У важку хвилину така людина допомоги не отримувала; вона лишалася ізгоєм.

Вибудовувати відносини, стримувати себе, контролювати свою поведінку і свої слова — це було життєво важливо. Інакше — загибель. Ніхто не може повністю контролювати почуття і думки. Всі нормальні виховані люди здатні контролювати слова та вчинки. І цей контроль цілющий; він лікує, зміцнює відносини, повертає спокій душі й самоповагу. Тому треба перестати намагатися контролювати свої природні почуття і думки — на це йде величезний ресурс. А потрібно перенести контроль на слова і вчинки. Це набагато легше і простіше. І приносить негайні результати.

Анна Кір'янова